Рішення від 26.09.2025 по справі 206/3982/25

Справа 206/3982/25

Провадження 2-о/206/207/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2025 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Плінської А.В.,

при секретарі Білій О.А.,

за участі представника заявника Ручайської А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровська міська рада, Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт того, що вона постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 2015 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 . На обґрунтування своїх вимог заявниця зазначила, що перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 23 липня 1988 року. Чоловік був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де також була зареєстрована та проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його мама - ОСОБА_3 . Подружжя за вказаною адресою переїхало в 2015 році, де мешкали разом та мали спільний побут, однак заявниця залишалась зареєстрованою за іншою адресою. Після смерті чоловіка заявниця звернулась до нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по причині пропуску строку для прийняття спадщини. Заявниця просить встановити факт постійного проживання з чоловіком за адресою його реєстрації для оформлення спадкових прав, адже подружжя разом постійно проживало та фактично дружина вступила в управління майном, прийнявши спадщину після смерті чоловіка.

Ухвалою від 18 липня 2025 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання заявниця не з`явилась, однак представник в судовому засіданні вимоги заяви підтримала.

Представники Дніпровської міської ради, Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явились, однак подали до суду заяви про слухання справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, давши їм оцінку в їх сукупності, прийшов до наступного.

Як слідує з свідоцтва про шлюб від 23 липня 1988 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. ОСОБА_2 за життя був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в період з 1 березня 2001 року по 12 січня 2024 року. За цією ж адресою з 10 жовтня 1966 року по 4 квітня 2018 року була зареєстрована ОСОБА_3 , що підтверджується листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади від 27 червня 2025 року №14/5-7387.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2023, яке набрало чинності 5 грудня 2023 року визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 . Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 проживала у вищевказаній квартирі з 2015 року разом з чоловіком.

Постановою державного нотаріуса Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 червня 2025 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка, ОСОБА_2 .

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293ЦПК України впорядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окрім того, згідно ч.2ст. 315ЦПК України усудовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зіст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

При цьому, згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та інший вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, вказавши, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьоюстатті 1268 ЦК Україниобставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

П.п 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7від 30 травня 2008 року визначено, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, факт постійного проживання заявниці разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в помешканні померлого, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Зокрема, такий факт в судовому засіданні підтвердили також свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є сусідами подружжя, знають їх тривалий час та вказали, що подружжя постійно проживало разом за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема і на момент смерті спадкодавця.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладене, а також, що встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне заявнику для реалізації права на спадщину, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити та встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 2015 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст.12,13,81,223,229,247,258,259,263-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) з разом зі спадкодавцем - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 2015 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: А.В. Плінська