Ухвала від 03.10.2025 по справі 930/2380/25

Справа №930/2380/25

№ 2-з/930/6/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

03.10.2025 року

Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Алєксєєнко В.М. розглянувши в м.Немирів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву заявника (позивача) ОСОБА_1 про забезпечення позову ,-

В С Т А Н О В И В:

Зявник (позивач) ОСОБА_1 подав до суд заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

У заяві просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на врожай сільськогосподарської культури соняшника 2025 року врожаю, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ «ЕКОПРОДУКТ АГРО» ЄДРПОУ 45203948 та знаходиться на земельній ділянці загальною площею 50 (п?ятдесят) га, яка обробляється ОСОБА_2 та ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ «ЕКОПРОДУКТ АГРО» 45203948 з кадастровим номером 0523055600:01:001:0094 без обмеження права ОСОБА_3 збирати такий врожай.

Визначити ОСОБА_1 особою, відповідальною за збір та зберігання дозрілого врожаю на який накладено арешт.

Вимоги заяви вмотивовано тим, що ОСОБА_1 має намір подати до Немирівського районного суду Вінницької області позовну заяву до ОСОБА_2 , ФГ «ЕКОПРОДУКТ АГРО» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а також стягнення збитків, виходячи з такого.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_4 , який проживав та був зареєстрований у селі Ситківці Гайсинського району (колишнього Немирівського району).

Після його смерті спадщину прийняв заявник та його матір.

В той же час, за життя згідно рішення 13 сесії 21 скликання Ситковецької ради народних депутатів від 04 березня 1993 року, батько заявника отримав у постійне користування земельну ділянку розміром 50,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства та 0,33 га для особистого підсобного господарства.

Згідно із довідкою N? 02.27.2439 від 04.12.2019 року, земельній ділянці, яка була у користуванні у ОСОБА_4 , було присвоєно кадастровий номер 0523055600:01:001:0094.

Станом на зараз оформлення прав на таку земельну ділянку ускладняється через те, що Райгородською сільською радою не приймається рішення про продаж даної земельної ділянки.

Водночас, починаючи з 2021 року і до сьогодні відповідну земельну ділянку незаконно обробляє ОСОБА_2 та ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЕКОПРОДУКТ АГРО». Щороку вони засівають таку ділянку сільськогосподарськими культурами та збирають врожай без відповідної на те правової підстави та дозволу заявника, при цьому, ніхто не сплачує за користування такою земельною ділянкою будь-яких грошових коштів.

На неодноразові вимоги про припинення дій щодо незаконного засіву та збору врожаю не реагують, відтак, зазначене і є підставою для звернення до суду для відновлення порушених прав заявника.

Станом на зараз відповідна земельна ділянка повністю засіяна сільськогосподарською культурою соняшника.

У заявника існують побоювання щодо того, що після збору врожаю стягнути суми збитків з відповідача буде неможливо, оскільки останні ухилятимуться від виконання рішення суду у цій справі. Тому існує необхідність у забезпеченні такого позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майбутній врожай.

В порядку ч.1ст.153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, приходить до наступного висновку.

Відповідно дост. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно дост. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно дост. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Окрім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі №320/3560/18).

Крім того, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач серед іншого, повинен обґрунтувати наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо. Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11.09.2020 року у справі №910/16505/19).

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка була передана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства та для особистого підсобного господарства батьку заявника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Документів щодо успадкованих ним прав для користування даною земельною ділянкою заявником до заяви про забезпечення позову не долучено.

Також не долучено на якій підставі громадянин ОСОБА_2 та ФГ «Екопродукт агро» користуються, обробляють та засівають спірну земельну ділянку.

Безпідставне втручання в господарську діяльність особи є неприпустимим.

Таким чином, суд розглянувши доводи заявника вважає, їх необґрунтованими. Зазначені дії осіб щодо яких вирішується заява не свідчать про намір перешкоджанню виконання рішення суду у разі задоволення позову, який планує подати заявник у майбутньому, а може свідчити про користування своїми правами щодо земельної ділянки як орендаря, на підставі дійсних документів, проте суд дані обставини з`ясувати не в змозі без належних доказів, так як і накласти арешт на врожай сільськогосподарської культури соняшника, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ «ЕКОПРОДУКТ АГРО» ЄДРПОУ 45203948.

Підстав для висновку про намір вчинення особами щодо яких вирішується заява перешкод, у разі задоволення позову, для його виконання судом не вбачається.

Як зазначено упостанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 6 зазначеної постанови визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту поданої до суду заяви про забезпечення позову вбачається, що необхідність застосування передбаченого п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК Українивиду забезпечення позову, обґрунтовується заявником виключно тим, що, дослівно, «існують побоювання щодо того, що після збору врожаю стягнути суми збитків з відповідача буде неможливо, оскільки останні ухилятимуться від виконання рішення суду у цій справі».

Таким чином, зазначення заявником, як підстави забезпечення позову, відповідних положень ч. 2ст. 149 ЦПК України, без обґрунтування обставин, зазначених у наведених вище постановах Верховного Суду, не відповідає засадам доказування, передбаченим ст.ст76,77 ЦПК України.

З огляду на викладене, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання або невиконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім цього, будь-яких доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на врожай сільськогосподарської культури соняшника (врожай 2025 року), заявником у поданій до суду заяві зазначено не було.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2019 року у справі №904/3459/19).

Також, відповідно до ч.5ст.150 ЦПК Українине може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, такого висновку дійшов ВСУ у постановах від 25.09.2019 в справі №910/7141/13, від 25.02.2019 в справі № 922/2673/18, від 17.10.2018 в справі №183/5864/17-ц. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Спосіб захисту права шляхом заборони вчиняти певні дії в майбутньому не передбачений законом, тому така вимога не задовольняється судом, про що свідчить висновок викладений в постанові ВСУ від 24 травня 2017 р. у справі № 6-951цс16.

Відповідно до положень п.6 ч. 1ст. 3 ЦК Українидо загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, заявник не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову, оскільки не доведено факт того, що особи щодо яких вирішується заява (відповідачі) мають на меті невиконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а ймовірність таких дій у подальшому не доведена, та враховуючи те, що накладення арешту на врожай, який був засіяний майбутніми відповідачами, є втручанням в господарську діяльність осіб, тому суд вважає заяву про забезпечення позову безпідставною та необґрунтованою і приходить до висновку про необхідність відмови у забезпеченні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 78, 81, 149-151, 153, 260-261, 352-354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суду Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.М. Алєксєєнко