Рішення від 01.10.2025 по справі 990/3/25

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2025 року

м. Київ

справа №990/3/25

адміністративне провадження № П/990/3/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.

учасники судового процесу:

представник позивача - Васильєв С. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції справу № 990/3/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (місцезнаходження: вул. Студентська, 12-а, м. Київ, 04050; далі - відповідач, ВРП). Позовна заява направлена через підсистему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Васильєвим Сергієм Валерійовичем 04 січня 2025 року. Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 10 грудня 2024 року № 3575/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Донецького окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що воно носить формальний характер та містить лише посилання на наявність рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП № 2397/3дп/15-24 від 07 серпня 2024 року та рішення ВРП від 21 листопада 2024 року, яке винесене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП. При цьому, в самому рішенні не наведено жодних мотивів та не відображено усіх обставин, що мали місце під час вирішення питання про звільнення.

На переконання позивача, рішення ВРП підлягає скасуванню, адже відсутні належні та достовірні докази, які б свідчили про наявність поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет судової влади, оскільки визнання російською федерацією позивачки своєю громадянкою в силу власного закону за фактом її проживання в окупованому Севастополі у 2014 році не свідчить про вчинення позивачкою дисциплінарного проступку як суддею.

Крім того, за позицією позивача, ВРП не дотрималась принципу правової визначеності, оскільки притягнула позивача до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, про існування яких Вищій раді правосуддя було відомо ще у червні 2023 року, та яким Вищою радою правосуддя вже надано оцінку у серпні 2023 року, коли Вища рада правосуддя у пленарному складі затвердила висновок про відсутність шкоди авторитету правосуддя, а 07 серпня 2024 року ті самі обставини стали підставою для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Також позивач вважає, що подання ВРП реалізується прийняттям рішення про звільнення та становить єдиний процес притягнення судді до відповідальності, за яким саме рішенням про звільнення застосовується обрана санкція, а тому мало бути вирішено питання про дотримання строків притягнення судді до відповідальності. Відсутність же окремого строку для прийняття рішення про звільнення не виправдовує втручання в права позивача, бо свідчить лише про порушення юридичної визначеності та проблеми з якістю закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09 січня 2025 року відкрив провадження у цій справі, встановив сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи, витребував у відповідача належним чином засвідчену копію рішення ВРП від 10 грудня 2024 року № 3575/0/15-24, а також копії усіх документів, які стали підставою для його прийняття (т.1 а.с. 161).

17 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від ВРП надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 177). ВРП зазначає, що оскаржуване рішення про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, тому за своєю суттю є кадровим. У такому рішенні ВРП не оцінювала обставини та висновки дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань. Тобто оскаржуваним рішенням ВРП реалізовувала повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом - Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя. Також звертає увагу, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу). Відповідно, на переконання відповідача, рішення ВРП ухвалено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, мотивоване наявністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 та рішення ВРП від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24, а доводи Позивача щодо відсутності в рішенні мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, є безпідставними. Оскаржуване рішення прийнято повноважним складом Ради та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухвалені. Це рішення також містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Відтак, підстави для оскарження і скасування рішення Ради від 10 грудня 2024 року № 3575/0/15-24, визначені частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) відсутні.

До відзиву на позовну заяву додані Матеріали про звільнення з посади судді ОСОБА_1 (т.1 а.с.188).

Ухвалою від 26 лютого 2025 року Верховний Суд задовольнив клопотання Вищої ради правосуддя і зупинив провадження у справі № 990/3/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 990SCGC/29/24 (провадження № 11-295сап24) за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильєв Сергій Валерійович, на рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24.

03 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення ВРП від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24 залишила без змін.

Ухвалою від 01 жовтня 2025 року Верховний Суд поновив провадження у справі № 990/3/25 зі стадії, на якій його було зупинено.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.

Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 571/2013 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначена суддею Донецького окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Указом Президента України від 17 квітня 2019 року № 148/2019 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду безстроково.

16 серпня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на дії судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 травня 2024 року № 1531/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 2397/3дп/15-24 від 7 серпня 2024 року суддю Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішенням ВРП від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24 зазначене рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, оскаржене ОСОБА_1 , залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 03 липня 2025 року у справі № 990SCGC/29/24 (провадження № 11-295сап24) скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24, ухвалене за результатами перегляду рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24, залишила без задоволення, а рішення ВРП від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24 - без змін.

До Вищої ради правосуддя надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2024 року № 31811/0/9-24 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Донецького окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

10 грудня 2024 року ВРП прийняла рішення № 3575/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Донецького окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

Вважаючи протиправним зазначене рішення ВРП, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із цим позовом.

