Рішення від 01.10.2025 по справі 520/20296/25

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2025 р. № 520/20296/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ КІРОВОГРАДЩИНИ" (в`їзд Білостоцький, буд. 3,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61038) до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд.12,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61002) про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ КІРОВОГРАДЩИНИ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати:

- Постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, за заявою ГУ ДЕРЖПРОДСПОРЖИВСЛУЖБИ в Кіровоградській області про стягнення з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАРМАЦІЯ КІРОВОГРАДЩИНИ" на користь держави штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 34000,00 грн., на підставі Рішення № 65/05.3 виданий 29.05.2025 р.;

- Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.07.2025 р., ВП № 78635621 на загальну суму 303, 00 грн.;

- Постанову про стягнення виконавчого збору від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, на суму 3400, 00 грн.;

- Постанову про арешт коштів боржника від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, на загальну суму 37703, 00 грн.;

- Постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, які прийняті Головним державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко Олександрою Олексіївною.

2. Зобов`язати Відповідача повернути Позивачу незаконно стягнені грошові кошти по ВП № 78635621 у загальній сумі 37703, 00 грн.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у повному обсязі.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані постанови відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина перебування судді Спірідонова М.О. на навчанні.

Ухвалою суду від 03.09.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 10.09.2025 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 29.05.2025 року № 65/05.3 до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ КІРОВОГРАДЩИНИ" було застосовано 34000,00 грн. штрафу в порядку Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та ч.2 ст.20 Закону України від 12.06.2012р. №5007-VI "Про ціни і ціноутворення".

Постановою головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко Олександрою Олексіївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2025 року ВП № 78635621.

Також в межах вказаного виконавчого провадження було винесено наступні постанови, а саме: - Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.07.2025 р., ВП № 78635621 на загальну суму 303,00 грн.; - Постанову про стягнення виконавчого збору від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, на суму 3400, 00 грн.; - Постанову про арешт коштів боржника від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, на загальну суму 37703, 00 грн.; - Постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2025 р., ВП № 78635621.

Також судом встановлено, що згідно платіжної інструкції № 57392 від 17.07.2025 року з позивача було стягнуто 37 703,00 грн. у межах виконавчого провадження ВП №78635621.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Правовідносини з приводу примусового виконання судових актів та рішень інших органів (інших посадових осіб) регламентовані приписами Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі за текстом - Закон України №1404-VIII) та Закону України від 02.06.2016р. №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі за текстом - Закон України №1403-VIII).

За приписами ч.1 ст.1 Закон України №1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Так, за визначенням ст.1 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Тож положення ч.1 ст.4 Закону України №1403-VIII та ч.1 ст.2 Закону України №1404-VIII цілком кореспондують положенням ч.2 ст.2 КАС України.

Рішення, котрі підлягають примусовому виконанню у порядку Закону України №1404-VIII, перелічені законодавцем у ч.1 ст.3 Закону України №1404-VIII, а вимоги до оформлення виконавчого документу сформульовані законодавцем у ч.1 ст.4 Закону України №1404-VIII.

Випадки, коли виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, перелічені законодавцем у положеннях ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII.

У силу спеціального застереження п.7 ч.1 ст.3 Закону України №1404-VIII до кола виконавчих документів законодавцем віднесені рішення інших державних органів, рішення (акти) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відтак, для набуття конкретним рішенням державного органу правового статусу виконавчого документа про це має бути обов`язково указано у відповідному акті права.

Суд зазначає, що в межах спірних правовідносин відповідачем у якості виконавчого документа було кваліфіковано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 29.05.2025 року № 65/05.3 про застосування до позивача штрафу у розмірі 34000,00грн. у відповідності до Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Частиною 1 ст.12 Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Ч.3 ст.12 Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що у разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

Тож, приписами Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" рішення державних органів про застосування штрафів не віднесені до кола виконавчих документів, а навпаки - законодавцем сформульовано правило, відповідно до якого у разі невиконання рішень державних органів про застосування штрафів застосовані санкції стягуються у судовому порядку.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що за положеннями Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 29.05.2025 року № 65/05.3 про застосування до позивача штрафу у розмірі 34000,00грн. не може бути кваліфіковано у якості виконавчого документа.

Також суд зазначає, що згідно з п.4 ч.1 ст.20 Закону України від 12.06.2012р. №5007-VI "Про ціни і ціноутворення" до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 29.05.2025 року № 65/05.3 про застосування 34.000,00грн. було прийнято саме за не виконання вимог органу державного нагляду (контролю) та створення перешкод у виконанні покладених законом функцій.

Частиною 2 ст.20 Закону України від 12.06.2012р. №5007-VI "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суми адміністративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету.

Сума необґрунтованої виручки, одержаної суб`єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України від 12.06.2012р. №5007-VI "Про ціни і ціноутворення" порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, визначається Господарським кодексом України.

