Ухвала від 02.10.2025 по справі 160/33138/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 жовтня 2025 року, м. Дніпросправа № 160/33138/24 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю. (доповідач)

судді: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року

у справі №160/33138/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТАТРЕЙД ЛТД»

до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТАТРЕЙД ЛТД» .

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу.

Дана апеляційна скарга подана відповідачем на рішення суду першої інстанції вчетверте, одночасно із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.09.2025 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам п.1 ч.5 ст.296 КАС України, суд запропоновував скаржнику у встановлений строк надати документ про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання, в якому скаржник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Окрім того, у вказаному клопотанні скаржник просить відстрочити йому сплату судового збору або продовжити строк для усунення недоліків в цій частині з посиланням на об`єктивну неможливість сплати судового збору у цій справі у встановлений судом строк.

Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає те, що попередньо двічі вже вживав дії щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, при цьому первісна апеляційна скарга була подана ним в межах процесуального строку, передбаченого ст.295 КАС України, однак попередні скарги були повернуті судом через неусунення їх недоліків щодо сплати судового збору. Вказує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому КАС України. Акцентує увагу на тому, що звертається із цією скаргою в межах одного року з дня складання повного тексту судового рішення. Просить врахувати оформлення апеляційної скарги відповідно до вимог КАС України, дотримання процесуальних строків при первинному зверненні до суду та бажання заявника, що підтверджується сукупністю послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування, реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду у найкоротші строки. Посилається на доступ до правосуддя.

Перевіряючи доводи, якими скаржник обґрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження в поданому клопотанні, судом з`ясовано наступне.

Відповідно до вимог частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд враховує, що скаржник зазначає причини пропуску процесуального строку ідентичні тим, що були ним наведені при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших вмотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження, скаржник не наводить.

Суд наголошує, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Оцінка судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах статті 8 КАС, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.

Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

У цій справі саме скаржником не було дотримано вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційної скарги в частині надання доказів сплати судового збору, що і стало підставою для її неодноразового повернення. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, попередні апеляційні скарги були повернуті, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Вчасна первинна подача апеляційної скарги, на що посилається скаржник, не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

До того ж повернення апеляційної скарги не зупиняє та не перериває строк на апеляційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Як при поданні апеляційної скарги вперше, так і при повторних зверненнях зі скаргою, скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, тобто, відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою вже втретє не усунуто недоліків, які слугували підставою для повернення попередньо поданих апеляційних скарг, що, в свою чергу, не може вважатися добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов`язків.

У свою чергу, приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині надання документа про сплату судового збору є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Оскаржуване рішення у цій справі ГУ ДПС отримало 27.02.2025, відтак до дати звернення з апеляційною скаргою вчетверте і до цього часу у скаржника було достатньо часу для приведення своєї апеляційної скарги у відповідність із вимогами КАС України в частині надання доказів сплати судового збору.

Суд бере також до уваги, що жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу, зокрема, з моменту повернення попередньої апеляційної скарги до звернення з цією апеляційною скаргою, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у цій справі фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що скаржник дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження в найкоротші строки, відповідач до суду не надав.

Скаржником не надано обґрунтованих пояснень та належних доказів щодо неможливості повторного (втретє) звернення з апеляційною скаргою у максимально стислий строк після отримання копії ухвали про повернення попередньої апеляційної скарги; не доведено, що зволікання щодо повторного звернення зі скаргою мало об`єктивно поважні причини, беручи до уваги те, що судовий збір скаржником при повторному зверненні так і не був сплачений.

Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на апеляційне оскарження, є направлення повторної апеляційної скарги скаржником у найкоротший строк.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем в касаційному порядку ухвал Третього апеляційного адміністративного суду про повернення попередніх апеляційних скарг .

Також, з матеріалів справи слідує, що повернення попередніх апеляційних скарг було зумовлено невиконанням скаржником вимог ухвал суду про залишення апеляційних скарг без руху щодо сплати судового збору.

Суд зауважує, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, яке діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинно намагатись отримати вигоду від фінансових та інших складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Зазначене пов`язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Суд вважає, що для приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання цієї апеляційної скарги після ухвалення рішення суду першої інстанції і отримання його повного тексту відповідачем, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.

Аргументи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, а тому апеляційна скарга має бути прийнята до розгляду, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів.

Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістомрішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Аргументи скаржника, наведені у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не можуть бути розцінені як об`єктивні обставини особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

За таких обставин розгляд заявленого скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків в цій частині є недоцільним.

Керуючись статтями 294, 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 р. у справі № 160/33138/24.

Ухвала набирає законної сили "02" жовтня 2025 р. та може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку передбаченому ст.329 КАС України.

Головуючий суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Я.В. Семененко

Суддя:А.В. Суховаров