Рішення від 30.09.2025 по справі 420/28616/24

Справа № 420/28616/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області", в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо не зарахування позивачу період часу з 07.11.2015 року по 17.11.2021 року до календарної вислуги років, яка дає право ОСОБА_1 на призначення пенсії на підставі п. "а" ч. 1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та щодо повернення заяви про призначення пенсії без реалізації;

- зобов`язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період часу з 07.11.2015 року по 17.11.2021 року до календарної вислуги років;

- зобов`язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України провести обрахунок календарної вислуги років ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393;

- зобов`язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України підготувати і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 02.09.1996 проходив службу у органах внутрішніх справ Херсонської області. 06.11.2015 року наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №401 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 - заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу УМВС України в Херсонській області звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ». Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а визнано незаконним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №401 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ, зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року, стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 02.12.2020 року включно у сумі 438790,40 гривень без урахування податків та зборів, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року та в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 7104,00 гривень без урахування податків та зборів. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року.

На виконання Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року, про що видано наказ №5 о/с від 17.12.2020 року та зроблено запис №11 від 17.02.2020 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.06.2008, виданої на ім`я позивача.

17.11.2021 року позивач звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» із заявою про призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

23.02.2022 року за №33/42-253 Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» направило документи позивача до уповноваженого органу - Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України для призначення пенсії за вислугу років.

Однак, відповідач листом від 02.06.2022 № 13936/49-2022 повідомив про відсутність у позивача права на призначення пенсії відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років. Відмова мотивована тим, що на день звільнення зі служби (06 листопада 2015 року) вислуга ОСОБА_1 в календарному обчисленні склала 19 років 02 місяці 04 дні, позивач не досяг 45-річного віку. на підставі викладеного вище, відповідач повернув документи позивача без реалізації.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 13.09.2024 року Одеський окружний адміністративний суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду, відкрив провадження у справі № 420/28616/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

02.10.2024 року до суду від Міністерства внутрішніх справ України надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, Міністерство внутрішніх справ України зазначає, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та на день звільнення зі служби (06 листопада 2015 року) вислуга років ОСОБА_1 в календарному обчисленні складала 19 років 02 місяця 04 дні. На день звільнення позивач не досяг 45-річного віку та не мав 25 років служби в органах внутрішніх справ. Фактично позивач хоче зарахувати до вислуги років періоду з 07.11.2015 по 17.11.2021 (час вимушеного прогулу), а саме шість років до служби в органах внутрішніх справ якої не було.

Разом з тим, умови обчислення вислуги років осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII). Відповідно до статті 17 Закон № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

06.08.2015 офіційно опубліковано Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 641 «Про утворення Національної поліції України» було утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ. Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. З 07 листопада 2015 року Закон України «Про міліцію» втратив чинність. Згідно пункту 39 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, посади, що підлягають заміщенню особами рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу, і відповідні цим посадам спеціальні звання визначаються переліками, затверджуваними Міністром внутрішніх справ. Згідно наказу МВС від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штатні питання» з 07.11.2015 всі штатні посади в територіальних органах МВС та в самому Міністерстві посади, які заміщувалися особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, було ліквідовано.

З огляду на викладене Міністерство внутрішніх справ України зауважує, що з 07.11.2015 органи міліції та працівники міліції не виконували та не могли виконувати завдання та функції міліції, оскільки Закон України «Про міліцію» з 07.11.2015 втратив чинність, а всі органи міліції було ліквідовано, штатні посади осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ в цих органах скорочено. Також, просить врахувати, що Прикінцеві та перехідні положення Закон України «Про Національну поліцію» не передбачають у жодний спосіб можливість продовження працівником міліції служби в органах внутрішніх справ після 06.11.2015. Оскільки посади, які заміщувалися особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, згідно наказу МВС від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штатні питання» з 07.11.2015 було ліквідовано, то для зарахування позивачеві до вислуги років періоду з 07.11.2015 по 17.11.2021 (час вимушеного прогулу) відсутні підстави, визначені статтею 17 Закону № 2262-XII. Зарахування служби в органах внутрішніх справ до вислуги років позивача можливо той період часу, коли позивач, проходив службу (міг проходити службу) в органах внутрішніх справ згідно Закону України «Про міліцію» на відповідній посаді, що заміщується особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Також відповідач вказує, що умови призначення пенсії за вислугу років єдині, що передбачає обчислення вислуги років виключно в календарних роках. Отже, наявність в особи на день звільнення зі служби вислуги у календарних роках відповідно до вимог пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262 є єдиною умовою та законною підставою для реалізації особою її права на пенсійне забезпечення. Вислуга років особи, яка має право на пенсію згідно Закону № 2262, обчислюється виключно до статті 17 цього Закону, яка визначає види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Календарна вислуга позивача складає 19 років 02 місяці 04 днів. При цьому, на день звільнення (06 листопада 2015 року) позивач не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу, що не відповідає умовам, встановлених пунктах «а, б» частини 1 статті 12 Закону № 2262, за яких позивачеві може бути призначена пенсія за вислугу років відповідно до вимог цього Закону. В позивача недостатньо вислуги в календарних роках, що б надавало йому право на пенсію за вислугу років. Отож позивач просить суд зобов`язати МВС оформити відповідні документи для призначення останньому пенсії за вислугу років всупереч вимогам пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII. Так, відповідно до статті 171 Закону № 2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Утім, Порядок № 393 не визначає та не може визначати пільгових умов призначення пенсії. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Умови призначення пенсій за вислугу років встановлені статтею 12 Закону № 2262, які не передбачають умов призначення пенсії за наявності вислуги років, обчислених на пільгових умовах згідно Порядку № 393. Разом з тим, вислуга років, обчислена на пільгових умов, впливає на розмір пенсії, що призначається відповідно до статті 13 Закону № 2262, та на розмір надбавки за вислугу років, що є у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

08.10.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Також 08.10.2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про заміну відповідача, в якому просить суд допустити заміну відповідача Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України його правонаступником Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України.

Ухвалою від 22.10.2024 року задоволено заяву представника позивача про заміну відповідача по справі № 420/28616/24. Допущено заміну відповідача Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України його правонаступником Відділом координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 02.09.1996 року проходив службу у органах внутрішніх справ, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.06.2008 року виданої на ім`я позивача.

06.11.2015 року наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №401 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 - заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу УМВС України в Херсонській області звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду.

В період з 13.03.2017 року по 22.10.2018 року позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.06.2008 року виданої на ім`я позивача (записи 7,8).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року, визнано незаконним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №401 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ; зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року; стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 02.12.2020 року включно у сумі 438790,40 гривень без урахування податків та зборів; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року та в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 7104,00 гривень без урахування податків та зборів.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року, про що видано наказ №5 о/с від 17.12.2020 року та зроблено запис №11 від 17.02.2020 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.06.2008, виданої на ім`я позивача.

З 17.11.2021 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ України, що підтверджується записом №12 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.06.2008, виданої на ім`я позивача (наказ УМВС № 7о/с від 17.11.2021 року).

17.11.2021 року позивач звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» із заявою про призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

23.02.2022 року за вих. №33/42-253 Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» направило документи позивача до уповноваженого органу - Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України для оформлення подання про призначення пенсії за вислугу років.

Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб», листом від 02.06.2022 року № 13936/49-2022, повернув документи позивача без реалізації до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області».

З листа від 02.06.2022 року № 13936/49-2022 вбачається, що повернення документів було мотивовано тим, що відповідно до зазначеного Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги мають право на довічну пенсію за вислугу років, а особи, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності. Згідно зі статтею 12 Закону пенсія за вислугу років призначається зазначеним особам за умов, зокрема: а) незалежно від віку, якщо ці особи звільнені зі служби в період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; б) у разі досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку та за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. На день звільнення зі служби (06 листопада 2015 року) вислуга ОСОБА_1 в календарному обчисленні складала 19 років 02 місяці 04 дні, не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу, тому права на пенсію за вислугу років відповідно до Закону він не має.

Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування період з 07.11.2015 року по 17.11.2021 року до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії на підставі п. "а" ч. 1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та щодо повернення заяви про призначення пенсії без реалізації протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою для призначення пенсії, далі - Закон №2262-ХІІ) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст.1 Закону № 2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років

Згідно статті 12 Закону №2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається:

а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону;

б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме, до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Отже, із аналізу зазначених норм вбачається, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначені умови призначення пенсії за вислугою років (стаття 12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (стаття 17).

Положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 17-2 Закону № 2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи особи, яка має право на пенсію за цим Законом. На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).

Порядок №393 визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Відповідно до абзацу 1 п. 1 Порядку № 393 (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою для призначення пенсії) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті ж статті 1 2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

При цьому, відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

06.11.2015 року наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №401 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 - заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу УМВС України в Херсонській області звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року, визнано незаконним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №401 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ; зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року; стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 02.12.2020 року включно у сумі 438790,40 гривень без урахування податків та зборів; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року та в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 7104,00 гривень без урахування податків та зборів.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року, про що видано наказ №5 о/с від 17.12.2020 року та зроблено запис №11 від 17.02.2020 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.06.2008, виданої на ім`я позивача.

Сторонами у справі не заперечується, що у даному випадку, відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року, період з 07.11.2015 року по 02.12.2020 року є часом вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

За своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.

Відтак, факт поновлення позивача на посаді означає, що у період вимушеного прогулу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а безпосередньо саме зарахування до календарної вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника. А відтак, відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до календарної вислуги років.

