Постанова від 24.09.2025 по справі 916/1457/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1457/19м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Данілов А.І., за ордером;

від третьої особи позивача: не з`явився;

від третьої особи відповідача: Волкова М.Ю., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Агентства Публічної Власності Республіки Молдова

на рішення Господарського суду Одеської області

від 06 лютого 2024 (повний текст складено 16.02.2024)

у справі № 916/1457/19

за позовом: Агентства Публічної Власності Республіки Молдова

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Макстгруп

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства Медисан лікувально-санаторної восстановчої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова Санаторій Молдова

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Cанаторій-профілакторій Молдова

про: визнання права власності та витребування майна, -

суддя суду першої інстанції: Цісельський О.В.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 24.09.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Державна канцелярія Республіки Молдова (правонаступником якої є Агентство Публічної Власності Республіки Молдова) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» (далі ТОВ «Макстгруп»), в якому (з урахуванням заяви від 18.09.2019 за вх № 2-4498/19), просила суд:

- визнати право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: нежилу будівлю газової котельні санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 м2); нежилу будівлю пансіонату № 4 санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 м2); нежилу будівлю пансіонату № 5 санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 м2); нежилу будівлю басейну санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 м2); нежилі будівлі клубу-їдальні санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 м2); нежилу будівлю адміністративного корпусу санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 м2); нежилу будівлю корпусу № 3 санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4433,8 м2); нежилу будівлю головного корпусу санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 м2); нежитлові будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2, літ. А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2421,3 м2) (далі нерухоме майно) за Республікою Молдова в особі Агентством Публічної Власності Республіки Молдова;

- витребувати у ТОВ «Макстгруп» вищезазначені об`єкти нерухомого майна на користь Республіки Молдова в особі Агентства Публічної Власності Республіки Молдова.

Позов мотивований тим, що вищевказане нерухоме майно належить Республіці Молдова, проте воно вибуло з власності позивача поза його волею, внаслідок незаконних дій третіх осіб.

Зокрема, позивач зазначив наступне:

- Республіка Молдова є власником спірного нерухомого майна, що підтверджується Свідоцтвами про право власності серії ЯЯЯ №569060-№569068 від 24.10.2006 на об`єкти нерухомості, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, 2-К, 2-Б, 2- Е, 2-Ж, 2-Д, 2-В, 2-А, 2 (літ. Ж-Ж1, В, Г, A1, А2, АЗ, И, Д, А, А4, E-E1, Е-2, З, К, Л, М), виданими Виконавчим комітетом Одеської міської ради, які недійсними, нечинними, незаконними або скасованими у передбаченому чинним законодавством порядку не визнавалися;

- на підставі рішення конкурсної комісії з приватизації майна публічної власності держави від 07.08.2008 Підприємство з іноземним капіталом «SDY-INVEST GRUP» SRL (далі ПІК «SDY-INVEST GRUP») було визнане переможцем конкурсу і того ж дня між ним (Покупець) та Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі (Продавець) укладено договір купівлі-продажу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства «Медисан» Лікувально-санаторної відновлювальної Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Молдова», відповідно до умов п. 2.1 якого Продавець продає цілісний майновий комплекс у власність Покупця та передає останньому свої права засновника на «Санаторій Молдова», а Покупець сплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором;

- Покупцем не було виконано прийняті на себе зобов`язання за вказаним договором в частині проведення розрахунків у повному обсязі, що підтверджується ухвалою Верховного Суду Республіки Молдова від 16.10.2011 у справі №2ге-284/11, якою вказаний договір розірвано з цих підстав та зобов`язано повернути майно;

- однак, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 задоволено позов ПІК «SDY-INVEST GRUP» та визнано за ним право власності на спірне нерухоме майно;

- 22.02.2011 вказане майно внаслідок внесення до статутного капіталу було зареєстровано за ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова», а 26.12.2016 загальними зборами учасників останнього його внесено до статутного капіталу ТОВ «Макстгруп» та 30.12.2016 передано за актом приймання-передачі;

- враховуючи, що спірне майно, придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, вибуло з володіння власника поза його волею, позивач, відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, просив витребувати спірне майно у ТОВ «Макстгруп», а також визнати право власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 (колегія суддів у складі: Аленін О.Ю. головуючий, Богатир К.В., Філінюк І.Г.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суди виходили з того, що спірне майно вибуло з володіння позивача саме за його волею, в той час як відповідач є добросовісним набувачем.

Постановою Верховного Суду від 11.07.2023 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції.

Касаційний господарський суд зазначив, що:

- про відсутність волі власника на вибуття спірного майна свідчить факт розірвання договору купівлі-продажу власником;

- судами обох інстанцій не досліджено, чи брав позивач участь у справі № 26-30/109-09-3307, та чи враховані судами у вказаній справі обставини, що передували визнанню права власності за Підприємством на спірне нерухоме майно;

- судами не надано оцінки тому, що відповідно до преамбули договору від 07.08.2008 поняття «Цілісний майновий комплекс» за змістом даного договору включає в себе: нерухоме майно, вказане у додатку № 1 до даного договору; рухоме майно, належне «Санаторію Молдова»; корпоративні права на підприємство «Санаторій Молдова». Тобто, предметом зазначеного договору є відчуження не індивідуально визначеного нерухомого майна, а ДП «Санаторій Молдова», тобто «цілісного майнового комплексу» з усіма його активами.

За результатом нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов наступних висновків:

- за умовами п. 2.5. договору купівлі-продажу, право власності на ЦМК переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі, який був підписаний сторонами 07.08.2008, і доказів наявності судових рішень, якими вказаний пункт договору визнано недійсним, позивачем не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні;

- матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості ЦМК, а факт невиконання Покупцем прийнятих на себе зобов`язань за договором підтверджується рішенням Вищої Судової Палати Республіки Молдова від 26.10.2011 у справі №2ге-284/11, яким цей договір розірвано із зазначених підстав;

- отже, ПІК «SDY-INVEST GRUP» відчужено нерухоме майно, яке входило до складу ЦМК ДП «Санаторію Молдова», в порушення умов договору купівлі-продажу та діючого законодавства Республіки Молдова;

- визнання в подальшому рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 права власності на спірне нерухоме майно за ПІК «SDY-INVEST GRUP», не впливає на необхідність дотримання умов договору купівлі-продажу;

- водночас, досліджуючи питання щодо добросовісності останнього набувача спірного майна, суд зазначив, що у нього відсутні підстави вважати, що ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» та ТОВ «Макстгруп» набули спірне нерухоме майно недобросовісно, оскільки до розгляду справи, в якій розірвано договір купівлі-продажу, вони не залучалися, про існування обставин, що передували визнанню права власності за ПІК «SDY-INVEST GRUP» на спірне нерухоме майно, не знали і не могли знати, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не існувало будь-яких заборон та обмежень на час набуття ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» та ТОВ «Макстгруп» права власності на спірні об`єкти нерухомості;

- за таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ «Макстгруп» є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна;

- досліджуючи питання щодо вибуття майна з власності Республіки Молдова, суд дійшов висновку, що це відбулось саме за її волі;

- суд зазначив, що власник майна повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав майно, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому, правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає;

- за таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до статті 388 ЦК України не вправі витребувати спірне майно від ТОВ «Макстгруп», як у добросовісного набувача;

- щодо вимоги позивача визнати за ним право власності на спірне майно, суд зазначив, що належним способом захисту права й інтересу позивача є саме вимога про витребування майна, і така вимога позивачем була пред`явлена, водночас, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

- суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо недобросовісності набувачів спірного нерухомого майна, а також щодо їх пов`язаності між собою;

- всі три підприємства у ланцюжку набувачів спірного нерухомого майна є підприємствами, які на всіх етапах свого існування контролювалися/управлялися однією групою осіб, пов`язаних спільними адресами (на території України та за її межами), тими самими засновниками (учасниками), керівниками, представниками та/або юридичними радниками, що свідчить про недобросовісність ТОВ «Макстгруп», як останнього набувача майна;

- внесення майна до статутного капіталу товариства у спірних правовідносинах не може слугувати підставою легалізації недобросовісних дій мажоритарних учасників товариств і унеможливити його витребування;

- після укладання договору купівлі-продажу ПІК «SDY-INVEST GRUP» не вчинило жодного платежу в рахунок виконання другої частини своїх зобов`язань за договором, натомість, в координації з ДП «Медисан» в особі його представників вчиняло дії, спрямовані на незаконне заволодіння спірним майном;

- спір у справі № 26-30/109-09-3307 носив явно штучний характер;

- саме на підставі рішення суду у вищевказаній справі було здійснено реєстрацію права власності за ПІК «SDY-INVEST GRUP»;

- внаслідок ухвалення і набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі, до участі у якої не було залучено Республіку Молдова, остання втратила спірне майно, що також свідчить про вибуття цього майна з власності позивача поза його волею;

- саме таких висновків дійшов Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 26-30/109-09-3307. При цьому, Верховний Суд, скасовуючи вказану постанову, виходив суто із процесуальних мотивів;

- відсутність можливості оспорити незаконне рішення суду від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 в силу недосконалості попереднього процесуального законодавства, не позбавляє Республіку Молдова, як особу, яка не брала участі у цій справи, можливості оспорити обставини, встановлені цим рішенням, у загальному порядку в межах даної справи;

- суд безпідставно не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався позивач в суді першої інстанції;

- суд безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині визнання права власності. Права та законні інтереси власника можуть бути поновлені, поряд із задоволенням позовних вимог про віндикацію майна в порядку статті 388 ЦК України, шляхом визнання за позивачем права власності на спірне майно на підставі статті 392 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/1457/19, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

22.03.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 1613640 грн (за належними реквізитами для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду), а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі № 916/1457/19, в якій вказати поважні причини його пропуску.

15.04.2024 від Агентства Публічної Власності Республіки Молдова надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі № 916/1457/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 Агентству Публічної Власності Республіки Молдова поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 13.05.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі № 916/1457/19.

09.05.2024 від ТОВ «Макстгруп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що:

- апелянт посилається на нові підстави та докази, які не були зазначені у первісно поданому позові, а які скаржник намагався долучити до матеріалів справи під час її первісного апеляційного перегляду. Апеляційним господарським судом було відмовлено у долученні вказаних доказів до матеріалів справи, а Верховний Суд не встановив в таких діях суду апеляційної інстанції порушень норм процесуального права;

- судом вірно встановлено, що ПІК «SDY-INVEST GRUP» набуло право власності на спірне майно в момент підписання акту приймання-передачі;

- сторонами самостійно були врегульовані правовідносини щодо моменту переходу права власності на нерухоме майно Санаторію Молдова;

- договір купівлі продажу недійсним не визнавався;

- рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 підтверджено вже існуюче право ПІК «SDY-INVEST GRUP» на майно, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу та акту приймання передачі;

- станом на дату передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Cанаторій-профілакторій «Молдова», будь-яких перешкод для вчинення цього правочину не існувало, зокрема, не існувало рішення Верховного Суду Республіки Молдова від 16.10.2011, натомість, в той час діяло рішення Економічної палати від 04.03.2011, яким було відмовлено у позові про розірвання договору, а також діяло рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307;

- рішенням Верховного Суду Республіки Молдова від 16.10.2011 розірвано договір купівлі-продажу, а не визнано його недійним, і станом на той час ПІК «SDY-INVEST GRUP» вже не було власником спірного майна, оскільки право власності на нього вже належало ТОВ «Cанаторій-профілакторій «Молдова»;

- в свою чергу, ТОВ «Cанаторій-профілакторій «Молдова» не залучалося Верховним Судом Республіки Молдова до участі у справі, а рішення від 16.10.2011 не встановлювало, не змінювало та не припиняло будь-яких прав, законних інтересів та обов`язків ТОВ «Cанаторій-профілакторій «Молдова».

- за таких підстав ТОВ «Cанаторій-профілакторій «Молдова», маючи належним чином зареєстроване право власності, будучи добросовісним набувачем, мало всі повноваження власника щодо розпорядження цим майном без будь-яких обмежень, реалізувало таке право, відповідно, і ТОВ «Макстгруп» є добросовісним власником нерухомого майна Санаторію Молдова.

- матеріалами цієї справи належним чином підтверджено, що спірне майно вибуло з власності позивача саме за його волею і в результаті його прямого волевиявлення, оскільки ним були вчинені дії, спрямовані на передачу права власності на майно іншій особі ПІК «SDY-INVEST GRUP». Доводи скаржника про зворотне не відповідають фактичним обставинам цієї справи та грунтуються на хибному розумінні законодавства;

- рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 26.10.2011 у справі № 2re-284/11 на території України не визнано, отже обставини, встановлені у даному рішенні, не мають обов`язкового значення під час розгляду даної справи;

- Республіка Молдова, самостійно сформулювавши умови конкурсу та визначивши зміст договору купівлі-продажу, в подальшому не може посилатися на невідповідність умов договору вимогам чинного законодавства Республіки Молдова, оскільки це порушує принцип добросовісності (заборони суперечливої поведінки);

- намагання позивача повернути собі раніше продане майно шляхом його витребування у добросовісного набувача, є непропорційним втручанням в право відповідача на мирне володіння майном;

- станом на дату звернення Республіки Молдова із даним позовом, по кожній із вимог сплинув строк позовної давності. Щонайменше з 06.01.2009 (сплив 60-ти днів з дати закінчення строку оплати першого щоквартального платежу за договором купівлі-продажу) позивач довідався про порушення своїх прав на Санаторій Молдова, а відтак, перебіг строку позовної давності почався з 07.01.2009 та закінчився 07.01.2012. При цьому, позивачем не наведено будь-якого обґрунтування поважності причини пропуску цього строку.

14.05.2024 від ТОВ «Cанаторій-профілакторій «Молдова» надійшли пояснення по справі, в яких останнє також заперечувало проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, серед іншого, що якщо є нескасоване рішення суду, на підставі якого особа набула право власності на майно, то відсутні підстави для його витребування відповідно до ст. 388 ЦК України у добросовісного набувача, оскільки за таких обставин добросовісний набувач прибав це майно в особи, яка мала право його відчужувати, покладаючись на судове рішення і іншій справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 справу № 916/1457/19 призначено до розгляду на 18.06.2024 о 14:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 задоволено клопотання ТОВ «Cанаторій-профілакторій «Молдова» та забезпечено участь його представника в судовому засіданні 18.06.2024 о 14:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

18.06.2024 від представника ТОВ «Cанаторій-профілакторій «Молдова», адвоката Волкової М.Ю., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що вона не може з`явитись в судове засідання у зв`язку із захворюванням її дитини на грип. До вказаного клопотання представником додано консультативний висновок лікаря-педіатра від 17.06.2024.

