Постанова

від 04.10.2007 по справі 7634-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7634-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.10.2007Справа №2-16/7634-2007А

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисконт» (98650, м. Ялта, с.м.т. Санаторне, вул.. ЮБШ, 2, ОКПО 22291009)

До відповідачів -  1). Державної податкової інспекції  в м. Ялта (98600, м. Ялта, вул.. Васильєва, 16, тел. 32-88-02, ОКПО 23192025, р/р 614101000810/0 МФО 824026 в УДК в АРК)

2). Головного  управління  Державного  казначейства  в АРК  ( 95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19)

Про  визнання недійсним рішення  та стягнення моральної шкоди

                                                                                                    Суддя  Омельченко В.А.

                                                                      Секретар судового засідання Н.С. Хлебнікова

                                                            ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –   Савопуло Б.М. – представник, адвокат, дов. б/н  від 01.01.2007 року

Від відповідачів –  1). Кузьмін В.В. – ст.. держ. под. інспектор, дов. № 13640/10/10- від 04.05.2006 року ; 2).  Капран М.В.- гол. спеціаліст, дов. № 23-11.0/06-48  від 19.01.2007 року

Суть спору:  Позивач ТОВ «Дисконт», м. Ялта  звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства   до відповідача  ДПІ в м. Ялті   про визнання недійсним рішення  про застосування  штрафних (фінансових) санкцій  до ВАТ «Дисконт» в сумі 77715,25 грн., та  про стягнення  з Державного бюджету  України  на користь ТОВ «Дисконт» моральної шкоди в розмірі 77715,25 грн. для  чого у своїй позовній заяві у якості третьої особи  вказав  Відділення  Державного казначейства  в м. Ялті.

          Ухвалою  господарського суду  АРК  від 04.06.2007  року    до участі  у справі  у якості другого  відповідача  було  залучено Головне управління Державного казначейства в АРК, м. Сімферополь.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесене рішення  про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.01.2007  року  № 0000132303  не відповідає нормам чинного законодавства. Та вказує, що акт перевірки  від 20.12.2006  року  на підставі якого винесено  рішення  про застосування  штрафних фінансових санкцій,  складений  з порушенням  норм  діючого законодавства.

Відповідач ДПІ в м. Ялті проти задоволення  позову заперечує, при цьому вказує, що  рішення  від 19.01.2007 року  винесено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування  та послуг».

Відповідач  Головне  управління  Державного  казначейства  в АРК    також проти  задоволення позову заперечує  вказує, що   відшкодування  моральної  шкоди з  доходної  частини Державного бюджету України суперечить  вимогам  діючого бюджетного законодавства.

Після  вияснення  усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося  04.10.2007  року.

Після закінчення дебатів  сторін, суд  віддалявся  для  ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши  матеріали справи та дослідивши  письмові докази, а також заслухавши  представників, суд, -

                                                          В С Т А Н О В И В :

Як  вбачається з матеріалів справи  19.01.2007  року  Державною  податковою  інспекцією  в м. Ялті винесено рішення  про застосування  штрафних (фінансових) санкцій  № 000013203 яким до позивача застосовані  штрафні (фінансові) санкції.  

Вказане рішення  було винесено на підставі акту  перевірки  № 001539/01011815/2310  від  20.12.2006 року  яким   встановлено порушення  п.1, п.5, п. 6, п.13  ст. 3 Закону України  «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування  та послуг» № 265/95-ВР  від 06.07.1995  року   на відповідно до  п. 1, п. 3  ст. 17,22  Закону України  «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування  та послуг» до  позивача застосовані  штрафні  (фінансові)  санкції  в сумі 77 715,25  грн.

          Як вбачається з акту перевірки  від 20.12.2006  року  в ході перевірки   встановлено  факт реалізації  товару на загальну суму   85,00 грн.  без  застосування реєстратора   розрахункових операцій,  та видачі  касового чеку.  В ході перевірки виявлено, що  на місці проведення  розрахункових операцій  відсутні КУРО та РК.  Невідповідність  готівкових грошових  коштів  на місці проведення  розрахунків з сумою  коштів, проведених  через  РРО з початку робочого дня.  Різниця  склала 15 322,05 грн.

          Однак, суд вважає що виводи в акті перевірки  не відповідають дійсності, а     рішення № 000013203  від 19.01.2007 року про застосування  штрафних (фінансових) санкцій  є необґрунтованим по наступним підставам.

          Відповідно до  ст. 11-2 ЗУ «Про державну податкову службу України»  посадові особи органу державної податкової служби вправі  приступити до проведення  планової  або позапланової  виїзної  перевірки за наявності підстав для їх проведення, та за умови  надання платнику податків під розписку:  копії наказу керівника  податкового органу про проведення   позапланової  виїзної  перевірки, в якому вказуються  підстави  для проведення  позапланової  виїзної перевірки, дата  її початку  та дата закінчення.

Ненадання  цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених  частиною першою цієї статті, є підставою  для недопущення  посадових осіб органу державної  податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Згідно до  ч. 7  ст. 11-1 Закону  України  «Про державну податкову службу в Україні»  від 04.12.1990 року № 509 –XII   позаплановими  перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових   органів,   визначених  законами  України "Про застосування  реєстраторів  розрахункових  операцій  у  сфері торгівлі,  громадського   харчування   та   послуг" ( 265/95-ВР ), "Про державне  регулювання  виробництва  і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,  алкогольних напоїв та тютюнових  виробів",  а  в інших випадках - за рішенням суду.

У зв'язку з тим, що    представники ДПІ в м. Ялті не надали під розписку   документи  вказані в частині  1 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» , то вони  не  були допущені до перевірки  працівниками  ТОВ «Дисконт».

          Так в ході  розгляду справи  з усних пояснень директора, продавця та продавця - касира ТОВ «Дисконт»  вбачається, що до перевірки  представників ДПІ в м. Ялті вони не допустили, оскільки перевіряючи не пред'явили сам наказ та направлення  на перевірку.

Так, відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві  є будь – які фактичні  дані, на підставі  яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують  вимоги  і заперечення осіб, які беруть участь у справі. Ці дані встановляються судом  на підставі пояснень  сторін, третіх осіб  та їхніх представників.

          Згідно до  ч.2 ст. 70 КАС України сторони мають право  обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

          При  цьому у суду не має підстав  не довіряти поясненням позивача, оскільки  відповідачем дійсно в  журналі перевірки контролюючих органів в порушення вимог ЗУ «Про державну податкову службу»  не вказані обов'язкові  приписи, відповідно до яких   допускаються до проведення  планових та позапланових виїзних перевірок органи державної податкової служби. Таким чином, перевірки  як такової  зроблено не було.

          Що  підтверджується  також  іншими  доказами по справі:   контрольною  стрічкою  касового апарату,  проведення перевірки   тим ж самими працівниками  ДПІ  в м. Ялті  іншого підприємства   у  час,  який  вказаний в акті  перевірки  не відповідаючий дійсності.

          Тому оскільки  перевірка  на підприємстві не проводилася   винесення  податкового повідомлення – рішення     від 19.01.2007  року № 000013203  не відповідає нормам  чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги позивача  в частині визнання недійсним рішення  про застосування  штрафних (фінансових) санкцій  до ВАТ «Дисконт» в сумі 77715,25 грн. засновані на Законі, підтверджуються матеріалами справами і підлягають задоволенню.

В частині позовних  вимог   про стягнення  з Державного бюджету  України  на користь ТОВ «Дисконт» моральної шкоди в розмірі 77715,25 грн. в позові підлягає відмовити з наступних  підстав.

Відповідно до  постанови  Пленуму  Верховного Суду України « Про судову практику  у справах про  відшкодування  моральної (немайнової)  шкоди   № 4  від 31.01.1995 року  із змінами внесеними  згідно з постановою  Пленуму Верховного Суду України № 5 від  25.05.2001 року  вказано,  що   спори   про   відшкодування   заподіяної фізичній   чи   юридичній   особі   моральної  (немайнової)  шкоди  розглядаються, зокрема:

    - коли  право  на  її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції  або випливає з її положень;

    - у  випадках,  передбачених  статтями  7,  440-1  Цивільного кодексу  України (далі  -  ЦК)  та  іншим законодавством,  яке  встановлює  відповідальність  за  заподіяння моральної шкоди  (наприклад,  ст.  49  Закону   "Про   інформацію" ст.  44 Закону "Про авторське право і суміжні права"

    - при  порушенні  зобов'язань,  які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів"  чи  інших  законів,  що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Такий  самий висновок  зроблений і в Роз'ясненнях  Вищого Арбітражного суду  України              «Про деякі питання  практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»            № 02-5/95  від 29.02.1996  року п. 4  роз'яснень вказано, що діюче законодавство не  містить вичерпного переліку  обставин, по яким  підприємство або організація  може вважати, що їй  заподіяно моральну шкоду.

Так для виникнення  зобов'язання  по  відшкодуванню  моральної  (немайнової) шкоди, необхідна наявність  наступних умов:

1.          Наявність  самої  моральної  (немайнової) шкоди;

2.          Протиправні  дії   особи  що  заподіяла   моральну шкоду.

3.          Причинний зв'язок мі протиправною  поведінкою  особи  що заподіяла  моральну шкоду та  негативними наслідками;

4.          Вини  в заподіянні  моральної  шкоди.

Сукупність  перелічених умов складає  загальні підстави для    покладення цивільно – правової  відповідальності  за  заподіяння  моральної (немайнової) шкоди. Вони називаються загальними, так  як  їх наявність  необхідна    у всіх  випадках.          

          За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню  частково. В частині   стягнення  з Державного бюджету  України  на користь ТОВ «Дисконт» моральної шкоди в розмірі 77715,25 грн. в позові  підлягає  відмовити

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні  04.10.2007 р.

Постанова складена в повному обсязі та підписана відповідно до ст.. 160 КАСУ – 11.102007 року .

          На підставі викладеного, та керуючись ч.1 ст.94,ст.160,162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                          П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити  частково

2.          Визнати недійсним  рішення про застосування  штрафних (фінансових) санкцій  № 0000132303 від 19.01.2007 року  в сумі 77715,25 грн.

3.          В частині    стягнення  з Державного бюджету  України  на користь ТОВ «Дисконт» моральної шкоди в розмірі 77715,25 грн. в позові відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисконт» (98650, м. Ялта, с.м.т. Санаторне, вул.. ЮБШ, 2, ОКПО 22291009)   03, 40 грн.  державного мита

Постанова  може бути оскаржена  до Севастопольського апеляційного господарського суду через  господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження постанови в  десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з  подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

          Постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.