Ухвала від 22.09.2025 по справі 712/265/25

У х в а л а

22 вересня 2025 року

м. Київ

Справа № 712/265/25

Провадження № 61-11812ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Постригань Тетяна Леонідівна (далі - адвокат),

на постанову Черкаського апеляційного суду від 9 вересня 2025 року

у справі за позовом скаржниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість «Дільниця 6» (далі - відповідач) за участю Черкаської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії та

в с т а н о в и в:

1. У січні 2025 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила:

(1) визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування скаржниці 19 204,02 грн боргу за надання послуг з управління багатоквартирним будинком з 1 серпня 2020 року;

(2) зобов`язати відповідача перерахувати 19 204,02 грн боргу за надання послуг з управління багатоквартирним будинком за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виключивши суму боргу, нараховану після 1 серпня 2020 року.

2. 2 червня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкас ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову; стягнув зі скаржниці на користь держави 2 422,40 грн судового збору.

3. 9 вересня 2025 року Черкаський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні вимог про визнання протиправними дій відповідача з нарахування скаржниці 19 204,02 грн боргу за надання послуг з управління багатоквартирним будинком з 1 серпня 2020 року та в частині стягнення судового збору; ухвалив у цій частині нове - про задоволення позову в означеній частині; стягнув із відповідача 3 028,00 грн судового збору; залишив без змін іншу частину рішення суду першої інстанції.

4. 17 вересня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 28876/0/220-25 від 17 вересня 2025 року), у якій просила скасувати зазначену постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог й ухвалити нове судове рішення про їхнє задоволення.

5. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

5.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

5.5. Предметом позову були вимоги про визнання протиправними дій щодо нарахування скаржниці боргу за надання послуг з управління багатоквартирним будинком і зобов`язання вчинити певні дії. З огляду на цей предмет, а також беручи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, зокрема неправомірність нарахування відповідачем скаржниці плати за послуги з управління багатоквартирним будинком, починаючи із серпня 2020 року, відсутність у скаржниці заборгованості станом на 31 березня 2025 року, Верховний Суд вважає, що справа має незначну складність, не належить до винятків, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19, частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Тому визнає цю справу малозначною.

5.6. Скаржниця у касаційній скарзі зазначила, що остання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить суспільний інтерес і має виняткове значення для самої скаржниці. Мотивувала так: (1) слід вирішити питання про те, чи є добровільне виконання відповідачем вимоги з перерахування боргу після відкриття провадження у справі, але до завершення її розгляду, визнанням позовних вимог у розумінні частини четвертої статті 206 ЦПК України та підставою для задоволення позову; (2) у судах Черкас розглядаються або розглядалися безліч позовів, «з ідентичними позовними даними від мешканців».

5.7. Верховний Суд вважає, що незгода з оскарженим судовим рішенням у частині відмови у задоволенні вимог не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Скаржниця не обґрунтувала у цій справі фундаментальність питання права для формування єдиної правозастосовчої практики. Те, чи інтерпретувати перерахунок боргу відповідачем під час провадження у справі як визнання позову та підставу для задоволення останнього, не є питанням фундаментального характеру для цілей забезпечення єдності судової практики. Кількість подібних справ, які перебувають у судах, на зазначене не впливають. Бажаність певного висновку щодо застосування норм права для самої скаржниці не підтверджує означену фундаментальність. Скаржниця не продемонструвала інтерес з боку суспільства до розгляду та вирішення справи № 712/265/25, як і те, що цей інтерес є значним. Відсутні аргументи про виняткове значення саме цієї справи для скаржниці.

5.8. Отже, те, що остання не погодилася з оскарженим судовим рішенням у частині, не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржниці. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржниця не мотивувала. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

6.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.

6.6. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності, судові рішення в якій за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 9 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість «Дільниця 6» за участю Черкаської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко