Постанова від 25.09.2025 по справі 927/1455/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

Cправа № 927/1455/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи:

ОСОБА_1 - Карпенко В. К.;

Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" - Підгорний К. Є.;

керуючий санацією - арбітражний керуючий Лященко П. В.;

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Золотий Колос" - арбітражний керуючий Огулькова А. М.,

Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Дікан О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 (вх. № 4793/2025) та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Золотий Колос" (вх.№5537/2025)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025

у складі колегії суддів: Козир Т. П. - головуючого, Пантелієнка В. О., Доманської М.Л.

та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2025

у складі судді Белова С. В.

у справі № 927/1455/23

про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України",

ВСТАНОВИВ:

1. Перед Верховним Судом постало питання можливості визнання грошових вимог кредитора до боржника щодо зобов`язань з оплати отриманого товару, факт поставки якого кредитор обґрунтовував обставиною формування обома сторонами (боржником та кредитором) податкових накладних про таку поставку за відсутності відповідних первинних документів

Обставини справи

2. 07.11.2023 Господарський суд Чернігівської області відкрив провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН).

3. 07.11.2023 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

4. 29.02.2024 за наслідками попереднього засідання ухвалою Господарського суду Чернігівської області визнано грошові вимоги кредиторів, що звернулись з відповідними заявами до суду з включенням їх до реєстру вимог кредиторів.

5. 22.10.2024 ухвалою Господарського суду Чернігівської області припинено процедуру розпорядження майном ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Лященко П. В.; введено процедуру санації боржника до 01.10.2029; затверджено план санації ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН, схвалений зборами кредиторів (протокол зборів кредиторів від 02.09.2024).

6. Короткий зміст заяви з грошовими вимогами до боржника

7. ТОВ НВП "Золотий Колос" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Огулькової А. М. звернулося з грошовими вимогами до боржника у сумі 5 329 783,58 грн.

8. Арбітражна керуюча Огулькова А. М. стверджувала, що в ході аналізу податкового кабінету TOB НВП "Золотий колос" було встановлено, що це товариство сформувало податкові накладні про поставку ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН товару на загальну суму 5 329 783,58 грн, а саме:

- податкову накладну № 10 від 21.08.2019 про поставку товару - Євро-Лайтинг 48 % 2 500 л. на суму 2 451 480 грн.

- податкову накладну № 13 від 22.08.2019 про поставку товару на загальну суму 2 878 303,53 грн, а саме: ВекдтаСіл Про на суму 525 927,6 грн; Росейт 36, РК, 20 л. на суму 872931,84грн; Експрес 75% на суму 1417367,04 грн; Пледжіна суму 62077,1 грн.

9. Арбітражна керуюча Огулькова А. М. також зазначила, що аналіз рахунків TOB НВП "Золотий колос" показав, що ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН будь-яких коштів, у тому числі за вказані товари, не сплачувало, що вказує на наявність боргу ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН перед TOB "НВП "Золотий колос" на суму 5 329 783,58 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

10. 12.03.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва відмовлено у визнанні конкурсних грошових вимог кредитора ТОВ НВП "Золотий Колос" у розмірі 5 329 783,58 грн.

11. 19.05.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ НВП "Золотий Колос" та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2025 у справі № 927/1455/23 без змін.

12. Суди обох інстанцій дійшли висновку про те, що кредитор довів факт поставки товару, однак вважали, що строк виконання зобов`язання щодо його оплати на момент відкриття справи про банкрутство не настав. Тож суди відмовили у їх визнанні з тих підстав, що такі вимоги є поточними і мають бути заявлені кредитором в межах ліквідаційної процедури.

13. При цьому момент настання обов`язку щодо оплати товару суди пов`язували з фактом направлення кредитором боржнику відповідної вимоги на офіційну електронну адресу боржника - 06.09.2024.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

14. У касаційній скарзі кредитор боржника - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2025 у справі № 927/1455/23 та ухвалити у справі нове рішення, яким у визнанні грошових вимог ТОВ НВП "Золотий колос" у розмірі 5 329 783,58 грн відмовити з підстав, що зазначені у цій касаційній скарзі.

15. Касаційна скарга подана з підстав, визначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.

16. ОСОБА_1 погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог ТОВ НВП "Золотий Колос", проте не згоден з мотивами такої відмови. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повинні були відмовити у визнанні грошових вимог вказаного товариства у зв`язку із необґрунтованістю.

17. На обґрунтування визначеної у скарзі підстави касаційного оскарження зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували:

- статті 11, 207, 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц та від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17;

- статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 2.1, 2.3, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, статтю 201 Податкового кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 30.01.2025 у справі № 903/811/23, від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19, від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19, від 15.01.2019 у справі № 826/14534/16;

- статтю 44 Податкового кодексу України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 815/4320/17.

18. ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували відсутності будь-якого укладеного та підписаного між сторонами правочину, відсутності первинних документів, якими би було оформлено господарську операцію з приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей між сторонами, не дослідили бухгалтерську довідку ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН від 27.11.2024 № 27/11 про те, що на рахунках бухгалтерського обліку, в регістрах бухгалтерського обліку ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН будь-які товари, роботи, послуги, отримані від ТОВ НВП "Золотий Колос" та заборгованість перед цим підприємством не обліковується і ніколи не обліковувалась.

19. Також за доводами ОСОБА_1 , суди залишили поза увагою те, що ТОВ НВП "Золотий Колос" не надало суду жодного належного і допустимого доказу (правочину та первинного документу), згідно яких це підприємство було зобов`язано поставити боржнику який-небудь товар та здійснило його поставку, а боржник у свою чергу - був зобов`язане цей товар прийняти та оплатити.

20. У касаційній скарзі ТОВ НВП "Золотий Колос" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2025 у справі № 927/1455/23; заяву ТОВ НВП "Золотий колос" задовольнити і визнати конкурсні грошові вимоги цього товариства до боржника у розмірі 5 329 783,58 грн.

21. Касаційна скарга подана з підстав, визначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.

22. ТОВ НВП "Золотий Колос" вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо моменту виникнення зобов`язання боржника перед кредитором зі сплати вартості поставленого товару, оскільки безпідставно поклали в основу своїх висновків факт направлення вимоги про сплату боргу без належної оцінки доводів кредитора щодо відсутності доказів її отримання боржником.

23. Такі висновки, за доводами скаржника, суперечать правовим висновкам Верховного Суду, сформованих у справах № 756/15123/18, № 199/4586/21 та висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-2988цс15;·роз`ясненням пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14.

24. ТОВ НВП "Золотий Колос" зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зобов`язання виникло або з моменту фактичного постачання товару, або з моменту відображення податкового кредиту у декларації боржника, тобто раніше, ніж 16.09.2024, а отже - до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

25. Керуючий санацією боржника - арбітражний керуючий Лященко П. В. просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу ТОВ НВП "Золотий Колос" - залишити без задоволення, оскільки стверджує, що будь-яких правочинів, у тому числі договорів поставки, ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН із ТОВ НВП "Золотий Колос" ніколи не укладало, будь-якого товару, у тому числі товару, вказаного у заяві з грошовими вимогами до боржника, ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН від цього підприємства ніколи не отримувало та жодних зобов`язань з його оплати ніколи на себе не брало.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника.

28. Відповідно до статті 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Змістом цього зобов`язання є право вимоги кредитора і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) по передачі певної суми грошей.

29. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

30. У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова колегія враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому та які за доводами скаржника не були враховані судами попередніх інстанцій:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 925/1165/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 09.08.2018 у справі № 921/184/16-г/10, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 17.04. 2019 у справі № 43/75-15/7-б);

- у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Щодо суті касаційних скарг

31. ТОВ НВП "Золотий Колос" доводило наявність із боржником правовідносин з поставки товару, який, як стверджував заявник, боржник отримав, але не оплатив.

32. На підтвердження факту наявності відповідного зобов`язання та факту поставки товару кредитор надав сформовані ним у серпні 2019 року податкові накладні.

33. Як стверджувала ліквідатор ТОВ НВП "Золотий Колос", керівник цього товариства ухилився від співпраці із арбітражним керуючим та не надав їй жодних документів.

