Рішення від 20.03.2025 по справі 910/13616/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2025Справа № 910/13616/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" вул. Алматинська, 37, м. Київ,02092

до Товариства з обмеженою відповідальністю «А5 СОЛЮШНЗ» вул. Хвойки Вікентія, 15/15, м. Київ,04080

про відшкодування збитків у розмірі 1 600 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ревенко О.В.

від відповідача: Циркунов В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «А5 СОЛЮШНЗ» про відшкодування 1 600 000,00 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 20/12-2 на постачання та впровадження програмного продукту від 20.12.2022 року в частині своєчасного виконання робіт з впровадження програмного продукту згідно умов договору та здійсненої позивачем передплати в сумі 1 600 000,00 грн., внаслідок чого позивач відмовився від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ГПК України та просить стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості втраченого майна (неповернутої передплати) в сумі 1 600 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду від 19.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13616/24 та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.12.2024 року.

Судом доведено до відома представників сторін, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» від представника позивача 29.11.2024 року на виконання вимог ухвали суду від 19.11.2024 року надійшла заява б/н від 29.11.2024 року, з доказами надсилання на адресу відповідача, про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії листа ТОВ "А5 СОЛЮШНЗ" № 37/28-24 від 06.05.2024 року; належних та допустимих доказів на підтвердження надсилання на адресу відповідача та отримання/неотримання останнім листа № 01-19/863/24 від 16.05.2024 року про відмову від договору.

Також судом доведено до відома представників сторін, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 28.11.2024 року, з доказами надсилання на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо постачання програмного продукту позивачем не надано. Також відповідач зазначає про неправомірність застосування до спірних правовідносин положень ЦК України, які регулюють договір підряду, відсутність при розірванні договору таких правових наслідків як повернення позивачу грошових коштів у розмірі 1 600 000,00 грн. за виконане відповідачем належним чином зобов`язання в частині постачання програмного продукту, відтак, на переконання відповідача, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 600 000,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання щодо постачання програмного продукту є виконаним. Додатково відповідач наголошує на бездіяльність позивача та періодичну відсутність доступу до серверів позивача, а також готовності передати послуги, що можливо реалізувати виключно за умови взаємодії сторін та готовності позивача прийняти такі послуги.

В свою чергу, через систему "Електронний суд" 04.12.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 03.12.2024 року, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та зазначає, зокрема, що акт наданих послуг відповідач надіслав позивачеві листом від 05.09.2024 №87/28-24 вже після розірвання договору, через більш ніж 4 місяці від кінцевої дати (30.04.2024), коли програмний продукт мав би бути впроваджений. Окрім цього позивач зазначає про наявність рішення засідання ради Директорів позивача від 01.05.2024 року, оформлене протоколом № 32/2024 (витяг № 7), яке було реалізоване шляхом надсилання відповідачеві листа від 16.05.2024 року про відмову від договору.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом закрито підготовче провадження у справі № 910/13616/24 та призначена справа до судового розгляду по суті на 23.01.2025 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" 21.01.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 20.01.2025 року про відкладення (перенесення) розгляду справи по суті, з доданими до нього доказами надсилання на адресу позивача, в якій відповідач просить відкласти розгляд справи у зв`язку з участю представника відповідача в іншому судовому засіданні, призначеному на 23.01.2024 року.

В свою чергу, через систему "Електронний суд" 21.05.2025 року від представника позивача надійшло заперечення на клопотання (заяву) б/н від 21.01.2025 року, в якому позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 23.01.2025 року клопотання відповідача задоволено частково та протокольною ухвалою оголошено перерву до 27.02.2025 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.02.2025 року, з метою надання сторонами письмових відповідей на поставлені судом питання, протокольною ухвалою оголошено перерву до 13.03.2025 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.02.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання б/н від 27.02.2025 року про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/13616/24, з доданими до нього доказами надсилання на адресу відповідача, в якому позивач просить прийняти заяву про розподіл судових витрат та приєднати її разом з доданими доказами на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи.

Також, через систему "Електронний суд" 11.03 2025 року, на виконання протокольної ухвали суду від 27.02.2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 11.03.2025 року, з доданими до них доказами надсилання на адресу позивача, в яких відповідач зазначає про неможливість надання в повному обсязі послуг з впровадження підсистеми «Бухгалтерський облік» комп`ютерної програми «Інформаційно-аналітична система цифрової трансформації бізнес процесів планування, обліку та управління ресурсами «А5.ERP» без отримання відповідної інформації від представника позивача. Зокрема, як звертає увагу відповідач, позивачем після звільнення головного бухгалтера (попередньої відповідальної особи) нового відповідального представника позивачем призначено не було, що зумовило неможливість здійснення будь - яких дій з впровадження підсистеми «Бухгалтерський облік».

В свою чергу, через систему "Електронний суд" 12.03.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 12.03.2025 року, з доданими до них доказами надсилання на адресу позивача, в яких позивач з урахуванням умов п.п.9.1, 9.5, 9.11, 9.12, 11.3 Договору зазначає, що впровадження програмного продукту має здійснити виключно відповідач, адже відповідні права за Договором не передані позивачу, крім того, у випадку розірвання договору використання продукту заборонено та його копія підлягає знищенню, отже позивач позбавлений можливості замовити впровадження або доопрацювання програмного продукту у будь - якого іншого суб`єкта.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення засідання з розгляду справи по суті 13.03.2025 року до суду не надходило.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судові засідання з розгляду справи по суті 23.01.2025 року з`явився уповноважений представник позивача.

У судові засідання з розгляду справи по суті 27.02.2025 року, 13.03.2025 року та 20.03.2025 року з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 27.02.2025 року та 13.03.2025 року уповноважений представник позивача надав усні пояснення та відповіді на запитання суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача у судових засіданнях з розгляду справи по суті 27.02.2025 року та 13.03.2025 року заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, відповів на питання суду та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.03.2025 року судом проголошено перехід до стадії ухвалення судового рішення, проте з огляду на складність справи судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 20.03.2025 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 20.03.2025 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.03.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено згідно матеріалів справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, що 20 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «А5 СОЛЮШНЗ» (виконавець або ліцензіар за договором, відповідач у справі) та Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (замовник або ліцензіат за договором, позивач у справі) укладено Договір № 20/12-2 на постачання та впровадження програмного продукту (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, надати послуги з постачання та впровадження програмного забезпечення за предметом закупівлі, а саме: пакети програмного забезпечення для фінансового аналізу та бухгалтерського обліку (послуги з постачання та впровадження програмного продукту (комп`ютерної програми) «Інформаційно-аналітична система цифрової трансформації бізнес процесів планування, обліку та управління ресурсами «А5.ERP» у складі підсистем «Управління персоналом», «Облік заробітної плати», «Бухгалтерський та податковий облік» з одночасним наданням відповідного дозволу «Ліцензії») на право його користування (далі - ПЗ, Продукт, Програмний продукт), послуги з впровадження програмного забезпечення (далі - Послуги).

Детальний склад послуг, строки їх надання, очікувані результати та вартість наведені в календарному плані, що є невід`ємною частиною договору (пункт 1.3 Договору).

Розділами 2-14 Договору сторони погодили вартість робіт за договором і порядок розрахунків права та обов`язки сторін, порядок приймання-передачі виконаних робіт, строк виконання робіт та строк дії договору, гарантійні зобов`язання, відповідальність та розірвання договору, форс-мажорні обставини, інші умови тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно пункту 11.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та в частині постачання та впровадження програмного продукту діє до 31 березня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторін, зокрема, в частині взаємних розрахунків. В частині ліцензійних умов на використання продукту договір діє протягом строку чинності виключних майнових авторських прав (прав інтелектуальної власності) на продукт.

У разі припинення дії договору у зв`язку з його розірванням або визнанням недійсним ліцензіат повинен знищити всі копії продукту, поставлені йому за цим договором. Від дати, наступної за днем розірвання договору чи визнання його недійсним будь-яка копія продукту, що знаходиться у ліцензіата, вважається контрафактною і її використання може стати підставою для накладення юридичної відповідальності на ліцензіата або особу, що здійснює використання такої копії (пункт 11.3 договору).

Додатковою угодою №1 від 29.12.2023 року до Договору №20/12-2 від 20.12.2022 року сторони дійшли згоди внести зміни до п.11.1 розділу 11 «Строк дії договору, умови зміни, доповнення і розірвання» та викласти його в наступній редакції:

« 11.1. Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін6 та в частині постачання та впровадження програмного продукту діє до 31 липня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторін, зокрема в частині взаємних розрахунків. В частині ліцензійних умов на використання продукту договір діє протягом строку чинності виключних майнових авторських прав (прав інтелектуальної власності) на продукт.

Керуючись ч. 3 ст.631 ЦК України сторони встановили, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, починаючи з 01.04.2023р.»

Як свідчать матеріали справи, вказані Договори з додатками угодами підписані представниками виконавця і замовника та скріплені печатками обох сторін.

З урахуванням предмету та суб`єктного складу сторін Договору, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який регулюється нормами §1 глави 61 Цивільного кодексу України, з елементами договору про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України та ліцензійного договору, який регулюється нормами глави 75 Цивільного кодексу.

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаних договорів та узгодження ними умов в таких договорах не суперечить приписам ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

За приписами ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч.ч. 3, 4 ст. 1109 ЦК України).

У відповідності до преамбули спірного Договору під терміном «Комп`ютерна програма» для цілей цього Договору розуміють об`єкт авторського права Ліцензіара (набір інструкцій у вигляді слів. цифр, кодів, схем, символів чи у будь - якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп`ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату);

Ліцензія - це дозвіл на використання Продукту відповідно до умов, викладених в Договорі, що надається користувачу для роботи з Продуктом. Кількість ліцензій та їх вартість визначається у Специфікації;

Послуги з впровадження - послуги із встановлення Продукту на визначених Замовником серверних (апаратних) ресурсах. Впровадження в дослідну експлуатацію;

Послуги з постачання - послуги, що включають в себе постачання Програмного продукту разом з Ліцензією;

Календарний план - Додаток №1 до Договору, яким визначається етапи надання послуг з постачання та впровадження Продукту, строки їх виконання та вартість, а також документ, який складається Сторонами за результатами наданих послуг по кожному етапу.

Згідно п. 4.2 Договору найменування, кількість, ціна та вартість примірників продукту і ліцензій, що постачаються замовнику, визначаються в Специфікації.

Так, сторонами підписано Специфікацію (Додаток № 2) до Договору, згідно якої погоджено «Постачання примірника програмного продукту «Інформаційно-аналітичної системи цифрової трансформації бізнес - процесів планування, обліку та управління ресурсами «А5.ERP» у складі підсистем: «Управління персоналом», «Облік заробітної плати», «Бухгалтерський та податковий облік» та ліцензія на право її використання на 2 ядрах процесору, 1 комплект, вартістю 1 600 000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до п.2.1 Договору загальна ціна цього договору становить 1 996 000,00 грн., в тому числі ПДВ 66 000,00 грн., в тому числі:

2.1.1. Ціна програмного продукту, що постачається відповідно до п. 1.2.1 Договору становить 1 600 000,00 грн. без ПДВ. (Операції з постачання програмної продукції звільняються від оподаткування податком на додану вартість у відповідності із п.26-1 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України).