У судове засідання, яке відбулось 01 жовтня 2025 року позивач не з`явилася, проте, 24 липня 2025 року подала заяву про розгляд справи за її відсутності, за участю її представника - Васильєва С. В. (т.2 а.с.66). В цій заяві ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник позивача - адвокат Васильєв С. В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник ВРП у судове засідання не з`явився. Водночас перед судовим засіданням через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи у судовому засідання 01 жовтня 2025 року без участі представника відповідача. До зазначеної заяви додано копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2025 року у справі № 990SCGC/29/24 (провадження № 11-295сап24), сформовану з електронного кабінета.

Надаючи правову оцінку спірним у цій справі правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Статтею 108 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді, зокрема, подання про звільнення судді з посади.

Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, факт, що суддя допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Згідно з положенням статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.

Статтею 115 Закону № 1402-VIII передбачено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.

Відповідно до статті 1 цього Закону ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

Відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

За частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді відповідно до пунктів 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 10 грудня 2024 року № 105 та копія Спірного рішення, свідчать про те, що на засіданні ВРП були присутні 13 її членів (тобто більшість від складу), які проголосували за звільнення позивачки з посади судді, проти - 0. Це рішення підписав повноважний склад ВРП, всі її 13 членів, які брали участь у його ухваленні.

Отже, у цій справі відсутні визначені пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскарженого рішення ВРП.

Щодо доводів позивача про те, що оскаржуване рішення не містить мотивів, варто зауважити, що воно містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

Підставою для звільнення позивачки слугувало рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП № 2397/3дп/15-24 від 07 серпня 2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 », у якому наведені висновки цієї палати про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, оскільки вона допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Ухвалюючи таке рішення, Третя Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що, на її переконання, набуття ОСОБА_1 громадянства держави-агресора свідчить про порушення нею статей 4, 127 Конституції України та статей 51, 54 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у чинній на той час редакції, статей 52, 56, 57, 121 Закону № 1402-VIII, статей 1, 6 Кодексу суддівської етики, а з огляду на те, що протягом тривалого часу вона здійснювала правосуддя в Україні та ухвалювала рішення іменем України, це ставить під сумнів її здатність забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права, зокрема інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя, суперечить конституційному принципу незалежності судді, неминуче підриває авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади.

ВРП у своєму рішенні від 10 грудня 2024 року № 3575/0/15-24 зробила висновки про те, що дисциплінарне провадження стосовно судді ОСОБА_1 здійснювалося з дотриманням процедури, установленої законами № 1402-VIII та № 1798-VIII.

Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону № 1798-VIII рішення ДП ВРП може бути оскаржене до ВРП і така процедура оскарження чітко регламентована приписами КАС України та Законом № 1798-VIII, за правилами яких скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП (частина третя статті 51 Закону № 1798-VIII) як органу, що має компетенцію суду стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Своєю чергою рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише ухвалюється на його підставі.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вимог частини четвертої статті 78 КАС України факти допущення позивачем порушень, які мали наслідком її звільнення за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, не потребують доказування, оскільки ці обставини встановлені під час ухвалення рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1.».

Так само не підлягає судовому контролю у цій справі рішення ВРП від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24 як кінцеве рішення у дисциплінарному провадженні з огляду на те, що такий контроль щодо нього був здійснений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2025 року у справі № 990SCGC/29/24 (провадження № 11-295сап24). При цьому Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла висновку, що ВРП прийняла рішення від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення і дійшла обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

З огляду на норми КАС України та компетенційну складову у понятті «суду, встановленого законом» надання правової оцінки процедурним питанням, пов`язаним з розглядом дисциплінарної справи в межах розгляду спору, у якому переглядається рішення ВРП про звільнення судді за особливими обставинами, виходить за межі компетенції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.

Доводи позивача здебільшого зводяться до незгоди із рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24, яке стало підставою для ухвалення Спірного рішення. Втім, відповідно до частини четвертої статті 35 Закону № 1798-VIII рішення Дисциплінарної палати ВРП може бути оскаржене до ВРП, і така процедура оскарження чітко регламентована приписами КАС та Законом № 1798-VIII, за правилами яких скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП (частина третя статті 51 Закону № 1798-VIII) як органу, що має компетенцію суду стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Обставини вчинення позивачем проступку були встановлені рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП, і позивач скористалась правом на його оскарження в установленому законом порядку: шляхом оскарження його до ВРП, а рішення останньої - до Великої Палати Верховного Суду.

Рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 9901/273/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 11-777сап19, від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/392/20, але не виключно).

У межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді з посади, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі, мотиви й оцінка дисциплінарним органом і ВРП обставин, що стали підставою для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно судді) [постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 9901/98/21, від 28 липня 2022 року у справі № 9901/35/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/132/20].

Такі висновки підтримані і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2025 року у справі № 990/223/24, від 01 травня 2025 року у справі №9901/136/21, від 21 липня 2025 року у справі № 990/283/24.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято ВРП на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством; підстав для скасування зазначеного рішення, передбачених частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII, немає.

Інші доводи позивача не впливають на результат судового розгляду.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 жовтня 2025 року.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк