Постанова від 28.08.2025 по справі 910/5348/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року

м. Київ

Cправа № 910/5348/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т. В.,

представники учасників справи:

ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ССС-Енерго-Інвест" - арбітражний керуючий Винниченко Ю. В.;

Дочірнього підприємства "Завод Екоенергія" Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвакс-Україна" - Квашук. О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ССС-Енерго-Інвест" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича (вх. № 4738/2025)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025

у складі колегії суддів: Остапенка О. М. - головуючого, Сотнікова С. В., Пантелієнка В. О.

та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025

у складі судді Чеберяка П. П.

у справі № 910/5348/21

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ССС-Енерго-Інвест" - арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича

до: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4 ; 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "А-груп 2006"; 6) Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект";

7) Дочірнього підприємства "Завод Екоенергія" Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвакс-Україна"; 8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвакс-Україна"

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

в межах справи № 910/5348/21

за заявою Фермерського господарства "Віктор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ССС-Енерго-Інвест"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Предметом судового розгляду у цій справі був позов ліквідатора про притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

Обставини справи

1. На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/5348/21 про банкрутство ТОВ "ССС-Енерго-Інвест", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 24.05.2021 року за заявою Фермерського господарства "Віктор".

2. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 визнано кредиторами боржника: ФГ "Віктор" на суму 12 849 662,32 грн та Головного управління ДПС у місті Києві на суму 2 193,00 грн.

3. 01.12.2021 постановою Господарського суду міста Києва ТОВ "ССС-Енерго-Інвест" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Вінниченка Ю. В.

Короткий зміст позовних вимог

4. У червні 2024 року ліквідатор ТОВ "ССС-Енерго-Інвест" - арбітражний керуючий Вінниченко Ю.В. звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 КУзПБ про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "А-груп 2006", ПП "Спецзовнішкомплект", ДП "Завод Екоенергія" ТОВ "Полвакс-Україна" та ТОВ "Полвакс-Україна" субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "ССС-Енерго-Інвест" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом солідарного стягнення із цих осіб на користь боржника 12 851 651,32 грн.

5. Подану заяву мотивовано наявністю в діях осіб, що за законодавством мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії (засновники та кінцеві бенефіціарні власники), а також осіб, заінтересованих щодо боржника, на рахунки яких було виведено грошові кошти, ознак умисного доведення боржника до банкрутства в результаті поєднання формування заборгованості боржника за кредитним договором в сумі 7 076 728,13 грн із виведенням лише на рахунки контрагентів коштів на загальну суму 10 822 072,54 грн.

6. На підтвердження наявності підстав для притягнення вказаних осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатором долучено до матеріалів справи банківські виписки з поточного рахунку боржника, відкритого в ПАТ "Банк Національний кредит", а також звіт за результатами аналізу фінансово-господарського стану підприємства, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринках з метою виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрута чи доведення до банкрутства ТОВ "ССС-Енерго-Інвест" за період 2019-2021 роки з використанням аналітичних відомостей за період 2013-2021 роки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. 13.01.2025 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/5348/21 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "ССС-Енерго-Інвест" - арбітражного керуючого Винниченка Ю. В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

8. 14.05.2025 постановою Північного апеляційного господарського рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/5348/21 залишено без змін.

9. Суди зазначили, що весь період договірних відносин боржника з його контрагентами, на який посилається ліквідатор в заяві на підтвердження свої вимог щодо доведення до банкрутства боржника його засновниками, директором та іншими особами починаючи з 14.03.2013 (договірні відносини з ПП "Спецзовнішкомплект", ФОП ОСОБА_1.) та закінчуючи 26.01.2015 (договірні відносини з ТОВ "Полвакс-Україна") та період до 23.05.2018 включно є періодом, яким не можуть визначатися ознаки дій з доведення до банкрутства згідно з пунктом 3.2 "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства".

10. За висновками судів, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази доведення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "А-груп 2006", ПП "Спецзовнішкомплект", ДП "Завод Екоенергія" ТОВ "Полвакс-Україна" та ТОВ "Полвакс-Україна" боржника до банкрутства.

11. Суди виходили з того, що на підтвердження своїх тверджень про доведення боржника до банкрутства ліквідатор посилається на банківські виписки з поточного рахунку боржника, відкритого в ПАТ "Банк Національний кредит" за період 2013-2015 роки. При цьому з призначень платежів, наведених у даній виписці транзакцій, вбачається, що більшість з них були здійснені в межах звичайної господарської діяльності підприємства більш ніж за 6 років до відкриття у 2021 році справи про банкрутство ТОВ "ССС-Енерго-Інвест".

12. Також, як зазначили суди, у складеному арбітражним керуючим Винниченком Ю. В. звіті за період виконання обов`язків розпорядника майна боржника відсутні висновки щодо наявності ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрута чи доведення до банкрутства ТОВ "ССС-Енерго-Інвест", доказів щодо доведення боржника відповідачами до стану неплатоспроможності ліквідатором не надано, так само як і не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності ТОВ "ССС-Енерго-Інвест".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. У касаційній скарзі ТОВ "ССС-Енерго-Інвест" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Винниченка Ю. В. просить:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/5348/21;

- ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "ССС-Енерго-Інвест" на керівні органи, засновників, кінцевих бенефіціарних власників Боржника та третіх осіб у зв`язку з доведенням Боржника до банкрутства, та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "А-груп 2006", Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект", Дочірнього підприємства "Завод Екоенергія" Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвакс-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвакс-Україна" на користь ТОВ "ССС-Енерго-Інвест" 12 851 651,32 грн

14. Касаційне провадження відкрито з підстав, визначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.

15. Ліквідатор ТОВ "ССС-Енерго-Інвест" зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували частину другу статті 61, абзац 11 частини першої статті 65 КУзПБ, статті 13, 74 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 07.10.2021 у справі № 904/4928/17, від 09.12.2021 у справі № 916/313/20, від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 02.09.2021 у справі №910/3438/13, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 29.04.2025 у справі № 910/3632/21, від 15.05.2025 у справі №911/164/22 (911/1670/23), від 12.06.2025 у справі № 915/1231/17.

16. Ліквідатор ТОВ "ССС-Енерго-Інвест" стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено помилковий висновок, що по суті є цитатою із відзиву одного з відповідачів, про те, що в розділі 2.1 звіту вказано інформацію, яка повністю протилежна розділу 1.2, а саме, що оцінка змін фінансового стану підприємства здійснена за 2019-2021 календарні роки (останні три роки активної господарської діяльності) з ціллю формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку. При цьому судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено в повній мірі, що в розділі 2.1 Фінансового аналізу досліджено фактичні показники, що мали однакове значення на початок і на кінець досліджуваного періоду без вивчення динаміки таких показників з огляду на їх незмінність, як про це і було зазначено в пункті 1.2 Фінансового аналізу.

17. Скаржник вважає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що весь період договірних відносин боржника з його контрагентами, на який посилається ліквідатор в заяві на підтвердження своїх вимог щодо доведення до банкрутства боржника його засновниками, директором та іншими особами починаючи з 14.03.2013 (договірні відносини з ПП «Спецзовнішкомплект», ФОП ОСОБА_1) та закінчуючи 26.01.2015 (договірні відносини з ТОВ «Полвакс-Україна») та період до 23.05.2018 включно є періодом, яким не можуть визначатися ознаки дій з доведення до банкрутства.

18. За доводами скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили причини та правові наслідки, а відтак не надали жодної правової оцінки протиправній бездіяльності керівних органів боржника, що полягала у ненаданні розпоряднику майна боржника, інформації та документації, необхідної для здійснення аналізу фінансово-господарського стану, та непередання ліквідатору боржника майна, зареєстрованого за боржником.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

19. У відзиві ДП "Завод Екоенергія" ТОВ "Полвакс-Україна" просить залишити касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "ССС-Енерго-Інвест", а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вважає, що заява ліквідатора не містить будь-яких доказів вчинення ДП "Завод Екоенергія" ТОВ "Полвакс-Україна" (так само як і іншими заявленими особами) дій чи бездіяльності, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника. Більше того, відсутня будь-яка заінтересованість ДП "Завод Екоенергія" ТОВ "Полвакс-Україна" щодо боржника та можливість будь-якого впливу на його посадових чи будь-яких інших осіб, які мають відношення до боржника; між вказаними підприємствами мали місце виключно договірні відносини, які повністю реалізувалися за відсутності будь-якої заборгованості з обох сторін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника його засновників, керівника та осіб, на користь яких з рахунків боржника перераховувалися грошові кошти.

22. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

23. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

24. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

25. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

26. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21):

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо змісту правопорушення - він не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення);

- однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;

- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;

- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

27. Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. За правовими позиціями Верховного Суду такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.

28. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення (зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності) повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

29. Виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

30. При оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак дій, передбачених статтями 218, 219 і 220 КК України, - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств застосовуються Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14.

31. Згідно з п. 3.2 розділу III Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

32. Щодо висновку про наявність ознак доведення до банкрутства боржника колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) вказав, що відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

33. Водночас у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на яку посилається скаржник, Верховний Суд звернув також увагу, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

34. У постанові від 06.12.2022 у справі № 908/802/20 Верховний Суд зазначив, що банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

35. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

36. Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

37. Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника за умови істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута.

38. Тобто бездіяльність органів управління товариства, яка полягає у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює реалізацію активів боржника, дослідження обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси.

39. У постанові від 06.12.2022 у справі № 908/802/20 та у постанові від 15.05.2025 у справі № 911/164/22 (911/1670/23), на яку посилається скаржник, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідачів щодо, зокрема, доведення боржника до банкрутства були свідомі та послідовні, про що свідчить втрата всього належного підприємству майна, виведення всіх грошових коштів, переховування від ліквідатора фінансово-господарської документації товариства, ненадання будь-яких відповідей на запити арбітражного керуючого, невиконання вимог суду, що викладені в ухвалах, прийнятих в межах розгляду справи про банкрутство, ухилення від особистої участі у справі про банкрутство.

40. Доводячи наявність елементів складу означеного вище правопорушення, ліквідатор стверджував, що операційна діяльність боржника була остаточно припинена у 2015 році. При цьому фінансова звітність за 2019, 2020, 2021 роки, що подавалася боржником до контролюючих органів за кожний з цих трьох років, мала ідентичні показники. Відтак в аналізі фінансово-господарської діяльності боржника за 2019-2021 роки не проводилося дослідження динаміки показників, оскільки щороку вони були однакові, враховуючи припинення діяльності у 2015 році. При цьому, як зазначив скаржник, в Аналізі фінансово-господарського стану боржника детально досліджено аналітичні дані за більш ранні періоди (2013-2021 роки).

41. У заяві також зазначалося, що у 2013 році боржник отримав кредит у ПАТ "Банк національний кредит", а протягом 2013-2015 років боржник перевів на рахунки осіб, які є заінтересованими особами 16 764 278,54 грн. При чому більшість транзакцій здійснювалися за призначенням, що мають ознаки фіктивності: в один і той самий день з одним і тим самим контрагентом здійснювалися вхідні та вихідні платежі на однакові суми з посиланням на різні угоди. Зазначив обставини, які на його думку, підтверджували факти заінтересованості щодо боржника осіб, на рахунки яких перераховувалися кошти.

42. Разом з тим, суди попередніх інстанцій таких фактів не перевірили, обмежившись лише припущенням, що транзакції були здійснені в межах звичайної господарської діяльності підприємства.

43. Крім того, ліквідатор зазначив, що звертався із запитами до керівника боржника, його засновників та кінцевого бенефіціарного власника щодо надання документації, необхідної для здійснення аналізу фінансово-господарського стану, однак такі запити були залишені без відповіді. Не були виконані і ухвали суду про зобов`язання таких осіб надати арбітражному керуючому запитувану документацію.

44. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви ліквідатора не надали жодної правової оцінки наведеним доводам ліквідатора, не зважаючи на те, що сам факт непередання документів та майна боржника, за загальним правилом мав би викликати питання щодо добросовісності осіб, які притягуються до відповідальності, адже може свідчити про умисне приховування інформації про активи, їх виведення.

45. Суди також помилково взяли до уваги виключно три роки до дати відкриття справи про банкрутство і не врахували, що банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку. При цьому ліквідатор наголошував про припинення господарської діяльності боржником ще у 2015 році, а виведення грошових коштів відбувалося протягом 2013-2015 років.

46. Суд касаційної інстанції також погоджується з доводами скаржника про те, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили причини та правові наслідки, а відтак не надали жодної правової оцінки протиправній бездіяльності керівних органів боржника, що полягала у ненаданні розпоряднику майна боржника інформації та документації, необхідної для здійснення аналізу фінансово-господарського стану, та непередання ліквідатору боржника майна, зареєстрованого за боржником.

47. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

48. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Однак ухвалені у цій справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

50. Тож доводи скаржника, які стали підставами для відкриття касаційного провадження частково підтвердилися.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

52. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

53. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій порушили норм процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

54. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

В. Розподіл судових витрат

55. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ССС-Енерго-Інвест" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/5348/21 скасувати.

3. Справу № 910/5348/21 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік