Постанова від 02.10.2025 по справі 991/7476/25

справа № 991/7476/25

провадження № 22-а/991/25/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Глотова М.С., Михайленка Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ляшинської А.Ю.,

представників Міністерства юстиції України - Гречки А.О., Сербін І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Вищого антикорупційного суду (суддя-доповідач Шкодін Я.В., судді Задорожна Л.І., Федоров О.В.) від 04 вересня 2025 року (рішення ухвалено у місті Києві, дата складання повного тексту рішення 09 вересня 2025 року) у справі за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Е.С.П. ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ: 38661008),

про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції»,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

18 грудня 2023 року Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст, позивач) звернулося до Вищого антикорупційного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Е.С.П. ТЕХНОЛОГІЇ», в якому просило: 1) застосувати до ОСОБА_1 санкцію, передбачену п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції» (далі - Закон); 2) стягнути в дохід держави наступні активи:

1) активи, які перебувають у власності відповідача - ОСОБА_1 , а саме:

- квартира загальною площею: 135,0 кв.м., житловою площею: 77,7 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ;

- квартира загальною площею: 66,1 кв.м., житловою площею: 37,7 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ;

- самохідне, моторне прогулянкове судно моделі «Buster XXL», реєстраційний номер - « НОМЕР_1 », 2011 року побудови;

2) активи, щодо яких відповідач - ОСОБА_1 може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними через пов`язану особу, ОСОБА_2 , а саме:

- нежитлове приміщення, гараж, загальною площею: 296,7 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 ;

- нежитлові приміщення, загальною площею: 214,7 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_4 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 7121586202:03:003:0506, загальною площею: 0,0802 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса нерухомого майна: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Кедина Гора;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 7121586202:03:003:0504, загальною площею: 0,0284 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Кедина Гора;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 3222481200:04:001:0072, загальною площею: 0,1493 га, адреса: АДРЕСА_5 ;

- 33,34% частки в статутному капіталі ТОВ «Е.С.П. ТЕХНОЛОГІЇ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ради національної безпеки і оборони (далі - РНБО) від 22 листопада 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (введене в дію Указом Президента України від 22 листопада 2024 року №779/2024) стосовно ОСОБА_1 , застосовано санкції, зокрема у виді блокування активів на 10 років.

За твердженням позивача, що щонайменше з 27 грудня 2016 року діяльність ОСОБА_1 має системний характер і направлена на підтримку політики держави-агресора та дискредитацію державної влади України, яка триває по теперішній час, адже він публічно підтримує та поширює наративи російської пропаганди з метою формування спотвореної позиції на події, які відбуваються в Україні, і військову агресію, яку рф вчиняє щодо України. Такі дії ОСОБА_1 свідчать про наміри дискредитувати Україну як державу, органи державної влади України і Сили безпеки і оборони України та кваліфікуються як інформаційне сприяння вчиненню дій, зазначених у п.п. «в» п.1 ч.1 ст.5-1 Закону, шляхом безпосереднього здійснення публічних дій, спрямованих на: виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, окупації територій України, вчинення діянь, які, відповідно до норм міжнародного права та/або законодавства України, мають ознаки воєнних злочинів, геноциду або злочинів проти людяності; підтримання політики держави-агресора щодо невизнання права Українського народу на самоідентифікацію та самовизначення, викривлення уявлення про самобутність Українського народу та його прагнення до незалежності, що реалізується через поширення фальшивих ідеологем, в основі яких лежить завідомо хибне та маніпулятивне ототожнення українського патріотизму з «нацизмом» чи іншими людиноненависницькими ідеологіями; розпалювання ненависті до Українського народу, його культури, державної мови, національної ідентичності, тож є підставами для застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону у відповідності до ч.1 ст.5-1 цього Закону.

