Постанова від 23.09.2025 по справі 137/330/25

Справа № 137/330/25

Провадження № 22-ц/801/2073/2025

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Присяжний Віталій Анатолійович, та заяву Фермерського господарства «Підкалюк» про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року, ухвалене підголовуванням судді Гопкіна П. В. в селищі Літин Вінницької області, повне судове рішення складено 22 липня 2025 року,

у цивільнійсправі № 137/330/25 за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Підкалюк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування земельної ділянки,

встановив:

Короткий змістпозовнихвимог

У березні 2025 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Підкалюк» (далі ФГ - «Підкалюк»), з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про витребування земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що Вінницькою окружною прокуратурою під час реалізації повноважень, зазначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено випадок незаконного вибуття з державної у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, розташованої на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, а саме не території раніше - Микулинецької сільської ради Літинського району.

Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 0522485400:01:000:0780, площею 2,00 га. Підставою для державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку став наданий державному реєстратору документ під назвою: «Рішення 35 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020 № 745 відповідно до якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована на даний час на території Якушинецької сільської ради, та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером: 0522485400:01:000:0780, площею 2,00 га, для особистого селянського господарства.

Водночас, згідно з інформацією, отриманою з архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації, 35 сесія 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області, яка відбулась 22.10.2020, не приймала рішення № 745 про безоплатну передачу її у власність ОСОБА_2

27.05.2025 подано заяву про зміну підстав позову (а.с.177-203 том 1) (при цьому позовні вимоги предмет позову, залишалися незмінні), де зазначено, що земельна ділянка станом на час її вибуття відносилась до земель сільськогосподарського призначення, знаходилась за межами населеного пункту, а отже, відносилась до земель державної власності, розпорядником яких було Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Відтак земельна ділянка з кадастровим номером 0522485400:01:000:0780 площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства вибула з державної власності у приватну власність ОСОБА_2 поза волею власника - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оскільки Головним управлінням наказ про передачу у власність зазначеної ділянки не приймався.

30.03.2021 на підставі договору дарування земельної ділянки № НОМЕР_1 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинено право власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0522485400:01:000:0780 за ОСОБА_2 . В подальшому 28.09.2021 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2021 № 7095, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , остання набула право власності на спірну земельну ділянку. На даний час на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.08.2024 №7576, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 0522485400:01:000:0780 перебуває у власності останнього. Наразі, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 0522485400:01:000:0780 площею 2 га перебуває у користуванні ФГ «Підкалюк», на підставі договору оренди від 12.11.2021 (дата державної реєстрації), строком на 10 років.

Отже вищевказана земельна ділянка з кадастровим номером 0522485400:01:000:0780, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, вибула з державної власності поза волею власника територіальної громади в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

З урахування викладеного, прокурор просив витребувати у ОСОБА_1 та ФГ «Підкалюк» в комунальну власність Якушинецької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0522485400:01:000:0780, площею 2,0000 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Підкалюк» в комунальну власність Якушинецької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0522485400:01:000:0780, площею 2,0000 га.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що вказана земельна ділянка вибула з володіння власника не за його волею, а виключно внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 , оскільки Микулинецька сільська рада жодних рішень щодо передачі цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не приймала. При цьому місцевий суд виходив з того, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування, тобто, ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, а тому, в цій справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України про витребування майна у відповідачів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У серпні2025року відповідач ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат ПрисяжнийВ.А.,подав апеляційнускаргу,в якій,посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки відмовити, провадження в справі в частині позовних вимог до ФГ «Підкалюк» про витребування земельної ділянки закрити.

У вересні 2025 року ФГ «Підкалюк» в порядку статті 363 ЦПК України подало заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року, в якій апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, просить її задовольнити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 серпня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Міхасішин І. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали цієї справи з місцевого суду.

У зв`язку з перебуванням судді Матківської М. В. у відпустці, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2025 року повторно визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року прийнято до розгляду заяву ФГ «Підкалюк» про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 вересня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду 23 вересня 2025 року о 12:20 год. з повідомленням сторін.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Присяжного В. А. про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у даній справі застосував положення ст. 388 ЦК України, зокрема, витребував земельну ділянку у добросовісного набувача. Отже місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким відповідач ОСОБА_1 погоджується, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо недобросовісності у діях відповідачів.

Разом з тим вказує, що Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX від 12 березня 2025 року було, зокрема, доповнено статтю 390 ЦК України частиною п`ятою такого змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Також частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Зауважує, що вищевказаний Закон № 4292-IX від 12 березня 2025 року набув чинності 09 квітня 2025 року, а рішення судом першої інстанції було ухвалене у цій справі 21 липня 2025 року, а тому підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами.

Наголошує на тому, що, оскільки у справі не доведено належними та допустимими доказами недобросовісності у діях відповідачів, у зв`язку з чим судом застосовано положення ст. 388 ЦК України про витребування земельної ділянки у добросовісного набувача, та враховуючи нездійснення попереднього внесення позивачем вартості земельної ділянки на депозитний рахунок суду, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо позовних вимог про витребування з незаконного володіння ФГ «Підкалюк» земельної ділянки, вказує, що у цій справі, спір в частині позовних вимог, заявлених заступником керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Якушинеецької сільської ради до ФГ «Підкалюк» про витребування земельної ділянки стосується правомірності набуття речового права між двома юридичними особами, тому за суб`єктним критерієм підлягає розгляду в порядку господарської юрисдикції.

На переконання представника відповідача, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ФГ «Підкалюк» підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

01 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» перший заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Чухіль С. С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно викладених у позовній заяві фактичних обставин та доданих до позовної заяви доказів відповідач ОСОБА_1 не має статусу добросовісного набувача спірної земельної ділянки, оскільки хоча і зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, однак не набув останню у власність у встановленому законом порядку.

Щодо необґрунтованості доводів про необхідність внесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду зазначає, що станом на дату звернення прокурора з позовом до суду (12.03.2025) позовна заява відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України. Закон України № 4292-IX від 12 березня 2025 року, яким внесені зміни до ст. 177 ЦПК України, набув чинності 09 квітня 2025 року. Отже прийняття даного закону та набрання ним чинності відбулось після подання позовної заяви тавідкриттяпровадження у справі. Вважає доводи представника відповідача щодо необхідності внесення вартості майна на депозитний рахунок суду такими, що не заслуговують на увагу, оскільки порушують норми процесуального права.

При цьому прокурор звертає увагу на тому, що на сьогодні вищевказані питання Кабінетом Міністрів України не врегульовано, механізм реалізації нововведених норм Цивільного кодексу України на цей час відсутній.

Щодо безпідставності доводів представника відповідача про необхідність закриття провадження стосовно вимог до відповідача ФГ «Підкалюк» у зв`язку з порушенням юрисдикції розгляду спору звертає увагу на те, що предметом спору у справі, що переглядається, є земельна ділянка, власником якої є фізична особа відповідач ОСОБА_1 як сторона договору оренди, предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельної ділянки. Тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Вказує, що така практика є сталою, підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду не вбачається.

Отже вважає, що, подаючи апеляційну скаргу, представник відповідача не спростував висновки суду першої інстанції, судом першої інстанції надано належну правову оцінку обставинам справи з урахуванням та дотримання норм процесуального та матеріального права, а тому доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду

Відзив від інших учасників справи, впродовж встановленого апеляційним судом строку, на адресу апеляційного суду не надходив.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Присяжний В. А. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача прокурорКавун О.І. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ФГ «Підкалюк» в судове засідання не з`явився, в заяві про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 просив розглянути справу за відсутності представника товариства, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, просить її задовольнити.

Представник Якушинецької сільської ради Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, установлені судом

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судом встановлено, що державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522485400:01:000:0780, площею 2,00 га, за ОСОБА_2 проведено на підставі рішення Микулинецької сільської ради Літинського району від 22.10.2020 № 745 (а.с.24-25 том 1).

Згідно з копією рішення, яке міститься в матеріалах справи, 22.10.2020 Микулинецькою сільською радою Літинського району Вінницької області на 35 сесії 7 скликання вирішено про затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована на території Микулинецької сільської ради у відповідності до фактичних розмірів визначених в натурі (на місцевості). Також вказаним рішенням ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність: земельну ділянку загальною площею 2,00 га втому числі земельну ділянку кадастровий №0522485400:01:000:0780 площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка розташована на території Микулинецької сільської ради (а.с.36 том 1).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 30.03.2021 (а.с. 26-27 том 1) ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 0522485400:01:000:0780, що розташована за адресою: Вінницька область, Літинський район, Микулинецька сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому 28.09.2021 ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки продала ОСОБА_4 вищезазначену земельні ділянку (а.с.28-30 том 1).

Вже 12.11.2021 ОСОБА_4 уклала договір оренди змеленої ділянки із ФГ «Підкалюк» строком на 10 років (а.с.35 том 1).

19.08.2024 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 31-34 том 1) ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 вищезгадану земельну ділянку.

У свою чергу відповідно до архівної копії протоколу 35 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020 (а.с. 39-45 том 1) наданої архівним відділом Вінницької районної військової адміністрації установлено, що рішення № 745 на 35 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020 про затвердження ОСОБА_2 технічної документації не приймалось.

Зазначена інформація підтверджується також і відповіддю архівного відділу Вінницької районної військової адміністрації від 04.10.2024 (а.с.49 том 1).

Відповіддю від 12.02.2025 Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області не заперечує стосовно подання окружною прокуратурою відповідного позову до суду щодо захисту інтересів держави (а.с.109 том 1).

Судом також встановлено, що розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0522485400:01:000:0780 було Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Частиною першою статті 2 ЦПК України вказановизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статті 14 Конституції Українипередбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 81 ЗК Українивстановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, серед іншого, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з пунктом б) частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського в розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Суд першоїінстанції усправі,що переглядається,встановив, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522485400:01:000:0780, площею 2,00 га, за ОСОБА_2 проведено на підставі рішення Микулинецької сільської ради Літинського району від 22.10.2020 № 745.

Відповідно до копії рішення, яке міститься в матеріалах справи, 22.10.2020 Микулинецькою сільською радою Літинського району Вінницької області на 35 сесії 7 скликання вирішено про затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована на території Микулинецької сільської ради у відповідності до фактичних розмірів визначених в натурі (на місцевості). Також вказаним рішенням ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 0522485400:01:000:0780 площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка розташована на території Микулинецької сільської ради. Вказане рішення містить відтиск печатки Микулинецької сільської ради та підпис сільського голови.

Разом з тим, відповідно до архівної копії протоколу 35 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020, наданої архівним відділом Вінницької районної військової адміністрації, судом встановлено, що рішення № 745 на 35 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020 про затвердження ОСОБА_2 технічної документації не приймалось. Зазначена інформація підтверджується також і відповіддю архівного відділу від 04.10.2024 №3.01-15/38.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку, що вказана земельна ділянка вибула з володіння власника не за його волею, так як Микулинецька сільська рада жодних рішень щодо передачі цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не приймала. Отже, на думку суду, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування, тобто, ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, а тому в даній справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України про витребування майна у відповідачів.

При цьому, суд зазначив, що відповідачі не позбавлені права та можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до попередніх власників, у яких була придбана спірна земельна ділянка, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.12.2022 у справі № 472/156/21.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

Останнім набувачем спірної земельної ділянки, кадастровий номер 0522485400:01:000:0780 площею 2,00 га, є ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованої, зокрема, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, зокрема передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У рішенні ЄСПЛ від 17 листопада 2016 року у справі «Alentseva v. russia» суд зазначив, що конструкція, за якої добросовісний набувач утрачає майно й сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть містити акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі «Volovik v. Ukraine», заява № 15123/03, пункт 45).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, пункт 61).

Набувач визнається добросовісним, якщо під час вчинення правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції у цій справі застосував положення статті 388 ЦК України, зокрема, витребував земельну ділянку у добросовісного набувача.

Положеннями частин третьої, четвертої статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України(в редакції чинній на час звернення прокурора до суду) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX від 12 березня 2025 року, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину четверту статті 177 ЦПК Українидоповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: «У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

Нова редакція частини 4 статті 177 ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто вже після подачі позовної заяви та після відкриття провадження у цій справі.

Разом з тим, аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зауважує, що положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, поширюється не тільки на конкретно визначенні статті, а загалом на положення цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

Тобто йдеться не про те, що норми закону мають зворотну дію в часі і застосовуються до правовідносин, які виникли раніше, а насправді норми цього закону щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, мають застосовуватися і до тих справ, по яких позовні вимоги подано раніше, але рішення ще не ухвалене.

Також колегія суддів зауважує, що у статті 390 ЦК України, яка у відповідності до Закону доповнена частиною п`ятою, якою визначено, що суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Тлумачення вказаної статті свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов`язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпеченняможливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.

У статті 58 Основного Закону України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною четвертою статті 3 ЦПК України передбачено, що Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99, зазначивши, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Крім того, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення КСУ від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019).

Правовідносини щодо розгляду в суді поданого Вінницькою окружною прокуратурою позову справді виникли до набрання чинності положеннями Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025 року, однак вони продовжують існувати і після його ухвалення, тому повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

При цьому вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не є встановленням нового обов`язку для учасника судового процесу, а є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову.

Обов`язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 30 квітня 2025 року у справі № 686/14711/21, 07 травня 2025 року у справі № 128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі № 678/1280/21.

Як вбачається із змісту позовних вимог, прокурор в своїй позовній заяві посилався на те, що відповідач є недобросовісним набувачем, оскільки не міг не знати про сумнівний характер вчиненого правочину, а також й те, що придбане ним майно в особи, яка не має права його відчужувати.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави, відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Як уже зазначалось, згідно з вимогами частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 12 березня 2025 року прокурором подано до суду позовну заяву про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , яку він набув за відплатним договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.

Добросовісність чи недобросовісність особи це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

При цьому, факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові.

Оскільки суд першої інстанції у даній справі застосував положення статті 388 ЦК України, зокрема, витребував земельну ділянку у добросовісного набувача, що дає підстави для висновку про поширення вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» на даний спір.

Отже враховуючи нездійснення попереднього внесення позивачем вартості земельної ділянки на депозитний рахунок суду, відсутні підстави для задоволення позовних вимог заявлених до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вищевикладені обставини, та ухвалив оскаржуване рішення з порушенням вимог частини п`ятої статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177 ЦПК України, що є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки відповідно до положень статті 376 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ФГ «Підкалюк».

Колегія суддів, з урахуванням положень частини четвертої статті 367, частини другої статті 377 ЦПК України, звертає увагу на порушення судом першої інстанції правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України при розгляді позовних вимог керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області,заявлених до ФГ «Підкалюк» .

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 (провадження № 61-14436сво24) зазначено, що: «спір у справі, що переглядається, в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ДП «Ілліч-Агро Донбас», є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, а тому, виходячи із суб`єктного складу сторін, належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства».

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

У справі, що переглядається, спір в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області до ФГ «Підкалюк» про витребування земельної стосується правомірності набуття речового права між двома юридичними особами, тому за суб`єктним критерієм підлягає розгляду в порядку господарської юрисдикції.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ФГ «Підкалюк» слід скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина перша та друга статті 377 ЦПК України).

Оскільки апеляційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює заступнику керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Вінницького апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Отже доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, а провадження у справі в частині позовних вимог до ФГ «Підкалюк» про витребування земельної ділянки - закрити.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає до задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, понесені ОСОБА_1 та ФГ «Підкалюк» у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з Вінницької обласної прокуратури на користь відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Присяжний Віталій Анатолійович, та заяву Фермерського господарства «Підкалюк» про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки відмовити.

Провадження у справі №137/330/25 в частині позовних вимог заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області до Фермерського господарства «Підкалюк» про витребування земельної ділянки закрити.

Повідомити заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог до Фермерського господарства «Підкалюк» про витребування земельної ділянки віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Вінницького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Стягнути зВінницької обласноїпрокуратури (кодЄДРПОУ 02909909) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. у відшкодування витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909) на користь Фермерського господарства «Підкалюк» (код ЄДРПОУ 38298025) 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. у відшкодування витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник