Постанова

від 12.12.2007 по справі 10853-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10853-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.12.2007Справа №2-27/10853-2007А

За позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромедцентр»,Сімферопольський район, с. Мирне, вул.. Белова, 3;  м. Сімферополь, вул.. Семашко, 8.  

До відповідача –  ДПІ в  Сімферопольському районі, Сімферопольський район, с. Мирне, вул.. Белова, 2.     

Про визнання нечинними  податкових повідомлень -  рішень.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача –      Тимофеєва Н. Є., дор. у справі.     

Від відповідача –    Зуєва, дор. у справі; Барзман, дор. у справі.   

Сутність спору:          Позивач звернувся  до господарського суду АРК   із позовною заявою до ДПІ в м. Сімферополь   про визнання нечинними   податкових повідомлень -  рішень Державної Податкової Інспекції в  Сімферопольському районі   №0000162301/0 від 28.02.2007 р., №0000162301/1 від 26.03.2007 р., №0000162301/2 від 05.06.2007 р., №0000162301/3 від 31.07.2007 р.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що він  при нарахуванні і сплаті відсотків за користування кредитними засобами нерезидента з метою недопущення ухилення від оподаткування доходів нерезидента керувався нормами міжнародного права, закріпленими у Конвенції між урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал, в державі резидентом якої є Кредитор.

На підставі викладеного,  просить позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Також відповідач у додаткових запереченнях на позов повідомив про те,  що  компанія «Сredo Max L.L.C» зареєстрована у Сполучених штатах Америці. Однак не отримало коду платника податку і відповідно до сплачувало податки у США. Також вказана юридична особа не має фізичної «присутності» в США, а адреса є адресою реєструючого агента і використовується здебільш для пересилання і отримання документів.

Крім того,  повідомив проте,  що постанову Вищого адміністративного суду України  по справі №К – 9836/06 від 18.08.2006 р., на яку посилається позивач по справі оскаржується ДПІ в м. Сімферополь по нововиявленими обставинами  в зв'язку з відповіддю  Служби внутрішніх доходів США, що свідчить про те, що компанія «Сredo Max L.L.C»  не є платником податків в США,  а  таким чином,  не має права користуватися перевагами Конвенції між урядом України і Урядом США  про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал.

Таким чином, відповідач вважає, що позиція позивача відносно того, що податок на доходи в силу норм міжнародної угоди повинен утримувати і сплачувати сам нерезидент в США є невірною трактовою норм Конвенції між урядом України і Урядом США  про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал від 04.03.1994 р. і привела до того, що податок на доходи не сплачувався а ні в Україні, а ні в США, що офіційно підтверджено Службою внутрішніх доходів США у відповіді від 26.06.2006 р. на запит ДПА України.

На підставі викладеного, просить у позові відмовити.

Також відповідачем було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи копії офіційних органів США і їх перекладів, здійснених на 38 аркушах.

Суд дійшов висновку вказане клопотання задовольнити.

Позивач по справі повідомив про те, що надані відповідачем копії документів не можуть стати підставою для підтвердження законності та правомірності прийнятих податкових повідомлень – рішень.

Також позивач у додатково наданих поясненнях по справі повідомив про те, що відповідач вимагає прийняти до уваги документи, про наявність котрих він не знав на момент проведення перевірки і які не  відображені в акті перевірки. Таким чином, позивач вважає, що надані відповідачем додаткові документи не можуть стати підставою для визнання правомірними спірних податкових повідомлень – рішень. При цьому позивач вважає, що правомірність прийнятих податкових повідомлень – рішень повинна оцінюватись, виходячи з акту перевірки.

Відповідач клопотанням від 12.12.2007 р. просить суд надіслати запит до компетентного органу договірної  держави – США про надання інформації про те, чи належить до оподаткування в США , у відповідності з законодавством вказаної держави, компанія «Сredo Max L.L.C» у розумінні статті 4 Конвенції між урядом України і Урядом США  про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал від 04.03.1994 р.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечує.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки всі необхідні документи вже були витребувані судом та надані сторонами по справі. До того ж, відповідно до  ч. 2 ст. 71 КАСУ обов'язок доказування по даній справі покладається на відповідача по справі. Задоволення вказаного клопотання лише приведе до безпідставного затягування судового процесу. До того ж, відповідач не повідомив суду до якого саме органу і за якою адресою необхідно надіслати запит.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд   -  

В С Т А Н О В И В :

Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромедцентр» з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року.

