Ухвала від 26.09.2025 по справі 916/85/25

УХВАЛА

26 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/85/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "ЗОЛОТА ЕРА ХХІ"

на ухвалу Господарського суду Одеської області (Малярчук І.А.)

від 02.05.2025

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Поліщук Л.В., Богатир К.В., Таран С.В.)

від 12.08.2025 (повний текст складений 14.08.2025)

у справі за позовом виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області

до Приватного підприємства "ЗОЛОТА ЕРА ХХІ"

про стягнення 480706,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Виконувач обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури (далі - Позивач) в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Приватного підприємства "ЗОЛОТА ЕРА ХХІ" (далі - Відповідач, Скаржник) заборгованості за договором №1 від 22.02.2022 про пайову участь у розмірі 480706,34 грн, з яких: 199086,57 грн пеня, 281619,77 грн інфляційні втрати.

2. 02 травня 2025 року Позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити вказаний позов шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача у розмірі 480706,34 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх його рахунках.

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2025, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 у справі№916/85/25, заяву Позивача задоволено. Накладено арешт на грошові кошти Відповідача, які знаходяться на його банківських рахунках у розмірі 480706,34 грн.

4. Ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що враховуючи предмет та підстави позову, а саме вирішення спору щодо стягнення грошових коштів у розмірі 480706,34 грн, обґрунтованими є посилання Позивача щодо можливості накладання арешту на грошові кошти Відповідача, що знаходяться на банківських рахунках в межах суми позову, з огляду на те, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених майнових прав або інтересів держави, за захистом яких звернувся Позивач до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи у Відповідача будуть відсутні кошти у розмірі 480706,34 грн, то захист або поновлення прав держави в межах одного судового провадження без нових звернень до суду стане неможливим, що ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, запобігти яким можливо шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача.

5. 03 вересня 2025 року, Скаржник із використанням засобів поштового зв`язку подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області про забезпечення позову від 02.05.2025 у справі №916/85/25 в частині задоволення заяви про накладення арешту на грошові кошти Відповідача, які знаходяться на його банківських рахунках у розмірі 480706,34 грн;

- скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 у справі №916/85/25 в частині задоволення заяви про накладення арешту на грошові кошти Відповідача, які знаходяться на його банківських рахунках у розмірі 480706,34 грн;

- ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову у справі №916/85/25 про стягнення 480706,34 грн у повному обсязі;

- стягнути з Позивача на користь Відповідача 3028,00 грн сплаченого судового збору за подання касаційної скарги та 3028,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

7. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 про забезпечення позову, а також постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 за наслідками її перегляду.

8. Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

9. Отже, Скаржником оскаржуються рішення суду, передбачені пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.

10. За змістом абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

11. Відповідно до приписів статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

12. Таким чином процесуальний закон покладає на Скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України.

13. У тексті касаційної скарги Скаржник зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки таким порушенням, зокрема:

- при винесенні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи, зокрема проаналізував фінансову звітність Відповідача лише за 2024 рік, і не провів аналіз звітностей за попередні роки;

- суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначені Позивачем обставини не можуть бути самостійними підставами для забезпечення позову (щодо поданого Позивачем, як доказ - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявної нерухомості Відповідача);

- суди першої та апеляційної інстанцій не зазначили, в чому саме полягає "достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення";

14. Скаржник також вказує на те, що при ухваленні оскаржуваної постанови, апеляційним судом не було враховано правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у:

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17 (розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання);

- постанові Верховного Суду від 28.08.2019 року у справі №910/4491/19 (щодо достатньо обґгрунтованого припущення як умови застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру);

- постанові Верховного Суду від 11.09.2020 року у справі №910/16505/19 (щодо визначення достатнього обґрунтування забезпечення позову (п.8.8, п.8.9, п.8.10);

- постанові Верховного Суду від 18.10.2021 року у справі №910/7029/21 (щодо обов`язку Позивача обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову);

- постанові Верховного Суду від 07.07.2025 року у справі №927/172/25 (щодо прикладів обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову);

- постанові Верховного Суду від 28.03.2019 року у справі №824/239/2018 (вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів).

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі №914/1570/20 (щодо наявності об`єктивного існування ризиків для застосування заходів забезпечення позову)

15. Скаржник звертає увагу на те, що факт арешту грошових коштів на банківських рахунках створює перешкоди у його господарській діяльності, зокрема: неможливість сплати Відповідачем обов`язкових платежів щодо нарахування заробітної плати працівникам може призвести до втрати певної частини з них, слідом до зупинення певних виробничих процесів; неможливість розрахунків по податковим зобов`язанням; проводити розрахунки з клієнтами, контрагентами, тощо.

16. Водночас у тексті касаційної скарги, Скаржник не зазначає відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України, не наводить конкретні норми процесуального та матеріального права, не зазначає у чому виявилося порушення судом апеляційної інстанції наведеної ним процесуальної норми, а також як суд мав застосувати ці норми.

17. Отже, вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України не були виконані з огляду на відсутність належного обґрунтування підстави касаційного оскарження.

18. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.

19. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які Скаржник не виклав у тексті касаційної скарги, та переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

20. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.

21. Для усунення недоліків касаційної скарги Скаржник має навести посилання на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами при прийнятті оскаржуваних рішень з обґрунтуванням неправильного застосування та / або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень та посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "ЗОЛОТА ЕРА ХХІ" на ухвалу Господарського суду Одеської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 у справі №916/85/25 залишити без руху.

2. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Приватному підприємству "ЗОЛОТА ЕРА ХХІ" усунути недоліки, встановлені в ухвалі, у такий спосіб: навести посилання на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами при прийнятті оскаржуваних рішень з обґрунтуванням неправильного застосування та / або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень та посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська