Рішення від 24.09.2025 по справі 160/24585/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року Справа № 160/24585/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняВолок А.О. за участі: представника позивача представника відповідача Єгорова О.Ю., Поліщук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-

УСТАНОВИВ:

28 серпня 2025 року Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" в особі представника Єгорової Олени Юріївни звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" із позовною заявою до Державної податкової служби України, з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 31.07.2025 №4144/ІПК/99-00-24-03-03.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на звернення ПРАТ «ЦГЗК» відповідачем надана індивідуальна податкова консультація, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових консультацій від 31.07.2025 №4144/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК. Позиція податкового органу фактично полягає в тому, що відповідно до п.п. «а» п.п.164.2.14 п.164.2 ст. 164 ПКУ суми моральної шкоди стягнуті за рішенням суду у відшкодування шкоди життю та здоров`ю, внаслідок отриманого професійного захворювання або травми на виробництві підлягають оподаткуванню ПДФО і ВЗ в розмірі, які перевищують розмір 4-х мінімальних заробітних плат. Вважає, що відповідачем надано консультацію, що за своєю суттю суперечить Податковому кодексу України, не враховано висновки Верховного Суду у справі № 212/4843/24 від 06.01.2025 року, у справі № 235/3132/24 від 18.03.2025, у справі № 598/438/21 від 25.01.2023. Крім того, податкову консультацію надано не в повному обсязі, оскільки оскаржувана ІПК не містить чіткої та конкретної відповіді на всі поставлені питання, у зв`язку із чим товариство звернулось із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 29.08.2025 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог частини 6 статті 12, частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 02.09.2025 призначено розгляд адміністративної справи №160/24585/25 за правилами загального позовного провадження, та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

08.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовної заяви просив відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що за результатами розгляду запиту ПрАТ «Інгулецький ГЗК» про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі ПК України) було надано індивідуальну податкову консультацію від 31.07.2025 року № 4146/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК. Платник податків у зверненні повідомив, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації пов`язана зі складністю застосування норм Кодексу та полягає у необхідності формування чіткого розуміння обсягу податкових обов`язків, що виникають як наслідок виконання рішень суду про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, внаслідок отриманого професійного захворювання або виробничої травми на підприємстві, яка відшкодовується підприємством на користь фізичної особи. Була надана індивідуальна податкова консультація листом від 31.07.2025 № 4144/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК, ДПС було надано вичерпну ІПК, котра не суперечить вимогам чинного законодавства, а доводи позивача зводяться до бажання викладення контролюючим органом норм чинного законодавства всупереч нормативно-правовим актам.

15.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначає, що із зазначенням у відзиві відповідача, що з боку ДПС виконано вимоги статті 52 ПК України та надано позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені у зверненні питання щодо нарахування відповідно до чинних вимог ПК України не погоджується, оскільки вважає, що оскаржувана ІПК не містить конкретних роз`яснень практичного застосування норм податкового законодавства, а полягає виключно у цитуванні окремих норм ПКУ. У разі якщо податкова консультація, яка містить цитування нормативно-правових актів, однак не містить чітких висновків або рекомендацій щодо їх застосування для конкретного платника у певних обставинах, не виконує своє головне завдання. Вважає, що відповідачем надано позивачу консультацію, що за своєю суттю суперечить Податковому кодексу України, не враховано висновки Верховного Суду у справі № 212/4843/24 від 06.01.2025 року, у справі № 235/3132/24 від 18.03.2025, у справі № 598/438/21 від 25.01.2023. Крім того, податкову консультацію надано не в повному обсязі, оскільки оскаржувана ІПК не містить чіткої та конкретної відповіді на всі поставлені питання. Питання не розмежовані та містять чітких висновків та обґрунтовувань.

Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 24.09.2025 із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі №160/24585/25 та продовжено розгляд справи по суті.

Представник позивача вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи наведені у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи наведені у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Приватне акціонерне товариство «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ІК в ЄДРПОУ 00190977), зареєстровано як юридична особа та платник податків 17.01.1997, перебуває на обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Код основного виду діяльності: 07.10-добування залізних руд.

Приватне акціонерне товариство «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» направило на адресу Державної податкової служби України звернення, в якому просило надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи резидента, визначеного п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу, сума моральної шкоди, стягнута за рішенням суду з підприємства у зв`язку з ушкодженням здоров`я, отриманим внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві, з урахуванням положення п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі № 598/438/21, від 06.01.2025 у справі № 212/4843/24, від 18.03.2025 у справі № 235/3132/24, де Верховним Судом встановлено, що така виплата не підлягає оподаткуванню, оскільки є компенсацією шкоди життю та здоров`ю на виробництві?

2. Чи виникає у підприємства роботодавця обов`язок податкового агента відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу у разі добровільного виконання судового рішення про стягнення моральної шкоди на користь працівника, яка прямо пов`язана з ушкодженням здоров`я, отриманим під час виконання трудових обов`язків, з урахуванням того, що п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу передбачає звільнення таких сум від оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі № 598/438/21, від 06.01.2025 у справі № 212/4843/24, від 18.03.2025 у справі № 235/3132/24, де Верховним Судом встановлено, що така виплата не підлягає оподаткуванню, оскільки є компенсацією шкоди життю та здоров`ю на виробництві?

3. Чи має підприємство виконувати функції податкового агента та чи зобов`язане воно утримувати та перераховувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу, якщо виплата моральної шкоди здійснюється не підприємством, а органом державної виконавчої служби у примусовому порядку шляхом списання коштів з рахунку підприємства, при цьому така шкода пов`язана з ушкодженням здоров`я працівника, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі № 598/438/21, від 06.01.2025 у справі № 212/4843/24, від 18.03.2025 у справі № 235/3132/24, де Верховним Судом встановлено, що така виплата не підлягає оподаткуванню, оскільки є компенсацією шкоди життю та здоров`ю на виробництві?

4. Чи зобов`язане підприємство як податковий агент утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу у випадку, коли виконання судового рішення про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, здійснюється приватним виконавцем без безпосередньої участі підприємства у виплаті коштів, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі № 598/438/21, від 06.01.2025 у справі № 212/4843/24, від 18.03.2025 у справі № 235/3132/24, де Верховним Судом встановлено, що така виплата не підлягає оподаткуванню, оскільки є компенсацією шкоди життю та здоров`ю на виробництві?

5. Чи зобов`язана фізична особа, яка отримала у примусовому порядку (через органи виконавчої служби чи приватного виконавця) суму моральної шкоди, стягнуту за рішенням суду з підприємства роботодавця за ушкодження здоров`я, подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу та самостійно сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі №598/438/21, від 06.01.2025 у справі № 212/4843/24, від 18.03.2025 у справі № 235/3132/24, де Верховним Судом встановлено, що така виплата не підлягає оподаткуванню, оскільки є компенсацією шкоди життю та здоров`ю на виробництві?

За результатами розгляду звернення, позивачем було отримано від Державної податкової служби України індивідуальну податкову консультацію від 31.07.2025 №4144/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, якою зокрема було роз`яснено наступне: «Враховуючи викладене, у разі якщо юридичною особою на підставі рішенням суду нараховується та виплачується на користь фізичної особи (працівника) шкода, яка пов`язана з ушкодженням здоров`я, отриманим під час виконання трудових обов`язків, то сума такої шкоди не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором». «Разом з тим, якщо на підставі рішення суду юридичною особою виплачується на користь фізичної особи (працівника) дохід у вигляді моральної шкоди в розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому юридична особа зобов`язана виконати усі функції податкового агента, встановлені Кодексом, зокрема, в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджетів. Крім цього, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов`язки, встановлені Кодексом для платників податків. Зауважуємо, що обов`язок з нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору, з доходу, нарахованого фізичній особі на підставі рішення суду, виникає у юридичної особи (боржника), незалежного від того, що виплата зазначеного доходу здійснюється через виконавчу службу». «Таким чином, оскільки фізична особа отримує дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди від податкового агента, то обов`язку щодо подання декларації про майновий стан і доходи у фізичної особи не виникає».

Позивач вважаючи оскаржувану податкову консультацію протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

У відповідності до п. п.14.1.172 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України)податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п.п. 14.1.172-1 п.14.1. ст. 14 ПК Україниіндивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Підпунктом14.1.173 п. 14.1. ст. 14 ПК Українивизначено, що узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.

Відповідно дост. 52 ПК Україниза зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначенийпідпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:

найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;

код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);

власноручний підпис або кваліфікований електронний підпис, або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, платника податків відповідно до вимогЗакону України"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги";

дату звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбаченіЗаконом України"Про звернення громадян".

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Індивідуальні податкові консультації надаються:

в усній формі - контролюючим органом, визначенимпідпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями;

у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначенимпідпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.

Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Доступ до зазначених даних єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним.Порядок веденнята форма єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, зобов`язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від територіального органу (відокремленого підрозділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 40 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:

про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;

про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення територіальний орган (відокремлений підрозділ) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та платника податків у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу;

про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій у разі, якщо в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій уже міститься аналогічна індивідуальна податкова консультація, надана такому платнику податків з цих самих питань, які зазначені у запиті такого платника податків, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхомнадання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.

Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п`яти календарних днів з дня їх надання.

Відповідно дост. 53 ПК України у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):

1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Виходячи із змісту положень наведених вище нормПК України, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є:

- опис питань, що порушуються платником податків;

- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;

- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/2032/16 та від 22.10.2019 у справі №520/10111/18.