За наслідками вказаної перевірки був  складений акт перевірки від 21.02.2007 року № 189/23-2/30911704.

В ході проведення перевірки посадовими особами відповідача було  встановлені порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося в тому, що ТОВ «Євромедцентр»  «не утриманий та не сплачений податок з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом – фірмою «CREDO MAX L.L.C» у якості відсотків за користування кредитом та відсотків за резервування кредитних коштів».

Не погодившись з висновками викладеними у акті виїзної планової документальної перевірки позивачем були спрямовані заперечення до ДПІ у Сімферопольському районі  № 1-н від 23.02.2007 р.  

Згідно отриманої від ДПІ у Сімферопольському районі  відповіді на заперечення від 26.02.2007 року № 701/10/23-0 відповідач вважав, що висновки, які викладені у акті документальної перевірки у частині порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є обґрунтованими і відповідають вимогам діючого податкового законодавства України.  У зв'язку з чим,  заперечення, надані позивачем на акт виїзної планової перевірки від 21.02.2007 р., є необґрунтованими, та не можуть бути прийняти до зауваження.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Сімферопольському районі було винесено податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2007 року № 0000162301/0.  Згідно податкового повідомлення-рішення до позивача застосовані штрафні санкції по податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 132654,28 грн. і донарахований податок на доходи іноземних юридичних осіб в сумі 66327,14 грн., всього 198981,42 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000162301/0 від 28.02.2007 р. позивачем була спрямована скарга від 06.03.2007 року до ДПІ у Сімферопольському районі.

Рішенням ДПІ у Сімферопольському районі від 23.03.2007 р. податкове повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 28.02.2007 р. залишено без змін, скарга позивача залишена без задоволення.

Також відповідачем  було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162301/1 від 26.03.2007 р.,  відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції по податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 132654,28 грн. і донарахований податок на доходи іноземних юридичних осіб в сумі 66327,14 грн., всього 198981,42 грн.

Керуючись ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем 28.03.2007 року позивачем  була спрямована скарга до Державної податкової адміністрації в АР Крим.

Згідно отриманого рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду повторної скарги від 18.05.2007 року № 1194/10/25-021 податкове повідомлення-рішення 0000162301/0 від 28.02.2007 р. було залишено без змін, рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі про результати розгляду скарги також залишено без змін, скарга позивача без задоволення.

Також відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000162301/2 від 05.06.2007 р., відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції по податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 132654,28 грн. і донарахований податок на доходи іноземних юридичних осіб в сумі 66327,14 грн., всього 198981,42 грн.

24.05.2007 року позивачем була спрямована скарга на податкове повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 28.02.2007 р. до Державної податкової адміністрації України з проханням скасувати його.

27.07.2007 року позивачем було отримане рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги. Своїм рішенням ДПА України також залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 28.02.2007 року та рішення ДПА в АР Крим від 18.05.2007 року № 1194/10/25-021, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євромедцентр» - без задоволення.   

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією України ДПІ у Сімферопольському районі  було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000162301/3 від 31.07.2007 року, згідно якому до позивача застосовані штрафні санкції по податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 132654,28 грн. і донарахований податок на доходи іноземних юридичних осіб в сумі 66327,14 грн., всього 198981,42 грн.

При таких обставинах справи позовні вимоги підлягають задоволенню в зв'язку з наступним.

01 грудня 2003 року між позивачем і Фірмою «CREDO MAX L.L.C» (Oklahoma, USA) (далі – Кредитор) був укладений Кредитний договір № 3/03UA (далі по тексту іменується Кредитний договір). Кредитний договір зареєстрований в НБУ шляхом видачі ГУ НБУ в АР Крим реєстраційного свідоцтва № 212 від 10.12.2003 року згідно вимог Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами грошових зобов'язань перед нерезидентами по залучених від нерезидентів кредитах, позиках в іноземній валюті, затвердженого ухвалою Правління НБ України № 602 від 22.12.1999 року (із змінами і доповненнями).

Згідно умовам Кредитного договору, додаткової угоди № 3 від 04.04.2005 року, Кредитор відкрив Позивачеві кредитну лінію для ведення господарської діяльності і поповнення оборотних коштів, а також на інші цілі, передбачені Статутом Товариства і не заборонені чинним законодавством України. Загальний ліміт кредитної лінії складає 2000000 доларів США 00 центів (пункт 1.2. Кредитного договору). Термін дії кредитної лінії до «01» грудня 2008 року (пункт 1.3. Кредитного договору). Позичальник (Позивач) за користування кредитними засобами сплачує Кредиторові 11 (одинадцять) відсотків річних (пункт 1.4. Кредитного договору).  Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що Кредитор відкрив Позичальникові кредитну лінію на умовах терміновості, поворотності, платності і цільової спрямованості.

Порядок сплати відсотків на користь Кредитора передбачений підпунктом 3.4.4 Кредитного договору (відсотки сплачуються щомісячно). Пунктом 3.1.1 цього ж Договору передбачено право Кредитора за письмовою заявою Позичальника переносити терміни сплати відсотків за користування кредитними засобами.

ТОВ «Євромедцентр» нараховані відсотки за користування кредитом, отриманим від нерезидента, на користь нерезидента в загальній сумі 83272,76 долара США /эквівалент 428777,51 гривен/.

-          Позивачем сплачено відсотків (у періоді, що перевірявся) за користування кредитом, отриманим від Кредитора нерезидента, – Фірми «CREDO MAX L.L.C» (Oklahoma, USA), на користь нерезидента в загальній сумі 83272,76 долара США /эквівалент 428777,51 гривен/.

Відповідно до підпункту 7.1. розділу 7 Кредитного договору оподаткування доходів Кредитора у вигляді відсотків, що перераховуються Позичальником за договором, здійснюється, згідно статті 11 Конвенції між урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал, в державі резидентом якої є Кредитор.

Згідно підпункту 13.1 статті 13 Закону України № 283 які-небудь доходи, отримані нерезидентом з джерелом їх походження з України, від здійснення господарської діяльності оподатковуються в порядку і по ставках, визначеними  цією статтею.

Відповідно до пункту 13.1. а) статті 13 вищезгаданого Закону відсотки, які сплачуються нерезиденту, є доходом, отриманим нерезидентом з джерелом його походження з України.

У пункті 13.2 статті 13 Закону № 283 закріплено, що резидент, який здійснює на користь нерезидента яку-небудь виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від здійснення господарської діяльності, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів по ставці 15% (відсотків) від їх суми і за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які вступили в силу.  Вищезгадана норма є «посилочною» до норм міжнародних угод.

Конвенція між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал (далі – Конвенція) підписана 4 березня 1994 року, ратифікована ВР України 26 травня 1995 року, набула чинності 5 червня 2000 року. Тобто, Конвенція на дату укладення Кредитного договору між Позивачем і Кредитором, вступила в силу.

Згідно пункту 1 статті 1 Конвенції положення Конвенції застосовуються до осіб, які є резидентами одного або декількох Договірних Держав. Отже, положення Конвенції обов'язкові для застосування до Позивача і Кредитора.

Відповідно до пункту 1.16. статті 1 Закону № 283  нерезидентами є юридичні особи з місцем знаходження за межами України, які створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Резидентом Договірної Держави є яка-небудь особа, яка відповідно до законодавства цієї Держави належить до оподаткування в нім на підставі свого місця розташування (пункт 1 статті 4 Конвенції).

Конвенція і Закон України № 283 передбачають два критерії (ознаки) для підтвердження факту нерезидентства юридичної особи, а саме: місце знаходження (розташування) за межами України і підпорядкованість (факт створення юридичної особи і здійснення своєї діяльності згідно законодавства іншої держави) іншій державі. Цю правову позицію, також, займає Вищий адміністративний суд України (ухвала ВАС України від 18.08.2006 року по справі № К-9836/06).

Місце розташування нерезидента – Фірми «CREDO MAX L.L.C» (Oklahoma, USA), а також факт нерезідентства вказаної фірми, тобто підпорядкованість її США підтверджується наступними документами (які були представлені Позивачем відповідачеві при проведенні перевірки):

-          оригіналом Сертифікату належного стану внутрішньої компанії з обмеженою відповідальністю, підписаного Державним секретарем Штату Оклахома в м. Оклахома-ситі 14.12.2004г. і завіреного  великою печаткою штату Оклахома в м. Оклахома-ситі,  згідно якого: «Кредомакс Л.Л.С.» є компанією з обмеженою відповідальністю, належним чином створеною, яка діє згідно законам штату Оклахома, і, згідно записам цього офісу, знаходиться у доброму спроможному стані;

-          Оригінал Аффідевіта, підтверджуючого той факт, що 22 березня 2002 року виданий сертифікат про державну реєстрацію КРЕДОМАКС  ТОВ;

-          Оригінал Статуту Організації КРЕДОМАКС ТОВ, зареєстрованого 26 березня 2002 року з вказівкою адреси головного офісу в США: 217 №. Гарвей, Оклахома-ситі, Оклахома, 71302;

Стаття 11 Конвенції регламентує порядок оподаткування відсотків, а саме: «Відсотки, які виходять і фактично належать резидентові Договірної Держави, можуть оподатковуватися тільки в цій Державі».  Вказана норма міжнародного договору (Конвенції) встановлює превентивне  правило про те, що дохід з джерелом його походження з України,  отриманий нерезидентом (Кредитором), оподатковується в Державі нерезидента. Отже, податок на дохід нерезидента повинен утримувати і сплачувати сам нерезидент.

Стаття 18 Закону № 283 закріплює спеціальні правила. Так, згідно пункту 18.1 статті 18 Закону України № 283 – «Якщо міжнародним договором, ратифікованим ВР України, встановлені інші правила, ніж ті, які передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору».

У статті 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993 року закріплено, що якщо міжнародним договором України, укладеним у формі закону, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

У Статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року (закон, що діє) прописане наступне: - «Якщо міжнародним договором України, який вступив в силу в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, які передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору».

             Якщо міжнародним договором України, ратифікованою Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, які містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору (стаття 19 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року).

Аналіз вищезгаданих правових норм дозволяє зробити висновок про те, що норми міжнародного права мають пріоритет над нормами законодавства України, у тому числі і законодавства з питань оподаткування (норми, закріплені в Законі № 283 і Постанові КМУ № 470).

             Позивач при нарахуванні і сплаті відсотків за користування кредитними засобами нерезидента з метою недопущення ухилення від оподаткування доходів нерезидента керувався нормами міжнародного права, закріпленими у вищезгаданій Конвенції.

Посилання відповідача на той факт, що Сертифікат належного стану внутрішньої компанії з обмеженою відповідальністю «КРЕДОМАКС Л.Л.С.» не відповідає вимогам п.4 Порядку звільнення від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними угодами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 6 травня 2001 року є юридично неспроможною, оскільки міжнародні норми, Закріплені в Конвенції, не передбачають обов'язкового надання довідки або іншого документа, складеного по встановленій формі, для підтвердження факту нерезидентства і для звільнення відповідної особи від оподаткування доходів.

Комітет Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності своїм листом від 07.07.2000 року № 06-10/451 «Про підтвердження резидентності”  дав роз'яснення, що установчі документи нерезидента, які легалізовані у встановленому законом порядку, вважаються підтвердженням розповсюдження юрисдикції на нерезидента згідно з Конвенцією між Урядом України и Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень з податків на прибуток та капітал.  

Більш того, Вищий адміністративний суд України, розглядаючи адміністративну справу № К-9836/06, у якої податкові правовідношення, які розглядалися і були предметом спору є аналогічними тим правовідношенням, які виникли між позивачем та ДПІ в Сімферопольському районі,  чітко вказав на наступне: – “наявні в матеріалах справи документи, у т.ч. довідка (сертифікат) спроможного стану внутрішньої компанії), які досліджено належним чином судом першої інстанції, є, на думку судової колегії, належним доказом нерезиденства фірми “Credo MAX L.L.C.” та факту здійснення нею своєї господарської діяльності відповідно до Законів США”.

Відповідач вимагає прийняти  до уваги документи, про наявність яких він не знав на момент проведення перевірки і які не відображені в акті перевірки. Таким чином, суд вважає, що надані відповідачем додаткові документи та пояснення відповідача не можуть стати підставою для визнання правомірними спірних податкових повідомлень – рішень.  

  Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією  та законами України;  2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;  10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідач правомірність винесення спірних  податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40  грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошено 12.12.2007 р.

Постанову у повному обсязі складено 17.12.2007 р.

  На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

      1.   Позов задовольнити.

      2. Визнати нечинними   податкові повідомлення -  рішення Державної Податкової Інспекції в Сімферопольському районі  №0000162301/0 від 28.02.2007 р., №0000162301/1 від 26.03.2007 р., №0000162301/2 від 05.06.2007 р., №0000162301/3 від 31.07.2007 р.

 3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю «Євромедцентр», Сімферопольський район, с. Мирне, вул.. Белова, 3;  м. Сімферополь, вул.. Семашко, 8, ( п/р 26008000131002 в АКБ «ЧБРР», м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 30911704 )   3,40 грн. державного мита.

      Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.