Постанова

від 16.01.2008 по справі 34/15-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/15-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.01.2008р.м.Київ№ 34/15-А

12 год. 32 хв.

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіатрон»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001782308/0 від 24.03.2006 та № 334238/1 від 27.03.2007

СуддяСташків Р.Б.

секретар судового засіданняПоліщук О.В.

Представники:

від позивачаПоліщук С.В. (довіреність від 19.09.2006);

від відповідачаУкраїнець Т.С. (довіреність № 60/9/10-209 від 09.01.2008).

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.  

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіатрон»(далі –Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі –Інспекція) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001782308/0 від 24.03.2006, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 694 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 347 грн. та № 334238/1 від 27.03.2007, яким Товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 784 грн., у тому числі за основним платежем –14 523 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 7 261 грн.

16.01.2008 Товариство у судовому засіданні заявило  клопотання, у якому  просило суд судові витрати у даній справі покласти на нього.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Інспекцією в акті перевірки від 20.12.2005 № 247/23-8-31306139 безпідставно зроблено висновок про порушення Товариством при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Фітос-НВ»положень підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Товариство стверджує, що господарські операції з ТОВ «Фітос-НВ»були здійснені з дотриманням вимог законодавства, при цьому ТОВ «Фітос-НВ»видало належним чином оформлені податкові накладні на підставі яких Товариство і віднесло до податкового кредиту в серпні та жовтні 2003 року суму зазначеного в них ПДВ. Таким чином, на думку Товариства, висновки Інспекції щодо неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ «Фітос-НВ»є безпідставними та такими, що суперечить Закону України «Про податок на додану вартість».

Інспекція проти позову заперечувала, посилаючись на те, що висновки, зроблені за результатами перевірки в акті перевірки від 20.12.2005 № 247/23-8-31306139, ґрунтуються на нормах законодавства України та підтверджуються фактичними обставинами справи. Інспекція вважає, що Товариство безпідставно включало суми податку на додану вартість до податкового кредиту серпня та жовтня 2003 року за операціями з ТОВ «Фітос-НВ», оскільки рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2005 у справі № 2-562/3.2005 визнано недійсними установчі документи, статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фітос-НВ»з моменту реєстрації. На думку Інспекції, факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ «Фітос-НВ»з моменту реєстрації автоматично призводить до визнання нелегітимними всіх юридично значимих дій такого товариства, оскільки в судовому порядку визнається, що дане товариство не існувало як суб'єкт права. А факт визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ свідчить про те, що ТОВ «Фітос-НВ»слід вважати таким, що не зареєстроване як платник ПДВ. Отже воно не мало права виписувати податкові накладні, а тому всі виписані ним податкові накладні вважаються недійсними так як складені особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

У період з 08.12.2005 до 20.12.2005 Інспекцією було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства (ідентифікаційний код 31306139) з питань правових відносин з ТОВ «Фітос-НВ»(ідентифікаційний код 32421893) за липень, серпень, жовтень та листопад 2003 року, за результатами якої 20.12.2005 складено акт № 247/23-8-31306139  (далі –Акт перевірки).

В ході перевірки встановлено порушення Товариством вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 15 216,67 грн. у т.ч. по періодах: у серпні 2003 року –7 716,67 грн., у жовтні 2003 року –7 500 грн.

На підставі Акта перевірки Інспекцією прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення.

Як убачається з матеріалів справи, Між Товариством та ТОВ «Фітос-НВ»були укладені договори б/н від 01.07.2003 та від 21.10.03 на придбання запасних частин.

На виконання вказаних договорів Товариство перерахувало ТОВ «Фітос-НВ» 169 560 грн., що підтверджується банківськими виписками від 05.08.2003, 31.10.2003 26.11.2003, копії яких містяться в матеріалах справи.

ТОВ «Фітос-НВ» передало Товариству товар відповідно до накладних № 000194 від 90.07.2003 на суму 46 300 грн. (в т.ч. ПДВ 7 716,67 грн.), № 000277 від 24.10.2003 на суму 45 000 грн. (в т.ч. ПДВ 7 500 грн.), № 000285 від 03.11.2003 на суму 19 800 (в т.ч. ПДВ 3 300 грн.), № 000315 від 21.10.2003 на суму 58 460 ( в т.ч. ПДВ 9 743,33 грн.), всього на суму 169 560 грн. (в т.ч. ПДВ 28 260 грн.).

За вказаними господарськими операціями ТОВ «Фітос-НВ»виписало Товариству податкові накладні № 212 від 09.07.2003 на суму 46 300 грн. (в т.ч. ПДВ 7 716,67 грн.), № 293 від 24.10.2003 на суму 45 000 грн. (в т.ч. ПДВ 7 500 грн.), всього на суму 91 300 грн. (в т.ч. ПДВ 15 216,67 грн.).

Суми ПДВ за вказаними накладними були включені Товариством до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень 2003 року  (вх. Інспекції № 310463 від 22.09.2003), в декларації з ПДВ за жовтень 2003 року (вх. Інспекції № 407916).

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2005 у справі № 2-562/3.2005 визнано недійсними Статут ТОВ «Фітос-НВ»  з моменту державної реєстрації з 22.04.2003 та Свідоцтво № 37059366 про реєстрацію платника податку на додану вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість з 21.05.2003, у зв'язку з відсутністю підприємства за адресою зазначеною в установчих документах, а особи, які вказані як засновники та керівники підприємства підписували документ за винагороду.

Посилаючись на зазначене заочне рішення суду першої інстанції у цивільній справі, Інспекція у Акті перевірки дійшла висновку про те, що оскільки відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 за №165 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість», то  податкові накладні виписані ТОВ «Фітос-НВ» вважаються недійсними так як складені особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і яка немає індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.

Проте, суд не може погодитись з даним висновком Інспекції з наступних підстав.

На момент здійснення спірних господарських операцій (серпень, жовтень 2003 року) ТОВ «Фітос-НВ» було зареєстровано у податковому органі як платник податку на додану вартість, про що було видано відповідне свідоцтво № 37059366.

Акт № 1132/29-203 від 03.11.2005 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «Фітос-НВ» був складений вже після здійснення спірних операцій та видачі спірних податкових накладних.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2005 заочне рішення цього суду від 14.02.2005 у справі № 2-562/3.2005 було скасовано у зв'язку із нововиявленими обставинами та залучено в якості третьої особи ТОВ «Ефект-Енергія», а заочним рішенням цього суду від 04.04.2006 у справі № 2-995/3.2006 в задоволенні позовних вимог Інспекції до ТОВ «Фітос-НВ» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 заочне рішення Голосіївського  районного суду м. Києва від 04.04.2006 у справі № 2-995/3.2006  залишено без змін.

Крім того, розглядаючи справу по суті суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок  обліку,  звітування  та  внесення  податку до бюджету визначаються Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України «Про податок на додану вартість»є лише повна відсутність підтверджуючих документів –податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТОВ «Фітос-НВ»на підтвердження суми податкового кредиту.

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.  

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія  залишається   у продавця товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.  

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит по операціям з придбання товарів у ТОВ «Фітос-НВ», формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку Інспекції не вказано.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а»цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи, реєстрація платника податку на додану вартість  була анульована 03.11.2005, про що складено акт № 1132/29-203 від 03.11.2005, тобто вже після видачі спірних податкових накладних.

Відтак, податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Фітос-НВ» у липні та жовтні 2003 року, є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Будь-яких доказів того, що контрагент позивача в спірний період не був в установленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість  та відповідно не мав права на виписування податкових накладних суду не надано.

Також Інспекцією не надано належних доказів визнання недійсними правочинів (угод), укладених між позивачем та ТОВ «Фітос-НВ».

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Фітос-НВ», зареєстрованого на момент їх видачі платником податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що діючим законодавством не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, сплативши його перед цим в ціні придбаного товару, у випадках скасування державної реєстрації продавця чи в подальшому анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, чи в разі можливої несплати продавцем податку до бюджету. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом також враховується, що Законом України «Про систему оподаткування»для платника податку не передбачено обов'язку (стаття 9) та не надано права (стаття 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо), а також перевіряти відповідність його установчих документів нормам діючого законодавства та встановлювати дійсний намір його засновників на ведення господарської діяльності. Так само, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема той факт, що сума податкового кредиту задекларованого позивачем в деклараціях за серпень та жовтень 2003 року визнана судом правомірною господарський суд вважає висновок відповідача про заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 15 216,67 грн. безпідставним, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню недійсними.

Пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового  законодавства.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку Товариства, то, відповідно, підстав для застосування до Товариства штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, у Інспекції не було.  

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам Інспекція як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірних повідомлень-рішень недійсними, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас частиною 4 статті 105, абзацом 2 частини 2 статті 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги положення пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими що підлягають  задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).     

У судовому засіданні 16.01.2008 Товариство подало клопотання про покладення на нього судових витрат.             

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 17, 23, 71, 86, 94, 97, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001782308/0 від 24.03.2006 та № 334238/1 від 27.03.2007.

Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіатрон».

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі, шляхом подання через Господарський суд міста Києва заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяСташків Р.Б.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –18.01.2008.