Постанова від 02.10.2025 по справі 120/10972/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року

м. Київ

справа №120/10972/24

адміністративне провадження № К/990/26418/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року (постановлену у складі колегії суддів: судді-доповідача: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.) у справі №120/10972/24,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач-1), 77 комендатури охорони та обслуговування (далі також - відповідач-2, скаржник), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

- зобов`язати відповідача-2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 29 листопада 2018 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078).

- зобов`язати відповідача-2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4076,74 грн. щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 29 листопада 2018 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року позов задоволено.

3. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

4. Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 18 березня 2025 року залишено апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк 5 днів усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 березня 2025 року повернув апеляційну скаргу скаржника, у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.

6. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 31 березня 2025 року доставлено до електронного кабінету 77 комендатури охорони та обслуговування 01 квітня 2025 року о 11:40.

7. 17 травня 2025 року скаржник через підсистему «Електронний суд» вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. При цьому, скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що вже звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку було повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків. Зазначив про обмежені видатки, у зв`язку з повномасштабним вторгненням.

8. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року апеляційну скаргу відповідача -1 залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження. Крім того, запропоновано апелянту протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції докази на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження та вказати інші підстави для поновлення строку.

9. 02 червня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від відповідача-2 про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтування даного клопотання, аналогічні обґрунтуванням клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження поданого відповідачем разом із апеляційною скаргою.,

10. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою 77 комендатури охорони та обслуговування на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

11. Не погоджуючись із зазначеними судовим рішеннями відповідач-2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі №120/10972/24, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

12. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. 19 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 77 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі №120/10972/24.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

15. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху в зв`язку з не сплатою судового збору. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

16. На адресу Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якого додано платіжну інструкцію. Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.

17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2025 року визначено колегію суддів для розгляду цієї касаційної скарги у складі: Жука А.В. (головуючий суддя), Мельник-Томенко Ж.М., Білак М.В.

18. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою 77 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі №120/10972/24.

19. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року цю справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

21. Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.

22. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

23. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що часник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

24. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

25. Як убачається із матеріалів справи, 13 лютого 2025 року Вінницьким окружним адміністративним судом розглянуто справу у письмову провадженні за правилами спрощеного позовного провадження. Копію указаного судового рішення в електронному вигляді надіслано відповідачу-2 та доставлено в її електронний кабінет 13 лютого 2025 року о 23:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та не заперечується відповідачем.

25.1. Вперше до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 13 лютого 2025 року відповідач-2 звернувся у 13 березня 2025 року, яку повернуто ухвалою від 31 березня 2025 року з підстав неусунення ним, попередньо визначених ухвалою суду від 18 березня 2025 року, недоліків скарги шляхом оплати судового збору.

25.2. Надалі скаржник 17 травня 2025 року повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

26. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, Суд вважав, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень, не є підставою для поновлення строку оскарження. Крім того, вказав, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Також, з посиланням на правові висновки Верховного суду вказав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

27. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об?єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

28. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

29. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

30. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов?язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

31. Як встановлено Судом з матеріалів адміністративної справи, згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (про повернення первинної апеляційної скарги) доставлено до електронного кабінету відповідача-2 01 квітня 2025 року о 11:40.

33. Водночас, скаржник лише 17 травня 2025 року вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

33. Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Зважаючи на значний пропуск строку на апеляційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження не може вважатися обґрунтованим.

34. Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

35. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

36. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

37. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

38. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

39. Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

40. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

41. Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

42. Верховний Суд, не ставлячи під сумнів важливості вчинених відповідачем дій, звертає увагу скаржника, що частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

43. Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

44. Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21.

45. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

46. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 січня 2021 року у справі №640/10030/19, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

47. Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06 серпня 2021 року у справі № 640/5229/19, від 27 травня 2021 року у справі № 540/493/19, від 10 червня 2021 року у справі №320/2061/20.

48. Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.

49. Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи апеляційну скаргу, без документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.

50. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

51. Отже, повернення попередніх апеляційних скарг не позбавляють учасника спору права повторного звернення до апеляційного суду, проте не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги, без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

52. Крім того, Суд звертає увагу, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

53. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

54. При належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в найкоротший строк після отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, проте таким правом не скористався.

55. Враховуючи, що скаржником подано повторну апеляційну скаргу зі значним пропуском строку (45 днів з моменту отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції про повернення первинно поданої апеляційної скарги), Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неповажність зазначених скаржником причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, що відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

56. Отже, підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.

57. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139,140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу 77 комендатури охорони та обслуговування залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі №120/10972/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіА.В. Жук М.В. Білак Ж.М. Мельник-Томенко