Постанова від 29.09.2025 по справі 44/258-б

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 44/258-б (910/15426/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Антонівська діброва"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.)

у справі № 44/258-б (910/15426/20)

за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Фермерського господарства "Антонівська діброва"

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна в сумі 290365 грн,

у межах справи №44/258-б

про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Боржник) у загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013).

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 відкрито процедуру санації Боржника.

3. 09.10.2020 Боржник звернувся до господарського суду в межах зазначеної справи з позовом до Фермерського господарства "Антонівська діброва" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №134-15 від 15.11.2018, укладеним між Боржником і Відповідачем (далі - Договір), в сумі 290365,00 грн.

4. Позов мотивовано тим, що Відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором щодо сплати орендної плати.

5. 16.12.2020 Відповідач подав зустрічну позовну заяву до Боржника про визнання Договору недійсним як такого, що укладений з порушенням порядку, передбаченого статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", без дозволу органу, уповноваженого управляти майном, та Фонду державного майна України, його регіональних підрозділів та представництв.

Хід розгляду справи

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 рішення господарського суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ухвалено нове рішення в зазначеній частині, яким задоволено зустрічний позов, визнано недійсним Договір, змінено мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду в частині, що стосується відмови у задоволенні первісного позову, з викладенням її в іншій редакції.

8. Постановою Верховного Суду від 04.04.2023 зазначені рішення та постанову скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

9. Під час нового розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 за заявою Відповідача залишено зустрічний позов без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. 15.11.2018 Боржник (орендодавець) і Відповідач (орендар) уклали Договір, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 472,7 м2, а саме: адміністративний корпус (частина) площею 200 м2, адмінбудинок 120,7 м2, гараж виробничий №3 площею 132,9 м2, топливо-заправочний пункт площею 19,1 м2, що обліковується на балансі філії "Білоцерківське ДЕУ" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та розташовано за адресою: Київська область, Ставищенський район, смт Ставище, пров. 1-й Радянський, 10, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою та станом на 30.09.2018 становить 878894,00 грн без ПДВ (пункт 1.1 Договору).

11. Майно передається в оренду для розміщення техніки, працівників та виробничих запасів (пункт 1.2 Договору).

12. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, згідно з актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою (пункт 2.1 Договору).

13. У розділі 3 Договору сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 15% і становить за базовий місяць розрахунку - вересень 2018 року - 11194,91 грн (без ПДВ), крім того ПДВ - 2238,99 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем розрахунків. Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

14. Орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додану вартість, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає орендодавець (якщо такі надаються) та компенсацію податку на землю шляхом щомісячних перерахувань до 15 числа місяця, наступного за звітний відповідно до наданих орендодавцем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (пункт 4.2 Договору).

15. Про припинення користування майном орендар попередньо за 1 місяць письмово повідомляє орендодавця (пункт 4.12 Договору).

16. При звільненні орендарем приміщень (орендованого майна) без письмового попередження та без оформлення акту приймання-передачі, орендар не звільняється від сплати орендної плати та інших платежів до здачі майна за актом приймання-передачі та несе повну відповідальність за можливі пошкодження майна (пункт 4.14 Договору).

17. Орендар зобов`язаний укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця за комунальні та інші послуги з утримання орендованого майна (якщо такі надаються) та оплату послуг, що надає орендодавець (якщо такі надаються) або ж обумовити порядок такого відшкодування та оплати в договорі оренди (пункт 4.15 Договору).

18. За умовами розділу 6 Договору орендодавець зобов`язується своєчасно передати орендарю в оренду майно згідно з Договором за актом приймання-передачі, який підписується одночасно з Договором і є його невід`ємною частиною (пункт 6.1); не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися об`єктом оренди на умовах цього договору (пункт 6.2); повідомити орендаря про відмову в пролонгації договору або дострокове його розірвання письмово за 1 місяць до закінчення терміну дії договору або моменту його розірвання.

19. Договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, діє з моменту його підписання сторонами до 15.10.2021 (пункт 9.1 Договору).

