Рішення

від 23.12.2010 по справі 16/2252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/2252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 23 грудня 2010 року                                                            Справа №16/2252

Господарський суд Черкаської області в складі:  головуючого - судді Спаських Н.М.,  з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився  (клопотання про розгляд справи без його участі);                                                                       

відповідача:  не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" до  товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Софіївка" про стягнення 326 198,75 грн.

                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 326 198,75 грн. боргу з яких: 319 636,71 грн. основного боргу, 5 497,93 грн. пені та 1 064,11 грн. 3% річних на підставі договору № Кр-14/04-21 від 14 квітня 2010 р., укладеного між сторонами. Клопотанням від 14.12.2010 року позивач збільшив позовні вимоги в частині пені  і трьох процентів річних та просить стягнути з відповідача додатково ще 2 417,62 грн. пені та 467,93 грн. процентів річних за період з 26.11.2010 року по 14.12.2010 року.

В останнє судове засідання представник позивача не з'явився, розгляд справи просить провести без нього, уточнені позовні вимоги підтримує повністю, про що надав суду заяву.

Представник відповідача в останнє засідання теж не з'явився, причини неявки не відомі, доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами суду не надав, домовленість сторін  про погашення боргу відповідач не виконав.

Суд вважає, що неявка представників позивача та  відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до  часткового задоволення, виходячи з наступного:

          У відповідної до ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

14 квітня 2010 р. між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір поставки/купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № Кр-14/04-21  (а.с. 7-9), у відповідності до умов якого позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (Покупця), а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити продукцію (товар) у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов даного договору та Додатками до нього (Специфікаціями).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України), до якого застосовуються і норми про купівлю - продаж, за яким одна сторона (Продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (Покупцеві), а Покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України) .                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших  правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.           

          Укладення договору на умовах товарного кредиту не суперечить положенням чинного законодавства. У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № Кр-14/04-21 від 14.04.2010 р. позивач  поставив відповідачу карбамід на загальну суму 359 636,71 грн., що підтверджується  видатковими накладними: № 48 від 22.04.2010 р. на суму 131 627,04 грн.; № 49 від 30.04.2010 р. на суму 128 510,18 грн.; № 78 від 12.05.2010 р. на суму 99 499,49 грн. (а.с. 11-13) та специфікацією до договору між сторонами (а.с. 10).  

Заперечень проти неотримання товару чи його неналежної якості відповідач суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в пункті 4 Специфікації (додаток № 1 до договору а.с. 10) встановили, що оплата 100% вартості товару згідно з умовами договору здійснюється до 15.09.2010 р.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити поставлений товар по видаткових накладних до 15.09.2010 року.

За доводами позивача, платіжним дорученням від 15.10.2010 р. на суму 40 000,00 грн. відповідач частково погасив заборгованість, про що вказано у позовній заяві. Заборгованість відповідача на час подачі позову становила             319 636,71 грн.

В ході розгляду справи, 26.11.2010 року відповідач ще провів частковий розрахунок за основним боргом, сплативши позивачу додатково 20 000,00 грн.                     В цій частині позовних вимог провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, залишок боргу відповідача за отриманий товар становить лише 299 636,71 грн. ( 319 636,71 - 20 000,00), який відповідачем не сплачено.

Строк розрахунку за отриманий товар є таким, що настав.

Доказів проведення повного розрахунку за товар відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає  299 636,71 грн.  боргу за отриманий карбомід.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 064,11 грн. 3% процентів річних з суми боргу за поставлений карбомід за період з 16.09.2010 р. по 21.10.2010 р.  та 467,93 грн. за період з 26.11.2010 року по 14.12.2010 року.

Розрахунок процентів річних позивачем зроблено без врахування часткової сплати боргу відповідачем  15.10.2010 року на суму 40 000,00 грн.

За належним розрахунком сума 3% річних на суму заборгованості відповідача становить лише 1 512,32 грн., виходячи з такого:

          Вартість  поставленого позивачем карбоміду становить 359 636,71 грн., однак розрахунок 3% процентів річних (а.с. 19) позивач проводить із суми           359 631,71 грн. і помилку в цій частині не виправив.

          359 631,71 х 3% : 365 х 30 днів (16.09.2010-15.10.2010) = 886,76 грн.