2.1.2. Ціна послуг, що надаються відповідно до п.1.2.2 Договору, становить 396 000,00 грн. в тому числі ПДВ 66 000,00 грн.

Згідно п.2.2 Договору ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 1.2 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику з постачання та впровадження програмного продукту, що включають:

- постачання замовнику за етапом 1 Календарного плану примірник(а)ів програмного продукту з наданням відповідного дозволу (ліцензії) на право використання цього продукту;

- послуги з впровадження продукту за етапом 2 Календарного плану.

Детальний склад послуг, строки їх надання, очікувані результати та вартість наведені в Календарному плані, що є невід`ємною частиною Договору (п.1.3 Договору).

Як встановлено судом, сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 «Календарний план» до Договору, в тому числі з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 29.12.2023 року, якою «Календарний план» викладено в новій редакції, а також Додаток № 3 «Технічні вимоги» до Договору.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що строки постачання програмного продукту визначаються в п.1 Календарного плану.

Найменування, кількість, ціна та вартість примірників продукту і ліцензії, що постачаються замовнику, визначаються в специфікації (пункт 4.2 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору Програмний продукт передається у вигляді, в якому він був створений виробником (розробником), без будь-яких додаткових спеціальних гарантій, крім тих, що передбачені цим Договором щодо його якості чи функціоналу. Підписанням цього Договору Замовник засвідчує обізнаність з функціональним призначенням і можливостями Програмного продукту, а також усвідомлює, для яких саме потреб він може використовуватися і які результати можуть бути отримані внаслідок використання Програмного продукту.

У відповідності до п. 4.4 Договору передача Замовнику примірника Програмного продукту здійснюється за Актом приймання-передачі Програмного продукту, який підписується уповноваженими представниками Сторін. Виконавець передає Замовнику підписаний його уповноваженим представником Акт приймання-передачі Програмного продукту в двох оригінальних примірниках. Перевірка Замовником Програмного продукту за кількістю, асортиментом, комплектністю і якістю здійснюється Замовником протягом 5-х робочих днів з дати передачі йому Програмного продукту.

Згідно пунктів 5.1, 5.2 Договору виконавець зобов`язується надати послуги, пов`язані з впровадженням продукту у строки, передбачені п.2 Календарного плану, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги згідно Специфікації (Додаток № 2 цього Договору). Послуги з впровадження Продукту зокрема передбачають встановлення Продукту на визначених Замовником серверних (апаратних) ресурсах.

Так, відповідно до Календарного плану (Додаток № 1 до Договору), з урахування Додаткової угоди №1, строк виконання:

- етапу 1 «Постачання примірника програмного продукту «Інформаційно-аналітична система цифрової трансформації бізнес процесів планування, обліку та управління ресурсами «А5.ERP» та ліцензія на право його використання, у складі підсистеми «Управління персоналом» та «Облік заробітної плати», «Бухгалтерський облік» становить 10 робочих днів (початок надання послуг визначається датою підписання Договору) вартість - 1 600 000,00 грн. без ПДВ;

- етапу 2 «Впровадження в дослідну експлуатацію функціоналу підсистем «Управління персоналом», «Облік заробітної плати», «Бухгалтерський облік» - до 30.04.2024 з можливістю дострокового виконання, вартістю 396 000,00 грн. без ПДВ, а саме:

Розгортання адаптованого програмного забезпечення підсистем «A5.ERP»: Встановлення ПЗ підсистем A5.ERP на сервері Замовника; Налаштована фінансова звітність, взаємодія з банком; Налагоджено шаблони маршрутів проведення та погодження документів; Налаштована організаційна структура та штатний розпис; Внесені данні щодо персоналу; Налаштовані накази з персоналу згідно вимог Замовника; Налаштовані типи обліку робочого часу; Предналаштовані регламентні та стандартні звіти; Внесені особові рахунки працівників; Адаптація додаткових господарських операцій під вимоги замовника; Надання консультацій на робочих місцях по ділянкам бухгалтерського обліку - облік грошових коштів, ТМЦ, НА, ІНМА, розрахунків з постачальниками/ покупцями, Казначейство, Кошторис (до 2 годин на 1 ліцензію); Налаштування банку; Налаштування фінансової звітності; Налаштування додаткових аналітик рахунків; Налаштування додаткових довідників; Налаштовані підсумковий облік робочого часу, індивідуальні графіки роботи; Налаштований розрахунок нарахувань, утримань, податків; Налаштований розрахунок разових нарахувань;Розрахунок нарахувань на зарплату; Налаштоване формування проводок; Налаштований розрахунок обов`язкових платежів; Надання консультацій на робочих місцях по ділянкам бухгалтерського обліку; Проведення навчання користувачів (семінари, вебінари, відеозаписи); Імпорт даних з 1-С.

Результати 2 Етапу оформлюються Технічним протоколом наданих послуг, Актом приймання - передачі наданих послуг.

Початок надання послуг визначається датою підписання Договору.

Наразі, доказів погодження сторонами іншого терміну виконання, відмінного від зазначеного у Календарному плані (Додаток № 1 до Договору), матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника (генпідрядника) до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

В силу частини 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

За змістом пунктів 5.6 та 5.7 Договору приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами за актами приймання-передачі наданих послуг.

Після завершення надання послуг за відповідним етапом згідно Календарного плану (Додаток № 1 до цього Договору) Виконавець підписує та направляє замовнику два примірника акту приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня одержання акту приймання-передачі послуг зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний ним акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану письмову відмову від прийняття послуг з переліком недоліків та недопрацювань які необхідно усунути.

Згідно п.5.8 Договору у разі, якщо Замовник не надіслав Виконавцю підписаний ним Акт приймання-передачі наданих послуг і не направив письмової мотивованої відмови від прийняття Послуг з переліком недоліків та недопрацювань в обумовлений у пункті 5.7 цього Договору строк, вважається, що Послуги надані Виконавцем належним чином та підлягають оплаті у відповідності з умовами цього Договору та вимогами чинного законодавства України.

