Постанова від 30.09.2025 по справі 697/2928/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1364/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №697/2928/24 Категорія: 301030000 Сивухін Г. С. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л. суддіГончар Н. І., Сіренко Ю. В.секретарЛюбченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Манзар Т. В. на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.05.2025 (повний текст складено 03.06.2025, суддя в суді першої інстанції Сивухін Г. С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , діючої в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про виділ частки в натурі з майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності,

в с т а н о в и в :

у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом у цій справі, яким просила після уточнення позовних вимог з урахуванням висновку експерта від 29.11.2024:

- здійснити поділ домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виділити ОСОБА_1 в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об?єкт нерухомості, частку спільного майна, яка становить 1/2 частину домоволодіння з припиненням ідеальних часток за вказаною адресою;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на виділену в натурі 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частину житлового будинку літ. «А-2» (коридор 2-4 площею 6,2 кв.м., кімната 2-5 площею 15,6 кв.м., кімната 2-6 площею 22,3 кв.м., кімната 2-7 площею 14,1 кв.м., кухня 2-8 площею 13,8 кв.м.), прибудова під літ. «а-2», (коридор 2-1 площею 11,2 кв.м., котельня 2-2 площею 3,6 кв.м., сходова клітина 2-3 площею 3,2 кв.м., санвузол 2-9 площею 7,6 кв.м.), прибудова під літ. «а3», (комора 1-10 площею 6,7 кв.м), підвал під літ. «п/д», (котельня 1-11 площею 11,5 кв.м), вбиральня під літ. «В», навіс під літ. «Г», погріб під літ. «п/г», ворота з хвірткою під «№4», яма зливна під «No5», огорожа під «№б», хвіртка під «№7», огорожа під «№8», вимощення під літ. «I»;

- припинити спільну часткову власність позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 36135,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 являється власником 1 / 2 частини житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки кадастровий номер 7110300000:01:011:0345 за адресою: АДРЕСА_1 . Інша частина зазначеного домоволодіння, а саме 1 / 2 частина, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за заповітом після смерті якого є малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Золотоніського окружного суду Черкаської області від 28.12.1995 по справі №2-26/1995 розділено спільне майно подружжя та проведено поділ будинку, який розташований в АДРЕСА_2 , виділивши на праві індивідуальної власності позивачу ОСОБА_1 1 / 2 частину вказаного будинку приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 72,79 кв.м. та підвальне приміщення з встановленим в ньому опалювальним обладнанням.

Виділено на праві індивідуальної власності ОСОБА_6 1/2 частину вказаного житлового будинку приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6 загальною площею 69,59 кв.м., сіни приміщення «а», погріб, який знаходиться під жилою кімнатою 1-5 сарай.

Зобов`язано ОСОБА_1 провести влаштування виходу на II-й поверх, з використанням матеріалів нині існуючого дерев`яного шарму влаштувати між 1-м та 2-м поверхами перекриття на місці існуючого дерев`яного шарму. В загальному користуванні сторін залишено систему водопостачання та каналізації. Зобов`язано ОСОБА_6 встановити автономний котел.

Вважає, що даним судовим рішенням між сторонами встановлений порядок користування домоволодінням, кожна частина співвласника має окремий вхід і вихід.

На даний час у позивача виникла проблема у виділенні своєї частки домоволодіння в натурі, а відповідач, як співвласник іншої частини домоволодіння, не дає позивачу згоди щодо цього, тому остання вимушена була провести будівельно-технічну експертизу та звернутися з даним позовом до суду.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.05.2025 позовні вимоги у справі задоволено частково та ухвалено припинити спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а в задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: 7500,00 грн. витрат на правничу допомогу та 605,60 грн. судового збору.

Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 50% сплаченого нею судового збору відповідно до квитанції №3691-2764-3563-4601 від 25.12.2024 у розмірі 605,60 грн.

Суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем було визнано позовні вимоги у справі, однак поділ спірного будинку вже було проведено за рішенням Золотоніського окружного суду Черкаської області 28.12.1995, тому підстав прийняття визнання позовних вимог в частині поділу майна не має.

Отже до задоволення підлягають позовні вимоги в частині припинення спільної часткової власності сторін на домоволодіння.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Манзар Т. В. 18.06.2025 подала апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відхилених позовних вимог та новим рішенням їх задовольнити.

Вказує, що між співвласниками встановлений порядок користування домоволодінням, кожна частина співвласника має окремий вхід і вихід за рішенням Золотоніського окружного суду Черкаської області від 28.12.1995, адже предметом спору у тій справі був поділ майна подружжя та до правовідносин застосовувалася норма ст. 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України - якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення.

Водночас предметом спору у цій справі є поділ домоволодіння, у той час як за рішенням Золотоніського окружного суду Черкаської області від 28.12.1995 предметом спору був житловий будинок без господарських споруд та було лише вирішено питання щодо встановлення порядку користування будинком із зазначенням нумерації кімнат, які переходять у користування сторін, з метою відкриття окремих розрахункових рахунків для нарахування платежів за спожиті комунальні послуги, що є іншим майном.

Крім того відповідач в суді першої інстанції повністю визнала позовні вимоги та не заперечувала проти поділу домоволодіння відповідно до висновку експерта № 2911/24 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 29.11.2024.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Отже за вимогами апеляційної скарги представника позивача предметом апеляційного перегляду є вирішенням судом першої інстанції позовних вимог про поділ спільного майна, а в іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є власниками житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром 584 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.09.1986, посвідченого державним нотаріусом Другої Канівської міської нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №1-214 (а.с.10,11).

Рішенням Золотоніського окружного суду Черкаської області від 28.12.1995 по справі №2-26/1995, яке набрало законної сили, розділено спільне майно подружжя та проведено поділ будинку, який розташований в АДРЕСА_2 ,виділивши на праві індивідуальної власності позивачу ОСОБА_1 1/2 частину вказаного будинку приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 72,79 кв.м. та підвальне приміщення з встановленим в ньому опалювальним обладнанням.

Виділено на праві індивідуальної власності ОСОБА_6 1/2 частину вказаного житлового будинку приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6 загальною площею 69,59 кв.м., сіни приміщення «а», погріб, який знаходиться під жилою кімнатою 1-5 сарай.

Зобов`язано ОСОБА_1 провести влаштування виходу на II-й поверх, з використанням матеріалів нині існуючого дерев`яного шарму влаштувати між 1-м та 2-м поверхами перекриття на місці існуючого дерев`яного шарму.

В загальному користуванні сторін залишено систему водопостачання та каналізації.

Зобов`язано ОСОБА_6 встановити автономний котел (а.с.14-16).

Рішенням виконавчого комітету Канівської міської ради №345 від 20.08.2009, позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на реконструкцію та перепланування в середині своєї частини житлового будинку по АДРЕСА_3 (а.с.21).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 405588221 від 27.11.2024, будинок по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , частка у власності кожного становить 1/2. Попередня адреса житлового будинку: АДРЕСА_2 (а.с.17).

Згідно листа КП «ЧООБТІ» №143 від 05.04.2022 за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 рахується житловий будинок АДРЕСА_4 , частка кожного ізспіввласниківстановить 1/2 (а.с.18).

З технічного паспорту на будинок садибного типу вбачається, що на будинок АДРЕСА_1 виготовлено технічний паспорт, замовником якого є позивач ОСОБА_1 , також у ньому не зазначено хто є власником будинку (а.с.22-26).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.06.2016 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Сторонами не заперечувалося, що спадкоємцем спадкового майна після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією заповіту від 08.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С. В., зареєстрованого в реєстрі за №654 (а.с.13).

Законним представником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно наданої державним нотаріусом копії спадкової справи №297/2016, відкритої 29.06.2016 після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , яка діє від імені малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.94-108).

Матеріали спадкової справи не містять відомостей про видачу спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про поділ домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наданого висновку експерта №2911/24 за результатами будівельно-технічного дослідження складеного 29.11.2024 судовим експертом Окрепка А.І. на замовлення позивача (а.с.27-51).

Надаючи оцінку правовідносинам сторін, що виникли на підставі зазначених фактичних обставин, апеляційний суд враховує таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Устатті 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях316,317,319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно ізстаттею 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно достатті 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (як у даній справі).

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьоюстатті 358 ЦК Українипередбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частин першої, другоїстатті 367 ЦК Українимайно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третястатті 364 ЦК України).

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

За змістом приписів статей358,364 ЦК Українислід дійти висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений з присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 545/3753/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 205/9065/15-ц, від 27.05.2020 у справі №173/1607/15, від 11.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці у ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі.

Такі правові висновки щодо виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2024 у справі № 309/3900/16-ц.

За обставин даної справи, як вірно вказав суд першої інстанції, рішенням Золотоніського окружного суду Черкаської області від 28.12.1995 по справі №2-26/1995, яке набрало законної сили, вже здійснено розподіл спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , таким чином проведено поділ будинку (а.с.14-16), про що просить позивач у справі.

Аналізу висновків, викладених в постанові ВП ВС від 23.04.2025 року по справі за № 357/3145/20 дає підстави вважати, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і, відповідно, право спільної власності на таке майно припиняється в силу вимог закону ( ст. 367 ЦК України). Така особа набуває право власності на виділене їй майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відтак здійснювати повторний поділ одного й того ж майна між співвласниками підстав не має.

Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що рішенням Золотоніського окружного суду Черкаської області від 28.12.1995 між співвласниками був встановлений порядок користування домоволодінням, оскільки у вказаному судовому рішенні чітко зазначено саме про поділ майна в натурі зі здійсненням відповідного перепланування співвласниками.

При цьому суд у зазначеній справі послався на положення ст. 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України, яка регламентує саме поділ спільного майна подружжя, а не встановлення порядку користування таким майном.

Посилання скаржника на те, що в 1995 році судом вирішувалося питання про поділ житлового будинку без господарських споруд тільки з метою відкриття окремих розрахункових рахунків для нарахування платежів за спожиті комунальні послуги, а в даній справі предметом позову є вимоги про поділ домоволодіння, слід оцінити критично, адже вказане нерухоме майно було поділено з визнанням за кожним із подружжя в рахунок належної їм частки в майні конкретних приміщень першого та другого поверху , а порядок користування встановлено саме земельною ділянкою за вказаною адресою.

Визнання відповідачем позовних вимог саме по собі не може бути покладено в основу вирішення спору у цивільній справі, оскільки суди не мають права покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи правовий висновок Верховного Суду в постанові від 25.05.2022 усправі№ 675/2136/19.

Водночас,оскільки рішеннямЗолотоніського окружногосуду Черкаськоїобласті від28.12.1995по справі№2-26/1995,яке набралозаконної сили,вже здійсненорозподіл внатурі спільногомайна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ,в силучого спільнедомоволодіння фактичноперетворилося удві відокремленіквартири,зважаючи нате,що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється в силу закону, суд першої інстанції помилково вказав про необхідність припинення спільної часткової власності сторін на спірне майно за рішенням суду, однак у вказаній частині позовних вимог рішення суду першої інстанції у справі не оскаржується та в апеляційному порядку не переглядається.

Додатково апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що за її позовними вимогами вона хоче здійснити поділ спірного домоволодіння та виділити позивачу в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об?єкт нерухомості, частку спільного майна, яка становить 1/2 частину домоволодіння з припиненням ідеальних часток.

У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінністатті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першоїстатті 379 ЦК, частини першоїстатті 50 Житлового кодексу України.

Таким чином слід зробити висновок, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється з цих підстав. Натомість виникає право приватної особистої власності у кожного із колишніх співвласників на те майно, яке йому було виділене з колишнього спільного майна пропорційно до розміру його частки у праві власності на таке спільне майно.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Таким чином апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що по результатам проведеного поділу спільного майна в натурі обидва співвласники отримали у власність саме окрему одиницю (1/1) окремий об?єкт нерухомості, пропорційну до розміру їх частки у праві власності на спільне майно.

Подальші дії по реєстрації права власності на окремі об`єкти нерухомості, розроблення на них технічних паспортів, проведення перепланувань домоволодіння з тим, щоб забезпечити наявність двох ізольованих житлових приміщень та інші відповідні дії, здійснюються власниками виділених в натурі об`єктів уже у позасудовому порядку, зокрема, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 12.05.2023 №488 про затвердження Порядку проведення технічної інвентаризації.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.05.2025 у даній справі слід залишити без змін, а подану представником позивача апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.05.2025 у даній цивільній справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 01.10. 2025.

Суддя-доповідач

Судді