Ухвала від 23.09.2025 по справі 754/14783/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 вересня 2025 року м. Київ

Унікальний номер справи № 754/14783/17 (провадження № 6/754/166/23)

Головуючий у першій інстанції - Галась І.А.

Апеляційне провадження № 88-ц/824/53/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Кирилюк Г.М., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_1 в порядку виконання рішення суду відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання неправомірними дії Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28 серпня 2017 року, визнання незаконними та скасування наказів Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в порядку виконання рішення суду відповідно до статті 236 КЗпП України та просила стягнути з КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Зазначала, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року в справі № 754/14783/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва про визнання неправомірними дії КРП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28 серпня 2017 року, задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 222 від 07 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря - стоматолога - терапевта філії № 3 Комунального підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва. Поновлено ОСОБА_1 на посаді. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18 990 грн. 40 коп. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. У задоволенні іншої частини вимог, відмовлено.

Проте рішення суду про поновлення її на роботі не виконується, до роботи її не допущено, до трудової книжки жодних записів внесено не було. Вважає, що відповідач систематично порушує її трудові права (т. 1 а.с. 1-27).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КНП «Консультативно-Діагностичний Центр Деснянського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 117 907 грн. 20 коп. з 05 липня 2022 року до 09 листопада 2022 року, тобто за 92 робочих дня на день ухвалення рішення (т. 2 а.с. 129-133).

Не погоджуючись із ухвалою суду, 13 грудня 2022 року представник КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» - адвокат Шевченко Т.Ю. подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви у повному обсязі (т. 2 а.с. 155-161).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що ОСОБА_1 є присяжною в Деснянському районному суді міста Києва, таким чином суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. була неуповноваженою суддею щодо розгляду заяви в порядку виконання рішення суду відповідно до ст. 236 КЗпП України та повинна була винести ухвалу про передання заяви до Київського апеляційного суду для визначення підсудності розгляду справи, щоб уникнути сумнівів сторін щодо неупередженості судді під час розгляду справи.

Представник КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» - адвокат Шевченко Т.Ю. посилалась на те, що ОСОБА_1 перешкоджала виконанню рішення Деснянського районного суду міста Києві від 04 квітня 2018 року по справі № 754/14783/17, оскільки ОСОБА_1 не з`являлася до органу, в якому її було поновлено на посаді для внесення відомостей, жодного обґрунтованого пояснення щодо поновлення на посаді не надавала, отже, КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» вчинені всі необхідні дії для виконання рішення суду. При цьому, ОСОБА_1 була обізнана про наявність наказу про її поновлення на роботі. Зважаючи на вказане, роботодавець не може нести відповідальність за невиконання рішення суду через незаконні дії ОСОБА_1 , яка своїми діями перешкоджає виконанню рішення суду.

Вказувала, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до поданої податкової інформації КНП КДЦ Деснянського району м. Києва стосовно нарахованих грошових коштів за невиконання рішення суду є сумою заробітної плати, з якої розраховується середньоденний заробіток є таким, що не відповідає вимогам закону та сформованій судовій практиці. Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а отже, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

Зазначала, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до поданої податкової інформації КНП КДЦ Деснянського району м. Києва стосовно нарахованих грошових коштів за невиконання рішення суду є сумою заробітної плати, з якої розраховується середньоденний заробіток є таким, що не відповідає вимогам закону та сформованій судовій практиці. Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а отже, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

Звертала увагу на те, що заявник ОСОБА_1 пропустила тримісячний строк звернення до суду з вказаною заявою, оскільки про невиконання рішення суду у справі дізналась 27 серпня 2019 року, про що свідчить її перше звернення з заявою про виплату різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду, тому заявником пропущено строк на подання вказаної заяви без поважних причин (т. 2 а.с. 155-161).

Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого2024 року апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» - задоволено частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року - скасовано, ухвалено нове судове рішення.

Відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення на її користь з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» 117 907 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 05 липня 2022 року по 09 листопада 2022 року (т. 5 а.с. 213-218).

06 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 01 лютого2024 року через «Електронний суд» (т. 6 а.с. 1-16, 121-124, 147-150).

В обґрунтування заяви, уточнивши яку, зазначала, що 08.06.2025 року під час реєстрації кабінету у системі електронний суд їй стало відомо що відповідач КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» електронний кабінет зареєстрував тільки 23.09.2024 року.

18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ.

З урахуванням внесених до процесуального закону змін, частиною шостою статті 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Закон передбачає, що у разі звернення до суду особою, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не виконала свого обов`язку, документи такої особи будуть залишатися судом без руху, або повертатися, залежно від виду процесуального документа.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац другий частини шостої статті 14 ЦПК України).

Статтею 183 ЦПК України визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Частиною четвертою статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає заяву (клопотання, заперечення ,апеляційну скаргу ) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Вказувала, що апеляційна скарга на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року була подана вже коли діяв закон щодо обов`язку юридичних осіб реєструвати електронний кабінет у системі «Електронний суд».

Витяг на запит свідчить, що відповідач створив електронний кабінет лише 23.09.2024 року. Відтак, вважала, що апеляційний суд мав повернути апеляційну скаргу без розгляду.

Враховуючи вказане, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого2024 року та ухвалити нову, якою залишити без змін ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року (т. 2 а.с. 39-41, 121-124, 147-150, 168-171).

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, проте, були сповіщені належним чином. Так, про розгляд 23 вересня 2025 року судом заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, сторони по справі були сповіщені, кожна сторона окремо, повідомленнями до Електронного кабінету в ЄСІТС 09 вересня 2025 року із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. При цьому, ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та забезпечено її участь в розгляді справи в режимі відеоконференції. Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» - адвокат Шевченко Т.Ю. подала заяву про відкладення розгляду справи, пославшись на зайнятість в інших справах, проте доказів поважності причин такої неявки до суду не надала (т. 6 а.с. 173-177, 207-219)

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до вимог частини 5 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Проте, суд апеляційної інстанції суд під час проведення судового засідання не втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції та протягом усього часу розгляду справи забезпечив заявнику технічну можливість підключення до відеоконференції та здійснював відповідну фіксацію судового процесу про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 6 а.с. 219).

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372, 429 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судова колегія дійшла висновку, що в задоволенні заяви про перегляд постанови за нововиявленими слід відмовити за таких підстав.

За змістом ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Зазначена норма містить вичерпні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При цьому є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, чи підставою для звернення особи з позовом з певними вимогами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу та відмова суду у прийнятті доказів також не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з ч. 5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Перевіривши доводи заявника апеляційний суд вважає, що відсутність зареєстрованого електронного кабінету у відповідача станом на день подання апеляційної скарги не є нововиявленою обставиною в розумінні ч. 2 ст. 423 ЦПК України та не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 29 червня 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-ІХ, який введено в дію 18 жовтня 2023 року.

При цьому, апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року представник КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва - адвокат Шевченко Т.Ю. подала до суду 13 грудня 2022 року, тобто до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами».

Відповідно до ч. 4 ст. 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 423, 429 ЦПК України,-

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами - відмовити.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено: 24 вересня 2025 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Г.М. Кирилюк

В.М. Ратнікова