Ухвала від 29.09.2025 по справі 726/1458/24

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1458/24

Провадження №1-кс/726/996/25

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2025 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність детективів ТУ БЕБ в Чернівецькій області, щодо неповернення вилученого майна у кримінальному провадженні №72023260000000027 від 13.04.2023 року,-

ВСТАНОВИВ :

22.09.2025 року до Садгірського районного суду м. Чернівці від адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 надійшла скарга на бездіяльність детектива у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №72023260000000027 від 13.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.229 КК України.

В скарзі зазначає, що 25.07.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Садгірського районного суду м.Чернівці від 26.06.2025, керівником відділу ТУ БЕБ у Чернівецькій області, було проведено обшук земельної ділянки 7310136900:71:001:0009 за адресою: м. Чернівці, вул. Калинівська, 13-Г, під час якого було виявлено та вилучено продукцію із маркуванням Ariel та мобільний телефон Iphone 13 ProMax IMEI: НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 . В подальшому вказаний мобільний телефон був визнаний речовим доказом. На адресу ТУ БЕБ в Чернівецькій області, 03.09.2025 року було скеровано клопотання про повернення вилученого майна у зв`язку із тим, що вказаний мобільний телефон ОСОБА_4 використовувався власником для здійснення підприємницької діяльності.Так, 04.09.2025 року детективом ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_5 було винесено постанову про відмову в задоволені клопотання про повернення вилученого майна. Вказане клопотання заявником було отримано засобами поштового зв`язку 11.09.2025 року.

Вважають, що детектив вийшов за межі наданих йому ухвалою слідчого судді повноважень, а тому продукція із маркуванням Ariel та мобільний телефон вилучені під час проведення обшуку є тимчасово вилученим майном.

У зв`язку із викладеним просить суд,зобов`язати детективаТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_5 або іншого детектива, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023260000000027 від 13.04.2023 року повернути ОСОБА_4 вилучене під час обшуку майно, а саме:продукцію із маркуванням Ariel та мобільний телефон Iphone 13 ProMax IMEI: НОМЕР_1 .

Адвокат ОСОБА_3 направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, скаргу підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

Детектив ТУ БЕБ в Чернівецькій області ОСОБА_5 в судове засідання не прибула, однак направив заяву про розгляд скарги без її участі та просила відмовити в задоволенні скарги.

Скаргу розглянуто на підставі доданих до скарги документів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні, заявником може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк.

Дослідивши надані стороною докази, слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні ЄРДР за №72023260000000027 від 13.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.229 КК України.

Разом з тим, слідчим суддею, встановлено, що в ухвалі слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 26.06.2025 року, якою надано дозвіл проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:71:001:0009 за адресою: м. Чернівці, вул. Калинівська, 13-Г, яка на праві власності належить ТОВ Букотрейдінг (код ЄДРПОУ 32929839), прямо вказано майно, що підлягає вилученню, в тому числі, яке у скарзі заявник просить слідчого суддю повернути.

Із проколу обшуку від 25.07.2025 року вбачається, що в ході обшуку було виявлено та вилучено: виявлено та вилучено капсули Ariel pods 283 ящика по 4 упаковки, загальна кількість 1132 штуки; пральний порошок Ariel рідкий, об`ємом 2150 мл., 12 ящиків по 4 пляшки, загальна кількість пляшок 48 штук; пральний порошок Ariel рідкий, об`ємом 1500 мл., 36 ящиків по 4 пляшки, загальна кількість пляшок 144 штук та мобільний телефон Iphone 13 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , які опечатано бірками та поміщено до складського приміщення ТУ БЕБ у Чернівецькій області за адресою: Чернівецька область, м. Сторожинець, вул. Хотинська, 7А.

Слідчим суддею встановлено, що постановами детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_5 від 28.07.2025 року вилучені в ході обшуку вищевказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №72023260000000027 від 13.04.2023 року.

Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає неповерненні тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160166, 170174 цього Кодексу. Обов`язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні вони мають бути повернуті власнику.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Дослідивши додані до клопотання документи, а саме: ухвалу слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 26.06.2025 року, постанову детектива від 04.09.2025 року про відмову в задоволенні клопотання адвоката про повернення мобільного телефону, постанови детектива від 28.07.2025 року про визнання мобільного телефону Iphone 13 Pro Max речовим доказом, вбачається, що майно про повернення якого порушується питання у скарзі, а саме мобільний телефон Iphone 13 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 є тимчасово вилученим майном, арешт на нього не накладався, у зв`язку із чим, це майно підлягає негайному поверненню особі, в якої воно було вилучене.

Щодо заявленої в скарзі вимозі про повернення вилученої під час проведення обшуку земельної ділянки 7310136900:71:001:0009 за адресою: м. Чернівці, вул. Калинівська, 13-Г продукції із маркуванням Ariel, слідчим суддею встановлено, що детективом ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_5 було відібрано зразки та 20.08.2025 року направлено на огляд з метою визначення ознак оригінальності чи фальсифікації побутової хімії.

Аналізуючи викладене, беручи до уваги, що вилученемайно відповідає критеріям речового доказу, що визначені у ст. 98 КПК України, а також те, що постановою детектива від 28.07.2025 року визнаний речовим доказом, та те що на даний час в рамках кримінального провадження триває дослідження з метою визначення ознак оригінальності чи фальсифікації виявленої та вилученої в ході проведення обшуку побутової хімії, а тому підстав для їх повернення на даний час не має, оскільки їх повернення може зашкодити встановленню істини по вказаному кримінальному провадженню.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя виснує пре те, що скаргу слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 7, 16, 167-168, 170, 173, 234-236, 171, 303-310, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність детектива ТУ БЕБ в Чернівецькій області ОСОБА_5 задовольнити.

Зобов`язати старшого детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_5 або іншого детектива зі складу службових осіб, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023260000000027 від 13.04.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.229 КК України, повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчаосово вилучене майно, яке було вилучене 25.07.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 26.06.2025 року під час проведення обшуку, а саме: мобільний телефон Iphone 13 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 .

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає

Слідчий суддяОСОБА_1