20. На виконання Договору Боржник передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 21.12.2018 (далі - Акт).

21. Відповідач на підставі рахунку-фактури №1/21 від 11.01.2019 здійснив оплату за договором у сумі 4955,10 грн. У подальшому Відповідач орендну плату не сплачував.

22. Згідно зі складеним Боржником актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2018 до 31.08.2020 заборгованість виникла в період з лютого 2019 року по серпень 2020 року.

23. Відповідач не надав докази погашення заборгованості за вказаний період.

24. Відповідач звернувся до Боржника листом №9 від 28.11.2019 (вручено Боржнику 04.12.2019), у якому просив достроково розірвати Договір та повідомив, що вважає Договір укладеним з порушенням законодавства та недійсним, у зв`язку з чим не використовував орендоване майно. Також Відповідач зазначив, що з моменту підписання Договору він не отримував від уповноважених представників орендодавця ні ключів від орендованих приміщень, ні оформлених орендодавцем перепусток на територію, де розміщені вказані приміщення, відсутні записи в Журналах реєстрації відвідувань присутність на території орендованих приміщень працівників Відповідача.

25. Боржник відповіді на лист Відповідача не надав, пропозицію про розірвання договору не прийняв.

26. Відповідач 04.09.2023 склав акт службового розслідування, в якому зазначено, що він фактично не користувався орендованим приміщенням.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

27. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

28. Рішення мотивовано тим, що підписаний сторонами акт приймання-передачі основних засобів не є беззаперечним доказом користування орендованим приміщенням, суть такого доказу зводиться до документального підтвердження факту здійснення відповідних дій, однак не є єдиним доказом, який може підтверджувати або спростовувати відповідну обставину. Водночас інших доказів, окрім Акта, на підтвердження користування Відповідачем орендованим приміщенням Боржник не надав. Також місцевий господарський суд зауважив, що сторони не уклали будь-яких договорів на відшкодування витрат орендодавця за комунальні та інші послуги з утримання орендованого майна, Відповідач звертався до керуючого санацією Боржника щодо дострокового розірвання Договору оренди та повідомляв про неможливість доступу до орендованих приміщень.

29. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, позов задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Боржника 290365,00 грн.

30. Постанову мотивовано відсутністю передбачених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України підстав для звільнення Відповідача від внесення орендної плати за Договором, оскільки він не використовував орендоване майно з суб`єктивних причин, вважаючи Договір недійсним, але не вживав будь-яких дієвих заходів щодо визнання Договору недійсним протягом строку його дії. Водночас апеляційний господарський суд врахував відсутність доказів підтвердження обставин вчинення Боржником будь-яких дій чи бездіяльності, направлених на перешкоджання Відповідачу в користуванні орендованим майном.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

31. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

32. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

33. Відповідач вважає, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права через неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 27.08.2020 у справі №905/2304/18 щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 226, 264 ГПК України (щодо обов`язкової підстави представництва прокурором інтересів держави в суді - наявності порушеного державного, а не приватного інтересу); від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 щодо необхідності обрання такого способу захисту, який є належним та ефективним і призведе до відновлення порушеного права; від 28.02.2018 у справі №917/467/17, від 25.06.2018 у справі №910/24249/16, від 17.07.2018 у справі №910/237/18, від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 щодо наслідків відсутності порушеного права чи невідповідності обраного способу захисту; від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

34. Відповідач посилається на порушення процесуального статусу заявника апеляційної скарги, поданої від імені Київської обласної прокуратури; відсутність підстав для участі прокурора в цій справі через незазначення того, в чому полягають інтереси держави у спірних правовідносинах і необхідність їх захисту, обґрунтування підстав, з яких захист інтересів держави здійснює прокуратура, а не відповідний уповноважений державою орган тощо.

35. На думку Відповідача, позовні вимоги в цій справі не спрямовані на реальне відновлення порушеного інтересу держави, оскільки Відповідач не завдав своїми діями шкоди державі та безпідставно не збагатився, не отримав жодної вигоди з орендованого майна, а у випадку стягнення орендної плати кошти зараховуватимуться не до державного бюджету, а на рахунок Боржника як окремого суб`єкта господарських правовідносин.

36. Також Відповідач вважає, що апеляційний господарський суд безпідставно не дослідив обставини нікчемності Договору внаслідок передання державного майна в користування неналежним орендодавцем - особою, яка не мала підстав для укладення Договору.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

37. Від Київської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, підписаний представником Таможнею О.О. на підставі довіреності, виданої в порядку передоручення Прокудіним Д.С. на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 07.07.2025, виданого щодо Київської обласної прокуратури.

38. Зазначений відзив підлягає залишенню без розгляду як такий, що підписаний неуповноваженою особою, оскільки відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України (до яких згідно зі статтею 2 зазначеного Закону віднесено представництво інтересів громадянина або держави в суді у передбачених Законом випадках) здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Позиція Верховного Суду

39. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

40. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду, ухвалена за наслідками розгляду апеляційної скарги Київської обласної прокуратури, яка не брала участь у розгляді справи господарським судом першої інстанції. Зазначена постанова оскаржена Відповідачем, зокрема, у зв`язку з відсутністю у прокурора правових підстав для представництва держави у спірних правовідносинах.

41. Відповідно до положень статей 15, 16, 167, 170 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, у тому числі шляхом звернення до суду. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. При цьому держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

42. У статті 4 ГПК України закріплено право на звернення до господарського суду. Зокрема, державні органи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

43. Водночас у силу пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

44. Звернення прокурора з позовом у визначених законом порядку передбачено статтею 53 ГПК України. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

45. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з частинами 1, 3 якої (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою в цій справі) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

46. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

47. Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

48. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема: вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи (частина 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

49. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (на яку посилається Відповідач у касаційній скарзі) наголосила, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

50. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

51. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

52. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

53. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

54. Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

55. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

56. Зазначена норма процесуального права передбачає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

57. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №905/2304/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, на які посилається Відповідач у касаційній скарзі.

58. Водночас відповідно до пункту 2 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

59. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови в цій справі, при її ухваленні господарський суд апеляційної інстанції не врахував наведених приписів ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

60. Задовольняючи апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури, яка не є безпосереднім учасником спірних орендних правовідносин та стороною Договору, апеляційний господарський суд не з`ясував, на захист яких саме законних інтересів держави подано зазначену апеляційну скаргу; наявність / відсутність органу, до компетенції якого віднесено повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, та бездіяльності такого органу (в разі наявності) з урахуванням обставин дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

61. Тобто господарський суд апеляційної інстанції не здійснив підтвердження підстав представництва прокурором у суді в цій справі на підставі належної правової оцінки наведеного ним обґрунтування (в разі наявності), що є необхідною передумовою для розгляду поданої прокурором апеляційної скарги по суті заявлених у ній вимог.

62. При цьому апеляційний господарський суд залишив поза увагою та не розглянув по суті клопотання Відповідача про закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури, обґрунтоване посиланням на недотримання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Господарський суд не надав правової оцінки (прийняв до уваги чи відхилив з певних мотивів) наведеним у зазначеному клопотанні та інших заявах аргументам Відповідача з наведеного питання, а також запереченням інших учасників справи та прокурора (в разі їх наявності та подання уповноваженими особами).

63. Отже, висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України щодо оцінки доводів учасників справи, наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також з урахуванням актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права в подібних правовідносинах (зокрема тих, на які посилається Відповідач).

64. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, адже переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

65. Оскільки апеляційний господарський суд не з`ясував обставини щодо наявності / відсутності підстав для здійснення апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду за апеляційною скаргою прокурора, Верховний Суд вважає передчасним надання правової оцінки наведеним у оскаржуваній постанові висновкам по суті заявлених прокурором вимог та, відповідно, викладеним у касаційній скарзі запереченням проти таких висновків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 ГПК України постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

67. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Розподіл судових витрат

68. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Антонівська діброва" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі №44/258-б (910/15426/20) скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков