Рішення від 24.09.2025 по справі 638/3694/21

Справа № 638/3694/21

Провадження № 2/638/62/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Цвіри Д.М.,

за участю секретаря Пухно М.С.,

представника позивача Рябової С.П.,

представника відповідача Рижкова І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії- Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовною заявою АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії- Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позовна заява мотивована тим, що 24 липня 2019 року між ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (на даний час АТ «Ощадбанк») (надалі - Позивач) було укладено Договір про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) № 450/0497, відповідно до умов якого, Позивач надав Відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 775 962 (сімсот сімдесят п?ять тисяч дев?ятсот шістдесят дві) грн з кінцевим терміном повернення заборгованості до 23 липня 2026 року, на умовах визначених Договором кредиту.

Відповідно до п. 2.3 Договору кредит надавався для придбання транспортного засобу за Договором купівлі-продажу (цільове призначення кредиту).

Виконання зобов`язань за Договором кредиту забезпечується заставою транспортного засобу, що має наступні характеристики: марка NISSAN, модель X-TRALL, тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ-ЗАГАЛЬНИЙ УНІВЕРСАЛ-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2019, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , колір Білий, об`єм двигуна 2488.

За користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати відповідну плату (проценти) в розмірі 16,99 річних (п.2.4.1).

Нарахування процентів здійснювалось починаючи з дати видачі Кредиту до терміну остаточного повернення Кредиту, визначеному в Договорі (п. 2.4.2).

Зазначає, що з боку відповідача має місце неналежного виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим, станом на 03.03.2021 року сума заборгованості по Договору Кредиту складає 790831,99 грн, з яких:

- сума заборгованості за кредитом 642256, 82 грн;

- сума заборгованості за відсотками 95368,12 грн;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 457,22 грн;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків- 744,11 грн;

- розмір 3% річних заборгованості по основному боргу- 10574,15 грн;

- розмір 3% річних заборгованості по відсоткам 2514, 42 грн;

- розмір інфляційних витрат по основному боргу- 33800,73 грн;

- розмір інфляційних витрат по відсоткам- 5116, 42 грн.

26.06.2020 Позичальнику направлена Вимога про відкликання кредиту за №110/20-06/1/795, але відповідь не отримана, заборгованість не погашена.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 05 грудня 2022 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Рижкова Івана Петровича про залишення без розгляду позовної заяви відмовлено.

17 березня 2023 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій просила стягнути з відповідача 789831,99 грн, у зв`язку з тим, що після подання до суду позову відповідачем було частково сплачено заборгованість у розмірі 1000 грн.

12 квітня 2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 3.3.3 пункту 3.3 Договору № 450/0497. Позичальник ( ОСОБА_1 ) зобов`язується здійснювати повернення Кредиту та сплату процентів за користування ним щомісячно ануїтетними платежами в розмірі 15 852,92 грн. шляхом внесення коштів на Поточний рахунок, які Банк, використовуючи право договірного списання коштів, надане йому згідно з умовами цього Договору, списує в рахунок погашення Основної суми боргу за Кредитом та сплати процентів відповідно до черговості, визначеної цим Договором. Перший ануїтетний платіж Позичальник сплачує до 24 серпня 2019 року, в подальшому - не пізніше 24 числа кожного місяця.

Підпунктом 3.3.4 пункту 3.3 Договору № 450/0497 встановлено, якщо сума платежу, що надійшла в повернення Кредиту, сплати процентів, комісійних винагород (у разі їх встановлення за цим Договором) менша розміру, вказаного в п.п. 3.3.3 цього Договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплаченими, вважаються простроченими. Наступна сума платежу повинна додатково включати погашення простроченого платежу та нарахованої пені за прострочені платежі з урахуванням вимог п. 9.2 цього Договору.

В період з серпня 2019 року по лютий 2020 року відповідачем здійснювалися передбачені підпунктом 3.3.3 пункту 3.3 Договору № 450/0497 з деякими відступленням від встановленого строку внесення.

Таким чином, позивачем порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», пункт 6 розділу IV Закону № 1734.

Вказує, що нарахування пені, інфляційних втрат від прострочених сум, 3% річних від прострочених сум станом на 03.03.2021 здійснені з порушенням норм, закріплених в п. 6 розділу IV Закону № 1734, оскільки останнім споживача звільнено від відповідальності за невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит в зазначений період.

28 квітня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач з доводами представника відповідача не погодився з огляду на наступне.

Відповідно до даних рахунків обліку простроченої заборгованості за кредитом, 28.08.2019 р. виникла прострочена заборгованість за Договором про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) № 450/0497, за рах. № НОМЕР_3 за основною сумою боргу (кредитом) на суму 4836,59, та за рах. № НОМЕР_4 за процентами на суму 10986, 33 грн., яка до теперішнього часу залишається не погашеною.

Таким чином, 30.06.2020 р. Банком направлено боржнику Вимогу про відкликання кредиту за № 110/20-06/1/795 від 26.06.2020 р., якою вимагав повернути всю суму кредиту, нарахованих процентів за період користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату обов`язкових платежів за кредитом та процентами. Вказану вимогу ОСОБА_1 отримала 24.07.2020 р., однак, залишила її без відповіді та задоволення.

Оскільки заходи досудового врегулювання спору виявилися безрезультатними та не призвели до належних оплат за кредитом, 15.03.2021 р. Банк змушений був звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитом.

Чинне законодавство України, в тому числі і закони, на які посилається представник відповідача, не містять заборону кредитору реалізувати свої права щодо вимог дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у випадку порушення позичальником умов своїх кредитних зобов`язань.

Отже, Банк направив відповідачу вимогу про відкликання кредиту, реалізував свої права кредитора, дотримуючись вимог чинного законодавства України та умов укладеного з ОСОБА_1 договору про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) №450/0497.

3 розрахунку заборгованості за Договором про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) № 450/0497, станом на 03.03.2021 р. та рахунку обліку пені за №80087008281100, вбачається, що пеня нарахована за період з 28.08.2019 р. по 10.03.2020 р., що відповідає вимогам цивільного законодавства України.

Таким чином, АТ «Ощадбанк» нарахував пеню ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання кредитних зобов?язань правомірно, з дотримання вимог чинного законодавства України та умов укладеного Договору про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) № 450/0497 від 24.07.2019 р.

На виконання вимог ст.625 Цивільного кодексу України, Банк здійснив нарахування індексу інфляції та 3% річних на прострочені суми заборгованості за основною сумою боргу (кредиту) та прострочених процентів за користування кредитом, за період виникнення заборгованості з серпня 2019 року по березень 2021 року.

За вказаний період нарахування зазначених сум, чинне законодавство України не містить прямих заборон щодо нарахувань індексу інфляції та 3% річних на прострочені суми грошового зобов`язання, та відповідних змін до Цивільного кодексу України не вносились.

Таким чином, АТ «Ощадбанк» правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства України, здійснив нарахуванням індексу інфляції та 3% річних на прострочені суми за кредитним договором № 450/0497.

18 травня 2023 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що вимога про відкликання кредиту № 110/20-06/1/795 була направлена ОСОБА_1 26.06.2020 року, тобто коли вже була чинною редакція пункту 6 розділу IV Закону №1734.

Зі змісту зазначеного листа так і доданих до позовної заяви розрахунків вбачається, що рішення про відкликання кредиту було пов`язано в т.ч. з заборгованістю, що виникла після 01.03.2020 року.

Таким чином, позивачем порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», пункт 6 розділу IV Закону № 1734. У відповіді на відзив позивач визнає факт направлення вимоги про відкликання кредиту № 110/20-06/1/795 саме 26.06.2020 року та те, що її направлення було пов`язано з наявністю заборгованості у відповідача в т.ч. за період після 01.03.2023.

Єдиним обґрунтуванням позивача його незгоди з доводами відповідача є те, що чинне законодавство не містить заборони кредитору реалізувати свої права щодо вимог дострокового повернення кредиту на нарахованих процентів у випадку порушення позичальником своїх кредитних зобов`язань (абзац 6 стор. 4 відповіді на відзив). Наведене обґрунтування відхиляється відповідачем з огляду на те, що воно наслідком помилкового тлумачення норм Закону №1734.

Позивач у відповіді на відзив визнає ті факти, що до складу нарахованої пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків по кредиту входять нарахування за період з 01 по 11 березня 2020 року, а також, що нарахування 3% річних і інфляційних нарахувань здійснено за період з березня 2020 року по березень 2021 року.

Заперечуючи проти позиції відповідача стосовно заборони для кредитора здійснювати відповідні нарахування за означений період часу позивач стверджує, що нарахування пені з 01.03.2020 по 10.03.2020 року відповідає вимогам цивільного законодавства Україні (абзац 6 стор. 5 відповіді на відзив), а з приводу нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.03.2020 по 10.03.2020 року чинне законодавство не містить прямих заборон щодо їх нарахувань (абзац 2 стор. 6 відповіді на відзив).

З наведеними доводами позивача відповідач не погоджується та відхиляє їх з огляду на те, що вони є наслідком помилкового тлумачення норм п. 6 розділу IV Закону № 1734.

Сплата як пені, так і інфляційних втрат і 3% річних є передбачена Договором про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) № 450/0497 від 24.07.2019 року саме за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) ОСОБА_1 своїх зобов`язань за цим Договором.

