Ухвала

від 25.12.2007 по справі 19/6335

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

19/6335

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

25 грудня 2007 р.                                                                                   № 19/6335  

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

                                                                          Перепічая В.С.

                                                                          Вовка І.В.

                                                                          Гончарука П.А.,

розглянувши касаційну скаргу Хмельницької обласної ради  на  постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року  у справі  № 19/6335 за позовом Хмельницької обласної ради  до Хмельницького  комунального підприємства  "Агротехсервіс-Поділля" та Відкритого акціонерного товариства "Національна  акціонерна  компанія "Украгролізинг",  третя особа- Закрите акціонерне товариство "Хмельницьке обласне    комунальне  підприємство "Сільгосптехніка"   про визнання недійсним  договору купівлі-продажу цінних паперів,

УСТАНОВИВ:

Подана Хмельницькою обласною радою касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються докази сплати державного мита і надіслання копії скарги  іншій стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів касаційної  скарги, докази  сплати державного мита і надіслання копії скарги  іншій стороні у справі відсутні.

Додані до касаційної скарги ксерокопії фінансових чеків “Укрпошти” №150 від 14.11.2007 року, №151 від 14.11.2007 року, №152 від 14.11.2007 року, №153 від 14.11.07  не є доказами направлення копії  касаційної скарги  іншим  сторонам у справі.

Отже, до касаційної скарги позивачем не додано доказів надіслання її копій іншим  сторонам  у справі.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1113  ГПК України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні  (сторонам) у справі.

Окрім того, відповідно до п. 14 “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита”,  затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93 р. № 50, при сплаті державного мита готівкою до  документа,  щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи,  яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету----------грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Надане   заявником   платіжне доручення № 589   від 14.11.2007 року  не відповідає зазначеним вимогам, оскільки на зворотній стороні цього платіжного доручення  відсутній зазначений  напис скріплений  першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Тому зазначене платіжне доручення не може бути доказом сплати державного мита у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113  ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Згідно ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами у справі є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За вимогами ст. 38 ГПК України  якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Як випливає з приписів наведеної норми процесуального закону, у випадку недостатності доказів для вирішення спору по суті, на господарські суди покладено обов'язок витребувати для вирішення спору по суті необхідні документи і матеріали.

В зв'язку з тим, що на даній стадії судового процесу спір по суті не вирішується, то у касаційної інстанції відсутнє право керуватися приписами ст. 38 ГПК України.

Ст. 1115 ГПК України передбачено, що  у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Ст. 1117 ГПК України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись  п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України,  суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Хмельницької обласної ради  на  постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року  повернути без розгляду.

Судді                                                                                    В.Перепічай

                                                                                             І. Вовк

                                                                                             П.Гончарук