Рішення

від 22.11.2007 по справі 11204-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11204-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2007Справа №2-7/11204-2007

За позовом Закритого акціонерного товариства «Карі Ентерпрайз» (03680, м. Київ, пр. Паладіна, 46/2, корп. 3, ідентифікаційний код 22936587)

До відповідача  Приватного підприємства «Вояж Інтернаціональ Продакшн» (98650, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Мухіна, 30, корп. 2, ідентифікаційний код 31872944)

Про стягнення 31439,08 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Ніколаєнко О. В., предст., дов. від 21.05.2007 р.

Від відповідача  - Хорошунова Т. О., предст., дов. від 29.10.2007 р.

         Суть справи: Закрите акціонерне товариство «Карі Ентерпрайз» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Вояж Інтернаціональ Продакшн» про стягнення 31439,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем за договором №25/04-03 від 25.04.2007 р. товару, через що заборгованість ПП «Вояж Інтернаціональ Продакшн» перед ЗАТ «Карі Ентерпрайз» складає 30553,47 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 752,90 грн. та 3% річних у розмірі 132,71 грн.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду пояснення, в яких визнав суму заборгованості у розмірі 24818,19 грн. Так, ПП «Вояж Інтернаціональ Продакшн» повідомило, що товар на суму 5735,12 грн. відповідач не замовляв, через що поставлена продукція знаходиться на складі підприємства на відповідальному збереженні та до теперішнього часу позивачем відвантажена не була.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

25.04.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Карі Ентерпрайз» (Продавець( та Приватним підприємством «Вояж Інтернаціональ Продакшн» (Покупець) був укладений договір №25/04-03, згідно з п. 1.1 якого Продавець приймає на себе зобов'язання по систематичній поставці та передачі у власність Покупця товару, а Покупець приймає на себе зобов'язання по прийманню та своєчасній оплаті товару на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом поставки є товари всього асортименту Продавця, які наявні у нього на день подачі заявки Покупця.

Поставка товару здійснюється на підставі узгодженої з Продавцем усної або письмової (по факсу) заявки Покупця, в якій вказується асортимент та кількість замовленої продукції (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору Продавець надає Покупцю відстрочку платежу на 21 календарний день.

В п. 4.1 Договору передбачено, що моментом поставки товару вважається момент підписання сторонами приймально-здаточних документів, а саме накладної.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем була передана у власність відповідача продукція на загальну суму 45653,48 грн., що підтверджується наступними витратними накладними:

- витратна накладна №0000000341 від 22.05.2007 р. на суму 5547,96 грн.;

- витратна накладна №0000000316 від 15.05.2007 р. на суму 12526,65 грн.;

- витратна накладна №0000000403 від 14.06.2007 р. на суму 4088,37 грн.;

- витратна накладна №0000000351 від 24.05.2007 р. на суму 5919,73 грн.;

- витратна накладна №0000000295 від 27.04.2007 р. на суму 12044,24 грн.;

- витратна накладна №0000000358 від 25.05.2007 р. на суму 5526,53 грн.

Отримання відповідачем продукції підтверджується підписами представника підприємства у зазначених накладних, скріпленими печаттю. Повноваження представників підтверджуються наявними в матеріалах справи довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Проте, вартість поставленого товару була оплачена відповідачем частково, у зв'язку з чим заборгованість ПП «Вояж Інтернаціональ Продакшн» перед ЗАТ «Карі Ентерпрайз» складає 30553,47 грн. та підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств (а. с. 42).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 30553,47 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №25/04-03 від 25.04.2007 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, через що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Карі Ентерпрайз» відносно стягнення з Приватного підприємства «Вояж Інтернаціональ Продакшн» заборгованості у сумі 30553,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що продукція на суму 6794,53 грн. не замовлялася ПП «Вояж Інтернаціональ Продакшн», а тому знаходиться на складі відповідача на відповідальному збереженні, оскільки вказані твердження, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, не підтверджені відповідачем належними доказами. Так, Приватним підприємством «Вояж Інтернаціональ Продакшн» не надані суду відповідні заявки із зазначенням асортименту продукції, яка замовлялася, як того вимагає п. 1.3 Договору. Не надані суду і належні докази знаходження продукції на складі відповідача на відповідальному збереженні, зокрема картки складського обліку тощо. Возвратна ж накладна №163 від 20.07.2007 р. (а. с. 63), на яку посилається відповідач, не містить підпису представника  Закритого акціонерного товариства «Карі Ентерпрайз» про її отримання або печаті підприємства, через що не може бути розцінена судом як належний доказ у справі.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 7.3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором (п. 3.1) Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару плюс 3%  річних.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, згідно з Листом НБУ від 06.06.2006 р. N14-011/1373-6039 облікова ставка з 10.06.2006 р. встановлена на рівні 8,5%.

Згідно з Листом НБУ від 17.05.2007 р. N14-011/1150-5118 з 01.06.2007 р. облікова ставка дорівнює 8,0%.

Таким чином стягненню з відповідача підлягає пеня у наступних розмірах.

За витратною накладною №0000000295 від 27.04.2007 р.:

-          за період з 18.05.2007 р. по 31.05.2007 р. – 14,63 грн. (2244,24 грн. х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 14 дн.);

-          за період з 01.06.2007 р. по 03.08.2007 р. – 62,96 грн. (2244,24 грн. х 16% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 64 дн.)

За витратною накладною №0000000316 від 15.05.2007 р.:

-          за період з 05.06.2007 р. по 03.08.2007 р. – 329,47 грн. (12526,65 грн. х 16% : 365 дн. х 60 дн.);

За витратною накладною №0000000341 від 22.05.2007 р.:

-          за період з 12.06.2007 р. по 03.08.2007 р. – 128,90 грн. (5547,96 грн. х 16% : 365 дн. х 53 дн.).

За витратною накладною №0000000351 від 24.05.2007 р.:

-          за період з 15.06.2007 р. по 03.08.2007 р. – 129,75 грн. (5919,73 грн. х 16% : 365 дн. х 50 дн.).

За витратною накладною №0000000358 від 25.05.2007 р.:

-          за період з 16.06.2007 р. по 03.08.2007 р. – 54,27 грн. (2526,53 грн. х 16% : 365 дн. х 49 дн.).

Таким чином, загальний розмірі пені, що підлягає стягненню з ПП «Вояж Інтернаціональ Продакшн» на користь ЗАТ «Карі Ентерпрайз» складає 719,98 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що суми 3% річних у розмірі 132,71 грн. обчислені позивачем правомірно, а тому також підлягають стягненню з ПП «Вояж Інтернаціональ Продакшн» на користь ЗАТ «Карі Ентерпрайз».

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Карі Ентерпрайз» підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Вояж Інтернаціональ Продакшн» (98650, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Мухіна, 30, корп. 2, ідентифікаційний код 31872944) на користь Закритого акціонерного товариства «Карі Ентерпрайз» (03680, м. Київ, пр. Паладіна, 46/2, корп. 3, ідентифікаційний код 22936587) заборгованість у розмірі 30553,47 грн., пеню у сумі 719,98 грн., 3% річних у розмірі 132,71 грн., 314,07 грн. державного мита та 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.