Постанова від 29.09.2025 по справі 910/1550/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2025 р. Справа № 910/1550/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вестхім»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025

про повернення позовної заяви

у справі № 910/1550/25 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного підприємства «Вестхім»

до: 1. Фонду державного майна України

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройуком»

про спонукання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/1550/25 позовну заяву повернуто Приватному підприємству «Вестхім».

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем порушено правило об`єднання позовних вимог.

Так, місцевим господарським судом зазначено, що позовні вимоги не є однорідними, а також позовна заява містить вимоги, які підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, отже поданий позивачем позов підлягає поверненню на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/1550/25, Приватне підприємство "Вестхім" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, а справу № 910/1550/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу прийнято з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 задоволено заяву про самовідвід суддів Суліма В.В., Гаврилюка О.М. та Майданевича А.Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025, матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Вестхім" по справі № 910/1550/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/1550/25.

20.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1550/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вестхім" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/1550/25 залишено без руху.

01.04.2025 Приватне підприємство "Вестхім" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1550/25 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Вестхім" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025, ухвалено справу № 910/1550/25 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

28.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройуком» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що оскаржувану ухвалу прийнятно з дотриманням норм процесуального права.

Крім того, до Північного апеляційного господарського суду 16.06.2025 від представника відповідача 1 та 24.06.2025 від представника відповідача 2 також надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у зв`язку з тим, що відзиви представників відповідачів 1 та 2 на апеляційну скаргу подано до Північного апеляційного господарського суду після спливу строку, встановленого судом на їх подачу, колегія суддів залишає вказані відзиви без розгляду відповідно до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вестхім» слід задовольнити частково, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 скасувати, з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, звертаючись до суду з даним позовом Приватним підприємством «Вестхім» заявлено позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- визнати недійсними результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 щодо продажу об`єкту малої приватизації - єдиний майновий комплекс державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», які оформлені 26.09.2024 протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 та затверджені наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 275 від 07.10.2024, та протокол про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878, затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 304 від 30.10.2024;

- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 275 від 07. 10.2024 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 з продажу об`єкту малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11, та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 304 від 30.10.2024 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 з продажу об`єкту малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11;

- визнати недійсним рішення Фонду державного майна України про включення об`єкта речового права до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, серія та номер 10-6213837, виданий 21.05.2024;

- скасувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 19,7949 га (кадастровий номер 2610100000:14:001:0028) ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території: вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57298861 від 25.03.2021 року, державний реєстратор Цалин Юлія Василівна, Загвіздянська сільська рада, на підставі розпорядження серія та номер 26, виданий 02.02.2021 щодо земельної ділянки площею 14,3641 га кадастровий номер 261010000:14:001:0255;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56959301 від 05.03.2021, приватний нотаріус Павлінський Віталій Данилович, Івано-Франківський міський нотаріальний округ.

Перевіривши матеріали позовної заяви, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем об`єднано вимоги, які становлять три самостійні предмети розгляду по кожному із відповідачів, кожна із заявлених позовних вимог стосується різних доказів, які не мають достатнього взаємного зв`язку, який би дозволяв їх розглядати в межах одного судового провадження як вимоги, пов`язані єдиною підставою.

Суд першої інстанції вважає, що залучення в одному судовому провадженні усіх юридичних осіб та реєстраторів у якості третіх осіб у даній справі, як і розгляд непов`язаних між собою вимог до різних відповідачів, фактично матиме наслідком обтяження їх участю у розгляді спірних питань, що виникли між іншими учасниками судового процесу.

Крім того, господарським судом вказано, що позовна заява містить також вимоги, які підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, судом першої інстанції повернуто позовну заяву Приватного підприємства «Вестхім» згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наведена в постанові від 09.10.2018р. у справі №910/2062/18).

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 року у справі № 525/505/16-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019р. у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 233/3516/18-ц, від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

Таким чином, суд встановлює наявність або відсутність порушеного або оспорюваного права заявника та можливість його захисту в обраний спосіб під час розгляду справи по суті (при вирішенні спору) і відсутність (недоведеність) наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), як і неналежність способу захисту є однією із самостійних підстав для прийняття рішення про відмову у позові.

Водночас, відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.

Отже, суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позаяк після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених господарським процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 177 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

Із положень п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України в поєднанні з вимогами ст. ст. 4, 13, 14, 74 цього Кодексу слідує, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до господарського суду, має зазначити в позовній заяві, яка особа порушила її права чи інтереси, яким чином відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.09.2024 у справі № 990/220/24 звернула увагу, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Слід зазначити, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях судового процесу.

Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу, оскільки розгляд і вирішення справ в господарських судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 у справі №990/114/23 суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів.

Суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19, згідно з якою на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому на стадії відкриття провадження у справі суд має надати оцінку доказам, доданим позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто, належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Натомість, повертаючи позовну заяву у справі №910/1550/25, суд першої інстанції мотивуючи оскаржувану ухвалу фактично вдався до встановлення обставин справи та оцінки наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведений висновок суду є передчасним, з огляду на те, що таке не підлягає встановленню під час відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, одним із основних принципів господарського судочинства - є саме своєчасність вирішення судом спору, способом дотримання якого і є можливість роз`єднання позовних вимог, якщо суд вбачає, що це надасть змогу здійснити більш якісний розгляд справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін.

Водночас, повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції фактично самоусунувся від виконання власних процесуальних обов`язків, адже вбачаючи наявність обставин які можуть значно утруднити розгляд справи та призвести до затягування такого розгляду, помилково повернув відповідну позовну заяву.

Крім того, при визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Щодо висновку місцевого господарського суду про те, що позовна заява містить також вимоги, які підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відтак, у випадку, якщо суд в процесі розгляду справи дійде висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають розгляду в порядку різного судочинства, то на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд не позбавлений можливості закрити провадження у справі у відповідній частині заявлених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).

У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» справі та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Виходячи з викладеного, повернення позовної заяви у даній справі з зазначених у оскаржуваній ухвалі підстав, унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів, про порушення яких він стверджував, що мало бути перевірено шляхом повноцінного судового розгляду справи по суті.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведені обставини, а також приймаючи до уваги положення п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про повернення позову.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду скасуванню з направленням справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

При цьому, у зв`язку з передачею справи для продовження розгляду суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вестхім» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/1550/25 - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/1550/25 - скасувати.

3. Матеріали справи № 910/1550/25 передати до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров