Ухвала від 29.09.2025 по справі 160/21362/24

УХВАЛА

29 вересня 2025 року

м. Київ

справа №160/21362/24

адміністративне провадження № К/990/35237/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №160/21362/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІГ АГРО ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІГ АГРО ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

форми «Р» від 18.07.2024 року за №0460870706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 643.207,50 грн, з яких: 514.566,00 грн податкове зобов`язання з ПДВ, 128.641,20 грн штрафні санкції;

форми «В1» від 18.07.2024 року за №0460790706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану у податковій декларації з ПДВ за квітень 2024 у розмірі 501.058,00 грн та донараховані штрафні санкцій у розмірі 125.264,50 грн;

форми «В4» від 18.07.2024 року за №0460810706, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 418.591,00 грн;

форми «ПС» від 10.07.2024 року за №0444300706, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1.020,00 грн;

форми «ПН» від 18.07.2024 року за №0460840706, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 3.040,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІГ АГРО ТРЕЙТ» (код ЄДРПОУ 44535933) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 22.137,25 грн.

Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду 22.08.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №160/21362/24.

Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.

Податковим органом надіслано заяву на виконання вимог вказаної ухвали, уточнено підстави касаційного оскарження, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Контролюючим органом зазначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. У даному випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.

Ухвалу про повернення первісної касаційної скарги від 11.08.2025 податковим органом одержано через електронний кабінет системи «Електронний суд» 12.08.2025, а повторно касаційну скаргу подано 22.08.2025. Скаржником не обґрунтовано надмірне зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних причин пропуску строку касаційного оскарження судових рішень.

Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, сплати судового збору є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження та надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору за подання касаційної скарги, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.

В заяві про усунення недоліків контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.09.2018 у справі №825/1153/17, від 31.03.2020 у справі №824/434/15-а, від 21.02.2020 у справі №826/17443/15, від 11.08.2020 у справі №560/48/19, від 03.08.2020 у справі №826/7917/17, від 01.02.2021 у справі №826/12509/18, від 16.04.2020 у справах №813/4703/13-а, №826/7760/15, від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 12.03.2021 у справі №810/5871/15, від 01.06.2021 у справі №826/5214/17, від 05.03.2020 у справі №826/9368/15, від 04.06.2020 у справі №826/115/17, від 20.02.2020 у справі №802/1255/17-а, від 24.03.2020 у справі №260/410/19, від 30.01.2020 у справі №814/1145/18, від 25.06.2020 у справі №824/178/17-а, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19

Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.01.2022 у справі №1540/3501/18, від 12.05.2020 у справі №560/2648/19, від 02.02.2022 у справі №560/4185/19, від 05.10.2022 у справі №640/12691/19, від 21.01.2020 у справі №2а-0870/1161/11, від 24.01.2022 у справі №620/3138/19. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилання на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Уточнена касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).

Також податковим органом не усунуто недоліки касаційної скарги в частині сплати судового збору, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, зазначено про відсутність коштів для сплати судового збору, зауважено про введення воєнного стану в Україні.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 1 та 2 статті 133 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів до яких таке відстрочення застосовується обов`язково обумовлено статтею 8 Закону України «Про судовий збір».

Клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає як необґрунтоване та безпідставне, оскільки наведені заявником підстави стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб`єкта владних повноважень та не відносяться до жодної з умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити йому сплату судового збору.

Приймаючи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

З дня прийняття оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду 27.05.2025 і до дня подання зазначеної заяви 08.09.2025 контролюючим органом не вжито відповідних заходів щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі. Скаржником не надано жодних доказів, що ним вживаються заходи, спрямовані на отримання фінансування для сплати судового збору за подання касаційної скарги.

У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №160/21362/24.

Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №160/21362/24.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №160/21362/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк