Рішення

від 13.12.2010 по справі 5852-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5852-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2010Справа №2-20/5852-2010

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Нижньогірський Райагрохім» (смт.Нижньогірський, пров.Колгоспний,2).

До відповідача – Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колоски» (Джанкойський район, с.Колоски, вул.Леніна,51).

Про стягнення 56 562,81 грн.

Суддя Луцяк М.І.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Олініченко М.В. – директор, наказ №3-К від 03.04.2006р.

Від відповідача – не з'явився.

Сутність спору:

ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – СВК «Колоски» про стягнення заборгованості у розмірі 56 562,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач як Продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача (Покупця) мінеральні добрива, а відповідач – прийняти такі добрива та оплатити їх вартість. Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, однак відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань до даного часу не сплатив суму заборгованості за отриманий товар у розмірі 54 557,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, позивач просить суд примусово стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості у розмірі 54 6557,00 грн. з урахуванням пені у розмірі 140,79 грн. та індексу інфляції у сумі 1862,85 грн.

Відповідач до судового засідання не з'явився. Про причини нез'явлення суд не повідомив. Про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням. Відзив на позовну заяву або будь-які клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи достатність матеріалів справи, що характеризують існуючи між сторонами правовідносини, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2010р. між ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» (надалі Продавець) та СВК «Колоски» (надалі Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №33 (надалі договір, а.с.6).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця мінеральні добрива (надалі Товар), а Покупець – прийняти та оплатити його.

Вартість товару становить 54 557,00 грн. (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1.1 договору встановлено, що Продавець зобов'язаний після підписання договору в строк, не пізніше 3 днів передати Покупцеві названий у п.1.1 договору товар із сертифікатом якості.

Умовами договору сторони також визначили зобов'язання сторін, порядок здачі-приймання товару, порядок розрахунків, відповідальність сторін, порядок вирішення спору та ін.

Відповідно до п.5.1 договору оплата товарів Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця у повному обсязі строком до 10.10.2010р.

Згідно до п.7 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 договору та до 10.10.2010р.

06 жовтня 2010р. ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» було передано СВК «Колоски» товар на суму 47 957,00 грн. та 6 600,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними №243 від 06.10.2010р. (а.с.8) та №422 від 06.10.2010р. (а.с.12).

Товар за вказаними накладними був отриманий уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої у видатковій накладній та відповідною  довіреністю, виданою зазначеній особі (а.с.11).

Позивачем за поставлений товар були виставлені відповідачу рахунки-фактури №243 від 06.10.2010р. на суму 47 957,00 грн. та №422 від 06.10.2010р. на суму 6600,00 грн. (а.с.9, 13).

У зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості за проданий товар, 21.10.2010р. ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» звернулось до останнього з претензією про необхідність сплати такої суми (а.с.15).

Вказана претензія була отримана особисто бухгалтером СВК «Колоски», що підтверджується підписом останньої на претензії (а.с.15).

У зв'язку із непогашенням в добровільному порядку суми заборгованості ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» звернувся до господарського суду АР Крим із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання, а також підстави його виникнення. Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття ст.526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач у виконання умов договору купівлі-продажу передав відповідачу товар на загальну суму 54 557,00 грн., проте відповідачем вказана сума сплачена не була.

Таким чином, сума основного боргу у розмірі 54 557,00 грн. обгрунтована, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Крім того, позивачем на суму основного боргу нарахований індекс інфляції у сумі 1862,85 грн. та пеня у сумі 140,79 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.  

Відповідно до п.6.1 договору купівлі-продажу від 06.10.2010р.  за прострочення платежу Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Розрахована позивачем сума пені становить 140,79 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розрахована судом сума пені становить 1320,58 грн. Однак, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Господарського процесуального кодексу України, суд не має права самостійно змінювати позовні вимоги, у зв'язку із чим суд приймає розрахунок пені, здійснений позивачем.

Згідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахована позивачем сума інфляційних втрат склала 1862,85 грн. Однак суд не погоджується з проведеним розрахунком, оскільки позивачем застосовані невірні показники індексу інфляції за жовтень та листопад 2010р. Так, за жовтень 2010р. індекс інфляції становив 100,5%, за листопад 2010р. – 100,3%. За розрахунком суду індекс інфляції за вказаний період складає 437,27 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню у зв'язку із неправильним розрахунком позивачем індексу інфляції.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у порядку ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колоски» (Джанкойський район, с.Колоски, вул.Леніна,51, р/р 26002301361222 в Філії відділення ПІБ БО №3 м.Красноперекопськ, МФО 324418, ЗКПО 32365525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нижньогірський Райагрохім» (смт.Нижньогірський, пров.Колгоспний,2, р/р 2600640892 в ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» м.Київ, МФО 380805, ЗКПО 33615617) 54 557,00 грн. основного боргу, 140,79 грн. пені, 437,27 грн. інфляційних втрат, 551,35 грн. державного мита та 230 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Луцяк М.І.