За матеріалами справи судом встановлено, що сторонами 28.12.2022 року було підписано Акт № 1658 приймання-передачі Програмного продукту згідно Договору №20/12-2 від 20.12.2022 р., відповідно до змісту якого яког виконавець надав послуги з постачання програмного забезпечення за предметом закупівлі, а саме: пакети програмного забезпечення фінансового аналізу та бухгалтерського обліку (послуги з постачання та впровадження програмного продукту (комп`ютерної програми) «Інформаційно-аналітичної системи цифрової трансформації бізнес - процесів планування, обліку та управління ресурсами «А5.ERP» у складі підсистем: «Управління персоналом», «Облік заробітної плати», «Бухгалтерський та податковий облік» з одночасним наданням відповідного дозволу Ліцензії на право його використання, відповідно до етапу 1 Календарного плану (Додаток № 1 до Договору) та згідно Специфікації (Додаток № 2 до Договору), вартістю 1 600 000,00 грн.

Як зазначено у вказаному акті, замовник не має претензій щодо якості Програмного продукту та строків його постачання.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо виконання відповідачем умов Договору в частині постачання примірника програмного продукту з боку позивача відсутні.

За таких обставин суд доходить висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору відповідачем виконані прийняті на себе зобов`язання в частині передачі (постачання) позивачу Програмного продукту, а останнім, у свою чергу, прийнято Програмний продукт без будь - яких зауважень.

Факт передачі відповідачем Програмного продукту належним чином підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з виконання робіт, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є Акти здачі-приймання виконаних розробником робіт (етапу робіт), які мають бути сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, позивач зазначає, що укладаючи Договір останній очікував на досягнення кінцевого результату, а саме постачання та впровадження програмного продукту на серверних (апаратних) ресурсах, з наданням відповідного дозволу на право його користування, та функціонування програмного забезпечення згідно встановлених Технічних вимог.

Відповідно до п. 6.2 Договору оплата послуг (операції) з постачання Програмного продукту, передбачені п. 1.2.1 Договору, здійснюється Замовником шляхом перерахування авансових коштів у сумі 50 % на поточний рахунок Виконавця на підставі рахунку протягом 10 календарних днів з моменту укладення Договору та 50 % після отримання Послуги протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання сторонами Акту приймання - передачі Програмного продукту, або з дня закінчення строку на підписання вказаного Акту Замовником, визначеного п. 4.5. Договору, якщо Замовник в зазначений строк не надіслав Виконавцю письмову мотивовану відмову від прийняття Послуг.

Згідно п. 6.4 Договору оплата вважається здійсненою в момент списання коштів з поточного (розрахункового) рахунку Замовника з призначенням платежу на виконання цього Договору.

Як свідчать матеріали справи, задля досягнення мети Договору позивачем були перераховані на рахунок виконавця - ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ» грошові кошти на загальну суму 1 600 000,00 грн. згідно рахунків останнього від 20.12.2022 № 690 та від 28.12.2022 № 700 трьома платежами: платіжними інструкціями № 17307 від 26.12.2022 на суму 800 000,00 грн., № 17529 від 28.12.2022 на суму 200 000,00 грн. та № 17607 від 29.12.2022 на суму 600 000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наразі, будь - яких заперечень з боку позивача щодо порядку та розміру зарахування здійснених замовником оплат матеріали справи не містять та суду не надано.

При цьому судом враховано, що у відповідності до умов розділу 2 Договору позивачем було сплачено відповідачу 1 600 000,00 грн. в якості оплати за перший етап Договору - постачання програмного продукту (ліцензії). Решта суми у розмірі 396 000 грн. мала бути сплачена замовником за впровадження програмного продукту, а саме 50% авансовим платежем та 50% після отримання послуги протягом 10 робочих днів.

Суд зазначає, що з урахуванням погодженого сторонами Календарного плану (згідно Додаткової угоди № 1), строк виконання робіт з впровадження програмного продукту становить до 30.04.2024 року.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, станом на 30.04.2024 року виконавцем - ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ» не було виконано роботи та не надано послуги, передбачені Календарним планом та Технічними вимогами, а саме: 1) не налаштована фінансова звітність, взаємодія з банком; 2) не в повному обсязі налаштовано накази з персоналу; 3) не налаштовано банк; 4) не налаштована фінансова звітність; 5) не налаштовано додаткові аналітик рахунки; 6) не налаштовано підсумковий облік робочого часу, індивідуальні графік роботи; 7) не налаштований розрахунок нарахувань, утримань, податків; 8) не налаштований розрахунок разових нарахувань; 9) не налаштоване формування проводок; 10) не налаштований розрахунок обов`язкових платежів; 11) не зроблено імпорт даних з 1-С; 12) не налагоджено шаблони маршрутів проведення та погодження документів; 13) не налаштовані регламентні та стандартні звіти; 14) не налаштовано типу обліку робочого часу (відсутні 20 видів графіків роботи, а ті, що імпортовані, відображаються без відповідних налаштувань); 15) не в повному обсязі внесені дані щодо персоналу.

Разом з тим, як зазначено позивачем та встановлено судом за змістом укладеного між сторонами правочину, кінцевим результатом виконання даного Договору для замовника є впроваджений робочий програмний продукт, який можна повноцінно експлуатувати, що досягається, зокрема, не тільки поставкою програмного продукту та наданням ліцензії, а також виконанням з боку ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ» усіх дій, що визначені Календарним планом та Технічними вимогами з впровадження в експлуатацію функціоналу такого продукту.

