Ухвала від 22.09.2025 по справі 761/25280/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/25280/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/6060/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

власника майна: ОСОБА_7

представника: ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №22024000000001141 від 10 грудня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 333, частиною другою статті 28, частиною другою статті 333 КК України, за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 333, частиною другою статті 28, частиною другою статті 333 КК України, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , про арешт майна - задоволено частково.

Накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Pixel 6 Pro, imei: НОМЕР_1 із поміщеною до нього сім-карткою, якій присвоєно абонентський номер НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Galaxy А55 5G, серійний номер НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 із поміщеною до нього сім-карткою, якій присвоєно абонентський номер НОМЕР_5 ; копія службової записки Начальника оперативного відділу № 2 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської митниці ОСОБА_13 від 02 березня 2023 року на 5 арк.; копія Висновку спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №142000-3302-0069 від 24 лютого 2023 року на 12 арк; предмети, ззовні схожі на грошові кошти номіналом та кількості: купюри номіналом 1000 грн - 100 шт; купюри номіналом 100 доларів США - 110 шт.; купюри номіналом 500 Євро - 2 шт.; купюри номіналом 200 Євро - 6 шт.; купюри, номіналом 100 Євро - 79 шт.; купюри, номіналом 50 Євро - 110 шт.; купюри, номіналом 100 Юаней - 2 шт.; купюри, номіналом 10 Юаней - 1 шт., на загальну суму 100 тис. грн, 11 тис. доларів США, 15 600 Євро, 210 Китайських юанів з метою забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні №22024000000001141 від 10 грудня 2024 року, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження вказаним майном.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Уважає, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також є такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/20423/25 клопотання задоволено частково та слідчому надано дозвіл виключно на відшукання, виявлення та вилучення договорів (угод, контрактів) та інших фінансово-господарських документів, що підтверджують взаємовідносини з конкретними вітчизняними та іноземними підприємствами, інформації, яка міститься на комп`ютерній техніці, ноутбуках, планшетах, телефонах тощо.

Таким чином, уважає, все майно, перелічене в ухвалі про накладення арешту на майно, є тимчасово вилученим, а слідчий, вилучаючи його, діяв всупереч дозволу, наданому слідчим суддею, та порушив вимоги частини другої статті 168 КПК України.

Вказує, що визначений законом строк для подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна сплив о 15:01 год. 15 червня 2025 року, водночас строк для винесення ухвали про арешт такого майна сплив о 15:01 год. 18 червня 2025 року.

Уважає, що розглядаючи клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно підозрюваного ОСОБА_7 без його повідомлення, слідчий суддя порушив право останнього на захист, що включає права на особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою, а також збирати і подавати докази.

Посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні не прийнято до уваги докази щодо легального набуття, тобто непов'язаності грошових коштів з обставинами кримінального провадження, у зв`язку з тим, що вони були отримані за декілька років до початку досудового розслідування, а отже грошові кошти не відповідають критеріям речового доказу.

Наполягає на тому, що ОСОБА_7 є законним та добросовісним власником тимчасово вилученого майна, сприяє досудовому розслідуванню, вказане майно не є речовим доказом, а тому позбавлення можливості користуватися та розпоряджатися ним є протиправним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення власника майна ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001141 від 10 грудня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 333, частиною другою статті 28, частиною другою статті 333 КК України, за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 333, частиною другою статті 28, частиною другою статті 333 КК України, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що посадові особи ТОВ «ДП Квазар-IC» (код ЄДРПОУ 43408437), залучивши іноземні підприємства, протягом 2022-2024 років постачають ряду юридичних осіб російської федерації окремі електронні компоненти, які в т.ч. можуть використовуватись країною-агресором у крилатих ракетах та ударних БпЛА в ході ведення агресивної війни проти України, чим вчиняють умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

13 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року, у період часу з 06 год. 50 хв. по 15 год. 01 хв. за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, під час проведення якого виявлено та вилучено наступні речі та документи: мобільний телефон марки Pixel 6 Pro, imei: НОМЕР_1 із поміщеною до нього сім-карткою, якій присвоєно абонентський номер НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Galaxy А55 5G, серійний номер НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 із поміщеною до нього сім-карткою, якій присвоєно абонентський номер НОМЕР_5 ; копія службової записки Начальника оперативного відділу № 2 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської митниці ОСОБА_13 від 02 березня 2023 року на 5 арк.; копія Висновку спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №142000-3302-0069 від 24 лютого 2023 року на 12 арк.; паспорт громадянина України ОСОБА_9 № НОМЕР_6 , виданий 22 квітня 2021 року органом 8017; паспорт громадянина України ОСОБА_7 серії НОМЕР_7 , виданий 20 лютого 2013 року Оболонським РВ ГУДМС України в місті Києві; предмети, ззовні схожі на грошові кошти номіналом та кількості: купюри номіналом 1000 грн - 100 шт.; купюри номіналом 100 доларів США - 110 шт.; купюри номіналом 500 Євро - 2 шт.; купюри номіналом 200 Євро - 6 шт.; купюри номіналом 100 Євро - 79 шт.; купюри номіналом 50 Євро - 110 шт.; купюри, номіналом 100 Юаней - 2 шт.; купюри номіналом 10 Юаней - 1 шт, на загальну суму 100 тис. грн, 11 тис. доларів США, 15 600 Євро, 210 Китайських юанів.

13 червня 2025 року вказані вище речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22024000000001141 від 10 грудня 2024 року.

17 червня 2025 року до Шевченківського районного суду м Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22024000000001141 від 10 грудня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 333, частиною другою статті 28, частиною другою статті 333 КК України, за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 333, частиною другою статті 28, частиною другою статті 333 КК України, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , про арешт майна - задоволено частково.

Накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Pixel 6 Pro, imei: НОМЕР_1 із поміщеною до нього сім-карткою, якій присвоєно абонентський номер НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Galaxy А55 5G, серійний номер НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 із поміщеною до нього сім-карткою, якій присвоєно абонентський номер НОМЕР_5 ; копія службової записки Начальника оперативного відділу № 2 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської митниці ОСОБА_13 від 02 березня 2023 року на 5 арк.; копія Висновку спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №142000-3302-0069 від 24 лютого 2023 року на 12 арк; предмети, ззовні схожі на грошові кошти номіналом та кількості: купюри номіналом 1000 грн - 100 шт; купюри номіналом 100 доларів США - 110 шт.; купюри номіналом 500 Євро - 2 шт.; купюри номіналом 200 Євро - 6 шт.; купюри, номіналом 100 Євро - 79 шт.; купюри, номіналом 50 Євро - 110 шт.; купюри, номіналом 100 Юаней - 2 шт.; купюри, номіналом 10 Юаней - 1 шт., на загальну суму 100 тис. грн, 11 тис. доларів США, 15 600 Євро, 210 Китайських юанів з метою забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні №22024000000001141 від 10 грудня 2024 року, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження вказаним майном.

Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена апелянтом лише в частині задоволення клопотання про накладення арешту на майно, тому колегія суддів, відповідно до частини першої статті 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги та лише в частині накладення арешту на майно.

Ухвала слідчого судді в іншій частині колегією суддів не перевіряється.

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки Pixel 6 Pro, imei: НОМЕР_1 із поміщеною до нього сім-карткою, якій присвоєно абонентський номер НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Galaxy А55 5G, серійний номер НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 із поміщеною до нього сім-карткою, якій присвоєно абонентський номер НОМЕР_5 ; копія службової записки Начальника оперативного відділу № 2 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської митниці ОСОБА_13 від 02 березня 2023 року на 5 арк.; копія Висновку спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №142000-3302-0069 від 24 лютого 2023 року на 12 арк; предмети, ззовні схожі на грошові кошти номіналом та кількості: купюри номіналом 1000 грн - 100 шт; купюри номіналом 100 доларів США - 110 шт.; купюри номіналом 500 Євро - 2 шт.; купюри номіналом 200 Євро - 6 шт.; купюри, номіналом 100 Євро - 79 шт.; купюри, номіналом 50 Євро - 110 шт.; купюри, номіналом 100 Юаней - 2 шт.; купюри, номіналом 10 Юаней - 1 шт., на загальну суму 100 тис. грн, 11 тис. доларів США, 15 600 Євро, 210 Китайських юанів, яке було виявлено та вилучено в ході проведеного обшуку 13 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року, у період часу з 06 год. 50 хв. по 15 год. 01 хв. за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , зважаючи на те, що вилучене майно має суттєве значення для досудового розслідування цього кримінального провадження, а також може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що слідчим у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий та прокурор просили накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Аргументи скаржника, що в оскаржуваному судовому рішенні не прийнято до уваги докази щодо легального набуття, тобто непов'язаності грошових коштів з обставинами кримінального провадження, у зв`язку з тим, що вони були отримані за декілька років до початку досудового розслідування, а отже грошові кошти не відповідають критеріям речового доказу; ОСОБА_7 є законним та добросовісним власником тимчасово вилученого майна, сприяє досудовому розслідуванню, вказане майно не є речовим доказом, а тому позбавлення можливості користуватися та розпоряджатися ним є протиправним та необґрунтованим, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді з огляду на те, що доводи апелянта про законність походження вилучених грошових коштів підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Окрім того, зважаючи на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З урахуванням наведеного, відсутність мобільний телефон марки Pixel 6 Pro, imei: НОМЕР_1 із поміщеною до нього сім-карткою, якій присвоєно абонентський номер НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Galaxy А55 5G, серійний номер НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 із поміщеною до нього сім-карткою, якій присвоєно абонентський номер НОМЕР_5 ; копія службової записки Начальника оперативного відділу № 2 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської митниці ОСОБА_13 від 02 березня 2023 року на 5 арк.; копія Висновку спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №142000-3302-0069 від 24 лютого 2023 року на 12 арк; предмети, ззовні схожі на грошові кошти номіналом та кількості: купюри номіналом 1000 грн - 100 шт; купюри номіналом 100 доларів США - 110 шт.; купюри номіналом 500 Євро - 2 шт.; купюри номіналом 200 Євро - 6 шт.; купюри, номіналом 100 Євро - 79 шт.; купюри, номіналом 50 Євро - 110 шт.; купюри, номіналом 100 Юаней - 2 шт.; купюри, номіналом 10 Юаней - 1 шт., на загальну суму 100 тис. грн, 11 тис. доларів США, 15 600 Євро, 210 Китайських юанів у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на обшук в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року №761/20423/25 про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна з дотриманням вимог частини п`ятої статті171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Посилання скаржника на те, що визначений законом строк для подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна сплив о 15:01 год. 15 червня 2025 року, водночас строк для винесення ухвали про арешт такого майна сплив о 15:01 год. 18 червня 2025 року, саме по собі не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Також необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду є аргументи захисника, що розглядаючи клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно підозрюваного ОСОБА_7 без його повідомлення, слідчий суддя порушив право останнього на захист, що включає права на особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою, а також збирати і подавати докази, оскільки не є визначеною КПК України безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Крім того, права власника майна відновлені під час апеляційного розгляду.

При цьому, колегія суддів ураховує і те, що у відповідності до вимог статті 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині, що оскаржується, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4