Постанова

від 20.12.2007 по справі 28/253-07-7131

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

28/253-07-7131

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 грудня 2007 р.                                                                                    № 28/253-07-7131  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторінпозивачавідповідачарозглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу  не з'явились, повідомлені належним чиномне з'явились, повідомлені належним чином

Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

на рішеннявідгосподарського суду Одеської області15.10.2007 року

у справі № 28/253-07-7131

за позовомКомпанії "Alfa Trade N.V." ("Альфа Трейд Н.В.")

доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

про

стягнення 155920,12 доларів США

Компанія “Alfa Trade N.V.” ("Альфа Трейд Н.В.", Бельгія) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою, та заявою про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” 155920,12 доларів США за договором № 299 від 30.12.2005 року надмірно сплачених за надані портом супутні послуги у зв'язку з неправомірністю донарахування відповідачем у складі вартості наданих послуг сум податку на додану вартість за ставкою 20%.

Доповідач Гоголь Т.Г.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Портом, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, Компанії надані транспорті послуги, до вартості яких відповідач включив податок на  додану вартість  за ставкою 20%. Однак, на думку позивача, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає об'єктом оподаткування операції з поставки "супутніх послуг", а саме такі послуги пов'язані з транзитом вантажів були надані відповідачем позивачу при імпорті руди. Таким чином суми податку на  додану вартість у загальному розмірі 155920,12  доларів США перераховані Порту Компанією за вказані послуги, є надлишково сплаченими і підлягають поверненню.

Господарський суд Одеської області рішенням від 15.10.2007 року (суддя Гуляк Г.І.) позовні вимоги  задовольнив, стягнув з Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” на користь Компанії “Alfa Trade N.V.” безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 155920,12  доларів США та відповідні судові витрати.

Судове рішення мотивоване тим, що поставка товару, послуги з транспортування якого надавалися портом, здійснювалась на умовах DDU –станція призначення товару, тому відповідно до правил Інкотермс - 2000 витрати з транспортування товару з порту перевантаження до станції призначення включаються до контрактової вартості товару, що імпортується; операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України Портом не здійснювались, оскільки надані відповідачем послуги є супутніми.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме підпунктів 1.1.4 статті 1, пункту 3.1.2 статті 3, пункту 6.2.4 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” та неврахування положення статей 200, 266 Митного кодексу України.

Порушення судом норм процесуального права, на думку скаржника, полягає в тому, що суд прийняв рішення, що стосується прав та обов'язків уповноваженого компетентного органу держави, який не було залучено до участі у справі.

У відзиві на касаційну скаргу Компанія “Alfa Trade N.V.” просить оскаржуване рішення залишити без зміни як законне та обґрунтоване, а касаційну скаргу –без задоволення як безпідставну.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді Гоголь Т.Г., розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом під час розгляду справи встановлено наступне.

На підставі умов зовнішньоекономічних контрактів №010207N від 01.02.2007 року, №020207N від 02.02.2007 року, №010207-1N від 02.02.2007 року, №200207Z 20.02.2007 року, укладених між компанією “Empire Chemicel LLC” (продавець) та Відкритим акціонерним товариства “Нікопольський завод феросплавів”, Відкритим акціонерним товариством “Запоріжський завод феросплавів” був закуплений та ввезений на територію України у митному режимі “імпорт” товар (марганцева та нікелева руда). Товар поставлявся через Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт” на умовах поставки DDU - станцією призначення яких було визначено Нікополь, та Запоріжжя  Придніпровської залізниці.

Між “Ashli Turks and Calcos Islands” і компанією “Alfa Trade N.V.” (Бельгія), між Компанією “Malf Interprises Inc” і Компанією “Alfa Trade N.V.” (Бельгія) були укладені договори №ALF/ASHL –2003-01 від 05.01.2003 року, №ALF/MAL –2003-06 від 25.06.2003 року, за умовами яких позивач зобов'язався надати послуги по організації та здійснені операції по прийому з морських суден зазначеного вантажу (товару), організації зберігання і навантаження залізничні вагони для доставки на станції призначення.

Разом з тим, між Державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” та Компанією “Alfa Trade N.V.” укладено договір №299 від 30.12.2005 року, відповідно до якого порт зобов'язався від імені та за дорученням позивача здійснити організацію і операції по прийому від суден, що надходять на адресу відповідача імпортних і/або транзитних руд кольорових металів, а також здійснити зберігання імпортного вантажу та його навантаження на залізничні вагони для доставки на станції призначення Нікополь та Запоріжжя Придніпровської залізної дороги на підставі нарядів позивача вагою, що зазначена у нарядах, а, в окремих випадках за дорученням відповідача, зазначеним у нарядах –вивантаження вантажу по переважуванню на залізничних вагах станції Іллічівськ. Натомість, відповідно до умов вказаного дорговору позивач зобов'язався оплатити послуги порту згідно ставок і тарифів, чинних на день надання послуг та/або відвантаження вантажу.

Як встановлено судом, вантаж прибув у порт Іллічівськ був перевантажений на залізничний транспорт та “під митним контролем” був переміщений до пунктів ввозу на митну територію України (пунктів проведення митних процедур –станції Нікополь, Запоріжжя).

На виконання умов договору №299 від 30.12.2005 року Порт в період з квітня 2007 року по серпень 2007 року надавав позивачу послуги з транспортування товарів, за які Компанія “Alfa Trade N.V.” розрахувалась з відповідачем, сплативши у тому числі і 155920,12  доларів США ПДВ, вказаних Портом у рахунках. Зазначена сума ПДВ за ставкою 20% нараховувалась Портом відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1. статті 3; пункту 4.1 статті 4; підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями).

При цьому судом встановлено, що вантаж (товар) прибув до Порту,  перевантажувався на залізничний транспорт і був взятий під митний контроль. Завершення митного оформлення товару відбувалося на станціях призначення.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями документів і не оспорюються сторонами, в тому числі і відповідачем.

31 березня 2005 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-IV від 25.03.2005 року, яким внесено зміни до Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 3.1.2 та 3.1.3 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” у новій редакції передбачено ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту і вивезення товарів (супутніх послуг) в режимі експорту або реекспорту.

Відповідно до пункту 1.14. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (із вказаними змінами) супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтею 155 Митного кодексу України визначено, що транзитні перевезення здійснюються як прохідний та внутрішній  митний транзит. Внутрішнім митним транзитом вважається, зокрема, переміщення товарів під митним контролем від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України –до митного органу, розташованого на митній території України.

Згідно зі статтею 200 Митного кодексу України транзит –митний режим відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів на  митній території України.

Місцевий господарський суд встановив, що поставка товару здійснювалася на умовах DDU –станція призначення товару; у відповідності з умовами Інкотермс –2000 до контрактної вартості товару включені витрати по транспортуванню товару від порту перевантаження до станції призначення; надані Портом послуги були супутніми, що згідно з підпунктом 6.2.4 статті 6, підпунктом 5.15 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість; відповідачем безпідставно були нараховані та отримані від позивача суми податку на додану вартість, тому зазначені кошти відповідно до норм статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню особі, від якої ці кошти були отримані, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Компанії “Alfa Trade N.V.”.

З врахуванням викладеного колегія вважає неправомірним посилання відповідача у касаційній скарзі на неправильне застосування судом законодавства про податок на додану вартість та Митного кодексу України. Також у суду не було підстав для залучення до участі у справі державних органів, оскільки спірні розрахунки проводилися лише між сторонами і питання подальшого перерахування відповідачем отриманих від позивача коштів не було предметом дослідження у даній справі.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд  України  

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2007 року у справі № 28/253-07-7131 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                            Т. Добролюбова

Судді                                                                      Т. Гоголь

                                                                                          В. Швець