Ухвала від 30.09.2025 по справі 910/5335/21

УХВАЛА

30 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/5335/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуюча, Отрюх Б.В., Остапенко О.М.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (суддя Яковенко А.В.)

у справі № 910/5335/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будакс"

до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21.08.2025 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Діалог Плюс". Також, скаржником подано до Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

До Верховного Суду 25.08.2025 надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні інвест" про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 стосовно поновлення строку на касаційне оскарження та заперечення ліквідатора боржника Ткаченка Дениса Володимировича проти відкриття касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з тим, що скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 ГПК України, а у клопотанні скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

24.09.2025 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якому просить поновити строк на касаційне оскарження.

У вказаному клопотанні скаржник в обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження зазначає те що: він є особою, з інклюзивними можливостями (інвалідність), тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, постанову апеляційної інстанції від 18.02.2025 скаржник не отримував. Скаржник також посилається на воєнний стан в Україні та те, що він є особливо вразливою особою до захворювань (грип, covid-19, грві), оскільки ризики ускладнень від цих хвороб є значно вищим, ніж у пересічного громадянина, а тому вимушений уникати особистих відвідувань державних установ і судових засідань, використання громадського транспорту, тривалого перебування з великою кількістю людей. Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

Суд, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшов висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов`язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.

Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Відповідно до статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).

Посилання скаржника на воєнний стан в Україні, наявність важких захворювань не є обґрунтованою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписами статей 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справах "Олександр Шевченко проти України" (Case of Aleksandr Shevchenko v. Ukraine) від 26.04.2007, № 8371/02 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine ) від 14.10.2003, заява № 50966/99)). Скаржник подавав апеляційну скаргу ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду, тобто, знав про розгляд вказаної справи та повинен був цікавитися ходом апеляційного провадження.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Верховний Суд бере до уваги, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.02.2025.

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява N 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 56 ГПК України cторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Приписами частини першої статті 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до вимог статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до "Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви скарги клопотання (частини четверта та дев`ята статті 60 ГПК України).

Як було встановлено Судом, уповноваженим представником Клименка Олександра Володимировича в суді апеляційної інстанції був адвокат Кузьмічов Олександр Дмитрович, відповідно до ордеру про надання правничої (правової ) допомоги серія АА № 1084507 від 12.04.2021, що виданий на підставі договору про надання правничої (правової ) допомоги від 24.10.2019.

Вказаний адвокат вчиняв процесуальні дії в інтересах скаржника, зокрема, подавав до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та був присутній у судових засіданнях Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/5335/21.

Будь-яких доказів щодо відкликання повноважень адвоката Кузьмічова Олександра Дмитровича, як представника скаржника, Клименко Олександром Володимировичем Суду не надано.

Згідно з частиною сьомою статті 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Верховний Суд звертає увагу, що з 04.11.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2023 №3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи". Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Верховний Суд відзначає, що фізична особа та фізична особа-підприємець не зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІКС. Втім, адвокат зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІКС.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. (Близький за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 906/1093/22, від 03.04.2024 у справі № 910/9569/23).

Як було встановлено судом, суд апеляційної інстанції надіслав електронну копію судового рішення (постанови апеляційного господарського суду від 18.02.2025) в електронний кабінет адвоката Кузьмічова Олександра Дмитровича, яка доставлена останньому 26.02.2025 о 20:00, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Суд касаційної інстанції вважає, що направлення адвокату Кузьмічову Олександру Дмитровичу в особистий електронний кабінет оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відповідає вимогам положень статті 6, частини сьомої статті 242 ГПК України, враховуючи, що адвокат є представником Клименка Олександра Володимировича, згідно з ордером, а тому безпідставним є посилання скаржника на те, що він не отримав повного тексту постанови суду та ознайомився з ним лише 13.08.2025.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

За своїм змістом норма про можливість поновлення процесуальних строків є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 цього Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

ОСОБА_1 у своєму клопотанні не наводить достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, у зв`язку з чим Верховний Суд визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання.

Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №910/5335/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5335/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков