Рішення

від 22.11.2007 по справі 16796-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

16796-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2007Справа №2-7/16796-2006

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» (04073, м. Київ, Оболонський район, пр-т Московський, 6, ідентифікаційний код 26410155)

До відповідача  Феодосійського регіонального фонду розвитку економіки та підтримки підприємництва (98100,м. Феодосія, вул. Карла Лібкнехта, 4, ідентифікаційний код 30188620)

Про стягнення 300631,46 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Юхіменко С. І., предст., дов. №80 від 22.08.2007 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Феодосійського регіонального фонду розвитку економіки та підтримки підприємництва про стягнення 300631,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами у справі був укладений кредитний договір №140/0311-КЮ від 18.11.2003 р., на забезпечення виконання умов якого були укладені договори застави автотранспорту від 26.02.2004 р. та від 30.04.2004 р. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором на договорах застави були вчинені виконавчі написи нотаріуса та відкрито виконавче провадження щодо їх виконання. Проте, оскільки вартість переданого у власність позивача заставленого майна недостатня для задоволення вимог банку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми, яка не вистачає для повного задоволення вимоги, а саме: заборгованість за кредитним договором (заборгованість по кредиту, пеня за несвоєчасне повернення кредиту, пеня за несвоєчасну сплату відсотків) у розмірі 296371,46 грн., витрати за проведення виконавчих дій у сумі 1600,00 грн., витрати за зберігання автобусів у розмірі 960,00 грн., держмито за вчинення нотаріусом виконавчого напису у сумі 1700,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою ГС АР Крим від 28.11.2006 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- Чи підтверджується документально заборгованість Феодосійського регіонального фонду економіки та підтримки підприємництва перед Відкритим акціонерним товариством «Перший інвестиційний Банк» по кредитному договору №140/0311-КЮ від 18.11.2003 р. станом на 22.09.2006 р. у розмірі 35 670,14 доларів США?

- Якщо заборгованість підтверджується, то в якій сумі нанесені збитки банку в результаті неповернення кредиту за Кредитним договором №140/0311-КЮ від 18.11.2003 р., Додатковою угодою №1 від 09.03.2004 р. та Додатковою угодою №2 від 05.08.2004 р. станом на 22.09.2006 р. та станом на 14.11.2006 р.?

- Які допущені порушення вимог нормативних актів, що регулюють порядок видачі, погашення кредиту, їх обліку та контролю?

У зв'язку з надходженням до суду висновку експерта, ухвалою ГС АР Крим від 24.10.2007 р. провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення на висновок експерта. Вказані пояснення прийняті судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

18.11.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Перший інвестиційний банк» (Банк) та Феодосійським регіональним фондом розвитку економіки та підтримки підприємництва (Позичальник) був укладений кредитний договір №140/0311-КЮ, згідно з п. 2.1 якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 135 503,00 доларів США на умовах, передбачених цим Кредитним договором для придбання 5 автобусів “VOLVO” В10М згідно договору поставки товару №20/Ю від 18.11.2003 р., між ТОВ Авіакомпанія «Авіалінії БСЛ» і Феодосійським регіональним фондом розвитку економіки та підтримки підприємництва. Кредитні кошти надаються кількома траншами.

Відповідно до п. 2.2 Договору плата за кредит встановлюється у розмірі 15% річних.

Строки погашення кредиту обумовлені сторонами в п. 2.3 Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору Банк, при наявності вільних кредитних ресурсів, протягом трьох банківських днів, після оформлення договорів застави на автобуси, заставною вартістю не менше ніж розмір траншу, здійснює надання траншів Позичальнику згідно письмовим заявкам, які підписуються уповноваженими представниками Позичальника і повинні містити наступну інформацію: суму траншу, що підлягає наданню, дата надання.

Період нарахування відсотків складає певну кількість календарних днів. Датою початку періоду нарахування відсотків є дата надання кредиту. Відсотки нараховуються на суму фактично отриманого кредиту по день повного його повернення. Кількість днів у році для розрахунку відсотків визначається сторонами у 360 днів, кількість днів у місяці – фактична (п. 3.2 Договору).

П. 3.3 Договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно станом на останній робочий день місяця та на момент кінцевого строку повернення кредиту. Нарахування відсотків за останній робочий день та наступні за ним неробочі дні поточного місяця здійснюються в наступному місяці. Відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником відповідно до розрахунків Банку у період з останнього робочого дня цього ж місяця до десятого числа наступного місяця включно та одночасно з кінцевим строком повернення кредиту, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Позичальника на рахунок, відкритий в ВАТ «Перший інвестиційний банк».

В подальшому графік погашення заборгованості за кредитом був змінений сторонами додатковою угодою №1 від 09.03.2004 р. (а. с. 10-11).

Додатковою угодою №2 від 05.08.2004 р. сторони дійшли згоди щодо викладення п. 2.1 Кредитного договору в наступній редакції: «Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 108403,00 доларів США на умовах, передбачених цим Кредитним договором для придбання 5 автобусів “VOLVO” В10М згідно договору поставки товару №20/Ю від 18.11.2003 р., між ТОВ Авіакомпанія «Авіалінії БСЛ» і Феодосійським регіональним фондом розвитку економіки та підтримки підприємництва. Кредитні кошти надаються кількома траншами.». Цією ж Додатковою угодою Розділ 3 Кредитного Договору був доповнений п. 3.8 наступного змісту: «В якості забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором Позичальник надає придбані за кредитні кошти 4 автобуси “VOLVO” В10М.».

26.02.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Перший інвестиційний банк» (Заставодержатель) та Феодосійським регіональним фондом розвитку економіки та підтримки підприємництва (Заставодавець) був укладений договір застави автотранспорту, п. 1 якого передбачено, що цей Договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з умов Кредитного Договору №140/0311-КЮ від 18.11.2003 р. з усіма можливими додатковими угодами та додатками до нього, укладеного між Заставодавцем та Заставодержателем.

Відповідно до п. 2 Договору у відповідності до Закону України «Про заставу» для часткового забезпечення зобов'язань за Кредитним договором Заставодавець надає в заставу належні йому:

- транспортний засіб – реєстраційний номер КРО2323, марки VOLVO, модель В10М20, жовтого кольору, шасі №YV3B10M6000008491, 1985 року випуску, тип ТЗ – автобус, двигун V9600D куб. см., який належить Заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ КРС №351561, виданого МРЕВ ДАІ м. Феодосії 17 лютого 2004 року;

- транспортний засіб – реєстраційний номер КРО2324, марки VOLVO, модель В10М20, жовтого кольору, шасі №YV3B10M6000008242, 1985 року випуску, тип ТЗ – автобус, двигун V9600D куб. см., який належить Заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ КРС №351562, виданого МРЕВ ДАІ м. Феодосії 17 лютого 2004 року.

Вартість майна, що передається в заставу, встановлена за погодженням сторін, складає 291667,00 грн.

Згідно з п. 10 Договору застави звернення стягнення на «Майно» здійснюється:

- шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису - продажу «Майна» у  примусовому  порядку відповідно до діючого законодавства України;

- за згодою сторін або шляхом передачі «Майна» у власність «Заставодержателя»:

 а) шляхом передачі «Майна» у власність «Заставодержателя»;

в) шляхом продажу «Заставодавцем» «Майна» в добровільному порядку при умові отримання погодження «Заставодержателя» з умовою перерахування коштів, отриманих від реалізації «Майна», в рахунок погашення заборгованості за «Кредитним договором». Для отримання погодження «Заставодержателя» «Заставодавець» звертається до «Заставодержателя» з письмовою пропозицією про продаж «Майна» для погашення заборгованості по «Кредитному договору», в якому зазначає ціну, за яку планується продати «Майно», та інші умови продажу «Майна». «Заставодержатель» розглядає надану «Заставодавцем» пропозицію і приймає рішення про її прийняття чи відхилення. Погодження «Заставодержателя» здійснюється тільки в письмовій формі за підписом його керівника та з проставленням печатки.

Відповідно до п.11 Договору за рахунок заставленого «Майна» «Заставодержатель» має право задовольнити свої вимоги по «Кредитному договору» та цьому договору в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, а саме:

-  на суму кредиту;

-          на суму нарахованих відсотків за користування кредитом;

- відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання у випадках,    передбачених законодавством України та умовами «Кредитного договору» та цього договору;

-          суму неустойки, у випадках та розмірі, передбачених умовами «Кредитного договору» та цього договору;

-          відшкодування витрат, пов'язаних із здійсненням забезпеченою заставою вимоги,

- інші витрати, що виникли в зв'язку з здійсненням «Заставодержателем» вимоги, що випливає з умов цього договору.

Вказаний договір застави був посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу 26.02.2004 р. та зареєстрований в реєстрі за №581.

Аналогічний договір застави автотранспорту був укладений між сторонами 30.04.2004 р., за яким Заставодавець надає в заставу належні йому:

- транспортний засіб – реєстраційний номер КРО2332, марки VOLVO, модель В10М20, жовтого кольору, шасі (кузов) №YV31МGC14GA011739, 1986 року випуску, тип ТЗ – автобус, об'єм двигуна 9600 куб. см., який належить Заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії АРК №003909, виданого МРЕВ ДАІ м. Феодосії 24 квітня 2004 року;

- транспортний засіб – реєстраційний номер КРО2331, марки VOLVO, модель В10М20, жовтого кольору, шасі (кузов) №YV31МGC10КА020978, 1989 року випуску, тип ТЗ – автобус, об'єм двигуна 9600 куб. см., який належить Заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії АРК №003908, виданого МРЕВ ДАІ м. Феодосії 24 квітня 2004 року.

Вартість майна, що передається в заставу, встановлена за погодженням сторін, складає 291667,00 грн.

Спосіб та порядок звернення стягнення та реалізації майна аналогічні умовам, передбаченим договором застави від 26.02.2004 р.

З висновку судової економічної експертизи у цій справі вбачається, що ВАТ «Перший інвестиційний банк» на підставі кредитних заявок, надав 27.02.2003 р. перший транш у розмірі 54202,00 доларів США, 18.05.2004 р. другий транш у розмірі 54201,00 доларів США, таким чином ВАТ «Перший інвестиційний банк» умови договору були виконані.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх обов'язків за договором по сплаті кредиту та відсотків, 14.07.2005 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т. Д. був вчинений виконавчий напис про стягнення з Феодосійського регіонального фонду розвитку економіки та підтримки підприємництва на користь позивача 120909,61 доларів США (заборгованість по кредиту, відсоткам та пені) та 1700,00 грн., та запропоновано звернути стягнення на заставлене майно – 4 автобуси.

На підставі вказаного виконавчого напису постановою Міського відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.08.2005 р.

Згідно з проведеною незалежною експертною оцінкою, загальна вартість автобусів складає 399228,00 грн. (а. с. 41-45).

Проте, у зв'язку з відсутністю споживчого попиту на заставлене майно, ДВС в м. Феодосії в повідомленні №8433/5 від 31.07.2006 р. (а. с. 46-47) повідомила про неможливість його реалізації.

За таких обставин, органом державної виконавчої служби від 08.08.2006 р. були прийняті постанови про зняття арешту та передачу автобусів у власність стягувача (ВАТ «Перший інвестиційний банк»).

Матеріали справи свідчать, що автобуси були передані позивачу за відповідним актом приймання-передачі від 08.08.2006 р. (а. с. 52-53), у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед ВАТ «Перший інвестиційний банк» була зменшена на суму вартості автобусів, тобто на 399228,00 грн.

Проте, оскільки вартість переданого у власність позивача заставленого майна недостатня для задоволення вимог банку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми, яка не вистачає для повного задоволення вимоги – у розмірі 300631,46 грн., з яких:

-          заборгованість по кредиту у розмірі 35 670,14 доларів США;

-          пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 23.09.2005 р. по 22.09.2006 р. у сумі 17789,78 доларів США;

-          пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 11.11.2004 р. по 13.07.2005 р. у розмірі 744,08 доларів США;

-          пеня за несвоєчасне повернення частин кредиту за період з 20.07.2004 р. по 13.07.2005 р. у сумі 4483,42 доларів США;

-          витрати за проведення виконавчих дій, які були авансові банком у розмірі: 1600,00 грн. за експертизу автобусів та 960,00 грн. за зберігання автобусів;

-          держмито за вчинення нотаріусом виконавчого напису у розмірі 1700,00 грн.

          Статтею 24 Закону України «Про заставу» передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України. Аналогічне положення закріплено сторонами в п. 13 договорів застави, якими передбачено, що у випадках коли суми, вирученої від реалізації заставленого за цим договором «Майна» недостатньо для повного задоволення вимог «Заставодержателя», перелічених у п. 11. цього договору, він має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення,   з іншого майна, грошових коштів, майнових прав «Заставодавця».

В висновку судової економічної експертизи у цій справі зазначено, що згідно наданих на дослідження документів підтверджується заборгованість по кредиту Феодосійського регіонального фонду розвитку економіки та підтримки підприємництва станом на 22.09.2006 р. у сумі 35670,14 доларів США.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 35670,14 доларів США, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов Кредитного договору №140/0311-КЮ від 18.11.2003 р. (з урахуванням додаткових угод до нього), через що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» щодо стягнення з  Феодосійського регіонального фонду розвитку економіки та підтримки підприємництва заборгованості по кредиту у сумі 35670,14 доларів США (що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 22.09.2006 р. дорівнює 180134,207 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 5.2 Кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату кредиту та/або відсотків за користування ним Позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.

П. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 5.2 Кредитного договору сторони передбачили, що пеня нараховується з дня виникнення прострочення платежу, включаючи день погашення.

Таким чином, з урахуванням закріпленого статтею 3 Цивільного кодексу України принципу свободи договору та враховуючи положення статті 6 Цивільного кодексу України, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені зі збільшенням шестимісячного терміну.

Матеріалами справи та доданими до позовної заяви розрахунками підтверджується правомірність здійснення ВАТ «Перший інвестиційний банк» розрахунку пені у загальному розмірі 23017,28 доларів США (116237,25 грн.), через що вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з Феодосійського регіонального фонду розвитку економіки та підтримки підприємництва витрат за проведення виконавчих дій, які були авансові банком у розмірі: 1600,00 грн. за експертизу автобусів та 960,00 грн. за зберігання автобусів, та держмита за вчинення нотаріусом виконавчого напису у розмірі 1700,00 грн., суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Так, згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ст. 25 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

Судом встановлено, що понесені позивачем витрати по оплаті експертизи автобусів, плати за зберігання автобусів та державного мита за вчинення нотаріусом виконавчого напису пов'язані з порушенням відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків та були направлені на захист свого порушеного права, тобто шкідливий результат виник безпосередньо у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача. Отже наявність повного складу цивільного правопорушення підтверджується матеріалами справи, через що заявлена позивачем до відшкодування грошових коштів у загальному розмірі 4260,00 грн. є збитками в розумінні норм чинного законодавства України. Розмір збитків підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, виконавчим написом нотаріуса, меморіальними ордерами №4330167 від 23.12.2005 р. та №4330166 від 23.12.2005 р., через що вимоги ВАТ «Перший інвестиційний банк» щодо їх стягнення з відповідача також підлягають задоволенню.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Феодосійського регіонального фонду розвитку економіки та підтримки підприємництва (98100,м. Феодосія, вул. Карла Лібкнехта, 4, ідентифікаційний код 30188620) на користь Відкритого акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» (04073, м. Київ, Оболонський район, пр-т Московський, 6, ідентифікаційний код 26410155) грошові кошти у сумі 300631,46 грн., 3006,31 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.