Ухвала від 22.09.2025 по справі 914/2468/20

УХВАЛА

22 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/2468/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025

у справі № 914/2468/20

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області

про банкрутство Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 у справі №914/2468/20 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області з грошовими вимогами до Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" у розмірі 4 579 424,66 грн відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, кредитор звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 у справі №914/2468/20 та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Львівської області в повному обсязі в сумі 4 573 368, 66 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 постановлену за результатами розгляду заяви ГУ ДПС у Львівській області, про грошові вимоги до Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" на суму 4 579 424,66 грн у справі №914/2468/20 - залишено без змін.

До Верховного Суду від ГУ ДПС у Львівській області повторно надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20 та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Львівської області в повному обсязі в сумі 4 573 368,66 грн. Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2468/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М. Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2025.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.08.2025 № 32.2-01/1868, у зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/2468/20.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №914/2468/20 між суддями від 14.08.2025 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Картере В.І., Огороднік К.М.

Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2024 визнано неповажними аргументи клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20; касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №914/2468/20 залишено без руху; надано Головному управлінню ДПС у Львівській області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху у такий спосіб:

-- обґрунтувати належним чином підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга;

- надати суду клопотання/заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з підстав, які відмінні від тих що зазначені у раніше поданому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.

01.09.2025 скаржником до Верховного Суду подано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.

На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу скаржник посилається на п.1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підстави для касаційного оскарження судових рішень.

В обґрунтування вказаних підстав, скаржник вказує, що в результаті неправильного застосування норм матеріального права суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. Якщо податковий борг стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу.

Зазначає, що вказана норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, врегульовує спірні правовідносини і питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав заяви про кредиторські вимоги, що не було взято до уваги. Всупереч вищевикладеному, суди, при винесенні спірних рішень поверхнево дослідили вищевказані докази та допустили формальний підхід до винесених рішень.

Верховний суд, вдруге зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

У заяві про усунення недоліків касаційної скарги, Головне управління ДПС у Львівській області в обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України як підстави касаційного оскарження не зазначив норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та не обґрунтовує, в чому полягає непогодження із ним.

Крім того, він посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, проте не вказує чітко норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, не наводить сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

З огляду на викладене, у касаційній скарзі та заяві про усунення недоліків відсутні обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене, скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушення принципу "правової визначеності".

За таких обставин вимоги процесуального закону щодо змісту касаційної скарги, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 та частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржником виконані не були, а отже відсутні підстави вважати, що недоліки касаційної скарги у цій частині були усунуті Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Щодо клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги, то скаржник зазначив, що справа становить значний суспільний інтерес оскільки стосується надходження коштів до державного бюджету України, а отже має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому. Відтак, ГУ ДПС у Львівській області просить врахувати вищенаведені обставини справи та з метою захисту інтересів держави та недопущення порушення вимог податкового законодавства

Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, суд дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (на-да-лі - Конвенції) "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру".

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали мож-ливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в про-вадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У п. 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб ді-знатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Суд зауважує, що Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Доводи скаржника не можуть вважатися поважною причиною та об`єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала вчасному зверненню до суду касаційної інстанції.

При цьому, оскільки скаржник вже звертався з касаційною скаргою на вказані судові рішення, проте касаційна скаргу була подана з порушенням вимог на її подання, встановлених процесуальним законодавством, то вказані обставини свідчать про невжиття скаржником всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства, встановлених для звернення з касаційною скаргою в межах передбаченого законом строку.

З огляду на наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вони не є поважними та не можуть бути взяті до уваги для поновлення відповідного строку, оскільки скаржник не навів будь-яких обґрунтованих доводів або об`єктивних причин, які б спричинили пропуск строку на касаційне оскарження (об`єктивну неможливість своєчасно звернутись до суду з касаційною скаргою).

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропу-щеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно пе-решкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого скаржника.

Згідно із частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про існування підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у справі №914/2468/20 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підстави, зазначенні скаржником в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, є неповажними.

Керуючись статтями 234, 235, 292, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського про-цесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №914/2468/20 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік