Рішення від 02.10.2025 по справі 761/31896/25

Справа № 761/31896/25

Провадження № 2/761/9338/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні зали суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В липні 2025 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, в якому просив суд зобов`язати відповідача розглянути у встановленому законом порядку заяву від 30 березня 2022 року та надати відповіді на питання 1,2,3,5 в повному обсязі,стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 3000 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовні тим, що ОСОБА_1 , 1987 року народження, є особою з інвалідністю I групи, категорії А, лежачий хворий, не здатен до самообслуговування та залежний від постійного стороннього догляду, з ураженням опорно-рухового апарату, загальне захворювання.

30 березня 2022 року ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України», отримав в електронному вигляді на електронну адресу заяву, в якій позивач, керуючись Законом України" Про звернення громадян" та Законом України "Про інформацію" просив надати відповіді на наступні питання:

1. Роз`яснити, яким чином, ОСОБА_1 має виживати під час війни з діагнозом: нейрогенні гетеропічні осифікати на колінних суглобах, фалангах кисті рук, анкілози кульшових, ліктьових суглобів.

2. Надати детальне роз`яснення, яким чином, ОСОБА_1 має соціально адаптуватися з анкілозами кульшових та ліктьових суглобів під час війни.

3. Вказати на підставі яких нормативних документів, ОСОБА_1 було відмовлено в оперативному втручанні з видалення нейрогенних гетеропічних осифікатів та виправлення деформації кісток.

4. Надати інформацію, скільки вдалих операцій, було проведено інститутом з видалення нейрогенних гетеропічних осифікатів внаслідок чого утворилися анкілози кульшових та ліктьових суглобів.

5. Ініціювати направлення ОСОБА_1 на лікування за кордон за державний кошт, з діагнозом: нейрогенні гетеропічні осифікати кульшових, ліктьових, колінних суглобів та фалангів кисті рук.

14 травня 2022 року позивач отримав лист-відповідь від ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» № 79 від 02.05.2022 року, в якому не отримав відповіді на жодне з питань, на які просив надати відповідь.

Через неналежний розгляд заяви, позивач вимушений був звернутися за захистом

своїх прав та інтересів до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

15 травня 2022 року була надіслана скарга в електронному вигляді на електронну адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якій просив: зобов`язати ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» надати відповідь на заяву в повному обсязі та притягнути винних осіб до юридичної відповідальності.

23 червня 2022 року було отриманий лист-відповідь № 15061.4/ Р-6070.3/22/30.1 від 22.06.2022 року від Омбудсмена України, до якого додавалась відповідь ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України». У своїй відповіді ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» надав частково відповіді на питання.

Відповіді на питання 1,2,3,5 позивач так і не отримав.

Через протиправну бездіяльність Відповідача, позивач змушений звернутися до

суду, для захисту своїх прав та інтересів. Дана ситуація призвела до стресу на ґрунті переживань і психологічного перевантаження, що викликало нервове виснаження та психічну роздратованість. Також, через це, позивач не має можливості, отримати кваліфіковану медичну допомогу, що призводить до нелюдських страждань та відчуття пригніченості.

Вказаними діями позивачу заподіяно моральну шкоду, яку позивач оцінює в 3000,00 грн.

Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо його задоволення, зазначає, що звернення позивача від 30.03.2022 р. було розглянуто, надано відповідь на запитання, на які відповідач може надати відповідь. Моральну шкоду вважає необґрунтованою, відсутні ознаки протиправності.

В судовому засіданні позивач позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, свого представника не направив, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2025 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1987 року народження, є особою з інвалідністю I групи, категорії А, з ураженням опорно-рухового апарату, загальне захворювання відповідно до довідки до акту огляду МСЕК за № 134952 від 08.07.11 року.

30 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою в ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» на підставі Закону України" Про звернення громадян" та Закону України "Про інформацію" просив надати відповіді на наступні питання:

1. Роз`яснити, яким чином, ОСОБА_1 має виживати під час війни з діагнозом: нейрогенні гетеропічні осифікати на колінних суглобах, фалангах кисті рук, анкілози кульшових, ліктьових суглобів.

2. Надати детальне роз`яснення, яким чином, ОСОБА_1 має соціально адаптуватися з анкілозами кульшових та ліктьових суглобів під час війни.

3. Вказати на підставі яких нормативних документів, ОСОБА_1 було відмовлено в оперативному втручанні з видалення нейрогенних гетеропічних осифікатів та виправлення деформації кісток.

4. Надати інформацію, скільки вдалих операцій, було проведено інститутом з видалення нейрогенних гетеропічних осифікатів внаслідок чого утворилися анкілози кульшових та ліктьових суглобів.

5. Ініціювати направлення ОСОБА_1 на лікування за кордон за державний кошт, з діагнозом: нейрогенні гетеропічні осифікати кульшових, ліктьових, колінних суглобів та фалангів кисті рук.

Як вбачається з відповіді №79 від 02.05.2022 р. ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» на звернення ОСОБА_1 , аналіз виїзного консиліуму вузькопрофільних фахівців від 01.11.2018 р. в складі професора, д.м.н. Бублика Л.О., та ортопеда-траматлоога д.и.г. Гайовича В.В. виявив на момент огляду стійку відсутність рухової функції кисті та пальців, за рахунок анкілозу ліктьових суглобів, значний осифікатів навколо судинно-нервових пучків, тривалої відсутності функції м?язів плеча та передпліччя, що унеможливлює будь які реконструктивні операції на ліктьових суглобах без нанесення непоправної шкоди пацієнту. З боку нижніх кінцівок мав місце анкілоз кульшових суглобів, розгинальні контрактури у колінних суглобах та контрактур суглобів стопи, виражені осифікати навколо кульшових суглобів та судинно-нервових пучків. Спроба хірургічного відновлення рухливості у кульшових суглобах може скласти небезпеку для життя хворого. При необхідності для з`ясування нинішнього стану хворого може бути проведена повторна консультація фахівців ортопедо-травматологічного профілю.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з відповіддю на звернення, 15.05.2022 р. звернувся з скаргою до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а якій проси зобов`язати ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» надати відповідь на звернення повному обсязі, притягнути винних до відповідальності.

У відповідь на скаргу ОСОБА_1 секретаріат Уповноважений Верховної Ради з прав людини разом з відповіддю надав лист ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» стосовно скарги ОСОБА_1 , в якому повідомив, що в умовах установи, консультанти від якої оглядали пацієнта, не можуть гарантувати позитивний результат лікування. Хірургічні втручання з приводу анкілозів всіх великих суглобів із залученням у процес зв?язкового апарату суглобів, судинно-нервових пучків, на фоні тривалої гіпотрофії та атрофії м?язів, стійко сформованих вадних установок суглобів може спричинити загрозу для його життя або привести до ще гірших наслідків його стану. У закладі не виконують операцій саме у такої категорії хворих і не мають інформації щодо інших лікувальних закладів та центрів у світі, де могли б виконати подібні втручання з позитивними результатами. Пацієнти з такою патологією потребують перш за все психологічної та соціально-адаптаційної допомоги, консервативного симптоматичного та санаторно-курортного лікування у спеціалізованих санаторіях.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому звертає увагу, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян», що є підставою для стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказані конституційні положення, а також положення Закону України «Про звернення громадян» містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Так, статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 14 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст. 15 Закону).

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина (ст. 19 Закону).

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну (ст. 20 Закону).

Пунктом 1 Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07 лютого 2008 року №109/2008 вказано Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов`язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз`яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з`ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Чинним законодавством закріплено прямий обов`язок органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, їх керівників та інших посадових осіб у межах своїх повноважень об`єктивно, всебічно і вчасно розглядати заяви (клопотання) та скарги громадян, перевіряти викладені у них факти і надавати на їх належні та обґрунтовані відповіді на всі питання, які викладені у скарзі. Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 17 вересня 2020 року справа №802/2001/16-а, від 30 липня 2020 року справа №826/3849/16)

Крім цього, в постанові Верховного Суу від 30 листопада 2020 року у справі №280/4698/19 зазначено, що з аналізу положень Закону №393/96-ВР ««Про звернення громадян» випливає, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Дослідивши відповідь від 02.05.2022 р., надану відповідачем на заяву позивача, суд дійшов висновку, що уповноваженими особами установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» не в повному обсязі були вирішені поставлені позивачем питання, не надані роз`яснення, з посиланнями на норми діючого законодавства, що свідчить про поверхневий характер розгляду заяви відповідачем.

Суд не приймає до уваги відповіді ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» від 17.01.2024 р., 25.10.2023 р., які були надані разом з відзивом на позов, оскільки вони стосуються інших звернень ОСОБА_1 від 25.09.2023 р. та від 15.01.2024 р.

При цьому, з вказаних відповідей та з відповіді ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» на лист секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини вбачається, що ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» може надати роз`яснення щодо направлення на лікування за кордон ОСОБА_1 та проведення операцій категорій захворювань, як у позивача.

Між тим, у відповіді ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» №79 від 02.05.2022 р. на звернення ОСОБА_1 від 30.03.2022 р. вказані роз`яснення надані не були, що свідчить про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 березня 2022 року та надати відповідь по суті порушених в заяві питань.

Щодо стягнення моральної шкоди

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивач посилався на те, що через протиправну бездіяльність Відповідача, позивач змушений звернутися до суду, для захисту своїх прав та інтересів. Дана ситуація призвела до стресу на ґрунті переживань і психологічного перевантаження, що викликало нервове виснаження та психічну роздратованість. Також, через це, позивач не має можливості, отримати кваліфіковану медичну допомогу, що призводить до нелюдських страждань та відчуття пригніченості.

Судом також враховано, що позивач є особою з інвалідністю, тобто особою зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Крім цього, для захисту свого права ОСОБА_1 був змушений звертатись додатково до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Так, згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій "Відшкодування моральної шкоди" (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

У даному випадку позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями з боку відповідача, які це спричинили. Між тим, позивачем не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд, враховуючи обставини справи, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає, що достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, є стягнення 1000,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 23 ЦК України, Законом України «Про звернення громадян», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 211, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,- задовольнити частково.

Зобов`язати Державну установу «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 . від 30 березня 2022 року та надати відповідь по суті порушених в заяві питань.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимоги про стягнення моральної шкоди,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач Державна установа «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», код ЄДРПОУ 02012007, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27.

Суддя: Андрій Осаулов