Також, згідно з чинним законодавством, пропаганда російського нацистського тоталітарного режиму, до якої вдавався ОСОБА_1 як до, так і після повномасштабного вторгнення рф 24 лютого 2022 року, є формою терористичної діяльності, відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Отже, оскільки відповідач продовжив сприяти завданню істотної шкоди національній безпеці України, яка підтверджується фактом підтримки ним державної політики рф, пропагандою російського нацистського тоталітарного режиму та збройної агресії рф як держави-терориста проти України, що призвело до захоплення частини території України, руйнування населених пунктів, промислової та цивільної інфраструктури, людських втрат, то його діяльність відповідає ознакам підтримки терористичної діяльності держави-агресора, становить загрозу національній безпеці України, тож співвідноситься із положеннями Закону України «Про санкції» та стягненням в дохід держави активів, які належать відповідачеві прямо та/або опосередковано, та щодо яких він вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

04 вересня 2025 року Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення, яким позовну заяву Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 задовольнив частково, застосував до ОСОБА_1 санкцію, передбачену пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», стягнув у дохід держави такі активи:

- 1/2 квартири, загальною площею: 135,0 кв.м., житловою площею: 77,7 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 7388700);

- 1/4 квартири, загальною площею: 66,1 кв.м., житловою площею: 37,7 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 самохідного, моторного прогулянкового судна моделі «Buster XXL», реєстраційний номер - « НОМЕР_1 », 2011 року побудови, країна виробництва - Фінляндія, ідентифікаційний номер корпусу - НОМЕР_3, матеріал корпусу - алюміній, довжина - 6,35 м., ширина - 2,40 м., висота борту - 0,98 м., двигун - Mercury-Verado, НОМЕР_4;

- 1/2 нежитлового приміщення, гаража, загальною площею: 296,7 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 651466371215);

- 1/2 нежитлових приміщень, загальною площею: 214,7 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23675541);

- 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: 7121586202:03:003:0506, загальною площею : 0,0802 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса нерухомого майна: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Кедина Гора (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70735271215);

- 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: 7121586202:03:003:0504, загальною площею: 0,0284, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Кедина Гора (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70654371215);

- 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: 3222481200:04:001:0072, загальною площею: 0,1493 га, адреса: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25657732224).

В решті позовних вимог відмовлено.

Суд, задовольняючи позовну вимогу про застосування до відповідача санкцію, передбачену п.1-1 ч.1 ст.4 Закону, дійшов висновку, що наведені у позові обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, в тому числі переглянутими відеозаписами, та свідчать про поширення ОСОБА_1 інформації, спрямованої на підтримку, виправдання, популяризацію та глорифікацію злочинної діяльності рф, публічне заперечення, у тому числі через медіа та з використанням мережі Інтернет, збройної агресії рф проти України, пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, що створює загрозу національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяє терористичній діяльності та порушує права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави.

Разом з цим, вирішуючи питання про можливість стягнення в дохід держави вказаного у позовній заяві майна у зв`язку із застосуванням до ОСОБА_1 санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону, колегія суддів виходила з того, що така санкція є персональною, адже, у відповідності до положень цього Закону, націлена на конкретних фізичних або юридичних осіб, які прямо або опосередковано впливають на стабільність держави. Тобто, стягненню в дохід держави підлягають лише активи/частина активів, які належать безпосередньо підсанкційній особі, або активи, якими така особа може фактично розпоряджатися.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 25 жовтня 1980 року (відомості про розірвання такого шлюбу відсутні).З огляду на викладене, встановлені під час розгляду цього позову обставини, на переконання колегії суддів, виправдовують стягнення в дохід держави у зв`язку із застосуванням до ОСОБА_1 персональної санкції лише на його особисте майно (рівну частку у праві спільної сумісної власності), тобто 1/2 активів, які є спільним майном подружжя.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в частині корпоративних прав ОСОБА_2 (33,34% частки в статутному капіталі ТОВ «Е.С.П. ТЕХНОЛОГІЇ»), на яку не поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, отже ОСОБА_1 не має жодного відношення до вказаних корпоративних прав як чоловік ОСОБА_2 , а тому такі корпоративні права не підлягають стягненню в дохід держави у зв`язку із застосуванням до нього передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону санкції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи Міністерства юстиції України (позивача).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині обсягу стягнутих в дохід держави активів, вважаючи його таким, що ухвалене з невідповідністю висновків, що викладені в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, Мін`юст звернулось із апеляційною скаргою, за вимогами якої просила рішення Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Мін`юсту в частині стягнення в дохід держави активів, які перебувають у власності відповідача - ОСОБА_1 та щодо яких він може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними через ОСОБА_2 - задовольнити повністю та стягнути в дохід держави активи, зазначені в прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги представник Мін`юсту посилалась на наступні доводи.