34. Керуючий санацією ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН заперечував проти заяви TOB НВП "Золотий колос" про грошові вимоги з посиланням на відсутність у боржника первинних документів, що підтверджували б реальність такої господарської операції.

35. Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

36. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

37. Згідно з частиною першою статті 662, статтею 663, частиною першою статті 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

38. Частинами третьою, восьмою статті 19 ГК України (тут і далі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

39. Частина перша статті 180 ГК України визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

40. Частиною першою статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 ГК України).

41. Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

42. Частиною першою статті 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

43. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 зазначила, що за загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

45. Крім того, за змістом частини другої статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

46. З огляду на зазначене, у цій справі підлягали встановленню обставини, зокрема, щодо реальної поставки товару, вказаного у податкових накладних.

47. Водночас колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника ОСОБА_1 на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц та від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 щодо форми правочину як такі, що ухвалені у неподібних правовідносинах зі справою, що наразі переглядається.

48. Так, у справах № 145/2047/16-ц та № 227/3760/19-ц розглядалися спори про визнання недійсними договорів оренди майна, а в справі № 204/8017/17 - про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

49. Як зазначалося вище, ТОВ НВП "Золотий Колос" доводило факт поставки сформованими цим товариством податковими накладними, а також звернулося до суду з клопотанням про витребування у Головного управління ДПС у Чернігівський області інформації щодо відображення ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень-вересень 2019 року по теперішній час поставки товару на загальну суму 5 329 783,58 грн.

50. Господарський суд Чернігівської області ухвалою від 05.02.2025 задовольнив зазначене клопотання.

51. 14.02.2025 до суду від Головного управління ДПС у Чернігівський області надійшла витребовувана інформація, а саме, електронні екземпляри податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5 до них за серпень та вересень 2019 року, поданих ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН, згідно з якими в Єдиному реєстрі податкових накладних наявна інформація щодо реєстрації- податкових накладних TOB НВП "Золотий колос" на адресу ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН в серпні 2019 року на загальну суму 5 329 783,58 грн (в т.ч. ПДВ - 888 297,26 грн, обсяг операцій за ставкою 20% - 4441486,32 грн) по податковим накладним № 10 від 21.08.2019 на загальну суму - 2 451 480 грн (в т.ч. ПДВ - 408 580 грн, обсяг операцій за ставкою 20% - 2 042 900 грн) та № 13 від 22.08.2019 на загальну суму 2 878 303,58 грн (в т.ч. ПДВ - 479 717,26 грн, обсяг операцій за ставкою 20% - 2 398 586,32 грн).

52. Згідно з поданою декларацією з ПДВ за серпень 2019 року та додатку 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до неї, ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН в таблиці 2 розділу 2 Додатка 5 до декларації зазначено індивідуальні податкові номери постачальників, період складання, обсяг постачання (без ПДВ) та сума податку на додану вартість за основною ставкою по кожному постачальнику.

53. Так, по постачальнику TOB НВП "Золотий колос", індивідуальний податковий номер якого 409241914280, в таблиці 2 розділу 2 Додатка 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2019 відображено обсяг постачання (без податку на додану вартість) в сумі 4 441 486,32 грн та відповідно суму податку на додану вартість за основною ставкою - 888 297,26 грн. Ці дані, разом із нарахуваннями по іншим контрагентам перенесені до р.10.1 розділу II "Податковий кредит" декларації з ПДВ за серпень 2019 року.

54. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції на дату складення спірних податкових накладних) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

55. Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

56. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

57. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

58. Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

59. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

60. Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

61. У постанові від 05.06.2024 у справі № 916/2492/21 Верховний Суд зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у т. ч. необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірним договором, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

62. Крім того, у справах № 905/49/15, № 910/14900/19 та № 916/922/19, від 30.01.2025 у справі № 903/811/23, де предметом позовів було стягнення боргу з оплати товару на підставі договору поставки (на які посилається скаржник ОСОБА_1 ) Верховний Суд відзначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

63. Однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

64. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

65. Верховний Суд у справі № 520/1284/19 висловив правову позицію відносно того, що інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не може бути самостійним та належним доказом в розумінні процесуального закону щодо наявності порушень податкового законодавства. При цьому Верховним Судом постійно наголошується про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

66. Так, за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

67. Отже, первинний документ, згідно з цим визначенням, має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

68. При цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

69. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 зазначала, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

70. Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

71. За результатами перегляду справи в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене вище, не вбачала підстав для відступу від висновку колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.08.2020 у справі № 922/2081/29 як такого, що пов`язаний з встановленими обставинами у конкретній справі (про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції), але вважала за доцільне його конкретизувати: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

72. Як зазначалося вище, у матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження реальності господарських операцій (відсутні договори, видаткові, рахунки, платіжні доручення та/або виписки банку, товарно-транспортні накладні, тощо).

73. Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

74. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

75. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

76. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

77. Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

78. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

79. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

80. Суди попередніх інстанцій встановили, що предметом спірної поставки від товариства з обмеженою відповідальністю на користь державного підприємства на загальну суму більш ніж п`ять мільйонів гривень були хімічні препарати - гербіциди.

81. Доводячи реальність господарської операції, кредитор послався лише на факт реєстрації обома сторонами податкових накладних, однак не надав жодних інших доказів, зокрема, щодо походження такого товару - доказів, як б підтверджували факт його придбання у виробника (договори, видаткові, рахунки, платіжні доручення та/або виписки банку, товарно-транспортні накладні, тощо) чи виготовлення (наявність відповідних виробничих потужностей, ліцензій, дозволів на здійснення відповідного промислового виробництва тощо), доказів перевезення відповідного товару, тобто доказів фактичного руху активів по ланцюгу постачання товару, будь-яких документальних доказів попередньої чи наступної співпраці з боржником.

82. Із врахуванням принципу змагальності і такого стандарту доказування як "вірогідність доказів", кредитор не був позбавлений можливості доводити факт поставки товару боржнику іншими доказами, що включало б факти його фізичної наявності в кредитора у спірний період та фактичного руху.

83. Натомість суди попередніх інстанцій вважали доведеним факт поставки товару на підставі дослідження лише податкових накладних, не врахувавши наведеної вище сталої правової позиції Верховного Суду про те, що податкова накладна має лише оцінюватись в сукупності з іншими доказами у справі.

84. За наведених обставин касаційний суд погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про доведеність факту поставки кредитором боржнику спірного товару.

85. Проте суди дійшли правильного висновку про відмову у визнанні грошових вимог TOB НВП "Золотий Колос", однак з неправильних мотивів. А тому касаційна скарга ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованою.

86. Щодо касаційної скарги ліквідатора TOB НВП "Золотий Колос", то колегія суддів вважає обґрунтованим довід про помилковість визначення грошових вимог як конкурсних чи поточних з прив`язкою до моменту направлення боржнику відповідної письмової вимоги, оскільки така позиція суперечить висновкам Верховного Суду у постанові від 06.12.2023 у справі № 911/2711/22 про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання.

87. Разом з тим, такі помилкові висновки не призвели до прийняття неправильного по суті судового рішення - про відмову у визнанні грошових вимог.

88. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги TOB НВП "Золотий Колос" на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, сформованих у справах № 756/15123/18, № 199/4586/21 та висновків у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-2988цс15 як нерелевантні до цієї справи (сформовані у неподібних правовідносинах).

89. Що ж до посилань скаржника на роз`яснення пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, то Верховний Суд наголошує, що за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені саме в постановах Верховного Суду (Верховного Суду України). Постанови Вищого господарського суду України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

90. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

91. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

92. Ураховуючи, що суди дійшли правильного висновку про відмову у визнанні грошових вимог TOB НВП "Золотий Колос", однак з неправильних мотивів, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга TOB НВП "Золотий Колос" - залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішенні необхідно залишити в силі з мотивів, викладених у цій постанові.

В. Розподіл судових витрат

93. Судовий збір за подання касаційних скарг, згідно з приписами статті 129 ГПК України, суд залишає за скаржниками.

Керуючись частиною першою статті 240, статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Золотий Колос" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2025 у справі № 927/1455/23 залишити в силі з мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік