Постанова від 24.09.2025 по справі 180/971/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9028/25 Справа № 180/971/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Сахарова О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2025 року у складі судді Янжули О.С. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ«Марганецького гірничо-збагачувальногокомбінату» провідшкодування моральноїшкоди,завданої працівникувнаслідок ушкодженняйого здоров`я (а.с. 1-8), в обґрунтування якого посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат".

За час роботи на даному підприємстві він отримав хронічні професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював. Тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм, недосконалість технологічних процесів, несприятливий мікроклімат, важка фізична праця, сприяли розвитку професійних захворювань.

У зв`язку із заподіянням шкоди здоров`ю, 15.03.2010 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого йому визначено сукупний ступінь втрати професійної, працездатності у розмірі 60%, з яких 40% по вібраційній хворобі, 15% по ХОЗЛ, 5% по туговухості, встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії ААА № 008199, виданою на ім`я позивача, протипоказана важка праця, вимушена поза, довга ходьба, переохолодження в умовах виробничого пилу.

02.04.2013 року, позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, з яких 40% по вібраційній хворобі, 15% по ХОЗЛ, 10% по туговухості, встановлено третю групу інвалідності - безстроково, визначено необхідність у нагляді і лікуванні у невролога, терапевта, лора, стаціонарному, медикаментозному та санітарно- курортному лікуванні, що підтверджується довідкою МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги», серії АБ №0003440, та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0037094, виданими на ім`я позивача.

Внаслідок втрати професійної працездатності у нього наявна моральна шкода, оскільки він втратив професійну працездатність; у зв`язку з захворюванням було порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку із загальною слабкістю, втомою та болями. Він не може повернутись до повноцінного способу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному стані. Через захворювання він багато часу знаходиться на лікуванні.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з АТ «Марганецькогогірничо-збагачувальногокомбінату» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання в розмірі 242 240,00 грн.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" судовий збір на користь держави в розмірі 1 211 гривень 20 копійок (а.с. 44-46).

В апеляційній скарзі АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскарженого рішення у частині розміру відшкодування моральної шкоди зменшивши його розмір до 60 000,00 грн з утриманням податків та зборів. Вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутий з відповідача є завищений та не відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки відсутні будь-які відомості та докази, які б підтверджували якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві та якими доказами це підтверджується (а.с. 54-56).

ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційні скарги у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Марганецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, правонаступником якого на даний час є АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заведеної 29.12.1975 року на ОСОБА_1 .

За час роботи на даному підприємстві він отримав хронічні професійні захворювання, які обумовлено умовами в яких він працював.

Згідно виписки із акта огляду МСЕК серії 10 ААА №008199 та довідки до акту огляду МСЕК серія 10 АА №008199 від 15.03.2010 року ОСОБА_1 первинним оглядом встановлено третю групу інвалідності за профзахворюванням.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісії від 02.04.2013 року серія АВ №0037094 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності безстроково, за профзахворюванням.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 02.04.2013 року серія АБ №0003440 позивачу повторно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності у загальному розмірі 60%, з яких: 40%- вібр., 15%-ХОЗЛ, 5%-туг.

Виходячи з медичних висновків, акту розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 (Форма П-4), суд прийшов до висновку про те, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на підприємстві, позивач отримав професійні захворювання.

Внаслідок втрати професійної працездатності, у позивача наявна моральна шкода, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, погіршилися його здібності, переживання викликані наслідками професійного захворювання, він втратив професійну працездатність, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений постійно приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки професійного захворювання, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При визначені розміру компенсації позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті професійного захворювання, судом врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.

Доводи щодо завищеного розміру колегія суддів не бере до уваги, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними, оскільки місцевий суд, на підставі медичних документів правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого відчуває моральні страждання. Верховний Суд у постанові від 10.06.2020 року у справі №212/3859/16-ц зазначив, що сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов`язки, передбачені ст. ст. 153, 158 ЦПК України щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача. Крім того, забезпечення безпечних умов праці є обов`язком відповідача.

Відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі №212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та їх шкідливого впливу на його здоров`я відповідачем не було надано ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції.

Доводи скарги АТ «Марганецький ГЗК» щодо стягнення моральної шкоди з утриманням податків та інших обов`язкових платежів колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі.

З урахуванням викладеного необґрунтованим є вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів».

Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскарженого рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства«Марганецького гірничо-збагачувальногокомбінату» задовольнити частково.

Рішення Марганецького міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від23червня 2025року змінити, виключити у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без утримання податку та обов`язкових платежів».

Рішення Марганецького міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від23червня 2025року в іншій частині залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї ухвалення,але можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 24 вересня 2025 року.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна