Постанова

від 22.01.2008 по справі 7387-6/0

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7387-6/0

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 січня 2008 р.                                                                                    № 7387-6/0  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПанової І.Ю.

суддівЗаріцької А.О. (доповідач у справі)Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргууправління Пенсійного фонду України в Путивлівському районі Сумської області

на ухвалу

та постановугосподарського суду Сумської області від          27 серпня 2007 рокуХарківського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 року

у справігосподарського суду№ 7387-6/0Сумської області

за заявоюуправління Пенсійного фонду України в Путивлівському районі Сумської області

докомунального підприємства "Міськкомунгосп"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Путивлівському районі Сумської області (далі – управління ПФУ) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з заявою про визнання комунального підприємства "Міськкомунгосп"  (далі –КП "Міськкомунгосп")  банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27 серпня  2007 року (суддя Гордієнко М.І.) заяву управління ПФУ у Путивлівському районі про порушення провадження у справі про банкрутство КП "Міськкомунгосп" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"   повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1            ст. 63 ГПК  України та ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 року вказана вище ухвала залишена без змін, а апеляційна скарга управління ПФУ –без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного             господарського суду від 2 жовтня 2007 року  управління ПФУ у Путивлівському районі звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,  в якій просить постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу господарського суду Сумської області від 27 серпня  2007 року у справі №7387-6/0 скасувати, посилаючись на  порушення господарським судом норм процесуального права та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб –підприємців".

Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27 серпня  2007 року встановлено, що заява № 2361/07-8 від 27 червня 2007  року про порушення справи про банкрутство підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України та ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з тим, що єдиною підставою, на яку посилається заявник є відсутність керівних органів боржника за місцезнаходженням, що підтверджується лише актом державного виконавця від 20 березня 2007 року. Всупереч вимогам ст.ст. 1, 17 - 19 Закону  України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заявник  не подав  до суду доказу про наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність керівних органів боржника за місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань .

              Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ”, який набув чинності з 1 липня 2004 року визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

               А саме –відповідно до вимог ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", яка передбачає статус  відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

              Якщо дані, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

              За приписами ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

      Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що на підставі викладеного, можливо зробити висновки про необхідність надання до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відомостей з Єдиного державного реєстру про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

          Тобто факт відсутності боржника -  юридичної особи, не може підтверджуватися іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру.

           Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наявність вищевказаних обставин необхідна для заяви про порушення справи про банкрутство, якщо посилання на вказані відомості, а також докази, що їх підтверджують, відсутні в заяві кредитора про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та до неї не додані, заява підлягає поверненню без розгляду  на підставі ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 3 ст. 63 ГПК України. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.   

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Путивлівському районі Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 27 серпня 2007 року у справі № 7387-6/0 залишити без змін.

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                                   А.О. Заріцька

                                                                                                   Л.В. Продаєвич