Рішення від 19.09.2025 по справі 386/897/22

Справа № 386/897/22

Провадження № 2/386/16/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,

представника позивача Голубенка Р.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Голованівська центральна районна лікарня «Голованівської селищної ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ директора КНП «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради №230-К від 19.07.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на посаді машиніста насосних установок КНП «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради з 19.07.2022; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3902,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, за наказом відповідача №495-к від 30.11.2021 позивача було призначено на посаду машиніста насосних установок з 01.12.2021. Згідно з наказом відповідача №230-к від 19.07.2022 його було звільнено із займаної посади за угодою сторін, згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України, підстава звільнення заява ОСОБА_1 від 19.07.2022, який позивач вважає таким, що підлягає скасуванню. В листопаді місяці 2021 році при прийняття позивача на роботу на поставлену умову керівника відповідача, позивачем було написано дві заяви про прийняття на роботу від 30.11.2021 та про звільнення з роботи за угодою сторін без проставлення дати, які зберігалися у відповідача. 19.07.2022 відповідач повідомив позивача про те, що його звільнено із займаної посади без пояснення причин такого звільнення, тому в той же день він звернувся до відповідача із письмовою заявою про пояснення причин його звільнення з роботи. Із відповіді від 20.07.2022 №839/01-25 йому стало відомо про те, що його звільнено з роботи на підставі ніби то поданої ним заяви від 19.07.2022, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України та вручено оскаржуваний наказ. Дату на заяві він не проставляв, тому вважає наказ відповідача №230-к від 19.07.2022 протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Також позивач вважає, що стороння особа могла самостійно від його імені подати заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін, проставивши на раніше підготовленому зразку такої заяви дату її подання. Позивач з 01.12.2021 являється інвалідом 3 групи, захворювання загальне, якому протипоказано значні фізичні напруження, тривала статика та ходьба. Вважає, що з боку відповідача мало місце порушення вимог законодавства про працю. Із наказом відповідача про звільнення з роботи позивач не погоджується. Наказ про звільнення позивачу було вручено 20.07.2022. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, одночасно при винесені рішення про поновлення на роботі приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.: 3250+5204,90=8454,90 грн (сума заробітної плати за 2 міс.):22+17=39 (кількість робочих днів за 2 місяці)= 216,79 грн (середній заробіток). Середній заробіток позивача за період з 20.07.2022 по 12.08.2022 становить всього 3902,22 грн.

17.08.2022 ухвалою суду в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

01.09.22 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, який прийнято судом. У відзиві відповідачем вказано, що ОСОБА_1 був звільнений 19.07.2022 за угодою сторін, заява про звільнена написана ним власноручно, дії позивача щодо звернення до суду та оскаржування наказу про звільнення їм є не зрозумілим, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

05.10.2022 за клопотанням позивача судом постановлено ухвалу про витребування у Комунального некомерційного підприємства «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради оригінал заяви ОСОБА_1 на ім`я директора КНП «Голованівська ЦРЛ» Іванець І.С. про звільнення від 19.07.2022, на виконання якої 14.10.2022 відповідачем надано витребуваний доказ .

08.05.2023 за клопотанням позивача судом постановлено ухвалу про витребування у Комунального некомерційного підприємства «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради оригінал заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу в Комунальне некомерційне підприємство «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради від 30.11.2021 року, на посаду машиніста насосних установок, на виконання якої 12.05.2023 відповідачем надано витребуваний доказ .

31.08.2023 за клопотанням позивача судом постановлено ухвалу про витребування у Комунального некомерційного підприємства «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради - оригінали журналів обліку показників про використання води Комунального некомерційного підприємства «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради, за період 2021 та 2022 років, на виконання якої 05.09.2023 відповідачем надано витребуваний доказ.

Ухвалою суду від 15.02.2024 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

12.04.2024 Кропивницький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради та скасував ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15.02.2024 року.

22.04.2024 ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено до підготовчого розгляду .

31.07.2024 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано у Голованівської селищної ради Кіровоградської області оригінали документів, а саме заяв ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) як особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, про отримання компенсації витрат на житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на яких містяться вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_1 , які він подавав до Голованівської селищної ради Кіровоградської області в період з 2022 по травень 2024 року, на виконання якої селищна рада надала лист про неможливість виконання даної ухвали , оскільки не є розпорядником даних оригіналів документів, дані документи знаходяться в ЦНАП.

19.09.2024 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано у Центрі надання адміністративних послуг Голованівської селищної ради Кіровоградської області, оригінали документів, а саме, заяв ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ), як особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, про отримання компенсації витрат на житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на яких містяться вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_1 , які він подавав до Голованівської селищної ради Кіровоградської області в період з 2022 по травень 2024 року, на виконання якої 04.10.2024 надано витребувані докази.

12.12.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» надіслав до суду клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 06.02.2025 у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

03.03.2025 до суду надійшло клопотання експерта

06.03.2025 ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено до підготовчого розгляду .

15.04.2025 представник позивача через ситстему «Електронний суд» надіслав до суду клопотання щодо вирішення клопотання експерта, в якому просив клопотання експерта задовольнити.

Ухвалою суду від 07.05.2025 клопотання експерта задоволено, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

21.07.2025 до суду надійшов лист експертної установи з повідомленням про неможливість проведення експертизи, оскільки протягом тридцяти календарних днів оплата експертних послуг не здійснена.

22.07.2025 ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено до підготовчого розгляду.

12.08.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав вказаних у позові,пояснив, що дату на заяві позивач не проставляв, за нього дату проставила інша невідома йому особа, просив позов задовольнити.

В судове засідання представник відповідач не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив в задоволенні позову відмовити за недоведеністю.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1ст. 4 ЦПК Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. ст.15,16ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є зокрема, його визнання.

Відповідно до ст. ст.12,13,81ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.ст. 76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

За приписами ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлені такі факти на відповідні ним правовідносини.

З вимог п.2 ч.1 ст. 232 КЗпП України вбачається, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Статтею 234 КЗпП України визначено,що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Судом встановлено, що наказом №495-к від 30.11.2021 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиніста насосних установок КНП «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради..

Зазначене сторонами у судовому засідання не заперечувалось та не оспорювалось.

19.07.2022 від позивача на ім`я директора КНП Голованівської ЦРЛ Іващенко І.С. надійшла заява про звільнення із займаної посади з 19.07.2022 за згодою сторін, яка у подальшому погоджена директором КНП..

Наказом директора КНП Голованівської ЦРЛ Іващенка І.С. № 230-к від 19.07.2022 ОСОБА_2 звільнено 19.07.2022 з посади за згодою сторін згідно пункту 1частини 1ст. 36 КЗпП Україниіз компенсацією за невикористану щорічну відпустку.

Заява позивача про звільнення написана ним власноручно, містить його підпис, підставу для звільнення «за згодою сторін» та дату звільнення «19.07.2022», прийнята відповідачем, що свідчить про досягнення між сторонами домовленості та наявність обопільного волевиявлення про дату та підстави звільнення позивача із займаної посади.

За змістом ст.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Загальні підстави припинення трудового договору визначені приписами ст. 36 КЗпП України, пунктом 1 частини 1 якої підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

Ст.21КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За такого правового регулювання основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини1ст.36КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється. Недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін.

Пунктом 8 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від06.11.1992№ 9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1частини 1 ст.36 КЗпП Українидоговір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено згідно з цією нормою, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. У останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

Таким чином, з огляду на зміст вказаних норм закондавства та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України для припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини 1ст.36КЗпП України сторонам необхідно досягти згоди щодо підстави та строку з якого договір вважатиметься припиненим, а отже, й припиненими трудові права та обов`язки сторін, окрім тих, які пов`язані з наслідками припинення договору.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 по справі № 21-320а13.

Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав передбачених пунктом 1 частини 1ст. 36 КЗпП України.

Відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1ст. 36 КЗпП України.

Застосування цієї норми можливе лише у разі дотримання обома сторонами.

Крім того, під час розгляду справ цієї категорії, суду слід з`ясувати чи містить заява про звільнення обов`язкові умови, необхідні для застосування цієї норми, зокрема, свідоме волевиявлення щодо погодження строку, з якого договір припиняється (для працівника), а також містить ознаки волевиявлення та погодження заяви про звільнення працівника, тобто чи міститься на ній резолюція уповноваженої посадової особи із зазначенням прізвища посадової особи, її підпису, дати вчинення, а також її зміст щодо погодження, заперечення тощо, що може свідчити про волевиявлення (для роботодавця).

Оскільки під угодою сторін слід розуміти добровільне, компромісне та взаємне рішення (домовленість) сторін з питання визначення умов звільнення працівника із займаної посади, а тому суд вважає, що примушування до укладення угоди у трудових відносинах виключається.

Припинити трудовий договір можна в будь-який час після досягнення угоди між роботодавцем та працівником. Ініціатива про припинення договору може виходити як від працівника, так і від роботодавця. І якщо одна зі сторін погоджується на пропозицію іншої, вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору і працівник звільняється з роботи.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пункту 1 частини 1ст.36КЗпП України можуть бути в письмовій або в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення.

При цьому, пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору на підставі пункту 1 можуть бути, як в письмовій, так і в усній формі. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини 1ст.36КЗпП України і дата звільнення.

При цьому, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що заява про звільнення за згодою сторін написана ним при прийнятті на роботу без проставлення дати, без усвідомлення наслідків своїх дій та за відсутності бажання припинити трудові відносини із КПК.

Судом заклопотанням представникапозивача булопризначеносудово-почеркознавчу експертизу, оскільки позивач стверджував, що дати на заяві про звільнення проставлено не ним, а іншою особою, однак за проведення експертизи ним сплачено не було, в підготовчому засіданні позивач та його представник пояснили, що оплатити експертні послуги позивач не має можливості за відсутності коштів, просили підготовче закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду.

Як наслідок, суд не має процесуальної можливості встановити, чи дійсно на заяві про звільнення проставлено дату ОСОБА_1 чи іншою особою.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься по справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про допустимість доказів, наданих позивачкою, суд враховуєрішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011по справі щодо офіційного тлумачення положення частини 3 ст. 62 Конституції України.

Позивачем не надано суду доказів, що заяву про звільнення за згодою сторін ним написано власноруч без проставлення дати при прийнятті його на посаду, як не надано і будь-яких інших що дату на вказаній заяві проставлено не ним, а іншою особою.

У ході судового розгляду із досліджених документів та пояснень, наданих сторонами, не встановлено тиску з боку представника відповідача щодо написання позивача заяви про звільнення, а тому суд приходить до висновку про правомірність наказу про звільнення позивача із займаної посади за згодою сторін.

Судом не встановлено, що на момент написання заяви про звільнення відсутнє відповідне волевиявлення позивача про припинення трудових правовідносин, позивачем не доведено,його твердження, що дату на заяві про звільнення проставлено іншою сторонньою особою , а не ним.

Під час судового розгляду не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування згоди відповідача на анулювання домовленості про звільнення позивачки за згодою сторін, а також звернення позивача до відповідача щодо відликання цієї заяви та згоди роботодавця на анулювання домовленості про звільнення за угодою сторін.

Звільнення позивача здійснено відповідно до пункту 1 частини 1 ст.36 КЗпП Українина підставі поданої ОСОБА_1 власноруч написаної заяви із зазначенням підстави звільнення «за згодою сторін», а також дати припинення трудових відносин«19.07.2022».

Зміна намірів позивача в односторонньому порядку про звільнення за угодою сторін не може бути підставою для його поновлення на роботі.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного Суду від 27.04.2022 по справі № 334/5735/19 зазначено, що «відповідно до пункту першого частини першоїстатті 36 КЗпПпідставами припинення трудового договору є угода сторін. Перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, ОСОБА_1 написав заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін, на підставі пункту 1 частини першоїстатті 36 КЗпПз 07 червня 2019 року, яку він особисто подав відповідачу, а останній погодився з припиненням трудового договору. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів у розумінністатей 76-78 ЦПК Українина підтвердження вчинення на нього тиску відповідачем під час написання заяви про звільнення із займаної посади за угодою сторін. Сукупність вищевказаних фактів свідчить про домовленість між роботодавцем та працівником про звільнення на підставі угоди сторін, тому звільнення позивача було правомірним. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правильно звільнений на підставі пункту 1 частини першоїстатті 36 КЗпП, суд встановив факт законності такого звільнення, а тому відсутні правові підстави для його поновлення на роботі».

Так, у справі, що розглядається судом за позовом ОСОБА_1 установлено наступне:

між сторонами існувала домовленість про припинення звільнення із займаної посади за взаємною згодою з 19.07.2022, що підтверджується заявою позивача від 19.07.2022. Наказ про звільнення виданий 19.07.2022. Наступна зміна власного рішення позивача не впливає на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем (без його згоди на таку зміну);

відповідачем дотриманий порядок припинення трудового договору за угодою сторін, обставин, які б вказували на порушення трудового законодавства по відношенню до позивача не встановлено; наказ про звільнення містить усі необхідні реквізити, зокрема, дату звільнення, причини та підставу звільнення;

при оскарженні наказу про звільнення за пунктом 1 частини 1ст. 36 КЗпП(за угодою сторін), судом з`ясовано та не спростовано позивачем, його представником існування домовленості про звільнення ОСОБА_1 за взаємною згодою; доказів, що число, місяць, рік проставлений на заяві про звільнення не ним, а іншою сторонньою особою суду не надано; наявність його волевиявлення на припинення трудових правовідносин у момент видачі наказу про звільнення; відсутність звернення позивача до відповідача про анулювання попередньої домовленості сторін щодо звільнення за угодою сторін, як наслідок, відсутність згоди власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін. Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудових відносин, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можливо лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. ПриписамиКЗпП Українидля власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язку прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Позивач не зміг надати достатніх доказів, які б свідчили про те, що роботодавець порушив процедуру звільнення або що звільнення було необґрунтованим.

Ураховуючи наведене, а також власноручне написання позивачем за власним бажанням заяви про звільнення його з посади за згодою сторін, не надання суду доказів про написання такої заяви під тиском та за відсутності власної волі позивача, проставлення дати звільнення не ним, а іншою особою , не доведення ОСОБА_1 втрати можливості усвідомлювати наслідки своїх дій, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та в задоволенні позову, тому приходить до висновку про недоведеність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за недоведеністю.

Згідност.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати не підлягають стягненню із відповідача.

Керуючись ст. ст.1-13,17,18,76-82,89,141,258,259,263-265,268,272,273,354ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністюв задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства « Голованівська центральна районна лікарня « Голованівської селищної ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судові витрати покласти на рахунок позивача.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Місцезнаходження відповідача Комунального некомерційного підприємства «Голованівська центральна районна лікарня» Голованівської селищної ради: смт. Голованівськ Голованівського району Кіровоградської області, вул. Незалежності, буд. 2; поштовий індекс 26500; ЄДРПОУ 01995137.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 29 вересня 2025 року.

Суддя: Гут Ю. О.