          319 636,71 х 3% : 365 х 6 днів (16.10.2010-21.10.2010) = 157,63 грн.

          299 636,71 х 3% : 365 х 19 днів (26.11.2010-14.12.2010) = 467,93 грн.

Загальна сума процентів річних таким чином становить лише  1 512,32 грн.            

Доказів проведення розрахунку за процентами річних відповідач суду не надав, а тому для примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 1 512,32 грн. боргу за процентами річних.

У відповідності до п. 8.2. договору між сторонами, за порушення термінів оплати, відповідно до умов даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, включаючи суму відсотків по товарному кредиту, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

          Така умова договору про встановлення пені є правомірною, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічний припис містить і п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, згідно з яким платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але вона не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 497,93 грн. за період з 16.09.2010 р. по 21.10.2010 р. (а.с. 19) та 2 417,62 грн. пені за період з 26.11.2010 по 14.12.2010 року. Розрахунок пені позивачем також зроблено без врахування зменшення суми боргу на 40 000,00 грн. по платежу від 15.10.2010 року.

За належним розрахунком розмір пені становить :

359 631,71 х 15,5% : 365  х 30 днів (16.09.2010-15.10.2010) = 4 581,61 грн.

319 636,71 х 15,5% : 365 х 6 днів (16.10.2010-21.10.2010) = 814,42 грн.

         299 636,71 х 15,5% : 365 х 19 днів (26.11.2010-14.12.2010) = 2 417,62 грн.

          Загальна сума нарахованої пені таким чином становить 7 813,65 грн.

Доказів проведення розрахунку за пенею відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 7 813,65 грн. пені за прострочення розрахунків за договором між сторонами.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав. Правомірність позовних вимог позивачем доведена та підтверджена матеріалами справи.

На підставі викладеного, до примусового стягнення з відповідача належать 319 636,71 грн. заборгованості за поставку карбоміду на підставі Договору № Кр-14/04-21 від 14.04.2010 р., 7 813,65 грн. пені та 1 512,32 грн.       3 % річних.

В решті вимог про стягнення пені та відсотків річних у задоволенні позову слід відмовити через помилки позивача у розрахунках.

Клопотання позивача про накладення арешту на майно та на розрахункові рахунки відповідача для забезпечення фактичного стягнення ціни позову та судових витрат слід залишити без задоволення, оскільки ст. 67 ГПК України не передбачає одночасного накладення арешту на майно та грошові кошти боржника і не передбачає такого виду забезпечення позову як накладення арешту на розрахункові рахунки. Клопотання також не вмотивоване доказами того, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду стане утрудненим чи неможливим.

Згідно Постанова КМУ від 05.08.2009 р. № 825 "Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.2005 року № 1258, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачуються в розмірі 236,00 грн. Позивач при подачі позовної заяви переплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 217,50 грн., які підлягають поверненню йому з Державного бюджету.

На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог та проведеному частковому розрахунку відповідачем  в ході розгляду справи --  державне мито в сумі 3 260,77 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           

Оскільки за збільшення позовних вимог на суму 2 885,55 грн. (клопотання а.с. 36) державне мито позивачем не доплачувалося і суд в порядку ч. 2 ст.46 ГПК України  має право його достягнути, то з позивача на користь державного бюджету України підлягає до стягнення 28,86 грн. державного мита, які також слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 46, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

     1.  В частині стягнення 20 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

  2. В решті вимог позов задовольнити частково:

   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Софіївка", код ЄДРПОУ 32472403, Черкаська обл., Уманський район, с. Собківка, вул. Леніна, 17 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром", код ЄДРПОУ 36529168, м. Київ, вул. Щусєва, 36 (фактична адреса: м. Київ, вул. Верхній Вал, 72) -- 299 636,71 грн.  боргу за отриманий карбомід на підставі договору № Кр-14/04-21 від 14.04.2010 р., 7 813,65 грн. пені, 1 512,32 грн. 3 % річних, 3 289,63 грн. на відшкодування державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині у позові відмовити.

     3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром", код ЄДРПОУ 36529168, м. Київ, вул. Щусєва, 36 (фактична адреса: м. Київ, вул. Верхній Вал, 72) на користь Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ  -- 28,86 грн. державного мита.

          Накази   видати.

          Повернути позивачу зайво сплачені витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 217,50 грн.

          Довідку видати.

      Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ                                                                                                  Н.М. Спаських