З положень ч.1 ст.60 та ч.1 ст.65 СК вбачається, що зміст права спільної сумісної власності сам по собі охоплює можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження активом одним з подружжя, коли право власності на такий актив зареєстроване за іншим з подружжя.

Таким чином щодо активів ОСОБА_2 , право власності на які зареєстроване після 25 жовтня 1980 року, підсанкційна особа - ОСОБА_1 може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, а відтак вказані активи підлягають стягненню в дохід держави.

Крім того, судом першої інстанції не було надано оцінку та не взято до уваги, відомості щодо рівня доходів дружини відповідача - ОСОБА_2 , яка за період з 1998 року по 2019 рік не отримувала доходів, достатніх для придбання переліченого у позовній заяві нерухомого майна, при цьому рівень доходів ОСОБА_1 був значно вищим та достатнім, щоб придбати вказані активи.

Щодо наявності опосередкованого контролю з боку відповідача над часткою в статутному капіталі ТОВ «Е.С.П. ТЕХНОЛОГІЇ», яка належить ОСОБА_2 , позивачем було надано до позову належні та допустимі докази, які підтверджують можливість ОСОБА_1 опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження корпоративними правами, а саме: родинні зв`язки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі понад 40 років (з 25 жовтня 1980 року) та мають спільних дітей. Отже, вони є близькими та пов`язаними особами в розумінні антикорупційного, податкового законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції. Водночас, ОСОБА_1 пов`язаний діловими зв`язками з іншим учасником ТОВ «Е.С.П. ТЕХНОЛОГІЇ» - ОСОБА_5 , який у період з 2010 по 2014 роки був помічником депутата ОСОБА_1 . Отже, вказані обставини в сукупності підтверджують можливість здійснення опосередкованого контролю відповідачем над діяльністю ТОВ «Е.С.П. ТЕХНОЛОГІЇ» через пов`язаних осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Також судом першої інстанції не взято до уваги наведені в позові відомості стосовно того, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування №2-3233 від 15 жовтня 2011 року на праві власності належить закінчений будівництвом об`єкт, будинок, загальною площею: 486,5 кв.м; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 . Тобто, зазначений об`єкт нерухомого майна є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а тому в разі задоволення вказаного позову та стягнення в дохід держави інших об`єктів нерухомості ОСОБА_2 буде забезпечена житлом, що не буде становити надмірне втручання у її права.

Позиції учасників судового провадження.

Представники Мін`юсту в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Інші учасники (їхні представники) в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Судом на веб-порталі судової влади України відповідно до ч.2 ст.268 КАС опубліковано ухвалу про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, також учасникам засобами поштового зв`язку направлено вказану ухвалу разом з повістками-повідомленнями за відомими суду адресами їх місця проживання/місцезнаходження. Неприбуття в судове засідання інших учасників, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції та не може бути підставою для зупинення строків її розгляду, перенесення засідання на інший час чи дату або оголошення перерви в судовому засіданні (абз.7 ч.8 ст.283-1 КАС). Із огляду на наведене, суд вважав за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників, які не з`явилися.

Оцінка та мотиви Суду.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1-3 ст.308 КАС).

В межах доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не перевіряється обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону у відповідності до ч.1 ст. 5-1 цього Закону.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині залишення без задоволення вимоги про стягнення в дохід держави активів, які перебувають у власності відповідача ОСОБА_1 , та щодо яких він може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

При перегляді оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали провадження, колегією суддів встановлено таке.

З 25 жовтня 1980 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , відомості про розірвання такого шлюбу відсутні.

ОСОБА_1 має у власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та самохідне, моторне прогулянкове судно моделі «Buster XXL».

Також, на праві спільної сумісної власності йому належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (інші співвласники: дружина - ОСОБА_2 , сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ).

Його дружині - ОСОБА_2 на праві власності належить наступне майно: нежитлове приміщення, гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ; земельні ділянки з кадастровими номерами: 7121586202:03:003:0506, 7121586202:03:003:0504, 3222481200:04:001:0072. Також ОСОБА_2 є однією із засновників ТОВ «Е.С.П. ТЕХНОЛОГІЇ» та володіє 33,34% частки в статутному капіталі цього товариства.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення всього вищезазначеного майна, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді аналогічних справ позивачу недостатньо послатися лише на факт того, що зміст права спільної сумісної власності охоплює можливість прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, а необхідно надати додаткові обґрунтування, що підтверджують вказані обставини, проте, таких відомостей по день подачі позову позивачем надано не було. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені під час розгляду цього позову обставини виправдовують стягнення в дохід держави у зв`язку із застосуванням до ОСОБА_1 персональної санкції лише на його особисте майно (рівну частку у праві спільної сумісної власності), тобто 1/2 активів, які є спільним майном подружжя.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо можливості підсанкційної особи - ОСОБА_1 прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження щодо активів ОСОБА_2 , які є спільним майном подружжя, в тому числі тих, право власності на які зареєстроване на неї після 25 жовтня 1980 року, колегія суддів виходила з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб» від 12 травня 2022 року №2257-IX, який набрав чинності 24 травня 2022 року, внесені зміни до Закону України «Про санкції». Цими змінами впроваджено новий вид санкції - стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п.1-1 ч.1 ст.4 Закону).

Принциповим для правильного вирішення справ про стягнення активів у порядку застосування цього виду санкції в цілому та вирішення апеляційних скарг у цій справі, зокрема, є серед іншого: (1) розуміння (тлумачення) категорії «опосередкованого вчинення дій, тотожних здійсненню права розпорядження активами»; (2) правильне визначення виду та обсягу активів, які мають підлягати стягненню в контексті пропорційності втручання у право власності особи.

Законодавець виділив таку категорію активів як «активи, щодо яких особа прямо або опосередковано вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними» з метою охоплення майна, яке формально не належить суб`єкту (підсанкційній особі), але він неформалізовано контролює це майно, визначає його фактичну та/чи юридичну долю, тобто розпоряджається ним. Учасники справи не наводили заперечень щодо такого тлумачення судом цієї категорії.

Такий неформалізований контроль, враховуючи положення Закону, може здійснюватися як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне речове право.

У світлі цих висновків дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, в контексті змісту та обсягу санкцій, на переконання суду, повинні трактуватися ширше передбаченої ст.317 ЦК складової права власності.

Про можливість відповідача прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, можуть свідчити різні обставини, які мають бути оцінені судом у сукупності, зокрема, але не виключно: (1) користування активом, в тому числі без оформлення правових відносин між власником та підсанкційною особою; (2) систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом підсанкційною особою (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним); (3) наявність між власником та підсанкційною особою безпосередніх або опосередкованих родинних, дружніх, корпоративних або інших зв`язків, відносин підпорядкування, найму тощо; (4) придбання активу за дорученням та/або в інтересах особи, яка не зазначена його власником; (5) здійснення підсанкційною особою та/або власником за її дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу; (6) здійснення підсанкційною особою та/або власником за її дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу; (7) поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби; (8) можливість підсанкційної особи визначати користування активом іншими, пов`язаними з нею особами; (9) можливість підсанкційної особи впливати на долю активу, в тому числі шляхом надання відповідного доручення (вказівки) формальному власнику тощо.

З формулювання досліджуваної норми також слідує, що стягненню в дохід держави підлягають як активи, які належать особі (тобто речові права на які належним чином офіційно оформлені), так і ті активи, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Інтереси інших осіб (зокрема, міноритарних акціонерів), які можуть бути порушеними в результаті застосування санкції у виді стягнення активів в дохід держави, можуть захищатися за межами адміністративної справи про застосування цієї санкції засобами приватного права.

Згідно з ст.369 ЦК співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що зміст права спільної сумісної власності подружжя охоплює можливість одного з подружжя прямо чи опосередковано (через іншого з подружжя) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, а тому майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період їх шлюбу (з 25 жовтня 1980 року), яке є спільною власністю подружжя, незалежно від того, на кого з них зареєстровано право власності на таке майно, охоплюється визначенням п.1-1 ч.1 ст.4 Закону та підлягає стягненню в дохід держави у повному обсязі.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення в дохід держави у зв`язку із застосуванням до ОСОБА_1 персональної санкції лише на його особисте майно (рівну частку у праві спільної сумісної власності), тобто 1/2 активів, які є спільним майном подружжя.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, з наявного в матеріалах провадження свідоцтва на право власності на житло (том 2 арк. 35) від 11 лютого 1998 року за №54, виданого органом приватизації Соснівського районного виконавчого комітету, вбачається, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без визначення права приватної, спільної, сумісної або часткової власності вказаних осіб на цю квартиру. Інших відомостей щодо визначення між вказаними особами режиму права власності на вказане нерухоме майно позивачем не надано.

Відповідно до п.4 ст.57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла переконання про те, що позивачем не надано належних доказів, що вищевказана квартира належить відповідачу на праві спільної власності з його дружиною та синами, як і доказів того, що відповідач має можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження щодо вказаної квартири в цілому, у зв`язку з чим колегія суддів не визнає належним чином обґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині залишення без задоволення позовної вимоги про стягнення в дохід держави цього нерухомого майна.

У зв`язку з чим частково залишена без задоволення судом першої інстанції позовна вимога про стягнення в дохід держави вищевказаної квартири не підлягає задоволенню, як і вимоги апеляційної скарги в цій частині.

Таким чином, як вважає колегія суддів, враховуючи, що у цій справі встановлені підстави для застосування до відповідача санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону, відповідно стягненню в дохід держави підлягає майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період їх шлюбу (з 25 жовтня 1980 року), яке є спільною власністю подружжя, незалежно від того, на кого з них зареєстровано право власності на таке майно.

Враховуючи, що рішенням суду першої інстанції вказане майно підлягає стягненню лише у визначених судом частках, а позивачем у апеляційній скарзі не ставилась вимога про скасування рішення у цій частині, тож вимоги апеляційної скарги також підлягають частковому задоволенню, а саме у частині залишення судом першої інстанції без задоволення позовних вимог щодо майна відповідача, що є спільною власністю подружжя ОСОБА_6 , незалежно від того, на кого з них зареєстровано право власності на таке майно.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд ухвалює, зокрема, рішення про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення (ст.283-1 КАС).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (п.4 ч.1, 2 ст.317 КАС).

За наслідками апеляційного розгляду суд дійшов висновку про наявність зазначених підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції частково та ухвалення нового рішення в цій частині.

Так, судом першої інстанції помилково не застосовано норми матеріального права, а саме положенняп.1-1 ч.1 ст.4 Закону. Наслідком цього став помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення в дохід держави активів відповідача, щодо яких він може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Отже, апеляційну скаргу Мін`юсту слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції в частині залишення без задоволення позову про стягнення в дохід держави активів скасувати частково та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 5-1, 6 Закону про санкції, статтями 283-1, 317, 322 КАС, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог скасувати частково.

У цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову частково.

Стягнути в дохід держави активи, а саме:

- квартири, загальною площею: 135,0 кв.м, житловою площею: 77,7 кв.м, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 7388700);

- самохідного, моторного прогулянкового судна моделі «Buster XXL», реєстраційний номер - «иа 1319 KV», 2011 року побудови, країна виробництва - Фінляндія, ідентифікаційний номер корпусу - НОМЕР_3, матеріал корпусу - алюміній, довжина - 6,35 м., ширина - 2,40 м., висота борту - 0,98 м., двигун - Mercury-Verado, № НОМЕР_4.

- нежитлового приміщення, гаража, загальною площею: 296.7 кв.м; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 651466371215);

- нежитлових приміщень, загальною площею: 214,7 кв.м; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23675541);

- земельної ділянки, кадастровий номер: 7121586202:03:003:0506; загальною площею: 0.0802 га; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; адреса нерухомого майна: Черкаська обл., Золотоніський р., с. Кедина Гора (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70735271215);

- земельної ділянки, кадастровий номер: 7121586202:03:003:0504; загальною площею: 0.0284 га; Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; адреса: Черкаська обл., Золотоніський р., с. Кедина Гора (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70654371215);

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3222481200:04:001:0072; загальною площею: 0.1493 га; Адреса: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25657732224);

- 33,34% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.С.П. ТЕХНОЛОГІЇ» код згідно з ЄДРПОУ: 38661008, адреса місцезнаходження юридичної особи: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Горького, буд. 42, офіс 2.

В іншій частині рішення Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

---

---

---

Семенников О.Ю. Глотов М.С. Михайленко Д.Г.