Відтак, за положеннями Закону України від 12.06.2012р. №5007-VI "Про ціни і ціноутворення" рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 29.05.2025 року № 65/05.3 про застосування 34.000,00грн. штрафу не може бути кваліфіковано у якості виконавчого документа.

Крім того суд зазначає, що зазначені вище рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області не містить згадки про те, що указане рішення є виконавчим документом.

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина, унормовані приписами Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру".

Відповідно до ч.1 ст.96 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру" у разі якщо адміністративний акт не виконано зобов`язаною особою - адресатом адміністративного акта у встановлений адміністративним органом строк і передбачена таким актом дія не може бути виконана іншою особою, адміністративний орган виносить постанову про накладення на зобов`язану особу грошового стягнення у розмірі (якщо інше не передбачено законом): 1) від 70 до 530 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - стосовно фізичних осіб; 2) від 175 до 1765 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - стосовно фізичних осіб - підприємців, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, юридичних осіб.

У силу спеціального застереження ч.3 ст.96 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру" у разі повторного невиконання адміністративного акта у новопризначений строк без поважних причин адміністративний орган у тому самому порядку може одноразово накласти на зобов`язану особу - адресата адміністративного акта грошове стягнення у тому самому або подвійному розмірі.

Передбачена цією статтею постанова про накладення на зобов`язану особу - адресата адміністративного акта грошового стягнення, винесена адміністративним органом, є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження.

Також у силу спеціального застереження ч.5 ст.96 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру" рішення адміністративного органу про накладення на зобов`язану особу - адресата адміністративного акта грошового стягнення є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому законом про виконавче провадження.

Тож, виконавчим документом є рішення адміністративного органу про накладення грошового стягнення у порядку ч.3 ст.96 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру" або у порядку ч.5 ст.96 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру".

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів про те, що рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 29.05.2025 року № 65/05.3 було прийнято у порядку ч.3 ст.96 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру" або у порядку ч.5 ст.96 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру".

Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону України №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Натомість, згідно з ч.4 ст.4 Закону України №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Оскільки рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 29.05.2025 року № 65/05.3 не належить до кола визначених законом виконавчих документів та було ухвалено не у порядку ч.3 ст.96 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру" та не у порядку ч.5 ст.96 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру", а у порядку Закону України від 12.06.2012р. №5007-VI "Про ціни і ціноутворення" із застосуванням визначеного саме цією нормою закону розміру адміністративно-господарської санкції, то за рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 29.05.2025 року № 65/05.3 відповідач повинен був ухвалити рішення у формі постанови про повернення рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 29.05.2025 року № 65/05.3 без прийняття до виконання, або рішення у формі письмового листа про відмову у відкритті виконавчого провадження за рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 29.05.2025 року № 65/05.3, а не рішення про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, за заявою ГУ ДЕРЖПРОДСПОРЖИВСЛУЖБИ в Кіровоградській області про стягнення з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАРМАЦІЯ КІРОВОГРАДЩИНИ" на користь держави штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 34000,00 грн., на підставі Рішення № 65/05.3 виданий 29.05.2025 р.; Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.07.2025 р., ВП № 78635621 на загальну суму 303,00 грн.; Постанова про стягнення виконавчого збору від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, на суму 3400,00 грн.; Постанова про арешт коштів боржника від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, на загальну суму 37703,00 грн.; Постанова про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, які прийняті Головним державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко Олександрою Олексіївною є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу незаконно стягнені грошові кошти по ВП № 78635621 у загальній сумі 37703, 00 грн. суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після скасування відповідачем оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2025 р.; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.07.2025 р.; про стягнення виконавчого збору від 17.07.2025 р.; про арешт коштів боржника від 17.07.2025 р.; про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2025 р. в межах ВП № 78635621, відповідачем не буде самостійно здійснено повернення позивачу коштів по ВП № 78635621 у загальній сумі 37703, 00 грн.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, а права позивача не є порушеними.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ КІРОВОГРАДЩИНИ" (в`їзд Білостоцький, буд. 3,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61038) до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд.12,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61002) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.

Скасувати постанову Головного державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко Олександри Олексіївни в виконавчому провадженні ВП № 78635621 про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2025 р. за заявою ГУ ДЕРЖПРОДСПОРЖИВСЛУЖБИ в Кіровоградській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ КІРОВОГРАДЩИНИ" на користь держави штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 34000,00 грн., на підставі Рішення № 65/05.3 виданий 29.05.2025 р.; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.07.2025 р., ВП № 78635621 на загальну суму 303,00 грн.; постанову про стягнення виконавчого збору від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, на суму 3400, 00 грн.; постанову про арешт коштів боржника від 17.07.2025 р., ВП № 78635621, на загальну суму 37703, 00 грн.; постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2025 р., ВП № 78635621.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь овариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ КІРОВОГРАДЩИНИ" сплачений судовий збір у сумі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.