При цьому, зважаючи на викладені вище гарантії відновлення порушених прав працівників, посилання відповідача на те, що Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07.11.2015, а тому період з 07.11.2015р. не може бути зарахований до вислуги років, є необґрунтованими.

Крім того відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (далі Закон №2464-VI) визначено роботодавця як платника єдиного соціального внеску, який, в свою чергу, відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний соціальний внесок нараховується роботодавцями на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, єдиний соціальний внесок з виплаченої позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу утримується і перераховується роботодавцем в тому ж порядку, що й заробітна плата. Нарахована сума включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника в тому періоді, коли вона нарахована. При цьому, оподаткуванню підлягають усі виплати, які за трудовим законодавством підпадають під визначення заробітної плати, незалежно від того, яким чином вони виплачені: чи безпосередньо роботодавцем, чи на підставі рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За умови сплати ГУ МВС України в Херсонській області єдиного внеску із середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача (що не заперечується відповідачем), період такого вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по 02.12.2020 року включається до вислуги років ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що позивач не може бути позбавлений права на зарахування до вислуги років періодів вимушеного прогулу, через протиправне звільнення його відповідачем, а тому відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років.

Як убачається зі змісту листа Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 02.06.2022 року № 13936/49-2022, останній обраховуючи вислугу позивача в календарному обчисленні, виходив із того, що датою звільнення є 06.11.2015 року, а не 17.11.2021 року.

Разом з тим, як було зазначено вище, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року, скасовано наказ, яким позивача було звільнено з 06.11.2025 року та з 07.11.2015 року поновлено ОСОБА_1 на посаді.

Звільнення позивача з органів внутрішніх справ України відбулося 17.11.2021 року, що підтверджується записом №12 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.06.2008, виданої на ім`я позивача (наказ УМВС № 7о/с від 17.11.2021 року).

Однак, відповідач залишив поза увагою вказані обставини, та врахував до вислуги років позивача лише період до 06.11.2015 року.

За наведених вимог ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вислуга років для призначення пенсії визначається саме на день звільнення. В свою чергу, як встановлено судом у даній справі та не заперечується сторонами, позивача звільнено у з органів внутрішніх справ України саме 17.11.2021 року. Таким чином, саме на цю дату (17.11.2021 року) має розраховуватись вислуга років позивача для призначення йому пенсії.

З урахуванням викладеного вище, суд уважає, що період вимушеного прогулу позивача з 07.11.2015 року по 02.12.2020 року та період з 03.02.2020 по 17.11.2021 року (дата звільнення позивача з органів внутрішніх справ України) має враховуватися до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії на підставі п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII.

Відтак, суд приходить до висновком щодо протиправності дій Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України (правонаступником якого є Відділ координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України) щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду з 07.11.2015 року по 17.11.2021 року до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії на підставі п. «а» ч. 1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та щодо повернення заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» без реалізації.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 48 Закону №2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.

Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред`являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок №3-1).

Пунктом 2 розділу І Порядку №3-1 передбачено, що заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

Згідно з пунктом 11 розділу І Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз`яснюється, які документи необхідно подати додатково. При поданні цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів уповноваженим органом (структурним підрозділом) поштою, або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону №2262-ХІІ.

Порядком №3-1 визначено порядок підготовки і подання документів для призначення пенсії.

На підставі пункту 2 розділу ІІ Порядку №3-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються такі документи:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (додаток 7 до цього Порядку);

2) витяги з наказів про звільнення та (або) виключення зі списків особового складу (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню) або їх копії;

3) розрахунок вислуги років для призначення пенсії / виписка з розрахунку вислуги років для призначення пенсії або їх копії (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню);

4) грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до цього Порядку);

5) військово-медичні документи про стан здоров`я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);

6) документи про страховий стаж особи, які передбачені підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1) (далі - Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») (для призначення пенсії згідно з пунктом «б» статті 12 Закону);

7) документи, що підтверджують право на встановлення особі надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу;

8) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.

Так, згідно з положенням пунктів 1-3 розділу ІІІ Порядку №3-1 уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.

Уповноважений орган (структурний підрозділ) надає допомогу особі в одержанні необхідних для призначення пенсії документів.

У разі якщо підготовлено не всі необхідні документи для призначення пенсії, то подаються наявні, а документи, яких не вистачає, подаються додатково.

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженим органом (структурним підрозділом) до органу, що призначає пенсію, мають бути завірені цим уповноваженим органом (структурним підрозділом) або органом, в якому особа проходила військову службу (службу), в установленому порядку.

Наказом МВС України від 17.09.2018 № 760 затверджено інструкцію «Про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань».

Вказана інструкція визначає, зокрема, процедуру оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до розділу ІІІ вказаної інструкції:

« 3. Підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України:

обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформлюють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (далі - розрахунок вислуги років) (додаток 3).

До розрахунку вислуги років додаються такі документи:

витяги з наказів про звільнення зі служби (роботи) та/або виключення з особового (облікового) складу у зв`язку зі смертю із зазначенням вислуги років;

копія послужного списку (за потреби - додаткові відомості з особової справи) особи, яка набула право на пенсію (померлого годувальника);

копія військового квитка або довідка військового комісаріату про період проходження військової служби (за наявності);

копія трудової книжки та/або документи, які підтверджують страховий стаж (стаж роботи);

ознайомлюють особу, яка набула право на пенсію, із розрахунком вислуги років;

надають допомогу в оформленні документів для призначення пенсії особам, які набули право на пенсію.

В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії розрахунок вислуги років разом з іншими документами, зазначеними в підпункті 1 цього пункту, подається до уповноваженого структурного підрозділу.

4. Підрозділи фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ПОВВ та Національної гвардії України, готують:

грошовий атестат;

довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - довідка про додаткові види грошового забезпечення) (додаток 4).

В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії грошовий атестат та довідка про додаткові види грошового забезпечення подаються до уповноваженого структурного підрозділу.».

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1 (далі Порядок № 3-1).

Відповідно до п. 2 р. 1 Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно із Законом за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/ перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства внутрішніх справ України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

Наказом МВС України від 25.02.2019 № 129 "Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій" визначено в МВС України уповноваженим структурним підрозділом з підготовку та подання (перерахунку) пенсій - Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України з покладенням таких функцій на управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань цього Департаменту.

Наказом МВС України від 16.04.2021 № 291 внесені зміни до пункту 1 наказу МВС України від 25.02.2019 №129 "Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій", та відповідно до цих змін територіальні медичні об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києві визначені уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення з покладенням таких функцій на відповідні сектори (відділ) із соціально-гуманітарних питань цих державних установ.

Наказом МВС України від 18.04.2022 №219 внесено зміни до підп. 1 п. 1 наказу МВС «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» від 25.02.2019 №129, визначивши таким органом Департамент пенсійних питань та соціального захисту.

Пунктом 4 наказу від 22.04.2024 №259 Міністерства внутрішніх справ України визнано таким, що втратив чинність наказ МВС України від 25.02.2019 №129 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунок) пенсій» (зі змінами).

Водночас, згідно з п. 1 вказаного наказу Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України визначений уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів ПФУ документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Таким чином, у спірних правовідносинах, саме Відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України, в розумінні п.3 розділу І Інструкції №760, є уповноваженим структурним підрозділом МВС України, на який покладено функції з підготовки та подання до органу, що призначає пенсії, необхідних для призначення пенсій документів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.11.2018р. по справі №537/1980/16-а звернула увагу, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Оскільки в судовому порядку встановлено протиправність дій Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України (правонаступником якого є Відділ координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України) щодо не зарахування позивачу періоду з 07.11.2015 року по 17.11.2021 року до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії на підставі п. «а» ч. 1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», суд уважає, що наявні підстави для зобов`язання Відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період часу з 07.11.2015 року по 17.11.2021 року до календарної вислуги років.

Крім того, враховуючи наявність у позивача необхідної календарної вислуги років для призначення пенсії, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання Відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України підготувати і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача провести обрахунок календарної вислуги років на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393, суд уважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вже було зазначено судом, Порядок №393 визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах (пункт 3).

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач вказує, що згідно з підпунктом г пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.

Так, в період з 13.03.2017 року по 22.10.2018 року позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.06.2008 року виданої на ім`я позивача (записи 7,8).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач здійснюючи обрахунок календарної вислуги позивача, врахував її лише по 06.11.2015 року.

Відповідач ще не здійснював зарахування позивачу періоду з 07.11.2015 року по 17.11.2021 року до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії на підставі п. «а» ч. 1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на виконання цього рішення суду.

Таким чином, спору стосовно обрахунок календарної вислуги років на пільгових умовах відповідно до підпункту г пункту 3 Постанови №393 час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, на час звернення позивача до суду не існувало.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому, то позовні вимоги в цій частині, є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області" (вул. Кременчуцька, 86, м. Херсон, 73013, код ЄДРПОУ 08734569) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України (правонаступником якого є Відділ координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України) щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду з 07.11.2015 року по 17.11.2021 року до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії на підставі п. «а» ч. 1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та щодо повернення заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» без реалізації.

Зобов`язати Відділ координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період часу з 07.11.2015 року по 17.11.2021 року до календарної вислуги років.

Зобов`язати Відділ координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України підготувати і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.09.2025 року.

Суддя Г.В. Лебедєва