Постанова

від 06.09.2006 по справі 11/249-06-7290а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/249-06-7290А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" вересня 2006 р.15 год. 15 хв.м. Одеса

Справа  № 11/249-06-7290А

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

Суддя:                          Власова С.Г.

При секретарі:           Язикова О.М.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Рожкова Ю.О. (за посвідченням);

Від позивача: Кіндяк Н.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Данукалова А.П. (за довіреністю);

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом  Прокурора м. Ізмаїл в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” про стягнення 2788,89 грн., -

ВСТАНОВИВ: 25.07.2006 р. за вх. № 9012 Прокурор м. Ізмаїл звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Світ»про стягнення штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі  2788,89 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 14.08.2006 р. за вх. № 17289 надав пояснення по справі та за вх. № 17288 надав уточнення позовних вимог, в яких крім заявлених адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2788,89 грн., заявив додатково до стягнення пеню у розмірі 54,38 грн., яка помилково не була ним вказана в позовній заяві.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву(№ 17299 від 14.08.2006 р.).

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

Позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом (4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця), зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Позивач зазначає, що згідно Звіту Відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік,  середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства у 2005 році склала 9 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Відповідач повинен був створити 1 місце, але фактично не створив жодного.

Відповідно до відповіді Управління праці та соціального захисту населення № 1170/02 від 04.05.2006 р. Відповідач у 2005 році не звертався до Управління для залучення представників для роботи в комісії по атестації робочих місць інвалідів та не інформував Управління про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно до листа № 661 від 03.05.2006 р. Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості Відповідач звітів за формою 3-ПН  не надавав.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що сума відрахувань, які Відповідач мав здійснити, складає 2788,89 грн. за одне нестворене робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 14.08.2006 р. за вх. № 17288 надав уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 2788,89 грн. та 54,38 грн. пені. В поясненнях по справі (вх. № 17289 від 14.08.2006 р.). Позивач надав додаткове обґрунтування позовних вимог.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 17299 від 14.08.2006 р.) та зазначає, що займається торгівлею добривами та засобами захисту рослин. Вказані хімічні речовини є шкідливими та небезпечними для здоров'я людини. Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону праці»підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідач також вказує, що непрацевлаштування інваліда на підприємстві викликане бездіяльністю органів, на яких державою покладений обов'язок з працевлаштування інвалідів, а саме, центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоуправління, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того Відповідач вказує, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»санкції, що стягуються Позивачем є адміністративно-господарськими. Згідно із ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Позивач вказує в позовній заяві, що про недодержання ТОВ «Агро-Світ»нормативу працевлаштування інвалідів йому стало відомо із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік. Звіт був наданий відповідачем 03.02.2006 р. та, відповідно, правопорушення було виявлено 03.02.2006 р. Відповідач вважає, що адміністративно-господарську санкцію можна застосувати до нього  до   03.08.2006 р.,   але   цей  строк  на  теперішній  час   вже   сплинув.  

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно Указу Президента України "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади” №1573/99 від 15.12.99 р. та Додатку до нього, Міністерство праці та соціальної політики України віднесено до центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до пунктів 1,15 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого постановою КМУ від 26.09.02 р. №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, а також має статус юридичної особи. Одним із покладених на нього завдань є здійснення контролю за своєчасним перерахуванням сум  штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Порядок сплати підприємствами, установами  і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджений постановою  Кабінету  міністрів України від 28.12.01 р. № 1767.

Відповідно до пункту 11 вищевказаного Порядку, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів для їх стягнення у судовому порядку.

У зв`язку з викладеним, Одеське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів має повноваження щодо застосування і стягнення штрафних санкцій з підприємств, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються до відповідного відділення фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом (п. 4 Положення).

Пунктом 4 Положення передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в ред. Закону від 23.02.2006 р.) передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підставі  ч.1-3 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.14 “Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. №314, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Всупереч вказаної норми права, Відповідач не надав докази інформування, або атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році.

Посилання відповідача на те, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоуправління, громадськими організаціями інвалідів, в зв`язку з чим на підприємство не може покладатися відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків щодо працевлаштування інвалідів зазначеними органами, спростовуються тим, що виконанню відповідними органами обов`язку працевлаштування інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, інформування названих органів про  наявність таких вакантних посад для інвалідів та створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та (п.п.3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів).

Також судом не приймаються до уваги заперечення Відповідача, щодо пропуску Позивачем строків позовної давності, оскільки ст. 223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом. Так, згідно до ст. 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову. (ч.2 ст. 264 Цивільного кодексу України)

Відповідачем надано Позивачу звіт за формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів –03.02.2006 р. за вх. № 3100/52 (а.с.5), отже саме с цього строку починається перебіг строку позовної давності. З урахуванням приписів ст. 250 Господарського кодексу України строк позовної давності повинен був сплинути –03.08.2006 р.  Позивачем подано до Господарського суду Одеської області позовну заяву –25.07.2006 р., у межах встановленого строку позовної давності.

Посилання Відповідача на шкідливі умови праці на підприємстві судом також не приймаються до уваги, оскільки Відповідачем не надано доказів включення підприємства до переліку підприємств із шкідливими та важкими умовами праці.

За приписами ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, уточнені позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Світ»штрафних санкцій в сумі 2788,89 грн. та 54,38 грн. пені за нестворені робочі місця для інвалідів у 2005 р. підлягають задоволенню згідно ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки в цьому обсягу вони підтверджуються наданими суду матеріалами.

Керуючись ст.ст. 87, 89, 94, п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Світ»(68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Ватутіна, 49/2, код 31622360, п/р 2600401533343, Філія Укрексімбанк, МФО 328629):

-          на користь Одеського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, банк –УДК в Одеській області, одержувач –Ізмаїльське РВДК, МФО 828011, п/р 31212230600014, код 23214695, код 50070000  –2843,27 грн. (2788,89 грн. штрафних санкцій та 54,38 грн. пені).

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                               Власова С.Г.

Постанову складено у повному обсязі 11.09.2006 р.