Рішення від 01.10.2025 по справі 916/244/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2025 р. Справа № 916/244/25Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх. суду № 2-640/25 від 25.04.2025) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" про ухвалення додаткового рішення, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" (65114, Одеська обл., місто Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 140/1, приміщення 510; код ЄДРПОУ 32901991),

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" (65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1; код ЄДРПОУ 33312453),

про стягнення 138279,60 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Дригула Н.О., ордер серія ВЕ № 1576669 від 15.09.2025 з`явився;

від відповідач - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/244/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ", в якому позивач просив суд стягнути заборгованість за договором № 1/06/2017 про технічне обслуговування та надання послуг від 01 червня 2017 року у розмірі 249454,77 грн, з яких: 111175,17 грн основний борг, 68615,25 грн інфляційні втрати, 14899,46 грн 3% річних та 54764,89 грн пеня. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 17.04.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрито провадження у справі № 916/244/25 в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 111175,17 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 14812,94 грн та суми 3% річних у розмірі 3600,25 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" (65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1; код ЄДРПОУ 33312453) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" (65114, Одеська обл., місто Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 140/1, приміщення 510; код ЄДРПОУ 32901991) суму пені у розмірі 35646,11 грн, суму 3% річних у розмірі 11299,21 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 53802,31 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2036,03 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

25 квітня 2025 року до Господарського суду Одеської області від ОСББ "ДОБРОБУТ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2-640/25), в якій заявник просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" судові витрати з надання правничої допомоги у розмірі у розмірі 40000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2025 заяву ОСББ "ДОБРОБУТ" про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 2-640/25 від 25.04.2025) у справі № 916/244/25 призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.05.2025 о 16:00 год., із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка учасників справи у судове засідання є не обов`язковою).

29 квітня 2025 року до суду від ТОВ "УПРАВДОМ" надійшла заява, в якій позивач просить суд відмовити ОСББ "ДОБРОБУТ" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 40000,00 гривень.

30 квітня 2025 року до Господарського суду Одеської області від Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов запит (вх. суду № 722/25) на справу № 916/244/25, яким доручено Господарському суду Одеської області скерувати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/244/25.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.05.2025 зупинено провадження у справі № 916/244/25 з розгляду заяви (вх. суду № 2-613/25 від 22.04.2025) ТОВ "УПРАВДОМ" про ухвалення додаткового рішення. Також зупинено провадження у справі № 916/244/25 з розгляду заяви (вх. суду № 2-640/25 від 25.04.2025) ОСББ "ДОБРОБУТ" про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою суду від 01.09.2025 року поновлено провадження у справі № 916/244/25 з розгляду заяви ОСББ "ДОБРОБУТ" про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 2-640/25 від 25.04.2025) та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.09.2025 о 14:40 год.

Ухвалою суду від 16.09.2025 року відкладено судове засідання з розгляду заяви (вх. суду № 2-640/25 від 25.04.2025) ОСББ "ДОБРОБУТ" про ухвалення додаткового рішення на 01.10.2025 о 10:50 год. Повідомлено сторін у справі, що судове засідання призначене на 01.10.2025 о 10:50 год.

У призначене судове засідання 01.10.2025 представник відповідача не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2025 надав пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви ОСББ "ДОБРОБУТ" про ухвалення додаткового рішення, з підстав викиданих у заяві від 28.04.2025.

У судовому засіданні 01.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення і повідомлено представнику позивача про час складення повного додаткового рішення.

Розглянувши заяву ОСББ "ДОБРОБУТ" про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Відповідно до ч. 5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.

З матеріалів справи слідує, що представниками відповідача є адвокат Бороган Валентин Володимирович. На підтвердження повноважень адвоката Бороган В.В. надано ордер від 04.03.2025 серія ВН № 1482662 (т.1, а.с. 45).

Матеріали справи також свідчать, що 04 березня 2025 року між ОСББ "ДОБРОБУТ" (надалі клієнт) та Адвокатським бюро "Бороган" (надалі адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги б/н (надалі Договір), відповідно до умов п.1.1 якого, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання усіма законними методами та способами надати клієнту наступну правову допомогу у представництві інтересів клієнта по справі № 916/244/25 за позовом ТОВ "УПРАВДОМ", код ЄДРПОУ: 32901991 до ОСББ "ДОБРОБУТ", код ЄДРПОУ 33312453, про стягнення коштів.

Згідно умов п. 4.1. Договору за надання правничої допомоги, яка є предметом Договору, згідно пункту 2.1. цього Договору, адвокатському бюро клієнт сплачує винагороду у розмірі 40000,00 грн.

17 квітня 2025 року між ОСББ "ДОБРОБУТ" та АБ "БОРОГАН" підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правничої допомоги від 04.03.2025 (надалі Акт), в якому у відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 Договору про надання правничої допомоги від 04.03.2025, адвокатським бюро виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка відзиву на позовну у справі № 916/244/25, участь у судових засіданнях. Всього за виконану роботу клієнт, протягом 5-ти календарних днів після надходження на рахунок клієнта коштів стягнутих з відповідача зобов`язується сплатити адвокатському бюро винагороду у розмірі 40000,00 грн.

Як встановлено судом, інших доказів, на підтвердження доводів понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, до матеріалів справи не надано.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Ті самі критерії були застосовані Європейським судом з прав людини, при присудженні судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України (заява №19336/04), від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (заява №71660/11) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 дійшов висновку, що суди, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому такі витрати повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що відповідачем до заяви про розподіл витрати на професійну правничу надано акт приймання-передачі виконаної роботи від 17 квітня 2025 року (т. 1, а.с. 105), відповідно до якого адвокатським бюро виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка відзиву на позовну у справі № 916/244/25, участь у судових засіданнях.

Дослідивши акт приймання-передачі виконаної роботи від 17.04.2025, суд враховує, що ухвалою суду від 29.01.2025 відкрито провадження у справі № 916/244/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Таким чином, судові засідання у справі № 916/244/25 не призначались та відповідно і не проводились, а отже представник відповідача адвокат Бороган В.В. не приймав участь у судових засіданнях.

Крім того, 04.03.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява, в якій заявник просив суд продовжити ОСББ "ДОБРОБУТ" строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 05.03.2025 в задоволенні заяви ОСББ "ДОБРОБУТ" про продовження строку для подання відзиву відмовлено.

Суд звертає увагу, що відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Таким чином, в матеріалах справи № 916/244/25 відсутній відзив ОСББ "ДОБРОБУТ", у зв`язку з чим послуга з підготовки відзиву на позовну заяву адвокатом надана не була.

За встановлених обставин у своїй сукупності, суд виснує, що ОСББ "ДОБРОБУТ" просить стягнути грошові кошти за правничу допомогу, яка адвокатом Бороганом В.В. у справі № 916/244/25 взагалі не надавалась, оскільки судові засідання не проводились та відсутній відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, оскільки адвокатом Бороганом В.В. у справі № 916/244/25 не виконувались роботи з підготовки відзиву на позовну заяву та не здійснювалась участь у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви (вх. суду № 2-640/25 від 25.04.2025) ОСББ "ДОБРОБУТ" про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 06.10.2025.

Суддя Нікітенко С.В.