31 травня 2023 року представником позивача подано пояснення на заперечення у яких не погодився з наведеними у запереченнях доводами представника відповідача, вважає їх незаконними та необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що Банк з дотриманням вимог чинного цивільного законодавства України та умов Договору про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) № 450/0497 укладеного з ОСОБА_1 , реалізував свої права Кредитодавця та направив Вимогу про відкликання кредиту.

Отже, у зв`язку із неправильним тлумаченням норм Закону України «Про споживче кредитування» представник відповідача дійшов хибних та надуманих висновків про те, що направлення Кредитодавцем Боржнику, в якості вжиття заходів досудового врегулювання спору Вимоги про відкликання кредиту, позивач вчинив дії, спрямовані на погіршення умов кредитного договору для споживача та застосував до споживача найсуворішу санкцію за порушення умов договору, чим порушив права відповідача та вимоги чинного законодавства України.

Згідно із Розрахунком заборгованості за Кредитним договором, станом на 03.03.2021 та рахунку обліку пені №80087008281100 вбачається, що пеня нарахована за період з 28.08.2019 по 10.03.2020, що відповідає умовам укладеного Кредитного договору та вимогам Цивільного кодексу України.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ст. 625 Цивільного кодексу України не вносились, то з огляду на положення ст.4 цього Кодексу та позицію Конституційного суду України застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України.

Таким чином, у період існування простроченої заборгованості за кредитом з серпня 2019 по березень 2021, Банк здійснив нарахування сум індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми правомірно, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України.

26 червня 2023 року представником відповідача подано клопотання про долучення доказів, у якому просив долучити до матеріалів справи в якості доказів засвідчені належним чином копії наступних письмових документів:

- платіжна інструкція №0.0.3004500035.1 від 18.05.2023 року;

- платіжна інструкція № 80 від 18.05.2023 року;

- платіжна інструкція №0.0.3068154505.1 від 26.06.2023.

11 вересня 2023 року представником позивача подано заперечення на клопотання про долучення доказів у якому вказала, що вказані кошти, що зазначені і платіжних інструкціях, не зараховані на рахунки клієнта- ОСОБА_1 , для погашення кредитної заборгованості, відповідно до умов кредитного договору, оскільки були повернуті Відправника, як такі, в яких невірно зазначені реквізити Отримувача, а саме код Отримувача.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024, справу передано на розгляд судді Дзержинського районного суду м. Харкова Штих Т.В., відповідно до розпорядження від 22 лютого 2024 року № 02-06/149.

Ухвалою суду від 07 березня 2024 року прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року провадження у справі закрито.

25 грудня 2024 року на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Дзержинського (нині- Шевченківського) районного суду м. Харкова.

25 грудня 2024 року згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду у справі визначений головуючий суддя (суддя-доповідач): Цвіра Д.М.

Ухвалою суду від 03 січня 2025 року справу прийнято до провадження.

02 червня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до суду на підставі постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2025 року.

Ухвалою суду від 15 липня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вказав, що позивач не має повноважень звертатися до суду, оскільки є філією юридичної особи. Також підтримав свою позицію щодо неправомірності нарахування позивачем пені.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 24 липня 2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» було укладено Договір про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) № 450/0497 (далі- Договір), відповідно до умов якого, Позивач надав Відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 775 962 грн з кінцевим терміном повернення заборгованості до 23 липня 2026 року, на умовах визначених Договором.

Відповідно до п. 2.3 Договору кредит надавався для придбання транспортного засобу за Договором купівлі-продажу (цільове призначення кредиту).

Відповідно до п. 2.4.1 Договору, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в розмірі 16,99% процентів річних.

Відповідно до п. 3.3.3 Договору, Позичальник зобов`язується здійснювати повернення Кредиту та сплату процентів за користування ним щомісячно ануїтетними платежами в розмірі 15852,92 грн шляхом внесення коштів на Поточний рахунок, які Банк, використовуючи право договірного списання коштів, надане йому згідно з умовами цього Договору, списує в рахунок погашення Основної суми боргу за Кредитом та сплати процентів відповідно до черговості, визначеної цим договором.

Перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджується копією Платіжного доручення № 450/0497 від 24.07.2019.

24.07.2019 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» було укладено Договір застави майна № 450/0497/1, за яким предметом застави є рухоме майно, а саме: транспортний засіб, що має наступні характеристики: марка NISSAN, модель X-TRALL, тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ-ЗАГАЛЬНИЙ УНІВЕРСАЛ-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2019, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , колір Білий, об`єм двигуна 2488.

26.06.2020 позивачем направлено на адресу відповідача письмову вимогу про відкликання кредиту, у відповідності до п. 4.2.2 Договору.

Відповідно дорозрахунку заборгованості,наданої позивачем,станом на03березня 2021р.відповідач ОСОБА_1 має заборгованістьперед ТВБВ№ 10020/0450філії-Харківського обласногоуправління АТ«Ощадбанк» закредитним договором№450/0497від 24.07.2019р. у розмірі 790831,99 грн, з яких:

- сума заборгованості за кредитом 642256, 82 грн;

- сума заборгованості за відсотками 95368,12 грн;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 457,22 грн;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків- 744,11 грн;

- розмір 3% річних заборгованості по основному боргу- 10574,15 грн;

- розмір 3% річних заборгованості по відсоткам 2514, 42 грн;

- розмір інфляційних витрат по основному боргу- 33800,73 грн;

- розмір інфляційних витрат по відсоткам- 5116, 42 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.2ст. 1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача вказує на те, що відповідач звільнена від такої сплати, та позивач не мав права заявляти вимогу про відкликання кредиту, на підставі пункту 6прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування".

Проте суд критично відноситься до вказаного твердження представника відповідача, оскільки відповідно до п.6 Прикінцевих таПерехідних положеньЗакону України«Про споживчекредитування» (в редакції станом на дату подання позову), у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбаченічастиною четвертоюстатті 1056-1Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначенічастиною другоюстатті 3 цього Закону.

Пунктом 6 Прикінцевих таПерехідних положеньЗакону України«Про споживчекредитування» (в чинній редакції) передбачено: «У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

З аналізу вищевказаної норми Закону можна зробити висновок, що позичальник не звільняється від обов`язку сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами на умовах, встановлених таким договором.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Пунктом 3.9.1 Договору сторони узгодили, що Банк має, право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Документами забезпечення та/або іншим договорами, укладеними Позичальником з Банком, вимагати дострокового повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим Договором), у тому числі, але не виключено, у разі якщо відбулось, зокрема: затримання на один календарний місяць сплати Основної суми боргу за Кредитом та/або процентів за користування Кредитом, інших платежів за цим Договором та/або платежів за Договором відновлювальної кредитної лінії, укладеним між Позичальником та Банком щодо надання кредиту для оплати страхових платежів за договором страхування Транспортного засобу (у разі укладення такого договору).

Як вказано вище, сторони підписавши вищевказаний Договір, узгодили істотні умови таких, зокрема розмір кредиту, строк користування кредитними коштами та розмір відсотків за користування такими кредитними коштами.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами Договору сторони передбачили усі істотні умови договору, в тому числі умови відповідальності за порушення виконання зобов`язань за Договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка кореспондує з положеннями ч. 1 ст. ст. 81 ЦПК України, якою встановлений обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, слід зазначити, що у силу вимог процесуального закону на кожну зі сторін покладається обов`язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не був позбавлений можливості надати суду докази на спростування наведених позивачем обставин, однак цього не зробив, обмежившись наведенням лише письмових аргументів.

Відповідачем та її представником ненадано жодних доказів, які б спростовували обставини, зазначені у позовній заяві та правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором. На переконання суду такий розрахунок заборгованості узгоджується з умовами договорів та є належним доказом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку в повному обсязі позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує факт наявності між нею та позивачем кредитного договору. Крім того, у поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що в період з серпня 2019 року по лютий 2020 року відповідачем здійснювалися платежі, передбачені підпунктом 3.3.3 пункту 3.3 Договору №450/0497 з деякими відступленнями від встановленого строку внесення. Крім того, як встановлено матеріалами справи, відповідач після подачі позовної заяви до суду продовжував частково виконувати свої зобов`язання за Кредитом, у зв`язку з цим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Суд не бере до уваги квитанції, подані представником відповідача 26 червня 2023 року, оскільки представником позивача доведено, що вказані докази не підтверджують наявність обставин щодо часткового погашення заборгованості.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

За змістом вищенаведеної нормизаконунарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Перевіривши матеріали справи суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом у розмірі 641256, 82 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 95368,12 грн, 3% річних заборгованості по основному боргу- 10574,15 грн, 3% річних заборгованості по відсоткам 2514, 42 грн, розмір інфляційних витрат по основному боргу- 33800,73 грн, розмір інфляційних витрат по відсоткам- 5116, 42 грн.

Щодо позовних вимог позивача, які стосуються стягнення пені, суд вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд приймає доводи представника відповідача про неправомірність нарахування позивачем пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 457,22 грн та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 744,11 грн, з огляду на положення пункту 6прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов судом задоволений частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 11829,46 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 258-259, 263 - 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії- Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» (МФО 351823, ідентифікаційний код 09351600, рах. НОМЕР_6 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк») заборгованість за кредитом по Договору про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) № 450/0497 від 24.07.2019 року, у загальному розмірі 788630 гривен 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» (МФО 351823, ідентифікаційний код 09351600, рах. НОМЕР_6 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк»), судовий збір у сумі 11829 гривен 46 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09351600, місцезнаходження: 61003, м. Харків, Конституції майдан, буд. 22).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03 жовтня 2025 року.

Суддя Д.М. Цвіра