Рішення від 04.09.2025 по справі 372/1923/23

Справа № 372/1923/23

Провадження № 2-67/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, поділ спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування та інше,

ВСТАНОВИВ

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, поділ спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування. У даному позові просив:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 27 липня 2021 року по 16 березня 2023 року;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 земельну ділянку із кадастровим номером 3223187700:04:022:0046, площею 0,09 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, та будинок (об`єкт незавершеного будівництва), що розташований на цій земельній ділянці;

- визнати недійсним договір дарування, серія та номер: 544, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений 05 квітня 2023 року, Ліфановою І.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі якого ОСОБА_3 , без згоди ОСОБА_5 , подарувала ОСОБА_6 , земельну ділянку із кадастровим номером 3223187700:04:022:0046, площею 0,09 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада;

- скасувати запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, внесений 05 квітня 2023 року Ліфановою І.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, щодо реєстрації за ОСОБА_6 права приватної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223187700:04:022:0046, площею 0,09 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада;

- у порядку розподілу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 земельної ділянки із кадастровим номером 3223187700:04:022:0046, площею 0,09 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада та право власності по 1/2 будинку (об`єкту незавершеного будівництва), що розташований на даній земельній ділянці;

-стягнути з відповідачки суму понесених ним витрат під час сспільного проживання в розмірі 20000 доларів США;

- стягнути із відповідачів судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що влітку 2021 р. ОСОБА_5 познайомився з ОСОБА_3 . Невдовзі після знайомства між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю (спільне проживання; спільний побут, взаємні права та обов`язки). У АТ «Сенс Банк» ОСОБА_5 відкрито валютний рахунок, до якого з 27.01.2022 року надано право доступу ОСОБА_3 . У період проживання однією сім`єю, позивач разом із ОСОБА_3 , на належній останній земельній ділянці побудували приватний будинок, який на даний час не введений в експлуатацію. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Отже, вказане майно є спільним сумісним майном ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Таким чином, оскільки ОСОБА_5 було набуто право власності на 1/2 зазначеного будинку, то до нього переходить і право власності на 1/2 частину земельної ділянки без зміни її цільового призначення. Під час перебування ОСОБА_3 на відпочинку, у період з 17.02.2022 по 27.02.2022, почалась повномасштабна збройна агресія російської федерації проти Україні, що є загальновідомим фактом. З огляду на це, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було прийнято рішення про те, що остання з міркувань безпеки буде тимчасово перебувати за кордоном. З початку повномасштабної збройног агресії російської федерації проти Україні, ОСОБА_3 в основному перебувала за кордоном (Домініканська Республіка, Республіка Польша, СІЛА) а ОСОБА_5 знаходився в Україні, працюючи з метою забезпечення їх сім`ї з ОСОБА_3 та продовжуючи будівельні роботи у приватному будинку. Перебуваючи за кордоном ОСОБА_3 постійно користувалась грошовими коштами, що знаходились на банківській картці ОСОБА_5 . У березні 2022 року сторони розірвали фактичні сімейні відносини. У квітні 2023 року відповідачка ОСОБА_3 через свого представника вчинила фраудаторні правочини: договір дарування спірної земельної ділянки; договір дарування своєї частки в квартирі АДРЕСА_1 ; договори уступки майнових прав на дві інвестовані квартири. Оспорюваний договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала земельну ділянку, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , своїй матері, ОСОБА_6 , є недійсним в цілому з моменту його укладення, оскільки укладений з порушенням вимог закону, без отримання згоди ОСОБА_5 як співвласника цього майна, розмір ідеальної частки якого не визначений, та ймовірно з приховуванням факту будівництва об`єкту нерухомості на земельній ділянці. У зв`язку із чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

02.05.2023 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.

04.05.2025 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області з метою забезпечення позову заборонено ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо об`єкту незавершеного будівництва, будинку, будівельних матеріалів, які знаходяться на земельній ділянці із кадастровим номером 3223187700:04:022:0046, у тому числі отримувати документи для введення такого будівництва в експлуатацію, реєструвати право власності на об`єкти незавершеного будівництва, нові об`єкти та вчиняти інші будь-які юридично значущі дії, що стосуються об`єкта будівництва на земельній ділянці із кадастровим номером 3223187700:04:022:0046 та самої земельної ділянки.

25.05.2025 року відповідачка ОСОБА_6 подала до суду відзив, в якому заперечила щодо позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що позивачем не доведено факту проживання однією сім`єю із її дочкою ОСОБА_7 . У період з 27.07.2021 по 15.02.2022 ОСОБА_3 проживала за місцем своєї реєстрації. ОСОБА_3 вела окреме господарство від позивача, забезпечувала себе сама, та проживала окремо від позивача, іноді зустрічаючись як з другом. Вимога позивача визнати часом спільного проживання період з 15.02.2022 по 16.03.2023 року викликає подив, оскільки в цей час перебувала закордоном, і вочевидь проживала окремо від позивача, та не вела з ним спільного господарства, не мала спільного побуту, мала окремий бюджет. Дочка розповідала їй про знайомство із позивачем для короткочасних зустрічей. ОСОБА_3 свідомо уникала створення сім`ї з чоловіками, з якими знайомилась, намагалась утримувати дружні стосунки, не допускала спільного проживання та побуту. У зв`язку із діагностовано хворобою, ОСОБА_3 видала довіреність для переоформлення всього її майна, оскільки через її відсутність в Україні управління і розпорядження цим майном ускладнене, а стан здоров`я не дозволяє приймати оперативні рішення щодо управління цим майном. Жодних намірів уникнути «розподілу майна» із позивачем не було, оскільки дана земельна ділянка та будинок будь-яким чином йому не належать. Земельна ділянка придбана за кошти ОСОБА_3 , і будинок будувався за її кошти. Частину коштів на будівництво надавала вона. Позивач не зазначає в обґрунтуванні чому саме із 27.07.2021 він розпочинає відлік часу і закінчує його 16.03.2023, уникає прямого зазначення місця, де вони нібито проживали з ОСОБА_8 , не зазначає, які були спільні права та обов`язки. Надані ОСОБА_5 докази лише підтверджують якісь невеликі пересилання ним коштів, але жодним чином не підтверджують шляхи походження цих коштів, їх дійсного власника та призначення таких коштів. Жодного стосунку ОСОБА_5 до цього майна, будь-яких обтяжень щодо нього не було і не могло бути, обґрунтувань недійсності цього договору він не наводить. Сторони уклали його свідомо та добровільно. При укладанні такого договору відсутні порушення та підстави для визнання його фіктивним або недійсним.

25.05.2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_6 , в якому зазначено, що після знайомства ОСОБА_5 та ОСОБА_3 стали проживати як подружжя за місцем його проживання в ЖК Львівський у с. Петропавлівська Борщагівка, мали спільний бюджет. Тимчасове проживання за кордоном не припинило сімейні відносини між ними. У листуваннях сторін також відсутні відомості про погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 . У ОСОБА_3 була відсутня можливість самостійно будувати спірний будинок, оскільки у неї були борги, які погашались ОСОБА_5 за рахунок особистих коштів.

23.06.2023 року представником відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 подано до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечив щодо позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що позивач познайомився з ОСОБА_8 шляхом випадкового листування у інтернет-додатку «Тіндер» лише наприкінці літа 20521 року. Знайомство носило поверхневий характер та ОСОБА_8 не ставилась до цього чоловіка як до такого, з яким вона планувала створення сім`ї і спільне життя. В цей час ОСОБА_8 активно займалась будівництвом свого будинку. Протягом періоду з 27.07.2021 по 15.02.2022 ОСОБА_3 проживала за місцем своєї реєстрації. Періодично проживала на дачі у матері. ОСОБА_8 намагалась утримувати просто дружні стосунки як з ОСОБА_5 , так і з іншими знайомим чоловіками в цей період, не допускала спільного проживання і побуту. За час, який позивач зазначає як «проживання однією сім`єю», ОСОБА_3 здійснила не менше 5 подорожей самостійно. За довго до знайомства з ОСОБА_5 за особисті кошти придбала земельну ділянку з метою будівництва житлового будинку. У випадках пересилання коштів за рахунок ОСОБА_3 та платежів за будівництва, використовувались саме особисті кошти ОСОБА_9 та за її проханням. ОСОБА_5 кілька разів пропонував за щось заплатити, але ОСОБА_3 постійно обмежувала такі наміри і заперечували проти допомоги, іноді консультуючись із ним як з юристом з приводу доставок і договорів із будівельниками та їх юридичної перевірки, та іноді використовуючи його допомогу, щоб завезти її кошти для оплати робіт коли вона за кордоном. Починаючи із 2022 року ОСОБА_8 ставало все складніше спілкуватись із ОСОБА_5 , тому вона старалась тримати його на відстані, хоча прямо йому цього не повідомляла. Іноді він надавав їй дружню допомогу, яку вона приймала. Отже, є очевидним, що жодного спільного проживання не відбувалось. ОСОБА_3 мала самостійне життя, свідомо не зближувалась із позивачем в сенсі проживання однією сім`єю та заперечувала можливість такого проживання у розмовах із ним. Позивачем не доведено факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 . Позовна вимога про визнання спільною сумісною власністю об`єкту незавершеного будівництва на земельній ділянці, та її розподіл є необґрунтованою та недоведеною. Жодного одказу, що будинок будувався на кошти, які належали позивачу, ним не надано. Твердження позивача, що на момент укладання договору-дарування він був співвласником не ґрунтуються на будь-яких доказах, жодного стосунку до його придбання він не має. З тих же причин немає підстав для скасування запису про реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

30.06.2025 року відповідачем подано до суду відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_3 , в якому зазначено, що додає ОСОБА_3 не спростовують позицію позивача, в заявах по суті спору та доказах, наданих ним, доводиться, що спірний будинок будувався виключно ОСОБА_5 та ОСОБА_3

10.07.2025 року ухвалою суду витребувано у АТ «СЕНС БАНК», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар» інформацію.

12.07.2025 року представником відповідачки Стареньким С.Є. подано до суду заперечення на відповідь на відзив, до якого долучено фото докази, які можуть підтверджувати стосунки ОСОБА_3 як мінімуму із одним чоловіком, який суттєво допомагав їй фінансово, в тому числі, і на будівництво будинку. Спільні фотографії ОСОБА_3 не з позивачем ілюструють відвертий та близький характер їхніх відносин протягом періоду як мінімум з 04.07.2020 року по 05.03.2023 року.

18.08.2023 року ухвалою суду витребувано у ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ліфанової Інни Олексіївни, ФОП ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Державної інспекції архітектури та містобудування, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, AT «Універсал Банк», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Державної прикордонної служби України, Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної податкової служби України інформацію, необхідну для повного та всебічного розгляду справи.

30.10.2023 року ухвалою суду витребувано у AT «Універсал Банк», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», AT «СЕНС БАНК», Державної прикордонної служби України, Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформацію, необхідну для повного та всебічного розгляду справи.

02.11.2023 року ухвалою судді вважати подану заяву представником позивача ОСОБА_5 Окунєва Ігоря Сергійовича про відвід головуючої судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, поділ спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування - необґрунтованою. Заяву представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_11 про відвід головуючої судді, передано до канцелярії Обухівського районного суду Київської області для визначення судді, у порядку, встановленому ч. 1 ст.41 ЦПК України, для розгляду заявленого відводу по суті.

12.03.2024 року ухвалою суду витребувано у ФОП ОСОБА_10 , Державної інспекції архітектури та містобудування, Державної прикордонної служби України інформацію, необхідну для повного та всебічного розгляду справи.

16.04.2024 року ухвалою суду витребувано у Державної прикордонноїслужби України,АТ «УніверсалБанк»,АТ КБ«ПРИВАТБАНК»,АТ «АКЦЕНТ-БАНК» інформацію, необхідну для повного та всебічного розгляду справи.

18.04.2024 ухвалою судді вважати подану заяву представником позивача ОСОБА_5 ОСОБА_11 про відвід головуючої судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, поділ спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування - необґрунтованою. Заяву представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_11 про відвід головуючої судді, передано до канцелярії Обухівського районного суду Київської області для визначення судді, у порядку, встановленому ч. 1 ст.41 ЦПК України, для розгляду заявленого відводу по суті.

15.07.2024року ухвалоюсуду долученодо матеріалівсправи рішенняВищої кваліфікаційно-дисциплінарноїкомісії адвокатури від 23.05.2024 року; витребувано у ФОП ОСОБА_10 , Державної інспекції архітектури та містобудування, ТОВ «Українське бюро кредитних історій», Державної прикордонної служби України інформацію, необхідну для повного та всебічного розгляду справи.

20.08.2024 року ухвалою суду відмовлено позивачу ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про повторне витребування від Державної інспекції архітектури та містобудування документів.

20.08.2024 року ухвалою суду застосовано відносно Фізичної особи підприємця ОСОБА_10 заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом.

