Постанова від 23.09.2025 по справі 910/18499/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2025 р. Справа№ 910/18499/20 (910/12496/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Пантелієнка В.О.

Станіка С.Р.

при секретарі Вага В.В.

та за участю представників:

від позивача: Потапенко С.Ю. орд.;

від відповідача: Лакуста О.І. орд.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №910/18499/20(910/12496/24) (суддя Івченко А.М.)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість"

про стягнення заборгованості в розмірі 235 163 609,93 грн.

в межах справи № 910/18499/20

за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив"

про банкрутство,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у задоволенні заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича про забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" 23.05.2025 через систему "Електронний суд" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу ти прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича про забезпечення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального закону, а висновки суду є передчасними, сформовані без повного дослідження та встановлення всіх обставин справи, оскільки в порушення вимог постанови Верховного Суду від 15.04.2025, якою заяву про забезпечення позову направлено на новий розгляд, суд першої інстанції не призначив судове засідання для розгляду даної заяви, не досліджував чи здійснює господарську діяльність відповідач, наявність у нього активних банківських рахунків та розмір грошових сум на таких рахунках, а також не досліджував чи вплине, з огляду на розмір заявлених позовних вимог, арешт рахунків відповідача на його господарську діяльність до вирішення цієї справи по суті, не дав можливість сторонам надати якісь докази чи пояснення з цього приводу, відтак дійшов передчасного та помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, а твердження суду першої інстанції про нібито перевищення на 61 808 837,45 грн. між вжитими заходами забезпечення позову та вартістю майна на яке заявник просив накласти арешт є безпідставним.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясовував усі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також докладно дослідив усі докази, що були надані зі сторони позивача та зі сторони відповідача, та які необхідні для розгляду заяви про забезпечення позову; зі сторони позивача не надано жодного додаткового доказу, пояснення чи клопотання щодо необхідності забезпечення позову з часу прийняття Верховним Судом постанови від 15.04.2025 у даній справі та до дати постановлення оскаржуваної ухвали (12.05.2025); майновий стан відповідача з моменту відкриття провадження у даній справі до цього часу не змінився, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - інформаційною довідкою номер 434805749 від 09.07.2025 і ця обставина спростовує припущення позивача про те, що відповідач задля ухилення від виконання рішення суду може безперешкодно вчиняти зі своїм майном будь-які дії (продати, передати, подарувати, надати в забезпечення тощо), й таким чином уникнути відповідальності та настання для себе негативних наслідків.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали оскарження ухвали, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів оскарження вбачається, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/18499/20 за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2020.

У жовтні 2024 року розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" - арбітражний керуючий Охріменко Олексій Олександрович в межах вказаної справи про банкрутство звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість" про стягнення заборгованості в розмірі 235 163 609,93 грн.

Разом з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову, у якій він просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки та все нерухоме й рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість" в межах ціни позову 235 163 609,93 грн., зокрема на:

- будівлю (літера Ш), загальною площею 783,50 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341303080000;

- будівлю (літера В), загальною площею 1146,5 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341177280000;

- будівлю (літера Т), загальною площею 1383,4 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341212880000;

- будівлю (літера Ю), загальною площею 1184,2 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341340980000;

- будівлю (літера Ч), загальною площею 1508.7 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341143880000;

- будівлю (літера Р), загальною площею 1128.8 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. З, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341251080000.

В обґрунтування підстав своїх вимог позивач стверджує, що 09.09.2024 між ТОВ "Хімреактив" та ТОВ "Апогей" був укладений Договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КМ Інвестпроект" від 30.09.2020. На підставі цього договору ТОВ Хімреактив" набуло право вимагати від ТОВ "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість" сплати ціни продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КМ Інвестпроект", вартістю 137 883 375, 49 грн., а також штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

24.09.2020 ТОВ "Апогей" набуло право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "КМ Інвестпроект" у розмірі 100%, яка в грошовому еквіваленті становить 137 883 375, 49 грн., на підставі Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "КМ Інвестпроект" від 24.09.2020 та Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КМ Інвестпроект" від 24.09.2020, укладених з ТОВ "Озон Інвестмент".

30.09.2020 ТОВ "Апогей" відчужило право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "КМ Інвестпроект" у розмірі 100%, яка в грошовому еквіваленті становить 137 883 375, 49 грн., на підставі Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "КМ Інвестпроект" від 30.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровими №№ 1731, 1732, та Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КМ Інвестпроект" від 30.09.2020, укладених з ТОВ "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість".

Водночас ТОВ "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість" досі не сплатило ТОВ "Апогей" ціну продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КМ Інвестпроект", вартістю 137 883 375, 49 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість" на користь ТОВ "Хімреактив" заборгованість у загальному розмірі 235 163 609, 93 грн, яка складається з вартості частки - 137 883 375,49 грн., інфляційного збільшення - 80 632 512,14 грн. та 3% річних - 16 647 722,30 грн. за період з 01.10.2020 по 09.10.2024.

При цьому, позивач зазначає, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідач володіє наступним нерухомим майном:

- будівлею (літера Ш), загальною площею 783,50 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341303080000;

- будівлею (літера В), загальною площею 1146,5 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341177280000;

- будівлею (літера Т), загальною площею 1383,4 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341212880000;

- будівлею (літера Ю), загальною площею 1184,2 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341340980000;

- будівлею (літера Ч), загальною площею 1508.7 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341143880000;

- будівлею (літера Р), загальною площею 1128.8 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341251080000.

Позивач вважає, що за час розгляду цього спору відповідач, як власник вищезазначеного нерухомого майна, може беззаперечно вчиняти з ним будь-які дії (продати, передати, подарувати, надати в забезпечення тощо), й таким чином уникнути відповідальності та настання для себе негативних наслідків за укладеним із боржником правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича про забезпечення позову задоволено, вжито заходи до забезпечення позову у справі №910/18499/20 (910/12496/24).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі №910/18499/20 (910/12496/24) скасовано, відмовлено у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка О.О. про вжиття заходів забезпечення позову.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2025 касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича задоволено частково; ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/18499/20 (910/12496/24) скасовано; справу №910/18499/20 (910/12496/24) передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на те, що враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування судових рішень судів попередніх інстанцій не є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті. Судові рішення у цій справі таким вимогам не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин, що входять до предмета доказування обґрунтованості накладення арештів на всі банківські рахунки та все рухоме і нерухоме майно відповідача.

Також вказав, що при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За результатами нового розгляду заяви Господарський суд міста Києва оскаржуваною ухвалою від 12.05.2025 відмовив повністю у задоволенні заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд прийшов до висновку щодо відсутності обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не доведено тих підстав, що невжиття заходів до забезпечення позову вказаним в заяві шляхом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137).

За приписами чинного процесуального кодексу, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Такі заходи мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

З матеріалів оскарження вбачається, що позивач просив накласти арешт на всі банківські рахунки та все нерухоме й рухоме майно в межах ціни позову 235 163 609,93 грн, посилаючись на те, що за час розгляду цього спору відповідач, як власник вищезазначеного нерухомого майна, може беззаперечно вчиняти з ним будь-які дії (продати, передати, подарувати, надати в забезпечення тощо), й таким чином уникнути відповідальності та настання для себе негативних наслідків за укладеним із боржником правочином.

Позивач стверджує, що за умови винесення судового рішення у цій справі на користь позивача, фактично виконати це рішення буде не можливо через відсутність у відповідача майна, на яке органами примусового виконання рішень може бути звернуто стягнення та/або виконання судового рішення буде суттєво утруднено.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, при цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків розрахунків, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову.

Також заявником не додано до заяви про забезпечення позову будь-яких доказів того, що відповідач вчиняє будь-які активні дії щодо відчуження будь-якого майна. До заяви додані лише роздруківка інформаційної довідки з ДРП щодо відповідача та роздруківки з сайту ДП "СЕТАМ" щодо придбання відповідачем на відкритих торгах шести будівель, на які позивач просить накласти арешт.

Крім цього, як вірно встановив суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач є власником 100% частки у статутному капіталі TOB "КМ Інвестпроект" - 137 883 375, 49 грн., вартість якої позивач має намір стягнути за поданим позовом і у своїй заяві позивач підтверджує належними доказами, що відповідач має у власності 85 об`єктів нерухомого майна та з цих 85 об`єктів нерухомого майна 6 (шість) будівель по вул. Саксаганського, 139 в м. Києві, за наданою позивачем інформацією про придбання їх на електронних торгах, їх вартість становить 159 089 071,89 грн. Сума вартості 100% частки у статутному капіталі TOB "КМ Інвестпроект" - 137 883 375,49 грн., яку позивач має намір стягнути за поданим позовом у даній справі, та вартість шести будівель по вул. Саксаганського, 139 - 159 089 071,89 грн. становить 296 972 447,38 грн., яка значно перевищує ціну позову у даній справі.

Таким чином є вірним висновок суду першої інстанції про те, що накладення арешту на всі банківські рахунки та на все рухоме та нерухоме майно відповідача не відповідає вимогам щодо адекватності та співмірності, що може стати наслідком повного припинення господарської діяльності відповідача, як суб`єкта господарювання.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про те, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Твердження позивача про те, що суд першої інстанції не призначив судове засідання для розгляду даної заяви, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки згідно приписів статті частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Також судом апеляційної інстанції відхиляються посилання позивача на те, що суд першої інстанції не досліджував чи здійснює господарську діяльність відповідач, наявність у нього активних банківських рахунків та розмір грошових сум на таких рахунках, а також не досліджував чи вплине, з огляду на розмір заявлених позовних вимог, арешт рахунків відповідача на його господарську діяльність до вирішення цієї справи тощо, оскільки згідно приписів частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як зазначалось вище, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову і з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції дослідив і надав оцінку всім доказам, які були подані позивачем разом із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відмова у забезпеченні позову не позбавляє позивача права повторно подати заяву про забезпечення позову, з наданням переконливих доказів на підтвердження своїх доводів.

Отже, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Витрати позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача і не підлягають відшкодуванню, а судові витрати відповідача, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, підлягають розподілу судом першої інстанції за наслідком розгляду спору по суті.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 травня 2025 року - без змін.

2. Матеріали оскарження повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повна постанова складена 30.09.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді В.О. Пантелієнко

С.Р. Станік