Постанова

від 16.01.2008 по справі 14/495(5/13 (2/190))

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/495(5/13 (2/190))

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 січня 2008 р.                                                                                    № 14/495(5/13 (2/190))  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.,

Михайлюка М.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 року у справі № 14/495(4/575(5/13(2/190))) Господарського суду Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії, м. Луганськ, до Закритого акціонерного товариства "Луганське спеціалізоване управління № 8", м. Луганськ, про стягнення 5965,82 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" –Голоколосову Л.І. № 32 від 01.01.2008 р.);

відповідача –не з'явилися;

встановив:

У квітні 2005 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії, пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Закритого акціонерного товариства "Луганське спеціалізоване управління № 8" про стягнення 5965,82 грн.

Вказував, що 5 червня 2003 року між ним (постачальником) та Закритим акціонерним товариством "Луганське спеціалізоване управління № 8" (замовником) укладено договір № 291 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати електроенергію в порядку та строки, передбачені договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання електричної енергії в частині оплати рахунку за спожиту електроенергію, позивач просив стягнути з відповідача 5965,82 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Спір судами розглядався неодноразово.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 27 серпня 2007 року (суддя Лісовицький Є.А.), залишеного без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 року (колегія суддів у складі Журавльової Л.І. –головуючого, Бородіної Л.І., Іноземцевої Л.В.), в задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на відсутність підстав до застосування санкції, передбаченої ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, оскільки позивачем не доведено факту неналежного виконання відповідачем умов договору по сплаті суми за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

У касаційній скарзі ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст. 26 Закону "Про електроенергетику" та ст.ст. 253-255 ЦК України, –просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відносини між сторонами у даній справі з постачання та споживання електричної енергії визначені укладеним між ними договором № 291 від 5 червня 2003 року.

Відповідно до умов укладеного договору, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії (позивач) взяв на себе зобов'язання постачати електроенергію ЗАТ "Луганське спеціалізоване управління № 8" (відповідачу), а останній –оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно умов даного договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог та перегляді ухваленого у справі судового рішення в апеляційному порядку, судами обох інстанції встановлено, що рахунок від 19 липня 2004 року № 25082 на сплату вартості електроенергії, спожитої за період з 18 червня 2004 року по 19 липня 2004 року позивачем був вручений відповідачу 21 липня 2004 року та мав бути сплачений останнім (згідно умов договору) у п'ятиденний термін (банківські дні) з дня його отримання. Оплату електроенергії було здійснено відповідачем 27 квітня 2004 року за платіжним дорученням № 5 на суму 1790,09 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору № 291 від 5 червня 2003 року ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” у разі порушення споживачем передбачених додатком "Порядок розрахунків" терміну розрахунку за активну електроенергію та термінів оплати за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за недовраховану електроенергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що оскільки відповідач здійснив оплату за поставлену електроенергію 27 липня 2004 року з простроченням платежу на один день, останньому правомірно здійснено коригування договірної величини споживання електроенергії за липень 2004 року в обсязі 9000 кВт.ч до рівня фактично сплачених та передбачених договором строків.

Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі, крім населення, у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Приймаючи рішення у даній справі про відмову у задоволені позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі порушення відповідачем порядку розрахунків за отриману електроенергію в тому числі і термінів оплати, до боржника застосовується санкція у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Враховуючи те, що положення частини 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачає іншу ніж пеня санкцію за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії, позивачем безпідставно нарахована п'ятикратна вартість спожитої електроенергії за період з 18.06.2004 р. по 19.07.2004 р. на суму  5 965 грн. 82 коп.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем не доведений факт порушення відповідачем порядку розрахунків за отриману електроенергію, слід дійти висновку, що судами першої та апеляційної інстанції була надана правильна юридична оцінка обставинам справи.

За таких обставин, рішення місцевого та постанова апеляційного господарського суду повністю відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства й підлягають залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги про те, що у зв'язку з простроченням платежу за електроенергію, відповідачу правомірно здійснено корегування договірної величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої величини та у зв'язку з перевищенням договірної величини споживання електроенергії нарахована санкція, передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційної скарги та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 року у справі № 14/495(4/575(5/13(2/190))) залишити без змін.

Судді:Н. Дунаєвська

М. Михайлюк

С. Самусенко