Тобто, за висновками суду, за відсутності надання всього переліку передбачених Календарним планом та Договором послуг з впровадження продукту кінцева мета такого Договору та його результат для замовника не досягається.

При цьому суд наголошує, що обов`язок виконавця з надання послуг з впровадження програмного забезпечення за умовами спірного Договору не ставиться в залежність від здійснення оплати замовником та згідно Календарного плану початок надання послуг визначається виключно датою підписання Договору.

Окрім цього, доказів виставлення відповідачем як виконавцем згідно п. 6.3 Договору рахунків на оплату послуг з впровадження продукту, передбачених п.1.2.2 Договору, матеріали справи не містять.

Натомість, як встановлено судом та зазначає позивач, внаслідок порушення умов Договору в частині дотримання строків надання послуг (виконання робіт) та не впровадження в експлуатацію з боку ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ» програмного продукту, замовник не отримав матеріальний кінцевий результат та був позбавлений можливості користуватись програмним продуктом в своїй господарській діяльності.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, з метою проведення аналізу проведеної роботи та оцінки стану впровадження програмного продукту «Інформаційно-аналітична система цифрової трансформації бізнес процесів планування, обліку та управління ресурсами «A5.ERP» відповідно до умов Договору з ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ» від 20.12.2022 року № 20/12-2 позивачем було створено комісію з оцінки роботи по впровадженню програмного продукту «A5.ERP», до складу якої входили: виконавчий директор Денис В. (голова комісії), в.о. головного бухгалтера, провідний інженер відділу функціонування та розвитку IT інфраструктури, заступник начальника управління фінансово-економічної діяльності, директор департаменту кадрової політики та діловодства, начальник відділу кадрів, начальник юридичного управління, начальник відділу розрахунків з працівниками, заступник начальника юридичного управління, якою було проведено засідання з оцінки роботи по впровадженню програмного продукту «A5.ERP», за результатом якого прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 30.04.2024 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Так, як зазначено у вказаному протоколі № 1 від 30.04.2024 року комісія дійшла висновку про неможливість використовувати програмний продукт за призначенням через не впровадження його виконавцем у відповідності до умов Договору, у зв`язку з чим одноголосним голосуванням було вирішено винести на розгляд Ради директорів ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» питання щодо розірвання (припинення) договору з ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ» від 20.12.2022 року №20/12-2 у зв`язку з невиконанням умов договору (роботи виконуються повільно, що унеможливило їх завершення у встановлений строк) та розпочати претензійно-позовну роботу.

В подальшому Радою директорів ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на засіданні 01.05.2024 року було прийнято рішення підтримати рішення комісії з оцінки роботи по впровадженню програмного продукту «A5.ERP» про розірвання (припинення) договору від 20.12.2022 року №20/12-2, укладеного з ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ», у зв`язку з невиконанням останнім умов договору, а також доручити юридичному управлінню товариства почати претензійно - позовну роботу. Копія витягу № 2 з протоколу № 32/2024 засідання Ради директорів ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 01.05.2024 року наявна в матеріалах справи.

Судом констатовано, що відповідно до Статуту позивача, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 227 від 11.03.2024 року, до компетенції Ради директорів входить, зокрема, затвердження умов звичайної господарської діяльності Товариства, а також вирішення питань організації господарської діяльності, фінансування, ведення обліку та звітності Товариства.

При цьому обмежень компетенції Ради директорів на прийняття рішення щодо розірвання договору та оформлення його відповідним протоколом, в т.ч. необхідності отримання згоди від Вищого органу Товариства - Загальних Зборів акціонерів, за змістом Статуту позивача судом не встановлено та сторонами суду не надано.

Листом від 16.05.2024 № 01-19/863/24, копія якого наявна в матеріалах справи, ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у відповідності до ч. 2 ст. 849 ЦК України повідомило відповідача про відмову від Договору від 20.12.2022 №20/12-2 на постачання та впровадження програмного продукту, який було укладено з ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ», та вимагало відшкодування збитків в сумі 1 600 000,00 грн. протягом 3 робочих днів.

Факт надсилання вказаного листа на адресу відповідача підтверджується копіями опису вкладення в цінний лист від 16.05.2024 року та накладної № 0216015331570 від 16.05.2024 року.

Проте, вказаний лист відповідачем було залишено без відповіді.

Поряд із цим, як свідчать матеріали справи, відповідач листом № 37/28-24 від 06.05.2024 року звертався до позивача з проханням створити комісію для прийняття наданих послуг, а також листом № 87/28-24 від 05.09.2024 року направив на адресу позивача згідно п.5.7 Договору Акт № 1987 приймання - передачі послуг за Договором для підпису, згідно якого зазначено про виконання ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ» етапу 2 Календарного плану та надання послуг на суму 396 000,00 грн. з ПДВ. Копія листа з доданим актом та відповідні докази надсилання наявні в матеріалах справи.

За результатами розгляду листа відповідача № 87/28-24 від 05.09.2024 року позивач листом № 1-10/1430/24 від 16.09.2024 року, копія якого надана позивачем, повідомив виконавця про відсутність підстав для підписання Акту № 1987 приймання - передачі послуг у зв`язку з порушенням строків виконання робіт та відмовою позивача від Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, а також вимагав відшкодування збитків шляхом перерахування грошових коштів в сумі 1 600 000,00 грн.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині виконання етапу 2 Календарного плану, а саме, впровадження в дослідну експлуатацію функціоналу підсистем «Управління персоналом», «Облік заробітної плати», «Бухгалтерський облік», в результаті чого замовник в односторонньому порядку відмовився від Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та зазначає про наявність підстав для повернення відповідачем суми коштів розмір 1 600 000,00 грн., перерахованих за платіжним інструкціями № 17307 від 26.12.2022 року, № 17529 від 28.12.2022 року, № 17607 від 29.12.2022 року, як збитків, які позивач просить суд стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання умов Договору в повному обсязі або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору №20/12-2 від 20.12.2022 року про постачання та впровадження програмного продукту та/або окремих його положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

Суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього, якщо це передбачено договором або законом. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Зокрема, законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором підряду відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Тобто, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Таким чином, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За умовами п.7.2.5 Договору замовник має право на дострокове розірвання Договору, письмово попередивши про це Виконавця за 10 календарних днів до дати розірвання.

Згідно п. 11.3 Договору у разі припинення дії Договору у зв`язку з його розірванням або визнанням недійсним Ліцензіат повинен знищити всі копії Продукту, поставлені йому за цим Договором. Від дати, наступної за днем розірвання Договору чи визнання його недійсним будь-яка копія Продукту, що знаходиться у Ліцензіата. вважається контрафактною і її використання може стати підставою для накладення юридичної відповідальності на Ліцензіата або особу, що здійснює використання такої копії.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За приписами частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Наразі судом встановлено згідно матеріалів справи, що позивачем до моменту звернення з даним позовом до суду були вчинені дії щодо відмови від Договору в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, а саме шляхом звернення позивача до ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ» з відповідним повідомленням про розірвання Договору, належні докази направлення листа - повідомлення про відмову позивача від Договору на юридичну адресу відповідача містяться в матеріалах справи.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, оскільки позивач на підставі частини 2 статті 849 ЦК України реалізував своє право щодо одностороннього розірвання Договору шляхом відмови від нього, надіславши відповідачу лист - повідомлення № 01-19/863/24 від 16.05.2024 року про односторонню відмову від Договору, і така одностороння відмова не потребує узгодження з виконавцем, відповідно спірний Договір, за висновками суду, слід вважати припиненим.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В свою чергу, заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу суду, що відповідно до змісту позовної заяви, підставою для порушення питання про розірвання Договору став висновок внутрішньої комісії позивача, який оформлено в протоколі засідання комісії з оцінки роботи по впровадженню програмного продукту «А5.ERP» від 30.04.2024 року №1 (далі - Протокол), а саме, внутрішньою комісією в односторонньому порядку проведено оцінку стану впровадження Програмного продукту, за результатами якого комісія дійшла висновку про не виконання етапу 2.1 Календарного плану.

Разом з тим, суд зазначає, що наданими позивачем належними доказами підтверджується як наведення в Протоколі засідання комісії від 30.01.2024 року № 1 всього переліку незавершених виконавцем робіт за Договором, так і винесення на розгляд Ради директорів ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» питання щодо розірвання (припинення) Договору та подальше проведення засідання Ради директорів і, зокрема, прийняття Радою директорів на засіданні 01.05.2024 року в межах своєї компетенції відповідного рішення про розірвання Договору, у зв`язку з чим суд доходить висновку про необґрунтованість відповідних заперечень відповідача з посиланням на не зазначення як в Протоколі, так і в позовній заяві переліку ненаданих послуг, тверджень про відсутність у Ради директорів позивача повноваження на прийняття рішень про розірвання Договору.

Поряд із цим відповідачем під час розгляду справи не спростовано факт ненадання послуг за Договором згідно зазначеного позивачем переліку, а саме: 1) не налаштована фінансова звітність, взаємодія з банком; 2) не в повному обсязі налаштовано накази з персоналу; 3) не налаштовано банк; 4) не налаштована фінансова звітність; 5) не налаштовано додаткові аналітик рахунки; 6) не налаштовано підсумковий облік робочого часу, індивідуальні графік роботи; 7) не налаштований розрахунок нарахувань, утримань, податків; 8) не налаштований розрахунок разових нарахувань; 9) не налаштоване формування проводок; 10) не налаштований розрахунок обов`язкових платежів; 11) не зроблено імпорт даних з 1-С; 12) не налагоджено шаблони маршрутів проведення та погодження документів; 13) не налаштовані регламентні та стандартні звіти; 14) не налаштовано типу обліку робочого часу (відсутні 20 видів графіків роботи, а ті, що імпортовані, відображаються без відповідних налаштувань); 15) не в повному обсязі внесені дані щодо персоналу.

Крім того, щодо тверджень відповідача про бездіяльність позивача та періодичну відсутність доступу до серверів товариства, не дивлячись на які відповідач на підставі наявної у нього інформації та даних, одержаних від позивача, завершив надання послуг з впровадження в тестовому оточенні на серверах відповідача і звернувся до замовника з листом №37/28-24 від 06.05.2024 з проханням прийняти надані послуги, суд зазначає, що відповідно до п. 5.3 Договору послуги надаються за місцезнаходженням Замовника та/або за допомогою віддаленого доступу з використанням засобів зв`язку (мережа Інтернет, телефон тощо). Отже, впровадження продукту мало здійснюватись не виключно за місцезнаходженням замовника, а також віддалено.

Натомість, відповідачем не доведено належними та вірогідними доказами обставин позбавлення виконавця доступу до серверу замовника, в т.ч. через мережу Інтернет, та, окрім цього, відповідач не був позбавлений можливості прибути до місцезнаходження замовника для продовження впровадження продукту в разі тимчасової проблеми з підключенням, а також матеріали справи не містять доказів звернення до позивача щодо надання доступу до серверу або не допуску працівників відповідача на територію позивача.

Враховуючи посилання ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ» на неможливість вчасного виконання умов Договору в частині надання послуг з впровадження програмного продукту, зокрема, з підстав звільнення головного бухгалтера позивача та не призначення станом на 09.04.2024 року іншого представника для комунікації з фахівцями відповідача в обсязі, що був необхідним для надання послуг з впровадження, у зв`язку з чим відповідач листом вих. №25/28-24 від 09.04.2024 звертався з відповідним проханням призначити відповідального за впровадження однієї з підсистем Програмного продукту - «Бухгалтерський облік» представника позивача, та у зв`язку з чим, як стверджує відповідач, без відповідальних представників позивача та без наявності доступу до його серверів фахівці були позбавлені можливості здійснювати будь-які дії з надання послуг з впровадження в дослідну експлуатацію, суд звертає увагу, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів неможливості своєчасного надання послуг згідно другого етапу саме з наведених підстав, а також не спростовано шляхом надання відповідних беззаперечних доказів твердження позивача про невиконання вищеперелічених 15 позицій згідно другого етапу Календарного плану до Договору.

Поряд з цим, суд погоджується з доводами позивача, згідно яких спірний договір містив два зобов`язання відповідача:1) поставити копію програмного продукту з ліцензією та 2) впровадити продукт в дослідну експлуатацію, які нерозривно пов`язані одне з одним, відтак, з метою виконання другого етапу Календарного плану позивач мав сплатити кошти за поставлений програмний продукт з ліцензією.

Тобто, як наголошує позивач, сплата коштів за програмний продукт передує процедурі впровадження останнього та його налаштування згідно Технічних вимог, відтак позивачем були понесені витрати в розмірі 1 600 000,00 грн. з метою у подальшому отримати кінцевий результат Договору. Проте, відповідач порушив друге зобов`язання щодо своєчасного впровадження програмного продукту, чим не забезпечив позивача кінцевим матеріальним результатом, оскільки «голий» програмний продукт з ліцензією, який не налаштований відповідачем під технічні потреби позивача, не може бути використаним.

Щодо доводів відповідача про ненадання доступу через VPN на сервер, позивач зазначає, що відповідно до п. 5.3 Договору послуги надаються за місцезнаходженням Замовника та/або за допомогою відділеного доступу з використанням засобів зв`язку (мережа інтернет, телефон). Отже, впровадження продукту мало здійснюватися не тільки відділено, а також в приміщенні замовника.

У разі наявності проблем з підключенням, відповідач не був позбавлений можливості прибути до офісу позивача для продовження впровадження продукту, як це обумовлено п. 5.3 Договору.

Окрім цього позивач вказує, що акт наданих послуг відповідач надіслав листом від 05.09.2024 № 87/28-24 вже після розірвання договору, через більше ніж 4 місяці від кінцевої дати (30.04.2024), коли програмний продукт мав би бути впроваджений, що додатково підтверджує факт повільного виконання робіт та унеможливило їх закінчення у встановлений строк.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 1109 ЦК України вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Права на використання об`єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Відповідно до п. 9.1 Договору Ліцензіар за цим Договором надає Ліцензіату право на використання Програмного продукту, яке є невиключним (невиключна ліцензія) на умовах визначених цим Договором.

Ліцензіат набуває тільки тих прав, які йому прямо передано згідно з умовами цього Договору. Всі права, що не були прямо передані Ліцензіату за цим Договором, зберігаються за власником виключних майнових авторських прав на Продукт. Виключні майнові права інтелектуальної власності на Продукт за цим Договором не передаються. Ліцензіат не може претендувати на виключні майнові права інтелектуальної власності на Продукт чи на похідні від них комп`ютерні програми (п.9.5 Договору).

За змістом п. 9.11 Договору Ліцензіар за цим Договором надає Ліцензіату наступні права:

- на встановлення (інсталяцію) Продукту на комп`ютери (сервери), робочі станції, пристосування, інший цифровий електронний або аналогічний пристрій. Ліцензіат може встановлювати (інсталювати) Продукт на сервер необмежену кількість разів, але в рамках кількості придбаних Ліцензій згідно Специфікації;

- на використання Продукту, яке є невиключним (невиключна ліцензія);

- надавати користувачам (особам всередині свого господарюючого суб`єкта) доступ до Продукту через локальну мережу та мережу Інтернет у кількості не більше поставлених за цим Договором ліцензій згідно Специфікації.

Згідно п. 9.12 Договору Ліцензіату забороняються наступні дії щодо Продукту, зокрема: використовувати Продукт у спосіб, що не передбачений Керівництвом користувача та умовами Договору; передавати Продукт (в тому числі оригінальний чи модифікований (змінений) код Продукту або його фрагмент) будь-яким третім особам; декомпілювати, реверсувати, демонтувати або в інший спосіб намагатися отримувати програмний код Продукту та/або його алгоритми, архітектуру, інтерфейси, інші рішення, що є результатами творчої праці під час створення Продукту (за винятком тих випадків, коли Ліцензіар дає письмову згоду на такі дії).

Також суд звертає увагу на умови пункту 11.3 Договору, згідно якого у разі припинення дії Договору у зв`язку з його розірванням або визнанням недійсним Ліцензіат повинен знищити усі копії продукту, поставлені йому за цим Договором. Від дати наступної за днем розірвання Договору чи визнання його недійсним будь-яка копія Продукту, що знаходиться у Ліцензіата, вважається контрафактною і її використання може стати підставою для накладення юридичної відповідальності на ліцензіата або особу, що здійснює використання такої копії.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, умови Договору та використання ліцензії передбачають, що впровадження Програмного продукту має здійснити виключно відповідач, адже відповідні права не передаються за Договором та у випадку розірвання Договору використання Продукту заборонено, а його копії підлягають знищенню.

Тобто, відповідно до умов Договору позивач позбавлений можливості замовити впровадження або доопрацювання Програмного продукту у будь-якого іншого господарюючого суб`єкта.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд зазначає, що частинами 2, 3 статті 849 ЦК України передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, водночас наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Згідно висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 925/1095/21, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 18.11.2021 у справі № 915/212/20, суд має визначити чітку підставу (частина 2 чи частина 4 статті 849 ЦК України), з якої замовник відмовився від договорів. Якщо буде з`ясовано, що відмова замовника від договорів ґрунтується на приписах частини 2 статті 849 ЦК України, то суд має встановити факт допущення з боку підрядника порушень умов договорів. Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 ЦК України у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може «виправдовуватись» безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини 4 цієї статті.

Наразі, з урахуванням вищенаведених висновків у справі, що розглядається, судом встановлено факт порушення з боку підрядника (відповідача) умов Договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем в якості підстав для розірвання спірного Договору приписів частини 2 статті 849 ЦК України, з вини відповідача.

При цьому судом встановлено відсутність у матеріалах справи як доказів виконання відповідачем всього обсягу зобов`язань за Договором у визначений цим договором строк, так і доказів прийняття позивачем простроченого виконання зобов`язань за Договором в частині 2 етапу Календарного плану.

Отже, оскільки твердження ТОВ «А5 СОЛЮШНЗ» про те, що товариством виконано зобов`язання за Договором в повному обсязі спростовуються матеріалами справи, а також судом з`ясовані обставини виникнення у замовника права на односторонню відмову від Договору у зв`язку із тим, що виконавець виконував роботи настільки повільно, що закінчення їх у строк до 30.04.2024 року стало неможливим, доводи скаржника про помилкове застосування ч.2 ст.849 ЦК України свого підтвердження не знайшли.

Суд зазначає, що в даному випадку має місце відмова замовника від Договору на підставі ч.2 ст.848 ЦК України та невиконання Договору і неотримання впровадження програмного забезпечення - результату Договору з огляду, на що витрати позивача на оплату І етапу Календарного плану - постачання примірників програмного продукту, набувають значення втрат за Договором.

Відповідно до ч.3 ст.612, ч. 5 ст.653 ЦК, ч.2 ст.849 ЦК України позивач повинен довести, які збитки йому завдані саме розірванням Договору та неотриманням виконання за Договором, тобто які 1) витрати він зробив (поніс) або 2) мусить понести для відновлення свого порушеного права.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно п. 6.6 Договору у разі неналежного надання Послуг та/або надання Послуг у строки, що не відповідають Календарному плану Виконавець здійснює повернення авансових коштів (п.6.2., 6.3. Договору) протягом 10 календарних днів з моменту письмового повідомлення від Замовника.

Як зазначалось судом вище, замовлені послуги з постачання та впровадження програмного продукту за Договором складалися з двох взаємопов`язаних між собою етапів, кожен з яких мав закінчуватися певним матеріальним результатом, а отже виконання всіх двох етапів Календарного плану Договору мало б свідчити про належне виконання підрядником Договору в цілому та досягнення завдання і мети Договору.

Таким чином суд наголошує, що надані за першим етапом послуги з постачання програмного продукту замовнику є лише проміжними, а наданий виконавцем програмний продукт за таким етапом окремо не становив інтерес для замовника та не мав самостійної цінності, позаяк саме впровадження поставленого програмного продукту як наслідок надання послуг за двома етапами в сукупності було необхідне позивачу для подальшого проведення своєї господарської діяльності.

З урахуванням вищенаведеного суд зазначає про становлення вини відповідача в ненаданні послуг у визначені строки що, в свою чергу, зумовило розірвання Договору, а відтак зазначає про правомірність дій позивача щодо такої відмови, оскільки у зв`язку з діями відповідача закінчення впровадження програмного продукту і отримання результату за Договором у визначений строк стало неможливим.

Відтак, встановлення правомірності розірвання Договору позивачем призводить до наслідків, передбачених ч.2 ст.849 ЦК України, а саме стягнення збитків.

Наразі, внаслідок порушення відповідачем зобов`язань щодо вчасного надання послуг за Договором, наслідком чого стало розірвання останнього з ініціативи замовника, позивач не досяг остаточної мети Договору та не отримав впровадженого програмного продукту (істотна умова Договору), адже без виконання другого етапу Календарного плану після постачання продукту за Договором позивач не міг перейти до його використання в своїй діяльності, тобто сам програмний продукт окремо (його постачання) не був самостійним предметом Договору.

Суд зазначає, що за результатами договірних правовідносин з відповідачем позивач поніс витрати коштів у розмірі 1 600 000,00 грн., однак не отримав кінцевого результату Договору та замовленого і впровадженого програмного продукту.

Враховуючи той факт, що позивач як замовник отримав програмний продукт, який з огляду та особливості ліцензування та впровадження сам по собі не становить для нього комерційного інтересу, та не отримав замовлений придатний для використання програмний продукт, сплачені позивачем кошти за Договором є фактично втратами позивача без досягнення мети Договору та з необхідністю укладати новий Договір для отримання та впровадження аналогічного програмного продукту.

Додатково суд зазначає, що відшкодування відповідачем понесених збитків внаслідок розірвання спірного Договору з боку замовника на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України жодним чином не суперечить умовам договору, зокрема, п. 6.6 останнього, згідно якого передбачене повернення виконавцем сплачених позивачем в якості авансових коштів (п.6.2) у разі неналежного надання послуг та/або надання послуг у строки, що не відповідають Календарному плану.

Таким чином, в контексті вищенаведеного в сукупності, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів надання послуг з впровадження програмного продукту або повернення суми оплати відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 600 000,00 грн. перерахованих коштів за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А5 СОЛЮШНЗ» (вул. Хвойки Вікентія, 15/15, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 44142392) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (вул. Алматинська, 37, м. Київ, 02092, код ЄДРПОУ 04737111) 1 600 000,00 грн. (один мільйон шістсот тисяч грн. 00 коп.) збитків та витрати по сплаті судового збору в сумі 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі грн. 00 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 26 вересня 2025 року.

Суддя А.М.Селівон