Постанова

від 20.12.2007 по справі 10/184/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/184/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 грудня 2007 р.                                                                                    № 10/184/07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддісуддівКота О.В.Владимиренко С.В.Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу Державного коммунального підприємства "Бердянський міськводоканал"

на рішення господарського суду Запорізької області  від 2 травня 2007 року та постанову  Запорізького апеляційного господарського суду від 2 серпня 2007 року у справі                                       № 10/184/07

за позовомКомунального підприємства "Облводоканал"

ДоДержавного коммунального підприємства "Бердянський міськводоканал"

Про Стягнення суми 4 115 960 грн. 20 коп.

за участю представників:

позивача: Скворцової О.О.;

відповідача: Купцова Ю.Н., Семенюти В.Г.;

встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Алейникова Т.Г.) від 2 травня 2007 року у справі № 10/184/07 позов задоволено частково, стягнуто з державного комунального підприємства "Бердянський міськводоканал" на користь комунального підприємства "Облводоканал" 3 277 772,32 грн. основного боргу, 50 000 грн. пені, 27 313,52 грн. річних, 11 733,83 грн. інфляційних та судові витрати.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 2 серпня 2007 року (Коробка Н.Д., Колодій Н.А., Шевченко Т.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Державне комунальне підприємство "Бердянський міськводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки судами при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

         Господарськими судами встановлено, що згідно договору № 2 від 15 червня 2005 року позивач забезпечував відповідачу подачу води на господарсько-питні, побутові і технічні потреби в обсязі приблизно 4 473 тис. м. куб. (п. 2.1) згідно щомісячній заявці Споживача та таблиці 1 договору. Відповідно до п. 2.2 договору розрахунки з Виробником здійснюються за фактично спожиті обсяги води.

          Пунктом 7.1. договору сторони узгодили тариф на питну воду з врахуванням ПДВ –0,92 грн. за куб. м.

          Згідно п. 8.1.1 відповідач зобов'язався проводити оплату за надані послуги до 25 числа наступного за звітними місяця на підставі отриманого рахунку, податкової накладної та акту про надання послуги.

          Господарськими судами встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача за заявлений позивачем період складає 3 277 772 грн. 32 коп.

          Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Враховуючи вищевикладене, вимоги Комунального підприємства "Облводоканал" про стягнення основного боргу судами підставно визнані обґрунтованими та правомірно задоволені.

         Враховуючи п. 8.1.1, п. 9.2 договору, та правомірно застосувавши ст. 83 ГПК України, господарські суди підставно стягнули 50 000 грн. пені.

         Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Виходячи з викладеного, господарськими судами правомірно стягнуто інфляційні та річні.

         Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 2 травня 2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02 серпня 2007 року у справі № 10/184/07 залишити без змін, а касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Бердянський міськводоканал" –без задоволення.

Головуючий суддя                                                  О. Кот

судді:                                                  С. Владимиренко

                                                                                               С. Шевчук