Оцінюючи надану податкову консультацію в означеному аспекті, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції Українивстановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюєПК України(в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові засади оподаткування доходів фізичних осіб визначені розділом IV та пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України.

Підпунктами162.1.1,162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК Українивизначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 ПК Українивизначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбаченийрозділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею18та розділомIVцьогоКодексу.

Згідно з підпунктом163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК Україниоб`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту164.1 статті 164 ПК Українибазою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу Українидо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом;

б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання;

в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або інших сум бюджетного відшкодування;

г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом.

ґ) виплати з державного бюджету, пов`язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.

Дія цього підпункту не поширюється на оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування.

Відповідно до підпункту14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК Українидоходом з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПК України та п.п. 1.4 п 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Суд встановив, що в основу оскаржуваної податкової консультації ДПС України поклало висновок про те, що відповідно до п.п. «а» п.п.164.2.14 п.164.2 ст. 164 ПКУ суми моральної шкоди стягнуті за рішенням суду у відшкодування шкоди життю та здоров`ю, внаслідок отриманого професійного захворювання або травми на виробництві підлягають оподаткуванню ПДФО і ВЗ в розмірі, які перевищують розмір 4-х мінімальних заробітних плат.

Отже, спірним у цій ситуації є ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до ч.1 ст. 1168 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Ч. 1,2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (ст. 237-1 КЗпП України).

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Саме на таких юридичних висновках ґрунтуються рішення суду про наявність правових підстав для покладення на підприємство цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок отриманого ушкодження здоров`я у вигляді грошового стягнення.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПК України).

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, нормами податкового законодавства передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Тлумачення норм ПКУ в частині оподаткування сум моральної шкоди, що стягнуті за рішенням суду у відшкодування шкоди життю та здоров`ю наслідок отриманого професійного захворювання або травми на виробництві надано також і в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постановах: у справі №212/4843/24 від 06.01.2025, у справі № 235/3132/24 від 18.03.2025, у справі № 598/438/21 від 25.01.2023 сума моральної шкоди, стягнута на підставі рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю внаслідок отриманого профзахворювання або травми на виробництві, не підлягає оподаткуванню.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 06.01.2025 у справі №212/4843/24 зазначено наступне: «…Посилання касаційної скарги на те, що стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить положенням закону, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас пункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту164.2 статті 164 ПК Українизміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесеніЗаконом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

З урахуванням наведеного, суди дійшли правильного висновку про те, що суми, стягнуті з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди життю та здоров`ю на виробництві не підлягають оподаткуванню.».

З огляду на вказане вище суд зазначає, що індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 31.07.2025 №4144/ІПК/99-00-24-03-03, не повною мірою ґрунтується на положенняхПК України, тому її належить визнати протиправною та скасувати.

Разом із тим, податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

При дослідженні індивідуальної податкової консультації, суд дійшов висновку, що індивідуальна податкова консультація суперечить Положенням чинногоПК України, оскільки відповідачем не враховано положень пп «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачені виключення із переліку оподатковуваних доходів, зокрема сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданих платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю на виробництві.

Разом із тим, вказані обставини свідчать про те, що контролюючим органом не було надано належної оцінки вказаним позивачем у зверненні обставинам, разом із поставленим питанням.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано до суду доказів правомірності та обґрунтованості наданої індивідуальної податкової консультації.

Також суд наголошує, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що оскаржувана у даній справі індивідуальна податкова консультація містить позицію контролюючого органу, яка не узгоджуються із законом.

Зважаючи, що відповідач при прийнятті спірної податкової консультації діяв не на підставі та не у спосіб, що передбаченіПК України, без дотримання вимог ч.2ст.2 КАС України, правомірності свого рішення належними доказами не довів, суд дійшов висновку, що оскаржувана в цій справі індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 31.07.2025 №4144/ІПК/99-00-24-03-03,як акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправною та скасуванню в судовому порядку.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень пункту53.2 статті 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже, в силу приписівстатті 53 ПК Українипісля скасування цієїІПКта набрання рішенням законної сили у цій справі, у податкового органу виникає безальтернативний обов`язок щодо надання нової податкової консультації, з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2422,40 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №4500041733 від 26.08.2025.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Державної податкової служби України на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Керуючись статтями: 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н,50066; ІК в ЄДРПОУ 00190977) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053; ІК в ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 31.07.2025 №4144/ІПК/99-00-24-03-03.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053; ІК в ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н,50066; ІК в ЄДРПОУ 00190977) понесені позивачем судові витрати в сумі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03 жовтня 2025 року.

Суддя Е.О. Юрков