Постанова від 06.10.2025 по справі 640/20303/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20303/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кисіль Роман Валерійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРНА ТРЕЙДИНГ Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-РЕГІОН УКРАЇНА» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 року №03042440701 та №0304250701.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2025 було здійснене процесуальне правонаступництво та замінено первинного позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-РЕГІОН УКРАЇНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРНА ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агро-Регіон Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 31.05.2011 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 10.03.2021 №19256/Ж5/26-15-07-01-06/37750107 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Агро-Регіон Україна» вимог:

п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено завищення ТОВ «Агро-Регіон Україна» суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується ; з складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у вересні 2019 на суму 1 530 705,00 грн.;

п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки позивачем не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 1 530 705 грн., у тому числі: січень 2017 року у сумі 50 151 грн., лютий 2017 року у сумі 14 996 грн.,. березень 2017 року у сумі 30 454 грн., квітень 2017 року у сумі 2 781 грн., травень 2017 року у сумі 100 320 грн., червень 2017 року у сумі 1 789 грн., липень 2017 року у сумі 485 грн., вересень 2017 року у сумі 8 350 грн., жовтень 2017 року у сумі 128 133 грн., листопад 2017 року у сумі 571 658 грн., грудень 2017 року у сумі 116 520 грн., січень 2018 року у сумі 128 016 грн., лютий 2018 року у сумі 103 675 грн., березень 2018 року у сум 165 171 грн., квітень 2018 року у сумі 98 812 грн., травень 2018 року у сумі 6 936 грн., грудень 2018 року у сумі 2 458 гривень.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема, від 21.04.2021 №0304250701 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 1 530 705,00 грн., №0304240701 про застосування штрафу у сумі 36 300 грн. з відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Позивачем були оскаржені до ДПС України податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті на підставі Акту перевірки, зокрема й податкове повідомлення-рішення №0304240701. Рішенням ДПС України від 01.07.2021 №14790/6/99-00-06-01-05-06 у задоволенні скарги позивача відмовлено.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У ході проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «АГРО-РЕГІОН УКРАЇНА» за період січень 2017 року - вересень 2019 року здійснювало придбання та продаж зерна.

Контролюючим органом, в ході аналізу інформації, яка міститься у наданих позивачем до перевірки документах за в період з 01.01.2017 по 30.09.2019 перевіркою встановлено:

1. В порушення п. 189.1 статті 189 ПК України при нарахуванні в червні, грудні 2017 року податкових зобов`язань на вартість втрат товару при транспортуванні, ТОВ «Агро-Регіон Україна» було занижено базу оподаткування на загальну суму 36 874 грн., у тому числі: червень 2017 року на суму 8 946 грн. (53 675,83 грн. (фактична) - 44 729,8 грн. (задекларована), грудень 2017 року на суму 27 928 грн. (167 568,2 грн. (фактична) - 139 640,2 грн. (задекларована)).

У бухгалтерському обліку операції зі списування відображені наступний чином:

Дт 947 «Нестачі і втрати активів» Кт 281 «Товари на складі»:

- 01.06.2017, товар кукурудза, сума 53 675,83 грн.;

- 31.12.2017, товар соняшник, сума 167 568,19 гривень.

Згідно з даними ЄРПН ТОВ «Агро-Регіон Україна» нараховано податкові зобов`язання та зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 36 874 гривень.

Таким чином, внаслідок заниження бази оподаткування операцій зі списання втрат товару при транспортуванні, перевіркою встановлено порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 7 375 грн., у тому числі: червень 2017 року на суму 1789 грн. (8 946 грн. х 20%), грудень 2017 року на суму 5 586 грн. (27 928 грн. х 20%).

За приписами п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Водночас, як вбачається з н Акту перевірки (стор. 16), позивачем були зареєстровані податкові накладні від 01.06.2017 №181 (зареєстрована в ЄРПН за №9122470637) на загальну суму 53 675,83 грн, в т.ч. ПДВ 8 945,97 грн, а також від 31.12.2017 №424 (зареєстрована в ЄРПН за №9291067752) на загальну суму 167 568,20 грн, в т.ч. ПДВ 27 928,03 грн.

З наведеного відповідачем обґрунтування вбачається, що відповідач вважає, що сума податку на додану вартість мала визначатися позивачем з суми, яку позивачем визначено загальною, при цьому жодного обґрунтування такого твердження не наводить, первинних бухгалтерських документів, з яких би вбачалось вчинення позивачем такого порушення не надав.

Беручи до уваги, що відповідачем не було надано жодного доказу невірного визначення позивачем бази оподаткування ПДВ під час складання податкових накладних від 01.06.2017 №181 та від 31.12.2017 №424, суд дійшов висновку про очевидну необґрунтованість доводів відповідача в цій частині.

Стосовно наявності втрат зерна, які виникли в процесі доведення його до стану, придатного до продажу (очищення, сушіння), суд зазначає таке.

Згідно наданих до перевірки актів-розрахунків, витягів до актів і-34, розпоряджень на очистку, сушку зерна у період з 01.01.2017 по 30.09.2019, внаслідок здійснення доробки сільськогосподарської продукції до якісного стану, з балансу підприємства було списано вартість втрат зерна (кукурудза, соя, пшениця, соняшник) на зхагальну суму 7 616 650 грн. (а.с. 31-32, реєстр операцій наведений в додатку 11 до Акту перевірки - а.с. 190-191).

У бухгалтерському обліку операції зі списання відображені і наступним чином:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» - Кт 23 «Виробництво» - на загальну суму 2 512 221 грн.;

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» - Кт 281 «Товари на складі» - на загальну суму 5 104 429 грн.;

Дт 791 «Результат операційної діяльності» - Кт 91 «Загальновиробничі витрати» - на загальну суму 7 616 650 гривень.

Відтак, перевіркою встановлено, що у періоді з 01.01.2017 по 30.09.2019 ТОВ «Агро-Регіон Україна» не включало втрати зерна, які виникли в процесі доведення його до стану, придатного для продажу (очищення, сушіння), до первісної вартості оприбуткованих запасів та, відповідно, до складу собівартості реалізованого товару, а включало до складу витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені).

У зв`язку з тим, що товар (зерно), в частині технологічних втрат, які виникли в процесі доведення його до стану, придатного до продажу (очищення, сушіння), було списано з балансу, а не було включено до первісної вартості оприбуткованих запасів та у подальшому до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання зерна, згідно п. 198.5 ст.198 ПК України ТОВ "АГРО-РЕГІОН УКРАЇНА" було зобов`язано нарахувати податкові зобов`язання у загальній сумі 1 523 332 гривень виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України: 1 523 330 гривень = 7 616 650 гривень * 20%.

Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що позивачем в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України занижено податкові зобов`язання у загальній сумі 1 530 705 грн., у тому числі: січень 2017 року у сумі 50 151 грн., лютий 2017 року у сумі 14 996 грн., березень 2017 року у сумі 30 454 грн., квітень 2017 року у сумі 2 781 грн., травень 2017 року у сумі 100 320 грн., липень 2017 року у сумі 485 грн., вересень 2017 року у сумі 8 350 грн., жовтень 2017 року у сумі 128 133 грн., листопад 2017 року у сумі 571 658 грн., грудень 2017 року у сумі 110 934 грн., січень 2018 року у сумі 128 016 грн., лютий 2018 року у сумі 103 675 грн, березень 2018 року у сумі 165 171 грн., квітень 2018 року у сумі 98 812 грн., травень 2018 року у сумі 6 936 грн., грудень 2018 року у сумі 2 458 гривень.

При цьому за висновками Акту перевірки дане порушення не призвело до заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток (а.с. 32). Відповідно в розділі 3.1.1 Акту перевірки відсутнє посилання на дане порушення.

В обґрунтування своєї позиції щодо податкового повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0304250701, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 1 530 705 грн, а не збільшено податкове зобов`язання з цього податку на загальну суму 1 530 705 грн., у тому числі: січень 2017 року у сумі 50 151 грн., лютий 2017 року у сумі 14 996 грн., березень 2017 року у сумі 30 454 грн., квітень 2017 року у сумі 2 781 грн., травень 2017 року у сумі 100 320 грн., липень 2017 року у сумі 485 грн., вересень 2017 року у сумі 8 350 грн., жовтень 2017 року у сумі 128 133 грн., листопад 2017 року у сумі 571 658 грн., грудень 2017 року у сумі 110 934 грн., січень 2018 року у сумі 128 016 грн., лютий 2018 року у сумі 103 675 грн, березень 2018 року у сумі 165 171 грн., квітень 2018 року у сумі 98 812 грн., травень 2018 року у сумі 6 936 грн., грудень 2018 року у сумі 2 458 грн., відповідач наводить вищевикладені висновки Акту перевірки, проте не зазначає з яких саме підстав позивачу зменшено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 1 530 705 грн, а не збільшено податкове зобов`язання з цього податку на загальну суму 1 530 705 грн. за відповідні податкові періоди.

Жодна заява по суті справи, подана відповідачем не містить будь-якого обґрунтування причин неприйняття податковим органом податкового повідомлення-рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму основного зобов`язання 1 530 705 грн., у тому числі: січень 2017 року у сумі 50 151 грн., лютий 2017 року у сумі 14 996 грн., березень 2017 року у сумі 30 454 грн., квітень 2017 року у сумі 2 781 грн., травень 2017 року у сумі 100 320 грн., липень 2017 року у сумі 485 грн., вересень 2017 року у сумі 8 350 грн., жовтень 2017 року у сумі 128 133 грн., листопад 2017 року у сумі 571 658 грн., грудень 2017 року у сумі 110 934 грн., січень 2018 року у сумі 128 016 грн., лютий 2018 року у сумі 103 675 грн, березень 2018 року у сумі 165 171 грн., квітень 2018 року у сумі 98 812 грн., травень 2018 року у сумі 6 936 грн., грудень 2018 року у сумі 2 458 грн.

При цьому матеріали справи не містять жодного доказу декларування позивачем в податковій декларації з ПДВ вересня 2019 року будь-яких сум від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - вересень 2019 року, сформованого в період січень 2017 року - грудень 2018 року.

Разом з тим, за змістом пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З наведеної норми вбачається обов`язок податкового органу визначити суму зменшення лише заявленого за відповідний період від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

Також суд зазначає, що зі змісту норм п. 189.1 ст. 189 та п. 198.5 ст. 198 ПК України, якими обґрунтоване це податкове повідомлення рішення, вбачається виникнення у платника податку обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ, а не обов`язок зменшити розмір від`ємного значення суми цього податку.

Відповідно, суд висновує про очевидну необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0304250701, а відтак, його протиправність.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 21.04.2021 №0304240701 про застосування штрафу у сумі 36 300 грн. за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Суд зазначає, що особливості обігу зерна регулюються Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Відповідно до п. 10 ст. 1 Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Пунктом 15 цієї ж статті визначено, що зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно, а пунктом 20 - продукти переробки зерна - борошно, крупа, комбікорм, клейковина, солод, побічні продукти переробки зерна, зокрема висівки, макуха і шрот.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Регламент зберігання зерна та продуктів його переробки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Державний контроль за дотриманням зерновими складами зазначеного регламенту у процесі зберігання зерна та продуктів його переробки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Видача зерна власнику складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов`язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БІЛИЙ ЦВІТ», ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», ТОВ «КОНОНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», ТОВ «АГРАРНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДОМ-АГРО», ТОВ «НАТАША-АГРО», ТОВ СП «НІБУЛОН» філія «Тетерів» позивачу надавались послуги зі зберігання зерна (в тому числі доробки зерна).

Як зазначено в Акті перевірки (а.с. 26-27):

«Облік запасів на підприємстві ведеться з врахуванням норм передбачених Національними стандартами «Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю».

«Відображення витрат підприємства на рахунках з відображення витрат здійснюється за статтями та економічними елементами витрат відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Облік витрат здійснюється з використанням рахунків класу 8 та 9.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходами певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому були здійснені».

В обґрунтування цього податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на приписи п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, станом на момент проведення перевірки) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

З приводу цього порушення суд зазначає, що в силу наведених вище приписів Податкового кодексу України у платник податку виникає обов`язок скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов`язань, при цьому обов`язковим реквізитом такої накладної є опис (номенклатура) товарів/послуг й код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

З обставин даної справи вбачається, що в процесі доведення зерна на елеваторах до належного стану (сушка, очистка) не було утворено жодного товару (доказів іншого матеріали справи не містять), а відбулось природне зменшення ваги зерна внаслідок його доведення до якісного стану. При цьому відповідачем не надано жодного доказу чи аргументу на користь того, що зменшення ваги зерна позивача відбулось понад норму. Відповідно, оскільки внаслідок природної зміни ваги зерна не утворено будь-якого товару, то цю подію неможна кваліфікувати як товар (роботу, послугу), а відтак у позивача відсутній обов`язок складання відповідних податкових накладних.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк