Рішення

від 11.10.2007 по справі 10561-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10561-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2007Справа №2-15/10561-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (9500, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р, Люксембург, код ЄДРПОУ 22236588)

До  відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Верхоріччя» (98460, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Верхоріччя, вул.. Радянська, 5; 99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 126, кв. 1, код ЄДРПОУ 31164580)

Про стягнення 1040,03 грн.

                                                                                                  Суддя ГС АР  Крим І.А.Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Гончарук О.Ю., довіреність № 1288 від 15.02.2007 р., у справі

Від відповідача  - не з'явився

         Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” звернулось в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Верхоріччя»  про стягнення 1040,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг за договором № 358 від 24.07.2003 р., що стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» з позовом до суду для стягнення суми заборгованості у розмірі 952,31 грн. в примусовому порядку Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 41,36 грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 12,74 грн., а також штрафні санкції - пені у розмірі 33,62 грн.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не з'явився, причини неявки суду не повідоми, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

24.07.2003 р. між ВАТ «Укртелеком» (Підприємство зв'язку) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Верхоріччя» (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 358 про надання послуг електрозв'язку. (а.с.16-19).

Згідно до пункту 1 вказаного Договору Підприємство зв'язку надає Споживачу послуги електрозв'язку (Послуги), зазначені у додатку 1, та безкоштовні послуги, зазначені у додатку 2.

Послуги, що надаються Підприємством зв'язку, оплачуються згідно тарифів, затверджених згідно з чинним законодавством. (пункт 4.1 Договору)

Відповідно до пункту 4.2 Договору Споживач оплачує послуги згідно спільно узгодженої кредитної системи оплати.

Згідно з пунктом 4.5 Договору Споживач розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць здійснюються Споживачем протягом десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від  09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.11.2006 р. по 28.03.2007 р. у розмірі 952,31 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи довідкою - розрахунком заборгованості (а.с.8-9) та оборотною відомістю (а.с. 10) , що стало підставою для звернення з позовом до суду й  нарахуванню штрафних санкцій.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

 Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  щодо оплати наданих позивачем послуг електрозвязку, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 358 від 24.07.2003 р., а тому позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Верхоріччя» заборгованості за період з 01.11.2006 р. по 28.03.2007 р. у розмірі 952,31 грн. визнаються судом обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 41,36 грн. та 12,74 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Верхоріччя» інфляційних витрат у розмірі 41,36 грн. за період з 01.12.2006 р. по 01.07.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Верхоріччя» 3% річних у розмірі 12,74 грн. за період з 01.12.2006 р. по 01.07.2007 р.  підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 33,62 грн. за період з 21.01.2007 р. по 25.07.2007 р.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», пунктом 5.8 Договору сторони передбачили відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату за Договором із розрахунку облікової ставки  Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума пені за період з 21.01.2007 р. по 25.07.2007 р. у розмірі 33,62 грн.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Верхоріччя» (98460, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Верхоріччя, вул.. Радянська, 5; 99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 126, кв. 1, код ЄДРПОУ 31164580)  на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11, код ЄДРПОУ 22236588, р/р 260002257 в КРД  ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Сімферополь,  МФО 324021)  952,31 грн. заборгованості, 33,62 грн. пені, 41,36 грн. інфляційних втрат, 12,74 грн. річних, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.