Постанова

від 17.01.2008 по справі 4/589-04

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/589-04

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.08           Справа №4/589-04.

Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А.

При секретарі судового засідання  Бардаковій О.М.

За участю представників сторін:

Від позивача –  Дегтярь І.Ф. (дор. № 58 ваід 26.11.2007 р.)

Від відповідача –  Супрунов І.Ю. (дов. №47/19-9-16  від 08.01.2008 р.)

Розглянувши матеріали справи № АС 4/589-04

за позовом -  Дочірнього підприємства «Восток» Товариства з обмеженою відповідальністю детективної фірми  «Еридан», м. Суми

до  Управління Пенсійного фонду України в  Зарічному  районі  м. Суми   

про  визнання недійсною вимоги  

Предмет спору:  Позивач  просить  визнати недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми  № ю-414 від 05.08.2004 року про сплату боргу по внескам в сумі 12 951 грн. 31 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує таким: З моменту державної реєстрації 05 квітня 2001 року як суб»єкта підприємницької діяльності, Дочірнім підприємством «Восток» Детективна  фірма «Еридан» обрано особливий спосіб оподаткування – єдиний податок 10 % суми виручки від реалізації своїх послуг (Свідоцтво про сплату єдиного податку № 1819001993 від 29.05.2001 р.)

Зазначений режим оподаткування  запроваджений Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва», що регламентує діяльність в цій сфері та не втратив юридичної сили і є чинним до цього часу.

Позивач протягом 2001 – 2007 років  у встановлений термін та в повному обсязі сплачує 10 % суми виручки від реалізації послуг. Відповідно до статті 3 Указу Президента № 727/98 – 42 %  суд суми надходжень єдиного податку Державним Казначейством перераховується до Пенсійного фонду України.

В січні та лютому 2004 року позивачем, у зв»язку з наявними протиріччями вказаних вище нормативно-правових актів та відсутності офіційних письмових роз»яснень був нарахований  та сплачений  в повному обсязі, згідно указу Президента, єдиний податок.

Але відповідач став вимагати від керівника ДП «Восток» ТОВ ДФ «Еридан» нараховувати та сплачувати внески до Пенсійного фонду України, згідно положень Закону України № 1058-1У в розмірі 32 % мотивуючи тим, що  зміни в законодавстві вже прийняті  та посилаючись на інструкцію, затверджену Постановою правління ПФУ № 21-1 від 19.12.2003 року «Про порядок  обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України».

Отже спірну вимогу позивач вважає такою, що протирічить чинному законодавству.

Відповідач вимоги заперечує, пояснюючи тим,  що спірна вимога направлена відповідно до вимог Закону  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», так як позивач є платником внесків згідно з цим Законом і зобов»язаний  сплачувати внески в сумі 32 %  від суми фактичних виплат на оплату праці.

Відповідно до ст. ст. 102, 150 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи відкладався з 20.12.2007 року до 12 годин 17.01.2008 року.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін,  суд

                                             ВСТАНОВИВ :

05.08.2004 року відповідачем відповідно до вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року (далі Закон 1058)  на підставі даних картки особового рахунку платника було  направлено позивачу  вимогу № ю-414 про сплату  боргу по страховим внескам в сумі 12 951 грн. 31 коп.

Позивач є платником єдиного податку, сплачує 42 % від єдиного податку на користь Пенсійного фонду, тому  заперечує з цих підстав, необхідність сплати 32 % від суми фактичних виплат на оплату праці, та з цих же підстав оскаржує вимогу.

Дослідивши матеріали справи, з»ясувавши обставини по справі, суд вважає вимоги позивача такими, що не  підлягають задоволенню з огляду на таке:

Згідно преамбули Закону 1058 він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Зміна умов і норм щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно ст. 5 Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між

суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших законів та нормативно-правових актів може поширюватися на ці

відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не

суперечить цьому Закону. Згідно ч. 15 Прикінцевих положень Закону до

приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України

та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить

цьому Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 14 Закону 1058 позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, є страхувальником відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Ч. 2 ст. 17 Закону встановлені обов'язки страхувальників, серед яких нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ч. 3, 4 ст. 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку,  встановленому цим  Законом.

Ч. 6 ст. 18 Закону визначає, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Нараховані страхові внески підлягають сплаті в строки, визначені ст. 20 Закону. Відповідно до ч. 6 цієї норми, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше, ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Згідно ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в т. ч. обчислені територіальним органом Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст.  20  цього  Закону,  вважаються простроченою заборгованістю із  сплати страхових  внесків  (далі  -  недоїмка)  і   стягуються  з   нарахуванням  пені   та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою  і  у  строки,  визначені  правлінням Пенсійного  фонду,  надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно управлінням була направлена вимога від 05.08.2004р. № Ю-414 про сплату боргу, який виник у позивача за період з 01.01.2004 р. по 01.08.2004 р. в сумі 11206,77 грн.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.09.2007 року К-11377/06 дана справа була направлена  на новий  судовий розгляд до господарського суду Сумської області в зв»язку із скасуванням рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2005 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2005 року.

В ухвалі Вищого апеляційного суду України  вказано про необхідність дослідження питання щодо визначення періоду, в який виникла заборгованість  позивача та встановлення обґрунтованості сум, визначених до сплати  спірною вимогою.

Судом витребувано у відповідача витяг з картки особового рахунку в період з 01.01.2004 р. по 01.08.2004 р. та досліджено в судовому засіданні.

Так, із картки особового рахунку (Розділ 1) встановлено, що станом на 15.03.2004 року у позивача заборгованості по збору (внескам) на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування не було, натомість була переплата в розмірі 1 851, 78 грн., згідно картки (розділ 2) заборгованість виникла з 20.02.2004 року.

Тобто борг виник в період дії Закону 1058 і позивач повинен був в установленому порядку сплачувати страхові внески. Із матеріалів справи також встановлено, що  відповідачем враховувалися  суми зарахування із сплати єдиного податку.

Таким чином, відповідачем правомірно була виставлена вимога від 05.08.2004 року про сплату боргу по внескам і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167, 186 Кодексу адміністративного     судочинства України, суд

                                                          ПОСТАНОВИВ :

1.  В задоволенні позову Дочірнього підприємства «Восток» Товариства з обмеженою відповідальністю детективної фірми  «Еридан», м. Суми до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі  м. Суми про визнання  недійсною вимоги № Ю-414 від 05.08.2004 року № 204 –  відмовити.

2.  Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.

3.   Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду  першої інстанції, якщо інше не встановлено цим  Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.