18.06.2024 від представника позивача також надійшло клопотання про відкладення, в обґрунтування якого зазначено, що перебуваючи в будівлі суду, у нього погіршилось самопочуття, у зв`язку з чим він змушений був звернутися до лікаря за медичною допомогою. Докази звернення до медичної установи будуть надані пізніше.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, розгляд справи відкладено на 30.07.2024 о 15:00 год. Одночасно надано можливість представнику ТОВ «Cанаторій-профілакторій «Молдова» (адвокату Волковій М.Ю.) взяти участь у судовому засіданні 30.07.2024 о 15:00 год в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Принцевської Н.М. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І, Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 справу № 916/1457/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

30.07.2024 від представника ТОВ «Макстгруп» надійшло клопотання, в якому він просить суд оголосити перерву в судовому засіданні. Клопотання було мотивоване тим, що наразі учасниками цієї справи розглядається можливість проведення консультацій з приводу спірних правовідносин.

У судовому засіданні 30.07.2024 представники Агентства Публічної Власності Республіки Молдова, Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Cанаторій-профілакторій «Молдова» підтримали вищевказане клопотання відповідача, з огляду на що ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.07.2024 оголошено перерву до 25.09.2024 о 13:45 год.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 25.09.2024 №408 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/1457/19.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 справу №916/1457/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 вказана колегія прийняла справу №916/1457/19 до свого провадження та призначила розгляд апеляційної скарги Агентства Публічної Власності Республіки Молдова на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі № 916/1457/19 на 27.11.2024 об 11:30 год. Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання представника ТОВ Cанаторій-профілакторій Молдова Волкової Марини Юріївни про надання їй можливості брати участь у судових засіданнях у справі №916/1457/19 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Вирішено здійснювати розгляд даної справи в режимі відеоконференції.

З огляду на нез`явлення у судове засідання представників відповідача та третьої особи позивача, у судовому засіданні 27.11.2024 відкладено розгляд справи №916/1457/19 на 29.01.2025 о 12:00 год., про що винесено відповідну ухвалу.

27.01.2025 від ТОВ «Макстгруп» до суду надійшли додаткові пояснення по справі, згідно з якими відповідач вважає, що висновки, викладені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2024 у справі №754/446/22, мають значення для правильного вирішення справи №916/1457/19, оскільки Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Ухвалою суду від 29.01.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.02.2025 об 11:00 год.

24.02.2025 від представника ТОВ Макстгруп до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого відповідач повідомив про направлення ТОВ «Макстгруп» на адресу Агентства публічної власності Республіки Молдова листа із запропонуванням розглянути питання щодо проведення у межах судовій справи №916/1457/19 процедури медіації. Оскільки статус позивача є достатньо специфічним з огляду на те, що останній є суб`єктом публічної влади іншої держави Молдови, що зумовлює виникнення нюансів процедурного характеру, а також тривалості у часі за узгодженням тих чи інших питань, заявник просив суд надати достатній час для здійснення заходів щодо проведення відповідних тристоронніх консультацій.

У судовому засіданні 26.02.2025 представники позивача - Агентства Публічної Власності Республіки Молдова та третьої особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Cанаторій-профілакторій Молдова підтримали клопотання ТОВ Макстгруп.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 26.02.2025 розгляд справи №916/1457/19 відкладено на 14.05.2025 о 12:00 год.

До початку судового засідання 14.05.2025 від представника ТОВ Cанаторій-профілакторій Молдова до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №916/1457/19 на іншу дату, обґрунтоване неможливістю останнього взяти участь у даному судовому засіданні через те, що представник ТОВ Cанаторій-профілакторій Молдова адвокат Волкова М.Ю. приймає участь в іншому судовому засіданні з розгляду справи №910/10829/24 в суді Господарського суду міста Київ, також призначеному на 14.05.2025.

Представники позивача та відповідача проти відкладення судового засідання на іншу дату не заперечували.

При цьому, представник ТОВ Макстгруп повідомив суду про здійснені ним заходи щодо вирішення питання з можливості проведення у межах даної судової справи процедури медіації. Зазначивши про те, що станом на даний час відповідачем було встановлено належний орган, до компетенції якого відноситься вирішення питання проведення медіації у спірних правовідносинах, а саме: Уряд Республіки Молдова, відповідач просив суд надати сторонам додатковий строк для подальшого звернення до вказаного Уряду, з метою вирішення питання щодо можливості проведення позасудового врегулювання спору шляхом медіації.

Представник позивача - Агентства Публічної Власності Республіки Молдова не заперечував проти позиції ТОВ Макстгруп щодо надання додаткового строку для вирішення питання щодо можливості проведення позасудового врегулювання даного спору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 відкладено розгляд справи №916/1457/19 на 18.06.2025 о 12:30 год.

04.06.2025 від представника Агентства Публічної Власності Республіки Молдова до суду апеляційної інстанції надійшла заява, в якій зазначено, що позивач (Агентство Публічної Власності Республіки Молдова) не надає згоди на проведення медіації у даному спорі, про що Товариству з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» було повідомлено листами № 05-04-2628 від 11.04.2025, № 05-04-3559 від 13.05.2025, № 05-05-4195 від 02.06.2025.

17.06.2025 відповідачем до суду були надані письмові пояснення, в яких ТОВ «Макстгруп», з посиланням на Лист Уряду Республіки Молдова №15-06-5590 від 26.05.2025, наголосив на тому, що відповідь Уряду на звернення відповідача щодо проведення процедури медіації у судовій справі №916/1457/19 стосовно визнання права власності та витребування майна, носить формальний характер і може свідчити про розгляд відповідного звернення ТОВ «Макстгруп» неповноважною особою, яка не в повному обсязі розуміє суть звернення та порушену в ньому проблематику. Тому ТОВ «Макстгруп» продовжує заходи щодо організації особистої зустрічі на рівні повноважних осіб Уряду Республіки Молдова для попереднього обговорення питань щодо можливості позасудового врегулювання спору у справі №916/1457/19, про що свідчить відповідне листування між ТОВ «Макстгруп», Урядом Республіки Молдова та Агентством публічної власності Республіки Молдова, долучене до цих письмових пояснень.

Також 17.06.2025 ТОВ Макстгруп подало до суду клопотання про зобов`язання позивача внести в депозит суду грошові кошти в розмірі вартості спірного майна, з посиланням на те, що у період судового розгляду справи №916/1457/19 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 № 4292-ІХ (далі Закон № 4292), який набрав чинності 09.04.2025. Апелянт вказує, що відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292 положення цього Закону розповсюджуються на спірні правовідносини, що є предметом розгляду у справі №916/1457/19, оскільки мають зворотну дію в часі, зокрема, в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. Оскільки у справі №916/1457/19 станом на 09.04.2025 (дата набрання Законом №4292 чинності) судом першої інстанції не ухвалювалося рішення про витребування майна у добросовісного набувача, відповідач вважає, що таке клопотання може бути заявлено на стадії апеляційного перегляду даної справи.

З огляду на зазначене, ТОВ Макстгруп просить суд зобов`язати позивача Агентство публічної власності Республіки Молдова внести на депозит суду грошові кошти в сумі, яка відповідає вартості спірного майна за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2 (Санаторій Молдова), визначеної за результатами проведення експертної оцінки станом на дату подання позову.

В свою чергу, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відкладення (перенесення) судового засідання, призначеного на 18.06.2025 о 12:30 год., на іншу дату, для формування і викладення Агентством Публічної Власності Республіки Молдова правової позиції щодо заявленого клопотання з боку ТОВ «Макстгруп» про зобов`язання позивача внести в депозит суду грошові кошти в розмірі вартості спірного майна.

У судовому засіданні 18.06.2025 представник третьої особи на стороні відповідача ТОВ Cанаторій-профілакторій Молдова підтримав вищевказану заяву ТОВ Макстгруп.

Представник позивача - Агентства Публічної Власності Республіки Молдова зазначив, що наведена заява об`єктивно потребує часу для формування правової позиції відносно останньої, у зв`язку з чим підтримав надане ним 17.06.2025 клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 18.06.2025 клопотання представника Агентства Публічної Власності Республіки Молдова про відкладення розгляду справи №916/1457/19 задоволено, судове засідання у даній справі відкладено на 24.09.2025 о 12:00 год.

15.09.2025 від ТОВ «Макстгруп» до суду надійшли уточнення до клопотання про зобов`язання позивача внести в депозит суду грошові кошти, в яких відповідач зазначає, що з боку ТОВ «Макстгруп» проведено експертну оцінку майнового комплексу Санаторію «Молдова», за результатами якої визначено його вартість у розмірі 177 496 900 грн. З урахуванням зазначеного апелянт просить вважати прохальну частину клопотання ТОВ «Макстгруп» викладеною в наступній редакції:

« 1. Зобов`язати позивача - Агентство публічної власності Республіки Молдова внести на депозит Південно-Західного апеляційного господарського суду грошові кошти в сумі 177 496 900 грн., що відповідає вартості спірного майна за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2 (Санаторій «Молдова»), визначеної за результатами проведення експертної оцінки відповідно до Звіту №25053 про незалежну оцінку ринкової вартості об`єкта: окремо розташовані нежитлові будівлі, що перебувають на балансі ТОВ «Макстгруп», від 05.09.2025 р., виконаного ТОВ «Експертне агентство «Укрконсалт»;

2. Відкласти розгляд справи, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовноі заяви.».

До даних уточнень ТОВ «Макстгруп» долучило Звіт №25053 (з додатками) про незалежну оцінку ринкової вартості об`єкта окремо розташовані нежитлові будівлі, що перебувають на балансі ТОВ «Макстгруп» від 05.09.2025, виконаного ТОВ «Експертне агентство «Укрконсалт», на 226 арк;.

18.09.2025 позивач надав до суду заперечення проти клопотання ТОВ «Макстгруп» про зобов`язання Агентства публічної власності Республіки Молдова внести на депозит суду грошові кошти в розмірі вартості спірного майна, в обґрунтування яких позивач зазначає, зокрема, що: термін «держава», який застосовано у ст. 390 Цивільного кодексу України не стосується іноземних держав; зміни до законодавства України, внесені Законом №4292, не стосуються спірних правовідносин, оскільки відповідні зміни передбачають заходи із посилення захисту прав добросовісного набувача, а у спірних правовідносинах ТОВ «Макстгруп» є недобросовісним набувачем спірного майна; п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4292, щодо зворотної дії цього закону у часі в частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, не передбачає можливості покладання на позивача в суді апеляційної інстанції відповідних додаткових процесуальних обов`язків, оскільки розповсюдження змін, введених Законом №4292 стосується тих справ, що перебували у провадженні судів першої інстанції, і в яких такими судами на момент набрання чинності зазначеним Законом ще не було прийнято рішення по суті спору за вимогою про витребування відповідного майна: як про задоволення такої вимоги, так і про відмову в її задоволенні.

На вказані заперечення ТОВ «Макстгруп» 23.09.2025 надані пояснення, за якими узагальнено: використання в ст. 390 Цивільного кодексу України терміну «держава» без уточнень свідчить про його універсальний характер та поширюваність на будь-яку державу як суб`єкта цивільних правовідносин; доводи позивача про недобросовісність набуття відповідачем права власності на нерухоме майно є лише припущенням (гіпотезою) позивача, а не встановленим фактом; обов`язок внести депозит це процесуальна умова розгляду спору, яка застосовується до дій суду і сторін під час розгляду на будь-якій стадії (першій інстанції, апеляції, касації).

24.09.2025, до початку судового засідання, представник Агентства Публічної Власності Республіки Молдова надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи №916/1457/19 з посиланням на те, що уточнення ТОВ «Макстгруп» від 15.09.2025 позивач не отримував, а тому не розуміє, яким чином ТОВ «Макстгруп» визначено суму депозиту на рівні 177 496 900 грн. У зв`язку з цим, позивач просить суд надати йому час для ознайомлення з уточненням ТОВ «Макстгруп» від 15.09.2025 та узгодження адвокатом Агентства Публічної Власності Республіки Молдова правової позиції клієнта, з урахуванням зазначеного уточнення.

У судове засідання 24.09.2025 з`явились представники ТОВ «Макстгруп» (відповідач) та ТОВ Cанаторій-профілакторій Молдова (третя особа на стороні відповідача), які підтримализаперечення проти доводів апеляційної скарги та заявлене клопотання про зобов`язання Агентства публічної власності Республіки Молдова внести на депозит суду грошові кошти в розмірі вартості спірного майна.

Представник Агентства Публічної Власності Республіки Молдова (позивач) та представник Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства Медисан лікувально-санаторної восстановчої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова Санаторій Молдова (третя особа на стороні позивача) у судове засідання не з`явились; про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 24.09.2025 було розглянуто клопотання ТОВ «Макстгруп» про зобов`язання Агентства публічної власності Республіки Молдова внести на депозит суду грошові кошти в розмірі вартості спірного майна та протокольно відмовлено у його задоволенні.

З огляду на відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зобов`язання позивача внести на депозит суду грошові кошти в розмірі вартості спірного майна, суд апеляційної інстанції також відмовив позивачу у задоволенні вищевказаного клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду поданої відповідачем апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції за відсутністю представників позивача та третьої особи позивача.

В судовому засіданні 24.09.2025, яке проводилось у режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, відповідно до Угоди між Урядом Республіки Молдова та Урядом України про взаємне визнання прав та регламентування відносин власності від 11.08.1994 зі змінами, внесеними на підставі Протоколу між Урядом Республіки Молдова та Урядом України від 27.04.1999 та Протоколу між Урядом Республіки Молдова та Фондом державного майна України про юридичний статус (право власності) Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства «МЕДИСАН» Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Молдова», Республіка Молдова була власником цілісного майнового комплексу нерухомого і рухомого майна та корпоративних прав на Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства «МЕДИСАН» Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Молдова».

На підставі Закону Республіки Молдова № 121 від 04.05.2007 «Про управління публічною власністю та її роздержавлення, постанови Уряду Республіки Молдова №998 від 29.09.2000 «Про затвердження положення про комерційні та інвестиційні конкурси і прямі переговори щодо приватизації публічного майна, постанови № 945 від 20.08.2007 «Про заходи щодо виконання Закону № 121 від 04.05.2007 про управління публічною власністю та її роздержавлення» Агенством Публічної Власності Республіки Молдова було проведено комерційний конкурс з приватизації цілісного майнового комплексу підприємства «Санаторій Молдова».

Згідно з рішенням Конкурсної комісії з приватизації майна публічної власності держави від 07.08.2008 переможцем конкурсу стало ПІК «SDY-INVEST GRUP».

На підставі результатів зазначеного комерційного конкурсу, 07.08.2008 між Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі (Продавець) та ПІК «SDY-INVEST GRUP» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства «МЕДИСАН» Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Молдова» (далі договір від 07.08.2008), відповідно до пункту 2.1 якого Продавець продає «Цілісний майновий комплекс» у власність Покупця та передає останньому свої права засновника на «Санаторій Молдова», а Покупець сплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до преамбули договору купівлі-продажу поняття «Цілісний майновий комплекс» за змістом даного договору включає в себе:

- нерухоме майно, вказане у додатку №1 до даного договору;

- рухоме майно, належне «Санаторію Молдова»;

- корпоративні права на підприємство «Санаторій Молдова».

За умовами п. 2.5 договору купівлі-продажу право власності на «Цілісний майновий комплекс» переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі. З моменту підписання акту приймання-передачі ризик випадкової загибелі або пошкодження предмету договору переходить від Продавця до Покупця. Право власності на нерухоме майно підлягає реєстрації Покупцем у компетентних органах України.

Покупець повідомляє про те, що він проінформований щодо існування кредитів, отриманих у банках «Zahidincombanc» та «Ucreschimbanc» (п. 2.2 договору купівлі-продажу).

В силу пунктів 3.1, 3.3, 3.4 договору купівлі-продажу за рішенням Конкурсної Комісії вартість предмета даного договору встановлена у розмірі 73 300 000 лей, а Покупець зобов`язується сплатити за предмет даного договору з розстрочкою платежу на наступних умовах. Покупець частково виконав положення діючого законодавства Республіки Молдова і Рішення Конкурсної Комісії та сплатив до укладення даного договору більше 50% від вартості предмета договору, а саме: суму в розмірі 36 850 000 лей. Покупець зобов`язується сплатити залишок суми у розмірі 36 450 000 лей, що складає менше 50% від вартості даного договору впродовж двох років з моменту підписання даного договору щоквартально рівними частинами з індексацією цих сум залежно від рівня інфляції, розрахованого на день укладення договору до здійснення платежу.

Передача майна Покупцю здійснюється на підставі акту приймання-передачі (п. 4.3 договору купівлі-продажу).

Згідно з п. 4.4 договору купівлі-продажу Покупець декларує, що зобов`язується виконувати положення статей 55, 56, 57 Закону Республіки Молдова №121 від 04.05.2007 про управління публічною власністю та її роздержавлення.

У додатку № 1 до договору купівлі-продажу сторони погодили перелік нерухомого майна, яке входить до складу цілісного майнового комплексу санаторію «Молдова», а саме: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 кв.м); пансіонат № 4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 кв.м); пансіонат № 5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 кв.м); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 кв.м); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 кв.м); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 кв.м); корпус №3 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4433,8 кв.м); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 кв.м); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2, літ. А4, Б, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2920,9 кв.м).

На виконання п. 4.3 договору купівлі-продажу Республіка Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі та ПІК «SDY-INVEST GRUP» підписали акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства «МЕДИСАН» Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Молдова» б/н від 07.08.2008, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв цілісний майновий комплекс, який складається з рухомого майна, що належить Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства «МЕДИСАН» Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Молдова», корпоративних прав на підприємство «Санаторій Молдова» та нерухомого майна, визначеного у додатку № 1 до договору від 07.08.2008.

Судом встановлено, що в червні 2009 року ПІК «SDY-INVEST GRUP» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства «МЕДИСАН» Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Молдова» (далі ДП «Санаторій Молдова») про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 м2); пансіонат №4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 м2); пансіонат №5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 м2); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 м2); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 м2); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 м2); корпус №3 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 м2); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 м2); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2 літ. А4, Б, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2920,9 м2).

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 07.08.2008 ПІК «SDY-INVEST GRUP» останній є власником цілісного майнового комплексу «Санаторій Молдова», при цьому користування спірним нерухомим майном фактично здійснює відповідач, який не визнає право власності ПІК «SDY-INVEST GRUP» на вказані об`єкти, а тому останній вимушений звертатися з позовом про визнання права власності у порядку ст. 392 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2009 у справі № 26-30/109-09-3307 (суддя Рога Н.В.) за ПІК «SDY-INVEST GRUP» визнано право власності на спірне нерухоме майно.

17.11.2009 Генеральний прокурор Республіки Молдова звернувся до компетентного суду Республіки Молдова (Економічної апеляційної палати) з позовом про розірвання договору купівлі-продажу та приведення сторін в первісне положення (що вбачається зі змісту рішення Вищої Судової Палати Республіки Молдова від 26.10.2011 у справі №2re-284/11 (т.2 а.с.24-30).

Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2010 рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2009 у справі № 30/109-09-3307 скасовано, справу № 30/109-09-3307 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Никифорчук М.І.) від 23.06.2010 справу №30/109-09-3307 прийнято до свого провадження і присвоєно їй №26-30/109-09-3307.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 позовні вимоги ПІК «SDY-INVEST GRUP» (з урахуванням уточнень від 21.07.2010) задоволені повністю, визнано за ПІК «SDY-INVEST GRUP» право власності на нерухоме майно: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 м2); пансіонат №4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 м2); пансіонат №5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 м2); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 м2); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 м2); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 м2); корпус №3 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 м2); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 м2); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2 літ. А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2421,9 м2).

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі та підтвердив, що протягом 2008-2009 років позивач неодноразово звертався до нього з проханням надати правовстановлювальні документи та технічну документацію на спірні об`єкти нерухомого майна, а також звільнити вказане нерухоме майно, проте зазначені прохання відповідачем не виконувались.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2010 рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 залишено без змін.

Рішенням Економічної апеляційної палати від 13.12.2010 позов Генерального прокурора Республіки Молдова задоволено, договір купівлі-продажу розірвано з приведенням сторін у первісний стан.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2010 у справі №26-30/109-09-3307 рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 залишено без змін.

Економічна апеляційна палата 11.02.2011 задовольнила клопотання, подане ПІК «SDY-INVEST GRUP», скасувала рішення Економічної апеляційної палати від 13.12.2010 і передала справу на розгляд в загальній процедурі.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, на підставі рішення загальних зборів ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» від 22.02.2011 спірне нерухоме майно було передано ПІК «SDY-INVEST GRUP» до статутного капіталу ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова».

17.02.2011 Виконкомом Одеської міської ради видано ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» свідоцтва про право власності серії САЕ 3 073744 на спірні об`єкти нерухомості (а.с.19-24 т.5).

Рішенням Економічної апеляційної палати від 04.03.2011 позов Генерального прокурора Республіки Молдова про розірвання договору купівлі-продажу відхилено, а супровідний позов ПІК «SDY-INVEST GRUP» задоволено частково: видане розпорядження про зміну договірного положення про ціну об`єкта і відображення його в новій редакції, відповідно до якої «ціна предмету цього договору становить 36850000 лей», а також про виключення п. 3.4. договору.

Рішенням Вищої Судової Палати Республіки Молдова від 26.10.2011 у справі №2re-284/11 задоволено касаційні скарги Генеральної прокуратури Республіки Молдова та Агентства публічної власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова, позов Генерального прокурора Республіки Молдови задоволено, надано Розпорядження про розірвання договору купівлі-продажу, як єдиного майнового комплексу, укладеного 07.08.2008 між Агентством публічної власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова та ПІК «SDY-INVEST GRUP» з приведенням сторін у первісний стан; зобов`язано ПІК «SDY-INVEST GRUP», повернути Республіці Молдова, яка представлена Урядом Республіки Молдова, Санаторій Молдова, який є придбаним на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2008 як єдиний майновий комплекс, відповідно додатку № 1 до договору та акту прийому-передачі 07.08.2008; зобов`язано Уряд Республіки Молдова відшкодувати ПІК «SDY-INVEST GRUP» суму 36850000 лей, переведену ПІК «SDY-INVEST GRUP» на користь держави за рахунок оплати за майно, яке було придбане за договором від 07.08.2008. Позов ПІК «SDY-INVEST GRUP» до Агентства публічної власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова про зміни умов договору купівлі-продажу від 07.08.2008 та стягнення шкоди був відхилений як необґрунтований.

У червні 2015 року Уряд Республіки Молдови звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Вищої судової палати Республіки Молдови від 26.10.2011.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 28.04.2016 у справі № 522/11502/15-ц (а.с.15-20 т.3) у задоволенні вказаного клопотання Уряду Республіки Молдова відмовлено з підстав пропуску заявником трирічного строку для пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні.

26.12.2016 відбулись Загальні збори учасників ТОВ «Макстгруп», оформлені протоколом № 2 (а.с.125-130 т.3), на яких прийнято рішення, зокрема, про збільшення статутного капіталу товариства шляхом внесення його учасником нерухомого майна.

Відповідно до актів приймання-передачі нерухомого майна, як вкладу до статутного (складеного) капіталу ТОВ «Макстгруп» від 30.12.2016 (а.с.131-169 т.3), учасник товариства (ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова») передав, а Товариство (ТОВ «Макстгруп») прийняло у власність спірне нерухоме майно загальною вартістю 900360 грн.

30.12.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесені відомості та зареєстровано за ТОВ «Макстгруп» право власності на: будівлю клубу-столової, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-Ж, літ. А-2, А-3, загальною площею 2301,7 м2 ; будівлю корпусу № 3, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 м2; нежитлову будівлю, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2 літ. А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2421,9 м2 ; будівлю головного корпусу, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 м2 ; будівлю пансіонату № 5, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 м2 ; адміністративний корпус, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 м2 ; будівлю басейну, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 м2 ; будівлю газової котельні, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 м2 ; будівлю пансіонату № 4, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 м2 (а.с.158-179 т.3).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.10.2017 залишено в силі ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 28.04.2016 у справі № 522/11502/15-ц, якою відмовлено у задоволенні клопотання Уряду Республіки Молдова про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 26.10.2011.

29.10.2018 Державна канцелярія Республіки Молдова звернулась до Південно-західного апеляційного господарського із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307, в якій просила його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 апеляційну скаргу Державної канцелярії Республіки Молдова задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 скасовано, у задоволенні позовних вимог ПІК «SDY-INVEST GRUP» про визнання права власності відмовлено.

Ухвалою Верховного суду від 06.05.2019 касаційну скаргу Уряду Республіки Молдова на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2016 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18.10.2017 у справі № 522/11502/15-ц повернуто заявнику як неподану у зв`язку з невиконанням ним вимог, зазначених в ухвалі Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху.

Постановою Верховного Суду від 15.10.2019 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №26-30/109-09-3307 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної канцелярії Республіки Молдова на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307.

В матеріалах цієї справи містяться додані позивачем до письмових пояснень (вх № 369/20 від 15.03.2023) докази (а.с.147-259 т.8), які на думку позивача, підтверджують, що всі три підприємства (ПІК «SDY-INVEST GRUP», ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» та ТОВ «Макстгруп») на всіх етапах свого існування контролювалися/управлялися однією групою осіб, пов`язаних спільними адресами (на території України та за її межами), тими самими засновниками (учасниками), керівниками, представниками та/або юридичними радниками.

Колегія суддів залишає без розгляду вищевказані докази, оскільки вони були відсутні станом на час первісного розгляду справи в суді першої інстанції, що виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин їх неподання (про це також зазначив Верховний Суд у постанові від 11.07.2023 у даній справі).

Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна за позивачем та їх витребування у відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Щодо вимоги про витребування майна.

За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі - не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Незаконним володільцем спірного майна може бути як добросовісний, так і недобросовісний набувач.

При цьому, добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Відплатність придбання майна, так само як і запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача, не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку, а від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до ст. 388 ЦК України.

Насамперед, колегія суддів зауважує, що предметом договору купівлі-продажу є не індивідуально визначене нерухоме майно, а ДП «Санаторій Молдова», як цілісний майновий комплекс (далі ЦМК) з усіма його активами.

Правове регулювання питань, пов`язаних з набуттям права власності на об`єкти публічної власності Республіки Молдова в порядку приватизації, на момент виникнення спірних правовідносин, здійснювалось відповідно до вимог Цивільного кодексу Республіки Молдова та Закону Республіки Молдова № 121 від 04.05.2007 «Про управління публічною власністю та її роздержавлення».

Поняття «цілісний майновий комплекс», як предмет договору купівлі-продажу об`єктів, що підлягають приватизації, має своє юридичне визначення в Цивільному кодексі Республіки Молдова.

Відповідно до статті 817 Цивільного кодексу Республіки Молдова за договором купівлі-продажу підприємства продавець зобов`язується надавати покупцеві майно підприємства як цілісного майнового комплексу, за винятком невід`ємних прав та обов`язків. Право на назву компанії, виробничі знаки та інші засоби індивідуалізації підприємства та його виробництва, робіт і послуг, а також право використання цих засобів індивідуалізації, що належать йому згідно з ліцензією, повідомляється покупцю якщо інше не передбачено договором.

Колегія суддів зазначає, що правове визначення «цілісний майновий комплекс» передбачає саме продаж підприємства з усіма його активами (якщо виключення з товарів/прав не передбачені в договорі) та пасивами, що цілком кореспондується та знайшло відображення як в преамбулі, так і у пункті 2.1 цього договору (предмет договору).

Так, відповідно до п. 2.5. договору купівлі-продажу право власності на ЦМК переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідний акт був підписаний між сторонами 07.08.2008 (т.2 а.с.11).

Водночас, положення приватизаційного законодавства Республіки Молдова встановлюють певні особливості переходу права власності на об`єкт приватизації до покупця за договором.

Зокрема, відповідно до абз. 1 ст. 56 Закону Республіки Молдова № 121 від 04.05.2007 «Про управління публічною власністю та її роздержавлення» право на приватизовану власність переходить до покупця після повної оплати вартості майна.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону Республіки Молдова «Про управління публічною власністю та її роздержавлення» (в редакції чинній на час укладення договору) до повної оплати вартості проданого об`єкта, в тому числі в розстрочку, або повного виконання постприватизаційних зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, покупець не вправі без попередньої письмової згоди продавця: a) продати, передати у заставу або здійснити іншим чином відчуження предмету договору, включаючи довгострокові активи підприємства.

Отже, не дивлячись на п. 2.5. договору купівлі-продажу, абсолютне речове право покупця було обмежено обов`язком утриматися від відчуження об`єкту до повної оплати його вартості в силу законодавства Республіки Молдова.

Матеріали цієї справи не містять доказів повної оплати ПІК «SDY-INVEST GRUP» вартості ЦМК.

Більш того, факт невиконання ПІК «SDY-INVEST GRUP» прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині повної оплати вартості об`єкту встановлений рішенням Вищої Судової Палати Республіки Молдова від 26.10.2011 у справі № 2ге-284/11, яким цей договір розірвано з цих підстав.

При цьому, ПІК «SDY-INVEST GRUP» достовірно знало, що не має права на відчуження придбаного об`єкту до повної оплати його вартості, оскільки у п. 4.4 договору Покупець задекларував, що зобов`язується виконувати положення статей 55, 56, 57 Закону Республіки Молдова № 121 від 04.05.2007 про управління публічною власністю та її роздержавлення.

Визнання в подальшому рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 права власності ПІК «SDY-INVEST GRUP» на спірне нерухоме майно у жодному разі не звільняло його обов`язку дотримання умов договору купівлі-продажу та вимог законодавства Республіки Молдова щодо заборони без попередньої письмової згоди Продавця відчужувати предмет договору до повної оплати вартості ЦМК.

Наявність такої згоди матеріали справи не містять.

Проте, в порушення умов договору купівлі-продажу та законодавства Республіки Молдова, ПІК «SDY-INVEST GRUP» 22.02.2011 здійснено відчуження нерухомого майна, яке входило до складу ЦМК, шляхом передачі його до статутного капталу ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова».

Таким чином, ПІК «SDY-INVEST GRUP», не оплативши повну вартість ЦМК, не маючи жодних правових підстав розпорядження нерухомим майном, яке входило до складу ЦМК, протиправно передало його до статутного капіталу другого набувача - ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова».

Колегією суддів встановлено і це визнається учасниками цієї справи, що станом на момент такого відчуження, ПІК «SDY-INVEST GRUP» було учасником ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова», і в результаті чого його частка склала 92,75 % статутного капіталу ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова».

Колегія суддів зазначає, що при придбанні майна, покупець має проявляти розумну обачливість і перевіряти історію походження майна, що є стандартною діловою практикою.

Тобто, ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» могло дізнатись про те, що спірне майно передається йому особою, яка не в повному обсязі розрахувалася за договором купівлі-продажу (не сплатила другу частину платежу) та яка знала, що в Республіці Молдова розглядається судовий спір про розірвання договору купівлі-продажу з цього приводу.

Отже, ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» могло дізнатись як про те, що спірне майно відчужується йому особою, яка не має на це права, так і про можливі негативні наслідки та ризики у разі набуття права власності на нього.

Більш того, згідно з ст. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, станом на момент передачі спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» на підставі рішення загальних зборів від 22.02.2011) вищим органом ТОВ є загальні збори, які складаються з його учасників.

Отже, ПІК «SDY-INVEST GRUP», будучи учасником ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» із часткою розміром 92,75 % статутного капіталу, входило і до вищого органу управління цієї юридичної особи.

Оскільки вищому органу управління ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова», через який товариство реалізує права і обов`язки, було відомо про незаконність передачі попереднім власником (ПІК «SDY-INVEST GRUP») спірного майна, то ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» знало про набуття спірного майна від особи, яка не має права на його відчуження.

Те саме стосується і ТОВ «Макстгруп», оскільки станом на момент передачі ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» спірного нерухомого майна шляхом його внесення до статутного капіталу ТОВ «Макстгруп», ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» було єдиним учасником ТОВ «Макстгруп» (100% статутного капіталу).

В цьому контексті необхідно зазначити, що добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача.

Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісності набувача, зокрема, у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц.

Набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості з Державного реєстру, а робив це добросовісно. Якщо перевірка інформації про нерухоме майно дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів або відмовитися від набуття нерухомого майна; в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ані ПІК «SDY-INVEST GRUP», ані ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова», ні ТОВ «Макстгруп» не є добросовісними набувачами спірного нерухомого майна.

Подальша зміна учасників вказаних юридичних осіб не змінює факту недобросовісності останніх як юридичних осіб набувачів майна, адже набувачем майна залишалися саме юридичні особи, а не їх учасники.

Фактично, доводи відповідача та третьої особи зводяться лише до відсутності правових перешкод та обмежень для вчинення відповідних дій під час передачі майна (спочатку від ПІК «SDY-INVEST GRUP» до ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова», в подальшому від ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» до ТОВ «Макстгруп»).

Надаючи оцінку таким доводам, колегія суддів зауважує, що для приватного права з урахуванням принципу розумності є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову.

Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту.

До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема, момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини, контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доводи відповідача та третьої особи лише формальними та такими, що жодним чином не спростовують вищевикладених обставин та висновків суду щодо недобросовісності вказаних осіб, а фактично спрямованими лише на створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача та третьої особи про те, що спірне майно вибуло з власності позивача за його волею, оскільки Верховний Суд у постанові від 11.07.2023, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи дану справу на новий розгляд, звертав увагу судів, що про відсутність волі власника на вибуття спірного майна свідчить факт розірвання договору купівлі-продажу власником.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 у справі № 910/4898/16.

Щодо рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2010 та Вищого господарського суду України від 23.12.2010, задоволено позов ПІК «SDY-INVEST GRUP» до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства «МЕДИСАН» Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Молдова» та визнано за ПІК «SDY-INVEST GRUP» право власності на спірне нерухоме майно.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі та підтвердив, що протягом 2008-2009 років позивач неодноразово звертався до нього з проханням надати правовстановлювальні документи та технічну документацію на спірні об`єкти нерухомого майна, а також звільнити вказане нерухоме майно, проте зазначені прохання відповідачем не виконувались.

Так, відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Аналізуючи положення ч. 7 ст. 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку про те, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)».

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ст. 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17).

У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто, життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Колегія суддів зазначає, що позивач не був учасником справи № 26-30/109-09-3307, а тому встановлені в ній обставини можуть бути спростовані в загальному порядку відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за змістом ст. 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (постанови від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 та від 23.06.2020 у справі № 909/337/19).

З огляду на те, що суди в межах справи №26-30/109-09-3307 не досліджували обставини щодо виконання/невиконання ПІК «SDY-INVEST GRUP» у повному обсязі прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу та дотримання ним вимог приватизаційного законодавства Республіки Молдова, а також те, що ст. 392 ЦК України не породжує, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, при цьому, за умови, що воно набуте раніше на законних підставах, колегія суддів зазначає, що в межах даної справи позивачем належним чином спростовані обставини щодо підтвердження права власності ПІК «SDY-INVEST GRUP» на спірні об`єкти нерухомості згідно рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307.

Крім того, як вже зазначалось, у будь-якому випадку, визнання рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 права власності ПІК «SDY-INVEST GRUP» на спірне нерухоме майно у жодному разі не звільняло його від обов`язку дотримання умов договору купівлі-продажу та вимог законодавства Республіки Молдова щодо заборони без попередньої письмової згоди Продавця відчужувати предмет договору до повної оплати вартості ЦМК. Як вже зазначалось за текстом постанови, наявність такої згоди матеріали справи не містять, відповідачем та третьою особою факт протилежного не доведено суду належними засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині витребування у відповідача спірних об`єктів нерухомого майна на користь позивача.

При цьому, колегія суддів враховує, що в прохальній частині позовної заяви вказана площа нежилої будівлі корпусу № 3 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д) - 4433,8 м2, в той час як за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Макстгруп» зареєстровано вказаний об`єкт із зазначенням його площі 4438,8 м2, тож саме вказану площу (4438,8 м2), як актуальну, суд враховує під час ухвалення рішення у даній справі.

Водночас, у даному випадку не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування (повернення) майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації.

Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб.

Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном.

Щодо ефективності способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц), метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача.

Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Щодо строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники (постанова від 26.11.2019 у справі №914/3224/16).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» у частині першій статті 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, за умови, що таке володіння нерухомим майном останнім набувачем посвідчено державною реєстрацією.

Положення ч. 1 ст. 261 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, слід розуміти так, що: по-перше, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права власності; по-друге, у разі, якщо особа довідалась про порушення права, але не мала відомостей про особу, яка порушила право власності, перебіг позовної давності починається з наступного дня, коли власник дізналася про особу, яка порушила право. Людина розумна і обачна внаслідок аналізу ч. 1 ст. 261 ЦК України усвідомлює, що перебіг позовної давності за віндикаційною вимогою не може розпочинатися раніше, ніж право власності буде набуте останнім набувачем. Саме тому законодавець і передбачив два правила початку перебігу позовної давності.

Протилежний підхід до визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння унеможливлює захист прав власника у разі його неодноразового відчуження, оскільки початок перебігу буде завжди пов`язуватися із першим вибуттям майна.

Відповідно до сталої судової практики правила ст. 261 ЦК України застосовуються залежно від встановлених фактичних обставин справи.

У даному випадку особою, яка порушує права позивача, є останній набувач спірного нерухомого майна - ТОВ «Макстгруп».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як законний власник майна, здійснював захист права власності на майно шляхом повернення цього майна з володіння «SDY-INVEST GRUP» SRL з моменту розірвання договору купівлі-продажу та фактично до моменту ознайомлення з рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307, що є підтвердженням того, що Республіка Молдова не могла знати про те, що її права порушені шляхом вибуття майна у власність третіх осіб, у тому числі, ТОВ «Макстгруп».

Наразі, унаслідок систематичного відчуження спірного нерухомого майна, останнім його набувачем є ТОВ «Макстгруп» (державна реєстрація речових прав відбулась 30.12.2016).

В той же час позов у даній справі поданий 24.05.2019, тобто в межах встановленого ст. 257 ЦК України строку.

Щодо вимоги про визнання права власності, колегія суддів зазначає наступне.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Зокрема, не є належним способом захисту права власності на нерухоме майно, відчужене на публічних торгах, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, а також позовна вимоги про визнання права власності на таке майно.

Обрання ж позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 155).

За таких підстав, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на спірні об`єкти нерухомості.

В той же час, задоволення позовної вимоги про витребування у відповідача нерухомого майна на користь позивача є ефективним та достатнім захистом прав власника (позивача), оскільки це буде підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, і не потребуватиме вчинення для позивача додаткових дій з метою забезпечення його введення у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Щодо мотивів суду апеляційної інстанції при відмові у задоволенні клопотання ТОВ «Макстгруп» щодо зобов`язання Агентства публічної власності Республіки Молдова внести в депозит суду грошові кошти в розмірі вартості спірного майна.

09.04.2025 набрав чинності Закон України №4292-ІХ від 12.03.2025 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».

Цим Законом, а саме: абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, до ст.ст. 164, 174 ГПК України.

Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною 6 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину 2 статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім, який зобов`язує суд у відповідній ухвалі про залишення без руху вказати на обов`язок внесення такої суми.

Також, Законом №4292-ІХ змінено ЦК України: викладено у новій редакції ст. 388, а ст. 390 доповнено частиною 5, за якою суд, одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування від добросовісного набувача нерухомого майна, вирішує питання компенсації вартості цього майна добросовісному набувачеві та постановляє рішення, за умови попереднього внесення вартості майна на депозит суду. Статтю 391 ЦК доповнено частиною 2 щодо застосування ст. 387 і ст. 388 цього Кодексу

Із системного аналізу вказаних норм убачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Норми, які зобов`язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.

Поряд з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч.2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3).

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі №1-зп/1997).

Разом з тим, під зворотною (ретроактивною) дією акта розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії визначених у законодавстві норм: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.

Надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Тобто, пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-IX, зміст якого викладено вище за текстом постанови та на який посилається відповідач, прямо встановлює зворотну дію в часі, застосовуючи захист прав добросовісного набувача до справ, що були відкриті, але не розглянуті судом на день набрання Законом №4292-IX чинності.

Означена норма забезпечує посилений захист прав добросовісного набувача у справах, провадження в яких відкрито, але ще не ухвалено судом першої інстанції рішення про витребування майна у добросовісного набувача.

На наведений висновок також вказують і положення п.п. 1 п. 3 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-IX, яким внесено зміни саме до ст. ст. 164, 174, 238 розділу ІІІ Позовне провадження ГПК України, тобто відповідний алгоритм дій законодавець визначив саме для суду першої інстанції, в провадженні якого перебуває справа про витребування майна, але в яких судом ще не ухвалено рішення по суті спору.

Таким чином, з огляду на те, що станом на день набрання чинності Законом №4292-IX від 12.03.2025 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (09.04.2025) судом першої інстанції спір у даній справі вирішено по суті з ухваленням 06.02.2024 відповідного судового рішення, положення Закону в даному випадку не мають зворотної дії в часі, з огляду на що суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для застосування відповідних законодавчих приписів при апеляційному перегляді даної справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про витребування у відповідача майна на користь позивача, ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позову та залишення без змін рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Агентства Публічної Власності Республіки Молдова задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі №916/1457/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» об`єкти нерухомого майна, а саме:

- нежилу будівлю газової котельні санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 м2);

- нежилу будівлю пансіонату № 4 санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 м2);

- нежилу будівлю пансіонату № 5 санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 м2);

- нежилу будівлю басейну санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 м2);

- нежилі будівлі клубу-їдальні санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 м2);

- нежилу будівлю адміністративного корпусу санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 м2);

- нежилу будівлю корпусу № 3 санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 м2);

- нежилу будівлю головного корпусу санаторію «Молдова» (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 м2);

- нежитлові будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2, літ. А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2421,3 м2) на користь Республіки Молдова в особі Агентства Публічної Власності Республіки Молдова.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» на користь Агентства Публічної Власності Республіки Молдова 672 350 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» на користь Агентства Публічної Власності Республіки Молдова 1 008 525 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 у справі № 916/1457/19.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» на користь Агентства Публічної Власності Республіки Молдова 1 075 760 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 916/1457/19.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» на користь Агентства Публічної Власності Республіки Молдова 806 820 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі № 916/1457/19.

На виконання даної постанови доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 30.09.2025, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Діброви Г.І. у відрядженні з 25.09.2025 по 27.09.2025 та подальшій відпустці 29.09.2025.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяЯрош А.І.