Ухвала від 25.09.2025 по справі 520/25518/25

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

25 вересня 2025 року справа №520/25518/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва Ольга Вікторівна, розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана до пред`явлення позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту заявник, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову, яка подана до пред`явлення позовної заяви, в якій просить

- заборони Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти (ідентифікаційний код юридичної особи 40927307, місцезнаходження: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001, Україна) вчиняти будь-які дії щодо розгляду справи Комітетом з питань етики за скаргою ОСОБА_2 від 04.11.2024 року ( реєстраційний № 48-24-АД від 05.11.2024 року) щодо наявності у захищеній ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) 16.05.2024 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.102.05 при Київському національному університеті технологій та дизайну дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами ( за видами економічної діяльності ) "Теоретико-методологічні засади формування соціальної відповідальності закладів вищої освіти в умовах структурно-інноваційних перетворень" до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що ОСОБА_1 має намір звернутися до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання порушення дотримання законної процедури посадовими особами Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики під час встановлення відповідності вимогам Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти 24.10.2023 року скарги ОСОБА_2 , а також під час прийняття до розгляду скарги ОСОБА_2 ; визнання протиправними дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики щодо прийняття до розгляду скарги ОСОБА_2 . Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки в цьому випадку визнання судом протиправності дій відповідача не матиме практичного значення та не забезпечить ефективний захист прав ОСОБА_1 . Також, заявник зазначив, що Національне агентства із забезпечення якості вищої освіти з огляду на встановлені Порядком розгляду скарг процедури та строки їх вчинення, може продовжувати вчиняти дії з розгляду скарги та приймати рішення щодо прав та інтересів ОСОБА_1 . У такому випадку ОСОБА_1 доведеться додатково ініціювати ряд судових процедур щодо оскарження наступних дій та рішень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та інших суб`єктів владних повноважень, які вчинятимуться ними з метою завершення розгляду питання, порушеного у скарзі.

Отже, на думку заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як передбачено ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 826/14951/18).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З правового аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року у справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Так само, згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008 застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Наведені заявником обставини, на думку суду, не є достатньо обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Суд зазначає, що твердження ОСОБА_1 , визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливе настання негативних наслідків у вигляді того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника в разі продовження вчинення Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти дій та прийняття відповідних рішень у процесі розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації ОСОБА_1 , ґрунтуються лише на припущеннях. Доказів реальної загрози настання таких наслідків заявником не надано.

Так, на обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником не було надано жодного належного доказу на підтвердження своїх вимог.

Також суд звертає увагу і на те, що за вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не можна визнати своєчасним та їх задоволення фактично призводитиме до вирішення справи по суті без належного судового розгляду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150-158, 248, 256, 293 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана до пред`явлення позовної заяви - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

СуддяОльга НІКОЛАЄВА