21.10.2024 року ухвалою суду витребувано у ПрАТ «Київстар інформацію, необхідну для повного та всебічного розгляду справи.

25.10.2024 року ухвалою суду застосовано відносно Фізичної особи підприємця ОСОБА_10 заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом.

02.12.2024 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій окрім раніше заявлених позовних вимог просив стягнути із ОСОБА_3 на свою користь 20000 доларів США, обґрунтувавши тим, що перебуваючи за кордоном ОСОБА_3 постійно користувалась грошовими коштами, що знаходились на банківській картці ОСОБА_5 , що підтверджується відповідними банківськими виписками. ОСОБА_3 завжди жила в борг, що підтверджує надана нею переписка, де сама ОСОБА_3 визнає той факт, що вона жила за рахунок кредитних коштів, які погашав Позивач, а також визнає, що має перед ОСОБА_5 борг в розмірі 20 тисяч доларів на момент припинення шлюбних відносин, які хотіла погасити шляхом переоформлення однокімнатної квартири на Позивача.

02.12.2024 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_5 про відвід судді залишено без задоволення.

03.12.2024 року ухвалою суду повторно направлено до ПраТ «Київстар» ухвалу від 21 жовтня 2024 року про витребування інформації. Повторно направлено до Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ухвалу від 25 жовтня 2024 року про застосування відносно фізичної особи підприємця ОСОБА_10 заходів процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом. В задоволенні інших клопотань позивача відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

23.01.2025 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено судове засідання на іншу дату. Зобов`язано позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_11 надати на наступне судове засідання документи, які підтверджують поважність причин неявки у судове засідання 23 січня 2025 року.

14.02.2025 року застосовано відносно Фізичної особи підприємця ОСОБА_10 заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом.

28.04.2025 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_5 про відвід судді залишено без задоволення.

11.07.2025 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_5 про відвід судді залишено без задоволення.

11.07.2025 року накладено на позивача ОСОБА_5 штраф у сумі 0,3 розміру прожиткового мінімумів для працездатних осіб, а саме 908,40грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 щодо позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив відмовити.

Відповідачка ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилась, причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши учасників процесу, свідків, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Позивач першою позовною вимогою просить суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 27 липня 2021 року по 16 березня 2023 року.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо .

Статтею 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України закріплено дію принципу верховенства права, як фундаментального принципу судової влади.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Шлюб це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб це добровільний, рівноправний союз, спільність чоловіка та жінки, спрямований на створення сім`ї.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Незважаючи на законодавчу фетишизацію шлюбу, соціальний престиж цієї форми організації сімейного життя жінки та чоловіка, підтримку з боку канонічного права реально, попри невизнання та утиски, існує інша форма організації сім`ї жінки та чоловіка «фактичний шлюб», або конкубінат. Конкубінат це тривала, відкрита та стійка спільність чоловіка та жінки.

Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Верховний Суд неодноразово констатував, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно врахувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 27 липня 2021 року по 16 березня 2023 року, з огляду на таке.

Одним із основних доказів, на якому побудована позиція позивача, є листування в месенджері в цей період.

Суд для зручності при оцінці цього доказу розділить вказаний період на два, перший з 27 липня 2021 року по 15 лютого 2022 року, другий з 15 лютого 2022 року по 16 березня 2023 року.

Із листування в месенджері (том 2, а. с. 157-250, том 3, а. с. 1-20), наданого представником відповідачки із дотриманням хронології розвитку подій, засвідчено наступне.

Станом на вересень 2021 року із листування вбачається, що відповідачка та позивач живуть окремо, відповідачка займається будівництвом самостійно, про хід будівництва позивач дізнається виключно з наданою нею інформації та фотографій. Повідомлення позивача «в тебе буде самий гарний будинок», питання до відповідачки « це на твоїй ділянці виросли» свідчить про визнання ним земельної ділянки та запланованого будинку власністю відповідачки. На слова позивача, що він готовий до знайомства із батьками, відповідачка зазначає «притримай конів», а також «я нікого із батьками не знайомлю, у мене це табу, тільки перед весіллям». В вересні позивач запитує у відповідачці про дату її народження та повідомляє адресу його проживання, незважаючи на те, що за твердженням позивача вони вже третій місяць живуть разом.

Станом на жовтень місяць 2021 року із листування стає відомо, що сторони проживають окремо, щоранку бажають один одному «доброго дня», в кінці дня звітують про справи. Відповідачка самостійно продовжує займатися будівництвом і ділиться деталями процесу із позивачем, останній декілька разів пропонував послуги своїх знайомих. 4 жовтня 2021 року відповідачка вперше повідомляє свою адресу позивачеві для виклику таксі. Із листування 09 жовтня 2021 року вбачається, що відповідачка проти візиту позивача до неї додому на питання позивача, чи не хоче вона спробувати жити разом, відповідачка із явним сарказмом «Та за що?», а потім пояснює, що «щоб переїхати до тебе треба змінити район, свій спортивний зал, ліжко, готувати вечері та просинатися із малознайомим чоловіком, а все для того, щоб він мною надихався та не їв на самоті».

Також достатньо чіткий посил відповідачка дає в повідомленні 10 жовтня 2021 року «тобі сказали, тільки не жити разом на першій зустрічі, я думала ти зрозумів».

Із повідомлення 17 жовтня 2021 вбачається, що відповідачка відмовляється отримувати допомогу грошима від позивача, що розцінюється судом, як відсутність у відповідачки очікувань від позивача, притаманних одній сім`ї.

18 жовтня 2021 року знову позивач наголошує в повідомленні, що земельна ділянка належить саме відповідачці і він рад за неї.

Листопад місяць 2021 року не змінює характер відносин, сторони проживають окремо, розповідають один одному про прожитий день, запитують про плани, відповідачка самостійно продовжує займатися будівництвом та ділиться із позивачем деталями.

3 листопада 2021 року відповідачка в повідомленні зазначає «в п`ятницю ночувати не буду, но на вечерю приїду».

В грудні 2021 року характер відносин не змінюється, в повідомленні від 15 грудня 2021 року відповідачка на слова відповідача про те, що його квартира їхня спільна, відповідає, що «я в ці ігри більше не граю, мені вистачило». Відповідачка підкреслює, що вперше вона має власне житло, на яке ніхто не матиме права претендувати, маючи на увазі спірний будинок. І позивач відповідає, що «розуміє» її відчуття.

В середні січня 2022 року - відповідачка знову підкреслює, що «ми вирішили не поспішати жити разом» і просить не давити на неї. 12 січня 2022 року в повідомленні відповідачка повідомляє «якщо ти не можеш прийняти мою неготовність до життя разом, то краще відмовся від мене», на натяки позивача про спільних дітей, відповідає відмовою «влаштовує, зустрічаємося далі, якщо ні, не хочу втрачати свій час».

І 23 січня 2022 року в повідомленні позивач зазначає «я впевнений, як тільки почнемо жити разом, у нас зникне непорозуміння».

До 15 лютого 2022 року зміст листування не передбачає зміну характеру відносин.

Отже, із змісту та характеру повідомлень чітко вбачається, що сторони в період з 27 липня 2021 року по 15 лютого 2022 року не проживали разом, не мали спільного побуту, не мали взаємних прав та обов`язків та планів на майбутнє. Відповідачка підтримувала із позивачем романтичні стосунки, які передбачали нечасті зустрічі, розмови в листуванні, спільний відпочинок в грудні 2021 року, проте остання неодноразово в категоричній формі заявляла позивачеві, що не має наміру створювати сім`ю, проживати разом та мати дітей. Відповідачка підкреслювала, що у вказаний період часу хоче зосередитися на будівництві власного житла, активному відпочинку та саморозвитку. Змучена попереднім розлученням та поділом майна відповідачка акцентувала, що для неї принципово мати власне житло, яке ніколи не стане об`єктом поділу, і позивач в листуванні висловлював розуміння та підтримку її в цих намірах, не претендуючи на об`єкт нерухомості.

Навіть, якщо не вдаватися в зміст листування, очевидним є факт, що люди, які проживають у фактичних шлюбних відносинах не розпочинають шлюбні відносини із такою перевагою віртуального спілкування над особистим, якщо цьому не сприяють непереборні обставини, які не дозволяють їм бути разом. Очевидно, що сторони не мали таких непереборних обставин, проживали в одному місті, тому за взаємним бажанням могли розпочати спільне проживання із спільним побутом.

Також із змісту листування в цей період вбачається фінансова самостійність відповідачки, її небажання приймати від позивача будь-яку допомогу. Відповідачка також жодного разу не проявляла ініціативу взяти на себе будь-які обов`язки щодо спільного побуту чи придбання спільних речей.

Покази свідків відповідачки в повній мірі узгоджуються із висновками суду, які він зробив на підставі оцінки змісту листування.

Так, допитані в якості свідків близькі подруги відповідачки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 показали, що ОСОБА_8 ніколи не презентувала позивача як цивільного чоловіка чи навіть кохану та близьку людину. В неї було декілька прихильників, увагу яких вона приймала. Свідок ОСОБА_13 бачила позивача один раз в аеропорту, де він їх зустрічав після поїздки в Турцію, і був названий ОСОБА_8 , як знайомий який зустріне на автомобілі. Свідок ОСОБА_13 показала, що бачила позивача двічі, один раз вони із ОСОБА_8 зустрілися із ним в ресторані, другий раз в жовтні 2022 року під час короткого візиту ОСОБА_8 до України на пікніку. Свідки, як подруги, які неодноразово бували в гостях у ОСОБА_8 , засвідчили, що остання проживала одна в квартирі на Милославській в місті Києві, намірів створювати сім`ю в цей час в неї не було через складний процес з розірвання шлюбу та поділ майна. Плани ОСОБА_8 були пов`язані із будівництвом власного будинку, подорожами за кордон, участю в конкурсі краси і в них не було місця для стосунків із позивачем. До того ж, на думку її подруг, в житті ОСОБА_8 до жовтня 2021 року була інша кохана людина на ім`я ОСОБА_14 , із яким вона познайомилася під час проживання на ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_16 в. о. голови правління кооперативу «Рута» показав, що в 2021 році відповідачка ОСОБА_3 придбала земельну ділянку та стала членом кооперативу. Після цього із всіма організаційними питаннями до нього зверталися ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_6 , очевидцем присутності позивача на території кооперативу ніколи не був, вказана особа йому не знайома.

Показання свідків позивача зводяться до наступного.

Свідок ОСОБА_17 , яка доводиться позивачеві племінницею показала, що вважає, що сторони проживали разом в шлюбі, оскільки була очевидцем, як відповідачка перебувала вдома у позивача, готувала святкові вечері, мала речі особистої гігієни в ванній кімнаті та деякі в шафі. Суд, не маючи сумнівів, що свідок надавала покази добросовісно, все ж вважає, що має місце її суб`єктивна оцінка відносинам, які склалися між сторонами, яка не відповідає дійсності. Так, свідок повідомила, що бачила відповідачку в квартирі позивача двічі, коли перебувала в гостях у дяді. Отже, свідок не може стверджувати, що відповідачка проживала із позивачем й в інші дні. Наявність речей особистої гігієни і косметики не доводить спільне проживання, а цілком пов`язане із періодичними ночівлями відповідачки у квартирі позивача, наявністю між ними романтичних, інтимних стосунків дорослих людей, які не тотожні шлюбним.

Свідок позивача ОСОБА_18 показав, що позивач звернувся до нього в жовтні 2021 року із проханням про допомогу в будівництві його майбутній дружині ОСОБА_8 . Свідок мав безпосередньо телефонну розмову із ОСОБА_8 , в ході якої надав їй номер необхідного спеціаліста. Суд звертає увагу, що предметну розмову із свідком щодо свайного поля мала саме відповідачка.

Свідок ОСОБА_19 , як і свідок ОСОБА_18 , дізналися зі слів позивача про наявність в нього цивільної дружини. Показав, що одного разу допомагав позивачу завозити якісь будівельні матеріали до недобудованого будинку, а потім мав сніданок у жінки по дорозі, яку позивач представив, як тещу.

Свідок ОСОБА_20 показав, що також будучи приятелем позивача, надав йому послугу підготовку котловану, але спілкування щодо безпосереднього процесу роботи мав із ОСОБА_8 . Також до нього зверталася «теща» за контактами осіб, які займаються будівництвом. Мав із позивачем візит до жінки, яку той презентував як «теща». Також знає, що у вересні 2022 року позивач займався організацією робіт по покрівлі в цьому будинку.

Суд, аналізуючи покази свідків позивача, звертає увагу, що про відносини між сторонами вони дізналися від позивача, який мав власну інтерпретацію подій, ніхто з них не був знайомий особисто із ОСОБА_8 . Щодо участі позивача в якійсь частині будівельних робіт після початку війни та виїзду відповідачки за кордон суд вважає, що така участь мала місце, але це не має наслідком визнання факту фактичних шлюбних відносин, про що суд скаже нижче.

Так, розглянувши перший період, про який позивач стверджує, як про період перебування у фактичних шлюбних відносинах, суд переходить до другого, який тривав з 15 лютого 2022 року і по 16.03.2023 року.

Сторонами визнається і доводиться доказами, здобутими судом у органів прикордонної служби України, що відповідачка 15 лютого 2022 року виїхала за кордон і перебуває там дотепер, маючи кількаденний візит в Україну в жовтні 2022 року.

Отже, якщо суд вважає не доведеним факт проживання сторін однією сім`єю до 15 лютого 2022 року та ведення спільного побуту, відповідно сторони не могли проживати за однією адресою однією сім`єю та бути пов`язаними спільним побутом після 15 лютого 2022 року з об`єктивної причини - перебування на територіях різних держав.

Суд із листування після 15 лютого 2022 року вбачає, що між сторонами зберіглися романтичні стосунки, зацікавленість життям один одного, від позивача мала місце допомога матеріального характеру в цей час та допомога із деяких питань з будівництва, ним робилися закупи відповідачці ОСОБА_6 .

Проте, те, що відповідачка прийняла допомогу та не заперечувала проти вирішення позивачем деяких організаційних питань з будівництва, є наслідком певного контексту, а саме вторгнення РФ на територію України, яке на певний час змінило звичайний уклад життя громадян України, змусило багатьох виїхати за кордон та перебувати у стані невизначеності та вразливості.

Залученість позивача у процес будівництва восени 2022 року відбувалася виключно за його доброю волею та ініціативою і не було наслідком очікувань або вимагань відповідачки, як дружини, щодо виконання ним обов`язків чоловіка.

Щодо надання відповідачці додаткової банківської картки СЕНС-банку, яку позивач відкрив на її ім`я, для користування його коштами, то сам позивач зазначив, що дану картку він вручив їй безпосередньо перед її вилітом з України в лютому 2022 року. Доказів тому, що карткою користувалась конкретно відповідачка позивачем не надано. У відповідь на адвокатський запит, СЕНС-банк повідомив, що відповідачка не надавала особисто банку будь-яких заяв або згод на оформлення даної картки, її випуском займався безпосередньо позивач.

Наявними в справі доказами, зокрема відомостям про доходи відповідачки, не доводяться твердження позивача, про те, що остання не мала джерел доходів, достатніх для будівництва будинка.

Відомості про доходи позивача також не містять інформації, що вони в декілька разів перевищують доходи відповідачки.

Надані позивачем фотографії зображують моменти дозвілля сторін, але з не доводять факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Доказів того, що позивач дійсно брав участь у будівельних роботах шляхом залучення власних коштів ним не надано.

Аналіз телефонних з`єднань та скріншотів телефонного листування сторін доводить їх окреме проживання.

Позивачем не надано переконливих доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, визначення в цій парі взаємних прав та обов`язків в період з 15 лютого 2022 року по березень 2023 року.

Тому суд приходить до висновку, що відсутні підстави для встановлення факту однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 27 липня 2021 року по 16 березня 2023 року.

І як наслідок, суд відмовляє у вимогах про визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 земельної ділянки із кадастровим номером 3223187700:04:022:0046, площею 0,09 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, та будинку (об`єкт незавершеного будівництва), що розташований на цій земельній ділянці; визнання недійсним договору дарування земельної ділянки із кадастровим номером 3223187700:04:022:0046; скасування запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно; визнання права власності по 1/2 земельної ділянки із кадастровим номером 3223187700:04:022:0046, площею 0,09 га, та права власності по 1/2 будинку (об`єкту незавершеного будівництва), що розташований на даній земельній ділянці за ОСОБА_21 та ОСОБА_3 , оскільки такі вимоги є похідними від первісної.

При вирішенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, суд вважає за необхідне зазначити, що будь-яких обґрунтувань стягнення такої суми позивачем не наведено, документів, які б підтверджували існування якихось зобов`язань у ОСОБА_3 перед ОСОБА_5 не наведено, а такому така вимога задоволенню не підлягає.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

На підставі викладеного та керуючись 10, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, поділ спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування та інше відмовити.

Суд відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 265 ЦПК України призначає судове засідання на 26 вересня 2025 року о 10 год. 30 хв. для вирішення питання про судові витрати та роз`яснює представнику відповідача про право подати до 09 вересня 2025 року включно через електронний суд докази понесених судових витрат або в інший спосіб із виконання вимог ст. 83 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 29.09.2025 року.

Суддя Г.В.Висоцька