Постанова від 24.09.2025 по справі 2-100/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-100/11 Номер провадження 22-ц/814/3090/25Головуючий у 1-й інстанції Куц Т.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатки Луньової Анни Геннадіївни, представниці Акціонерного товариства «Сенс Банк», на ухвалу Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 07 травня 2025 року (час ухвалення судового рішення з 09.21 до 09.30; дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначена) у справі за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в:

У травні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із вказаною заявою, просило ухвалити судове рішення, яким замінити учасника справи (заявника) у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2-100/11 за заявою ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строку пред?явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів №2-100/2011, виданих Комсомольським міським судом 20 січня 2012 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на правонаступника АТ «Сенс Банк».

Заявлені вимоги мотивовані тим, що у проваджені суду перебуває справа за заявою ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строку пред?явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів №2-100/2011, виданих Комсомольським міським судом 20 січня 2012 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

09 грудня 2019 року між АТ «Альфа Банк», яке у серпні 2022 року перейменоване на АТ «Сенс Банк», і АТ «Дельта Банк» укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого АТ «Сенс Банк» набуло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ УкрСиббанк» і ОСОБА_1 .

Ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 07 травня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Адвокатка Луньова А.Г., представниця АТ «Сенс Банк», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подану заву.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що висновок суду про недоведеність факту відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 грудня 2006 року на користь АТ «Сенс Банк» суперечить письмовим доказам, які долучені до заяви про заміну сторони виконавчого провадження та подані суду в електронному виді.

У відзиві ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просять ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Наголошують, що ОСОБА_1 у справу подана довідка про відсутність виконавчих проваджень, тому ні ОСОБА_1 , на ОСОБА_3 не є боржниками у виконавчому провадженні.

Стверджується, що Банк у заяві лише послався на договір відступлення права вимоги від 09 грудня 2019 року і про зміну назви АТ «Дельта Банк», що не означає автоматичну заміну кредитора у зобов?язанні.

Підкреслюється, що заявник не повідомив належним чином боржників про заміну кредитора, що є грубим порушенням їхніх прав.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Як встановлено ухвалою суду першої інстанції, рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 квітня 2011 року задоволений позов ПАТ «УкрСиббанк»: стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 152433,01 грн.

Ухвалою суду від 17 січня 2018 року задоволено заяву про заміну сторони виконавчого провадження: замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з виконання рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-100/2011про стягнення із ОСОБА_1 і ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 108066690000 від 22 грудня 2006 року.

22 листопада 2018 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із заявою про поновлення строку пред?явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчих листів.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до АТ «Сенс Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором №108066690000 від 22 грудня 2006 року.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведеним вимогам закону ухвала суду не відповідає, оскільки суд першої інстанції фактично ухилився від здійснення правосуддя (ст.2, ст.12, ст.13 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, заява про заміну учасника справи та сторони виконавчого провадження подана суду через систему «Електронний суд»; документ сформований у системі 23 травня 2024 року; в ухвалі судді від 03 червня 2024 року зазначено, що заява подана з додержанням вимог ЦПК України, тому справа призначена до слухання на 27 червня 2024 року.

Дослідженням даних у системі «Електронний суд», апеляційним судом встановлено, що за станом на 23 травня 2024 року до заяви про заміну сторони виконавчого провадження АТ «Сенс Банк» долучив електронні копії таких документів: протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-08-01-000066b; договір № 2098/К від 09 грудня 2019 року про відступлення прав вимоги, який укладений між ПАТ «Дельта Банк» і АТ « Альфа Банк»; додатки №1, №2 №5 до вказаного договору переліком кредитним договорів, за якими відступлене право вимоги; витяг з Державного реєстру банків. Усі ці документи (докази) були доступні для дослідження (вивчення) як за станом на час постановлення ухвали судом першої інстанції, тобто 07 травня 2025 року, так і за станом на час розгляду справи апеляційним судом.

Проте, суд першої інстанції з незрозумілих причин (принаймі у справі відсутні будь які відомості, які б давали можливість зрозуміти причини) усунувся від дослідження і оцінки зазначених доказів, тому висновки суду про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до АТ «Сенс Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором №108066690000 від 22 грудня 2006 року, не є обгрунтованими.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду і сталу судову практику у справах такої категорії, суд першої інстанції мав розглянути подану заяву у межах справи за заявою ПАТ «Дельта Банк» від 22 листопада 2018 про поновлення строку пред?явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчих листів і з?ясувати питання про те, чи відкривалося виконавче провадження з примусового виконання рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-100/2011про стягнення із ОСОБА_1 і ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 108066690000 від 22 грудня 2006 року; чи закінчене (завершене) це виконавче провадження та коли, з яких підстав; чи доведені обставини на підтвердження підстав для поновлення строку пред?явлення виконавчого документа до виконання та для видачі дубліката виконавчого документа.

Оскільки суд першої інстанції наведені істотні обставини не досліджував, апеляційний суд позбавлений можливості вирішити вимоги заяви по суті.

З огляду на наведене ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвокатки Луньової Анни Геннадіївни, представниці Акціонерного товариства «Сенс Банк», задовольнити частково.

Ухвалу Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 07 травня 2025 року скасувати.

Справу за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні повернути до Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2025 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов